Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
26 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 420/4393/23
адміністративне провадження № К/990/14781/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №420/4393/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №47 від 26 січня 2023 року «Про застосування до працівника Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», присяги працівника поліції, визначеної статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 5, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ та пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, підпунктів 1, 10, 13 пункту 3.1 розділу ІІІ посадової інструкції інспектора роти батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13 листопада 2018 року №5112, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту, до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0173255) застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №185 о/с від 22 лютого 2023 року, яким відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0173255), інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку УПП в Одеській області, з 22 лютого 2023 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку УПП в Одеській області з 22 лютого 2023 року;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2023 року по день ухвалення судового рішення з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 47 від 26 січня 2023 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 185 о/с від 22 лютого 2023 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції з 23 лютого 2023 року. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 95676,39 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції з 23 лютого 2023 року та в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 12205,52 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник в обґрунтування підстав касаційного посилається на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та вказує, що суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Так, за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі, розглянуте за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України касаційна скарга обов`язково повинна містити обґрунтування щодо загальних підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас підстав, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України скаржником не наведено.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в попередній ухвалі Верховного Суду від 13 березня 2024 року про повернення касаційної скарги скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.
Однак при поданні цієї касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
У тексті касаційної скарги, серед іншого, містяться посилання на постанови Верховного Суду у справах № 813/1790/18, № 369/7844/17, № 520/4676/19, № 816/1534/16, № 806/2555/17, №160/1750/19, №300/1406/19, №826/3499/18, №818/235/17, №901/918/18, №800/547/17, № 804/6242/17. Проте, оскільки такі посилання наведені без взаємозв`язку із конкретним підпунктом частини четвертої статті 328 КАС України Суд не бере такі до уваги.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №420/4393/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько
