Єдиний державний реєстр судових рішень
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
04 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/30671/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 ( суддя першої інстанції Ільков В.В.) в адміністративній справі №160/30671/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Відповідачів, що пов`язана з невиконанням протягом тривалого часу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №160/7318/20;
стягнути з Відповідачів на користь ОСОБА_1 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року у справі №160/7318/20 задоволено його позовну заяву. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виразилися у проведені йому з 08.07.2019 незаконного перерахунку пенсії у бік погіршення становища пенсіонера та зменшення відсоткового значення розміру пенсії вже після набранням рішення суду від 06.06.2019 у справі №804/204/5754/17 законної сили. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати позивачу з 08.07.2019 пенсію у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 в розмірі 90% місячного заробітку на підставі інформації, наданої прокуратурою Дніпропетровської області від 21.11.2018 №18-781вих18 та виплатити різницю між сумами належної пенсії і фактично виплаченої пенсії, починаючи з 08.07.2019. Позивач вказує, що за інформацією Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року №160/7318/20 вих№44937/20-01, 06.10.2020 рішення суду від 24.09.2020 передано під розписку Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке Вони в свою чергу отримали 07.10.2020 року, що підтверджується підписом відповідальної особи у розписці, яка долучена до матеріалів справи №160/7318/20. З огляду на те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року набрало законної сили 27.10.2020 року і набуло статусу остаточного, позивачу видано Виконавчий лист від 18.12.2020 №160/7318/20 (додаток №2). Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 26.01.2021 відкрито виконавче провадження №64243474 з виконання Виконавчого листа від 18.12.2020 року №160/7318/20. Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 31.08.2022 року №26239-17874/К-01/8-0400/22 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року в адміністративній справі №160/7318/20 позивачу було нараховано пенсію за період з 08.07.2019 року по 30.11.2020 року, проте суму нарахованої пенсії 104979,88 грн. до цього часу не виплачено. Згідно листа Міністерства юстиції України від 22.03.2023 року №34761/К-2961/20.4.2 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року у справі №160/7318/20 Боржником здійснено лише перерахунок пенсії за період з 08.07.2019 року по 30.11.2020 року у сумі 104979,88 грн. Судове рішення Боржником не виконано. Згідно з листом Міністра юстиції України від 02.10.2023 року №129119/К-26647/20.3.1 на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 26.01.2021 року перебуває Виконавчий лист від 18.12.2020 року щодо рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року в адміністративній справі №160/7318/20 (виконавче провадження №64243474). Боржником здійснено лише перерахунок пенсії за період з 08.07.2019 року по 30.11.2020 року, розраховано заборгованість у сумі 104979,88 грн. Судове рішення Боржником не виконано, виплату перерахованої пенсії не здійснено. Таким чином, позивач вказує, що упродовж більш ніж трьох років після набрання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року у справі №160/7318/20 законної сили і набуття ним статусу остаточного, рішення залишилося невиконаним (ні добровільно відповідачем, ні навіть під час його примусового виконання), оскільки розраховану відповідачем заборгованість у сумі 104979,88 грн. йому не виплачено до цього часу. Згідно з вимогами статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Позивач вказує, що за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року у справі №160/7318/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язано перерахувати з 08.07.2019 року пенсію у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 року в розмірі 90% місячного заробітку на підставі інформації, наданої прокуратурою Дніпропетровської області від 21.11.2018 року №18-781вих18 та виплатити різницю між сумами належної пенсії і фактично виплаченої пенсії, починаючи з 08.07.2019 року. Таким чином, позивач вважає, що Пенсійний орган зобов`язаний виконати рішення суду самостійно, виходячи з принципу добровільного його виконання та дотримання статті 19 Конституції України, оскільки до ухвалення цього рішення суду він не виконав обов`язки, покладені на нього законодавством, що у подальшому констатовано цим же рішенням суду. Отже, позивач вказує, що таке протиправне діяння Держави України в особі Пенсійних органів і органів виконавчої служби, а також самого Пенсійного органу та самого органу виконавчої служби, що проявилося у тривалому невиконанні понад три роки рішення суду від 24.09.2020 року у справі №160/7318/20, фактично зумовило невиплату йому коштів (боргу), розрахованих на підставі цього рішення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 адміністративний позовом задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 08.07.2019 року по 30.11.2020 року у розмірі 104979,88 гривень.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 08.07.2019 року по 30.11.2020 року у розмірі 104979,88 гривень.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на порушення судом першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Вказав на протиправну поведінку відповідача. Зазначає, що враховуючи тривалий строк невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №160/7318/20, суму розрахованої, проте невиплаченої заборгованості (104979,88 грн.), а також інфляцію за час існування боргу, що зумовлює знецінення цієї досі невиплаченої суми коштів, яка для позивача, як особи з інвалідністю внаслідок війни, має велике значення для забезпечення бодай якогось рівня життя у цій Державі, що неспроможна виконати вимоги навіть власної Конституції, необхідність постійного неодноразового звернення до органів судової гілки влади з метою забезпечення виконання відповідного рішення суду (коли суб`єкти владних повноважень виносять незаконні постанови про закінчення виконавчого провадження, вносять безпідставні заяви про зміну способу виконання рішення суду тощо), витрачення на це свого власного часу, сил, нервів, коштів, вважає можливим просити суд стягнути з відповідачів (тобто з усіх Відповідачів, вказаних у позовній заяві) 50000 грн. моральної шкоди.
