Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" квітня 2024 р. Справа №914/2450/22(914/3749/23)
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді (доповідача)МАТУЩАКА О.
суддівКРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.
За участю представників сторін від:
апелянта Башаров В.Є. (адвокат);
позивача Коваль В.М. (ліквідатор);
розглянувши апеляційну скаргуАкціонерного товариства "Банк Альянс" від 13.02.2024
(вх.ЗАГС №01-05/451/24 від 14.02.2024)
на рішенняГосподарського суду Львівської області від 31.01.2024
(повний текст 06.02.2024, суддя Чорній Л.З.)
у справі№914/2450/22 (914/3749/23)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Львів
до відповідачаАкціонерного товариства "Банк Альянс", м.Київ
у межах справи№914/2450/22
за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю Бел-Петрол Трейдінг, м. Львів
про банкрутствоТовариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Львів
В С Т А Н О В И В:
Суть спору.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «БНК-Україна». Визнано грошові вимоги ТОВ «Бел-Петрол Трейдінг» до боржника у розмірі 325 736 124,00 грн заборгованості та 24 810,00 грн судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича.
Постановою суду від 24.05.2023 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «БНК-Україна» та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Коваля В.В.; боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Коваля В.В.
Судом оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повідомлення про визнання ТОВ «БНК-Україна» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
22.12.2023 через систему «Електронний суд» ТОВ «БНК-Україна» подало позовну заяву до відповідача АТ «Банк Альянс» про стягнення 5 309 657,79 євро.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 23.02.2022 оформив платіжні доручення на переказ коштів за нафтопродукти на користь ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» загальною сумою 4 025 635,67 євро. Також, 23.02.2022 позивач оформив платіжні доручення на переказ коштів за нафтопродукти на користь ВАТ «Мозирський НПЗ» загальною сумою 1 008 065,00 Євро. Вказані платежі, подані позивачем на оплату 23.02.2022 через АТ «Банк Альянс» на рахунки отримувачів не були зараховані, не покидали митну територію України, проте й не були повернуті позивачу. На вказану суму коштів позивачем також нараховано 3% річних, що становить 275 957,12 євро.
Господарський суд Львівської області рішенням від 31.01.2024 позов задовольнив повністю: стягнув з АТ «Банк Альянс» на користь ТОВ «БНК-Україна» 5 033 700,67 євро заборгованості, 275 957,12 євро 3 % річних та 751 520,00 грн судового збору; визначив органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення право нараховувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 365 : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): - на суму боргу 5 033 700,67 євро за період із 23.12.2023 до моменту виконання рішення суду АТ «Банк Альянс».
Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем доведено факт безпідставного утримання відповідачем суми коштів у розмірі 5 309 657,79 євро, а тому така підлягає поверненню позивачу. Також суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 3 % річних на зазначену суму заборгованості, що становить 275 957,12 євро.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
АТ «Банк Альянс» подало апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, просить її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що ТОВ «БНК-Україна» є юридичною особою, створеною за законодавством України, але яка створена та належить на 100 відсотків державним підприємствам республіки білорусь, а із 09.10.2022 співвласник ТОВ «БНК-Україна» - республіканське УП «Виробниче об`єднання «Білоруснафта» внесений в «Перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції)», зокрема: блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними терміном на п`ять років.
Зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» запроваджено цілий спектр мораторіїв стосовно деяких суб`єктів і правовідносин, зокрема мораторій (заборона) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації. Враховуючи обставини справи та те, що республіка білорусь є так само агресором, як і російська федерація, то наявні підстави для поширення на наявні між сторонами правовідносини положень вказаної вище постанови.
Враховуючи те, що, на думку апелянта, відповідач правомірно не перерахував вказані кошти резидентам республіки білорусь, то ним не допущено порушення грошових зобов`язань, що в свою чергу виключає підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення 3% річних.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає безпідставними покликання апелянта на постанову Правління НБУ «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» № 18 від 24.02.2022, оскільки будь-яких обмежень на повернення коштів не існувало, так як сплата апелянтом на користь позивача заборгованості є видатковою операцією відповідача, а не позивача. Покликається на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, адже предметом розгляду у цій справі є встановлення факту безпідставного володіння відповідачем коштами позивача, а не правомірність дій банку при здійсненні операцій за участю ТОВ «БНК-Україна».
Звертає увагу на факт визнання апелянтом тієї обставини, що останнім не було виконано платіжні доручення позивача, а спірні кошти не зараховано на рахунки адресатів, у зв`язку із чим 5 309 657,79 євро перебувають у володінні відповідача.
Інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було.
25.04.2024 в судове засідання з`явився представник позивача, а представник відповідача взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказані представники навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи.
Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.05.2021 між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «БНК-Україна» укладено договір банківського рахунку № 95562 (надалі - договір банківського рахунку). Відповідно до п. 1.1. договору банківського рахунку, банк, в порядку та на умовах передбачених цим договором та чинним законодавством України, відкриває клієнту поточний рахунок/поточні рахунки в національній, іноземній валютах та банківських металах, а також інші рахунки зі спеціальним режимом використання, реквізити якого/яких зазначаються в довідці про відкриття рахунку/рахунків (далі - рахунок), що видається клієнту. Дія цього договору поширюється на всі рахунки, відкриті клієнтом в банку.
Як визначено в п. 1.3 договору банківського рахунку, за цим договором банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, грошові кошти, що надходять клієнту, зберігати грошові кошти та здійснювати розрахунково-касові операції по рахунку за допомогою платіжних інструментів, у порядку та на умовах, передбачених цим договором та законодавством України.
У додатку № 1.1 до договору банківського рахунку (заява на підключення до системи «iBank 2 UA») вказано, що позивачу на підставі договору банківського рахунку відкрито рахунок № НОМЕР_1 у валюті 978 Євро, 980 Українська гривня.
23.02.2022 позивач, з метою здійснення оплати на користь ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» загальною сумою 4 025 635,67 євро та на користь ВАТ «Мозирський НПЗ» загальною сумою 1 008 065,00 євро, ініціював здійснення платежів із рахунку № НОМЕР_1 .
07.04.2022 позивач звернувся до АТ «Банк Альянс» листом з проханням здійснити розшук грошових коштів в сумі 4 025 635,67 Євро та 1 008 065,00 Євро, які повинні були бути сплачені на рахунок вищенаведених юридичних осіб - резидентів республіки білорусь.
Листом від 28.04.2022 за № 01-418 АТ «Банк Альянс» повідомило позивача, що АТ «Банк Альянс» надіслало до відповідних банків - кореспондентів запит щодо розшуку та уточнення знаходження коштів по цьому запиту, а також повідомив, що відповідь, станом на 28.04.2022, не отримана.
28.04.2022 АТ «Банк Альянс» листом № 01-416 повідомило позивача про відмову в підтримані ділових відносин на підставі вимог абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» на 28.04.2022.
14.06.2022 позивач звернувся повторно до АТ «Банк Альянс» з листом-вимогою щодо вчинення дій стосовно розшуку та повернення коштів в сумі 4 025 635,67 євро та 1 008 065,00 євро, які повинні були бути сплачені на рахунок вищенаведених юридичних осіб - резидентів республіки білорусь. Відповіді на вказаний лист від відповідача не надходило.
05.09.2022 позивач звернувся до АТ «Банк Альянс» з листом № 05.09.2022 за № 0802 про надання підтверджень про виконання SWIFT-інструкцій та зарахування коштів на рахунок ЗАТ «Білоруська нафтова компанія».
11.10.2022 листом № 19/2780-БТ відповідачем відмовлено позивачу в наданні вказаної інформації, з огляду на те, що ділові відносини з ТОВ «БНК-Україна» припинені, а банківські рахунки закриті, відтак в банку відсутні будь-які правові підстави для надання інформації, що становить банківську таємницю.
Як вбачається із матеріалів справи, 23.06.2023 ліквідатором ТОВ «БНК-Україна» відправлено запит вих. № 01-27/914/2450/22/216 про надання інформації та документів з вимогою надати копію договору банківського рахунку, укладеного між ТОВ «БНК-Україна» та АТ «Банк Альянс», на підставі яких відкритий банківський рахунок/рахунки (включно із всіма додатками, додатковими угодами, актами приймання-передачі) та зазначити строк дії такого договору, повідомити про перелік документів, які необхідно подати ліквідатору ТОВ «БНК-Україна» для закриття рахунку/рахунків ТОВ «БНК-Україна».