Відповідач апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що листом Пенсійного фонду України від 30.06.2023 №2800-040101-9/36477 доведено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обсяг видатків на 2023 рік яким передбачені кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, в сумі 10,6 млн гривень. В липні 2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями суду в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили по 20.09.2020. Погашено заборгованість по 232 рішенням суду на загальну суму 10,6 млн гривень. Оскільки, бюджетні асигнування Пенсійного фонду України на виплату рішень суду на поточний рік не переглянуті, виплата нарахованої ОСОБА_1 доплати в сумі 104979,88 грн., буде здійснена після виділення додаткових коштів.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 року №1789-ХІІ за наявності страхового стажу 32 роки 2 місяці та 10 днів (стаж пораховано по 01.01.2004 р.), у тому числі стажу в органах прокуратури 25 роки 4 місяці та 29 днів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року у адміністративній справі № 804/204/5754/17 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 року в розмірі 90 відсотків місячного заробітку на підставі інформації, наданої прокуратурою Дніпропетровської області від 14.03.2017 року № 18-140вих17.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати з 01.01.2016 року ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 року в розмірі 90 відсотків місячного заробітку на підставі інформації, наданої прокуратурою Дніпропетровської області від 14.03.2017 року № 18-140вих17, та виплатити різницю між сумами належної пенсії і фактично виплаченої пенсії, починаючи з 01.01.2016 року.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 в розмірі 90 відсотків місячного заробітку, визначеного на підставі інформації прокуратури Дніпропетровської області від 21.11.2018 № 18-781вих18.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати з 01.11.2018 ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог статті 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 в розмірі 90 відсотків місячного заробітку на підставі інформації, наданої прокуратурою Дніпропетровської області від 21.11.2018 року № 18-781вих18, та виплатити різницю між сумами належної пенсії і фактично виплаченої пенсії, починаючи з 01.11.2018 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року у адміністративній справі № 804/204/5754/17 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок та нарахування пенсії ОСОБА_1 .
Позивач, не погоджуючись із сумою виплачуваної пенсії з 09.07.2019 року, звернувся до пенсійного органу із заявою.
Листом від 20.03.2020 року за вих. №0400-0303-8/10628 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було повідомлено, що рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов`язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 р. у справі №804/204/5754/17, яке набрало законної сили 09.07.2019 року, проведено перерахунок пенсії та здійснено нарахування коштів за період з 01.01.2016 року по 08.07.2019 року (до дати набрання судовим рішенням законної сили).
Також, відповідачем у листі від 20.03.2020 року за вих. №0400-0303-8/10628 зазначено, що постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 р. №20-1, яка набрала чинності 10.11.2018 р., затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що визначає процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі Реєстр), та внесення інформації до нього. До реєстру внесено дані щодо зазначеного судового рішення, ухваленого на користь позивача. Станом на 01.01.2020 року розмір пенсії у позивача складає 10 120,59грн.
Матеріалами справи встановлено, що позивач звертався до Пенсійного фонду України, на Урядову гарячу лінію з метою отримання інформації щодо розміру нарахованої та виплачуваної пенсії за період з 09.07.2019 р.
Листом від 03.04.2020 року за вих. №4763-3937/К-03/8-0400/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повідомлено позивачу, що питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 по справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затверджений Постановою №649. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 по справі №640/5248/19 зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 по справі №804/204/5754/17 здійснено перерахунок пенсії призначеної відповідно до Закону України Про прокуратуру з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 90% місячного заробітку, починаючи з 01.01.2016. з урахуванням виплачених сум. Доплату за період з 01.01.2016 по 08.07.2019 обліковано у Реєстрі судових рішень відповідно до постанови №649.