12.07.2023 АТ «Банк Альянс» листом № 19.2/1811-БТ повідомлено позивача про те, що банком прийнято рішення про розірвання договірних відносин з ТОВ «БНК-Україна» та закриття рахунків відкритих на підставі договору банківського рахунка в односторонньому порядку.
Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів та суми 3% річних, нарахованих на суму заборгованості.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (який був чинний до 01.08.2022, тобто на момент відкриття рахунку та на момент ініціювання позивачем переказів) визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Як визначено в п. 2 ч. 1 ст. 63 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 № 1591-IX, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. В частині 3 цієї ж статті, зазначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до п. 1.3 договору банківського рахунку № 95562 від 31.05.2021, за цим договором банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, зберігати грошові кошти та здійснювати розрахунково-касові операції по рахунку за допомогою платіжних інструментів, у порядку та на умовах, передбачених цим договором та законодавством України. Тобто, чинне законодавство однозначно встановлює, що підставою для відкриття банківського рахунка є укладений між банком та клієнтом договір банківського рахунку.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 8.6 договору банківського рахунку, сторони, керуючись чинним законодавством України, дійшли згоди, що банк розриває (припиняє) договір та закриває рахунок(и) в односторонньому порядку, на виконання вимог законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на виконання вимог ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ТОВ «БНК-Україна» з 28.04.2022 відмовлено у підтриманні ділових відносин та згодом закрито всі рахунки.
Отже, судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідачем розірвано договір банківського рахунку №95562 від 31.05.2021 в односторонньому порядку, договірні відносини між позивачем та відповідачем припинені та закрито банківський рахунок.
Колегія суддів зауважує, що дотримання відповідачем (який є банківською установою) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» не є предметом доказування в межах даної справи, а тому правова оцінка вказаним обставинам апеляційним судом не надається.
Колегією суддів апеляційного господарського суду також встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області задоволено клопотання ліквідатора ТОВ «БНК-Україна» від 10.11.2023 у справі № 914/2450/22 та витребувано у Національного банку України інформацію, яка становить банківську таємницю, отриману під час здійснення безвиїзного нагляду за дотриманням АТ «Банк Альянс» вимог законодавства України, а саме - інформацію про те, чи проведені АТ «Банк Альянс» та зараховані на рахунки юридичних осіб-резидентів республіки білорусь ініційовані ТОВ «БНК-Україна» протягом 23-24.02.2022 банківські (фінансові) операції на користь ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» та ВАТ «Мозирський НПЗ».
Національним банком України виконано ухвалу та надіслано на адресу ліквідатора позивача інформацію, яка становить банківську таємницю, отриману під час здійснення Національним банком України безвиїзного нагляду за дотриманням АТ «Банк Альянс» вимог законодавства України. Копію листа Національного Банку України від 17.11.2023 за вих. № 18-0006/85249/БТ долучено до матеріалів справи.
Із листа АТ «Банк Альянс» вих. № 007/3008-БТ від 01.11.2022, адресованого Національному банку України вбачається, що у додатках до цього листа надається витяг з виписки по рахунку 2909300002 з наявною інформацією щодо зарахування коштів, що були попередньо списані з поточного рахунку клієнта 23.02.2022, подальше списання не відбувалось. Також, АТ «Банк Альянс» до листа з вих. № 007/3008-БТ від 01.11.2022 надано витяг з виписки по рахунку з наявною інформацією щодо зарахування коштів, що належать ТОВ «БНК-Україна», який підтверджує, що кошти знаходяться на позабалансовому рахунку АТ «Банк Альянс». Кошти за невиконаними платіжними інструкціями знаходяться на позабалансовому рахунку в АТ «Банк Альянс» з 24.02.2022.