Також, відповідачем у листі від 03.04.2020 року за вих. №4763-3937/К-03/8-0400/20 повідомлено, відповідь на звернення на вебпортал Пенсійного фонду України від 31.01.2020 щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, надавалась листом від 17.03.2020 №3182-1566/К-03/08-0400/20.
Не погодившись з діями відповідача щодо виплати перерахованої пенсії у зменшеному розмірі з 09.07.2019 року, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року в адміністративній справі № 160/7318/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, а також визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виразилися у проведені ОСОБА_1 з 08.07.2019 року незаконного перерахунку пенсії у бік погіршення становища пенсіонера та зменшення відсоткового значення розміру пенсії вже після набранням рішення суду від 06.06.2019 року у справі №804/204/5754/17 законної сили.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 з 08.07.2019 року пенсію у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру від 05.11.1991 року в розмірі 90 відсотків місячного заробітку на підставі інформації, наданої прокуратурою Дніпропетровської області від 21.11.2018 року №18-781вих18 та виплатити різницю між сумами належної пенсії і фактично виплаченої пенсії, починаючи з 08.07.2019 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
25.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою стосовно перерахунку пенсії.
Листом від 16.04.2021 року за вих. №12780-9623/К-01/8-0400/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу, що з 08.07.2019 року проведено перерахунок пенсії відповідно до складових, зазначених в листі прокуратури Дніпропетровської області від 21.11.2018 року № 18-781 вих.18, а саме: розмір посадового окладу прокурора відділу прокуратури області 5730,00 грн.; розмір надбавки до посадового окладу працівників органів прокуратури за класний чин старшого радника юстиції - 2400,00 грн.; надбавка за вислугу років - 40%. Згідно штатного розпису діючого працівника прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області немає старшого радника юстиції з вислугою понад 35 років; надбавка за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років становить 70%; премія прокурорам та слідчим прокуратури згідно кошторису на 2018 рік та відповідно до фінансування за жовтень місяць 2018 нарахована у розмірі - 55%.
Розрахунок заробітної плати: 5730 грн. - оклад, 2400 грн. - розмір надбавки за класний чин, 2292 грн надбавка за вислугу років (5730,00 грн х 40%), 7295,40 грн. - розмір надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи ((5730,00 грн. + 2400,00 грн. + 2292,00 грн.) х 70%, 3151,50 грн. премія (5730,00 грн х 55%), всього:20868,90 грн.
У листі вказано, що відповідно до пункту 13-2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах Закону України Про прокуратуру, (з урахуванням надбавок, підвищень додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік визначено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2018 року - 1564,00 грн. З 08.07.2019 року пенсія встановлена в максимальному розмірі 15640,00 грн.
Загальний розмір пенсії з 01.12.2020 року - 17690,00 грн.
28.04.2021 року позич звернувся до відповідача із заявою щодо належного перерахунку пенсії, вказавши на допущені помилки при здійснені перерахунку.
Листом від 28.05.2021 року за вих. №17700-13024/К-01/8-0400/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, яка є аналогічною, викладеній у листі від 16.04.2021 року за вих. №12780-9623/К-01/8-0400/21.
Не погоджуючись з бездіяльністю Пенсійного органу щодо неналежного перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 року, яке набрало законної сили, по справі № 160/10503/21 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено.
Не є спірним, що відповідач на виконання означених судових актів провів перерахунки пенсії позивача, внаслідок чого утворилась відповідно заборгованість.
За наслідками звернення позивача останньому повідомлено відповідачем, що означена заборгованість буде виплачена після виділення відповідних асигнувань. У той же час, відповідач зазначив про відсутність підстав для нарахування компенсації втрати частини доходів, адже означені судові рішення таких зобов`язань не містили.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 року, яке набрало законної сили, по справі №160/13498/22 позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати на виконання рішення судів у справах № 804/204/5754/17 та № 160/7318/20 на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати на виконання рішення судів у справах № 804/204/5754/17 та № 160/7318/20 на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".
Однак, згідно листа Міністерства юстиції України від 22.03.2023 року №34761/К-2961/20.4.2 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №160/7318/20 боржником/Пенсійним органом було здійснено лише перерахунок пенсії за період з 08.07.2019 року по 30.11.2020 року у сумі 104979,88 грн. Судове рішення боржником не виконано.
Згідно з листа Міністра юстиції України від 02.10.2023 року №129119/К-26647/20.3.1 на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з 26.01.2021 року перебуває виконавчий лист від 18.12.2020 року щодо рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року в адміністративній справі №160/7318/20 (виконавче провадження №64243474). Боржником здійснено лише перерахунок пенсії за період з 08.07.2019 року по 30.11.2020 року, розраховано заборгованість у сумі 104979,88 грн. Судове рішення Боржником не виконано, виплату перерахованої пенсії не здійснено.
Таким чином, після набрання рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 року у справі №160/7318/20 законної сили, рішення залишилося Пенсійним органом невиконаним, оскільки розраховану Пенсійним органом заборгованість у сумі 104979,88 грн. позивачеві так і виплачено не було.
Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги позивача, колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачів на користь позивача коштів на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю, яку позивач оцінює у розмірі 50 000,00 гривень, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв`язку з предметом позову, у відповідній частині вимог, що розглядається судом. Не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між бездіяльністю, яка оскаржується, та завданням моральної шкоди (у вигляді психологічного напруження, розчарування та непорозуміння щодо застосування норм матеріального права при розрахунку пенсії), про які зазначає позивач.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховним Судом від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, яка, в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом апеляційної інстанції.
За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Разом з тим, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнення моральної шкоди, а також доказів погіршення його здоров`я внаслідок дій з боку відповідачів (медичних довідок, висновків тощо).
Так, колегія судів вказує на відсутність будь-яких допустимих та належних доказів того, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вплинули на стан здоров`я позивача та зумовила фізичні, душевні, психічні страждання останнього
Доказів настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, позивачем також не надано.
Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв`язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Таким чином, позивачем жодним чином не обґрунтовано підстав для стягнення моральної шкоди, не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів вказує на те, що позивач жодним чином не обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди.
Разом з тим, саме по собі таке твердження позивача не є підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000 грн., оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про стягнення відшкодування за завдану моральну шкоду у сумі 50000 грн.
Зазначений висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 21 лютого 2020 року у справі № 363/3520/16-а, від 21 лютого 2020 року у справі №628/3028/16-а та від 15 квітня 2020 року у справі №815/63/18, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги пенсійного фонду, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Кабінет Міністрів України з метою врегулювання питання погашення заборгованості, постановою від 03.09.2014 №440 затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною (далі Порядок №440).
Відповідно до п. 20 Порядку №440, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок №845).
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком № 845.
Згідно з п. 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Отже, виплата заборгованості по пенсіях здійснюється за рахунок спеціальних бюджетних призначень в порядку черговості, яка складається в залежності від дати надходження рішення до боржника. При цьому, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до підпунктів 4, 5 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел.
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Відповідач є територіальним органами виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов`язань з приписами бюджетного законодавства.
Згідно з бюджетом Головного управління на відповідний рік за програмою КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" виділяються кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду в межах, передбачених на цю мету асигнувань у бюджеті Пенсійного фонду України з урахуванням черговості їх виконання.
Відповідач не заперечує свого обов`язку щодо виплати суми заборгованості пенсії, яка виникла після перерахунку. Однак вказує, що виплата буде здійснена в порядку черговості за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Таким чином, спірним питанням залишається виплата нарахованої суми в порядку черговості бюджетних асигнувань.
У постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18 Верховний Суд зазначив, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю територіального управління Пенсійного фонду України, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Суд касаційної інстанції наголосив, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Суд враховує, що з метою забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, необхідно встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення.
У постанові Верховний Суд від 23.04.2020 справі № 560/523/19 (адміністративне провадження № К/9901/7195/20) вирішив питання щодо застосування процесуальних засобів судового контролю. Верховний Суд прийшов до висновку, що головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, дотримуючись при цьому Порядку, передбаченого законом. При цьому Верховний Суд зазначив, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 420/70/19 та від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а.
З матеріалів справи встановлено, що сума доплати згідно проведеного перерахунку пенсії позивачу за період з 08.07.2019 по 30.11.2020 в розмірі 104979,88 грн включена в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, за № 391232.
Отже, колегія суддів зауважує, що вищевстановлені обставини не можуть свідчити про наявність протиправних дій відповідача щодо невиплати нарахованих сум пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 № 160/7318/20, оскільки у межах своїх повноважень відповідач вчинив необхідні дії для виконання вказаного судового рішення, а невиконання на даний час рішення суду в частині виплати перерахованої пенсії зумовлено обставинами, які не залежать від відповідача чи його посадових осіб.
Тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 в адміністративній справі №160/30671/23 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 04 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2024 року.
Головуючий - суддяН.А. Олефіренко
суддяЛ.А. Божко
суддяА.В. Суховаров