Інформацію про те, що грошові кошти ТОВ «БНК-Україна», заблоковано та розміщено на транзитному рахунку в АТ «Банк Альянс» не заперечується відповідачем та підтверджена АТ «Банк Альянс» в поданій апеляційній скарзі (абз. 2 стор. 8 апеляційної скарги).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що кошти в сумі 5 033 700,67 євро перебувають у володінні відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині правових підстав утримання (не повернення) коштів ТОВ «БНК-Україна», колегія суддів зазначає таке.
Загальновідомою та такою, що не підлягає доказуванню є та обставина, що 24.02.2022 розпочалось повномасштабне вторгнення росії на територію України.
Цього ж дня, 24.02.2022, прийнято постанову Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24.02.2022 №18 (надалі - постанова № 18).
Вказаною постановою Правління Національного банку України встановлено ряд обмежень щодо здійснення певних банківських операцій та в частині визначених у цій постанові суб`єктів.
В поданій апеляційній скарзі скаржник зазначив, що п. 17 постанови №18 від 24.02.2022 заборонено уповноваженим установам здійснювати будь-які валютні операції: 1) з використанням російських рублів та білоруських рублів; 2) учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована / постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь; 3) для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована / постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь, у зв`язку з чим АТ «Банк Альянс» було зупинено здійснення платіжних доручень на користь контрагентів з місцезнаходженням в республіці білорусь.
Апелянт зазначив, що позивач (ТОВ «БНК-Україна») є юридичною особою, створеною за законодавством України, але яка створена та належить на 100 відсотків державним підприємствам республіки білорусь - ЗАТ «Білоруська нафтова компанія» та республіканське УП «Виробниче об`єднання «Білоруснафта». Також відповідач вказав, що 09.10.2022 республіканське УП «Виробниче об`єднання «Білоруснафта» (співвласник ТОВ «БНК-Україна») внесений в «Перелік юридичних осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції)» (введено санкції відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 19.10.2022 № 726/2022.
Колегія суддів вважає правильними висновки місцевого господарського суду, що республіканське УП «Виробниче об`єднання «Білоруснафта» не є учасником цієї справи, в той час щодо позивача не застосовано жодних обмежувальних заходів (санкцій), в тому числі шляхом зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань перед позивачем. Відтак доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції також вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією російської федерації» не підлягає до застосування до спірних правовідносин та до відповідача, оскільки не стосується юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками чи учасниками/засновниками є резиденти республіки білорусь.
Щодо посилання скаржника на постанову Правління НБУ №18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 15 вказаної постанови вирішено зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь, за винятком здійснення на території України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» видаткова фінансова операція - фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів.
Тобто обмеження, встановлені у п. 15 зазначеної вище постанови, стосуються саме видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь.
Таким чином, обмеження, встановлені п. 15 постанови правління Національного банку України №18 від 24.02.2022, не встановлюють заборон на виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем, оскільки повернення (перерахування) коштів відповідачу є видатковою операцією відповідача, а не позивача.
Пунктом 17 зазначеної постанови визначено, що уповноваженим установам забороняється здійснювати будь-які валютні операції з використанням російських рублів та білоруських рублів; учасником яких є юридична або фізична особа, яка має місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь; для виконання зобов`язань перед юридичними або фізичними особами, які мають місцезнаходження (зареєстрована/постійно проживає) в російській федерації або в республіці білорусь.
Відтак, пункт 17 постанови правління Національного банку України №18 від 24.02.2022 не встановлює жодних заборон на повернення коштів позивачу.
З огляду на викладене вище, доводи скаржника щодо незаконності оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
Згідно з ч. 1 та 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми, можна видокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.
Враховуючи те, що із рахунку позивача була утримана сума коштів у розмірі 5 033 700,67 євро, яка не була зарахована на рахунки отримувачів, то колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вказана сума коштів вважається утриманою відповідачем безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню позивачу.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
У відповідача наявне зобов`язання перед позивачем, яке виражене в іноземній валюті, тому обов`язок повернення позивачу коштів в розмірі 5 033 700,67 євро є грошовим зобов`язанням.
Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Як визначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання АТ «Банк Альянс» за період із 24.02.2022 по 22.12.2023 у розмірі 275 957,12 євро є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, то рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275 - 276, 281- 284 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2024 у справі №914/2450/22(914/3749/23) - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2024.
Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК
СуддіН.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК
