ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа №320/3189/21

адміністративне провадження № К/990/24649/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (головуючий суддя Терлецька О.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року (головуючий суддя Чаку Є.В., судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі № 320/3189/21 за позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

22 березня 2021 року Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (далі також позивач або УДП «Укрінтеравтосервіс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі також відповідач або ГУ Держапраці), у якому просило визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ОД1012/1577/АВ/П/ТД-ФС від 26 грудня 2020 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року змінено шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками, наведеними у цій постанові.

12 вересня 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 07 вересня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2022 року, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

08 листопада 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що винесена з порушенням норм законодавства про працю, а саме:

1) вручення відповідачем наказу на перевірку не на початку перевірки, а після її початку;

2) зазначення в направленні на здійснення інспекційного відвідування від 06 жовтня 2020 року № 15/01-29-2073 терміну перевірки, а не дати початку та дати закінчення заходу,

3) визначення підстав здійснення заходу не за спеціальним Законом, а за нормами Порядку здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі також Порядок № 823).

Відповідач свої заперечення проти позову обґрунтовує тим, що позивачем не спростовані висновки перевірки, які є достатніми для винесення постанови про накладення штрафу № ОД1012/1577/АВ/П/ТД-ФС від 26 грудня 2020 року.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 жовтня 2020 року інспектором праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_2 під час візиту до філії позивача в.о. директора цієї філії ОСОБА_1 вручено копію направлення на здійснення інспекційного відвідування від 06 жовтня 2020 року № 15/01-29-2073 та вимогу про надання/поновлення документів № ОД1012/1577/ПД від 07 жовтня 2020 року.

Представником позивача підписано направлення № 15/01-29-2073 від 06 жовтня 2020 року та вимога відповідача про надання документів від 07 жовтня 2020 року.

21 жовтня 2020 року за результатами інспекційного відвідування складено акт № ОД1012/1577/АВ, в якому зазначено наступне:

інспекторами праці Головного управління було здійснено виїзд за адресою провадження господарської діяльності філії з метою отримання усних та/або письмових пояснень від керівника філії та працівників на питання, що стосуються законодавства про працю, зокрема з питань укладення трудових договорів. Під час виїзду уповноважених осіб відповідача за адресою провадження господарської діяльності, керівник філії ОСОБА_1 отримав направлення під підпис та складену інспектором праці вимогу про надання документів від 07 жовтня 2020 року № ОД10112/1577/ПД.

Під час інспекційного відвідування філії, інспектори праці проходили з урахуванням вимог законодавства про охорону праці до службових, адміністративних приміщень філії, в яких може використовуватись наймана праця, відповідно до підпункту 1 пункту 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Інспекторами праці під час здійснення виїзду (07 жовтня 2020 року) за адресою провадження господарської філії були зафіксовані 12 осіб, які виконували роботу в інтересах філії позивача без належного оформлення трудових відносин.

Станом на 21 жовтня 2020 року керівник філії не надав підтвердження укладення трудових договорів з вказаними особами, які виконували обов`язки в інтересах адміністрації філії, та жодних письмових пояснень.

22 жовтня 2020 року винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ОД1012/1577/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути виявлені порушення у строк до 02 листопада 2020 року.

26 листопада 2020 року начальником Головного управління Держпраці в Одеській області було винесено постанову № ОД1012/1577/АВ/П/Т Д-ФС, якою на філію позивача накладено штраф у розмірі 600 000 гривень.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції врахував, що позивач допустив посадових осіб відповідача до перевірки, чим вичерпав своє право на недопуск до перевірки у разі недоліків документів посадових осіб відповідачів, які уповноважують їх на перевірку, зокрема - недоліків наказу на перевірку.

За позицією суду першої інстанції, висновки інспекційної перевірки відповідача не спростовані належними та допустимими доказами та є достатніми і належними підставами для оскаржуваного рішення.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації службової записки головного державного інспектора, що відповідно до пункту 28 Порядку № 823 є підставою для здійснення інспекційного відвідування, яка передбачена підпунктом 3 пункту 5 зазначеного Порядку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем дотримано процедуру проведення інспекційного відвідування, встановлену Порядком № 823.

Суд апеляційної інстанції вважає доводи апелянта про те, що філію не може бути притягнуто до відповідальності, передбаченої статтею 265 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), необґрунтованими, оскільки саме керівник філії був безпосереднім роботодавцем по відношенню до перелічених осіб та допустив порушення законодавства.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що філії, як і будь- які інші відокремлені підрозділи не є юридичними особами, тому не можуть нести відповідальність, передбачену частиною другою статті 265 КЗпП України.

Водночас стверджує, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права (пункт 5 статті 7 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V), пункти 2,3,8,10 Порядку № 823 та не врахував усталені висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, від 09 липня 2021 року у справі № 460/1207/19 в частині можливості позивача посилатись на порушення контролюючим/перевіряючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки та надання правової оцінки судом таким твердженням в першу чергу.

Наполягає на тому, що державні інспектори здійснювали інспекційне відвідування на підставі недійсних посвідчень, а тому всі наступні документи - акт інспекційного відвідування та оскаржувана постанова про накладення штрафу є недійсними.

Стверджує, що інспекційне відвідування було проведено за відсутності підстав, які передбачені Законом № 877-V.

Також зазначає про відсутність уніфікованої форми акта. Вважає, що використання форми акта інспекційного відвідування з посиланням у вступній частині на нечинну постанову КМУ від 29 квітня 2017 року № 295 є неправомірним.

Щодо виявлених відповідачем порушень зазначає, що факт перебування осіб у приміщенні, що зафіксовані у акті лише за ім`ям, без виявлення факту виконання вказаною особою конкретних трудових функцій не може достовірно свідчити про наявність між філією та такою особою трудових відносин.

Скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції грубо порушив вимоги статті 311 КАС України, позбавивши сторону позивача можливості прийняти участь у судовому засіданні.

Відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення судів правомірними, прийнятими із врахуванням усіх обставин у справі.

Водночас зазначає про необґрунтованість тверджень позивача щодо відсутності дійсних посвідчень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент проведення заходу контролю, оскільки видача посвідчень №№ 348,349 та оприлюднення про них інформації, на яку покликається суб`єкт господарювання у касаційній скарзі, відбулось вже після проведення інспекційного відвідування.

Звертає увагу, що на момент проведення інспекційного відвідування так і на момент складання акту наказ № 1338 був чинний.

Вважає, що відповідальність у вигляді штрафу правомірно накладено на філію, оскільки керівник філії був безпосереднім роботодавцем по відношенню до осіб, які перелічені в акті інспекційного відвідування.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Головне управління Держпраці в Одеській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом № 877-V, статтею 259 КЗпП України, а також Порядком № 823.

Частиною 4 статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина третя статті 2 Закону № 877-V).

Отже, органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю) керуються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Водночас, частиною четвертою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

За змістом абзацу 3 статті 1 Закону № 877-V заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Підстави для здійснення позапланових заходів передбачені частиною першою статті 6 Закону № 877-V.

Частиною ж другою статті 6 Закону № 877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» КЗпП України.

У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постановах від 24 червня 2021 року у справі № 200/5877/19-а та від 28 вересня 2021 року у справі № 520/1204/2020 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 затверджено Порядок здійснення державного контроль за додержанням законодавства про працю (далі Порядок № 823).

Порядок № 823 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин, Порядок № 823 був чинний та обов`язковий для застосування Головним управлінням Дежпраці в Одеській області, а тому положення цього порядку підлягають застосуванню судом для вирішення цього спору, як такі, що були чинними на момент його виникнення.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

У відповідності до пункту 3 Поряду № 823 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки.

Верховний Суд зазначає, що інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення.

Згідно із підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ № 2572 від 06 жовтня 2020 року «Про проведення інспекційного відвідування» прийнято відповідачем керуючись пунктами 3,5 Порядку № 823, на підставі службової записки головного державного інспектора ОСОБА_2 від 05 жовтня 2020 року.

Відтак, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації службової записки головного державного інспектора, є підставою для здійснення інспекційного відвідування, яка передбачена підпунктом 3 пункту 5 зазначеного Порядку.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

За змістом пункту 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, серед іншого:

під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця (підпункт 1);

ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги (підпункт 2);

наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення (підпункт 3);

фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки (підпункт 6).

Пунктом 13 Порядку № 823 передбачені права об`єкта відвідування під час проведення інспекційного відвідування.

Колегія суддів звертає увагу, що особливістю проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин є фіксування по факту осіб, які перебувають у трудових відносинах без належного оформлення з об`єктом щодо якого вживаються заходи державного контролю, а отже керівник об`єкта відвідування або уповноважена ним особам зобов`язані прибути за місцем здійснення своєї господарської діяльності для реалізації своїх прав, передбачених пунктом 13 Порядку № 823 у разі повідомлення про інспекційне відвідування в телефонному режимі або будь-яким іншим способом інспекторами праці або особами, які перебувають у трудових відносинах та безпосередньою виконують свої обов`язки за місцем здійснення підприємницької діяльності такої особи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 жовтня 2020 року інспектором праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_2 під час візиту до філії позивача в.о. директора цієї філії ОСОБА_1 вручено копію направлення на здійснення інспекційного відвідування від 06 жовтня 2020 року №15/01-29-2073 та вимогу про надання/поновлення документів № ОД1012/1577/ПД від 07 жовтня 2020 року.

У направленні зазначено підставу для проведення інспекційного відвідування (наказ від 06 жовтня 2020 року № 2572) та термін проведення інспекційного проведення.

Вказане направлення та вимога про надання документів були отримані ОСОБА_1 без зауважень.

Відтак, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про дотримання відповідачем вищезазначених правових норм.

Скаржник вважає, що державні інспектори здійснювали інспекційне відвідування на підставі недійсних посвідчень, а тому всі наступні документи - акт інспекційного відвідування та оскаржувана постанова про накладення штрафу також є недійсними.

З цього приводу колегія суддів наголошує, що за змістом пунктів 16-21, 23 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Колегія суддів наголошує, що згідно із пунктом 13 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі, серед іншого, відсутності службового посвідчення; 6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою.

З огляду на зазначені норми об`єкт відвідування має право саме під час інспекційного відвідування перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення та не допускати у разі відсутності такого.

Проте позивач не скористався своїм правом на недопуск до перевірки інспекторів у зв`язку з неналежним, на його думку, підтвердженням їх повноважень та допустив останніх до перевірки, а тому вказані доводи обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції.

Щодо покликань скаржника на використання відповідачем не затвердженої уніфікованої форми акта інспекційного відвідування, колегія суддів зазначає таке.

Питання недотримання уніфікованої форми акта вже було предметом дослідження Верховним Судом у справах № 804/3193/17 (постанова від 30 січня 2020 року), № 808/3059/17 (постанова від 13 лютого 2020 року), № 820/4753/17 (постанова від 19 серпня 2021 року) та у справі № 440/4748/19 (постанова від 26 серпня 2021 року) і за наслідками їх розгляду Суд сформував правову позицію, яка полягає у тому, що відсутність затвердженої уніфікованої форми акта не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень. Водночас, це є підставою для недопуску посадових осіб до перевірки, а не для скасування прийнятих за наслідками її проведення рішень органу державного нагляду (контролю).

За позицією Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 620/4900/21:

« 51. Аналіз приписів вищевикладених норм дає колегії суддів підстави для висновку про те, що Мінсоцполітики за своїм правовим статусом є центральним органом виконавчої влади, який у межах своїх повноважень та на основі законодавства видає обов`язкові до виконання накази, у тому числі й нормативно - правового характеру. Такі накази можуть бути визнані нечинними в судовому порядку або скасовані повністю чи в окремій частині Кабінетом Міністрів України. Інших правових підстав для втрати чинності наказом відповідного міністерства законом не визначено.

59. Вищевикладене засвідчує, що оскільки наказ Мінсоцполітики від 18.08.2017 №1338 як станом на час проведення інспекційного відвідування Товариства, так і на дату складання оскаржуваного у цій справі припису був чинний і у встановленому законом порядку не скасований, а інших форм документів, які складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Держпраці, на той час затверджено не було, то використання відповідачем форм акта інспекційного відвідування та припису про усунення виявлених порушень вимог законодавства про працю, затверджених цим наказом, є правомірним.».

Колегія суддів не вбачає перешкод для застосування цих висновків до спірних правовідносин.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів вважає, що відсутність затвердженої уніфікованої форми акта не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень та його застосування не спростовує відображені в такому акті порушення.

Також у касаційній скарзі скаржник зазначив, що наведена у акті інспекційного відвідування інформація має низку суттєвих недоліків: у більшості випадків зазначено лише ім`я осіб; не вказано у яких саме приміщеннях були виявлені особи; які саме трудові функції виконувалися ними;

Проте Верховний Суд враховує, що судом апеляційної інстанції спростовані вищезазначені доводи скаржника з покликанням на матеріалами відеофіксації, які підтверджують виконання роботи зафіксованими особами під час інспекційного відвідування.

Водночас колегія суддів, керуючись статтею 341 КАС України, зауважує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка. Об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

За такого правого регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про дотримання відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування філії позивача.

Водночас, переглядаючи судові рішення у касаційному порядку, Верховний Суд враховує правовий висновок, що міститься у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, на який покликається скаржник та відповідно до якого «…незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Цей висновок, сформульований судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду під час розгляду податкової справи, але має загальний характер і є застосовним до справи, що розглядається.

З огляду на викладене, у справі, що розглядається, позивач, оскаржуючи результати перевірки, вправі був послатися і послався на порушення вимог законодавства щодо її призначення та проведення, в свою чергу суд апеляційної інстанції надав цим доводам відповідну оцінку та дійшов висновку про дотримання процедури при призначенні перевірки.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, серед іншого, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

26 листопада 2020 року начальником Головного управління Держпраці в Одеській області було винесено постанову № ОД1012/1577/АВ/П/Т Д-ФС, якою на Філію «Укрінтеравтосервіс-Одеса» накладено штраф у розмірі 600 000 гривень.

У апеляційній та касаційній скарзі позивач стверджує, що спірна постанова є протиправною також з тих підстав, що штраф було накладено на філію, а не на юридичну особу.

Суд апеляційної інстанції визнав вказані доводи позивача необґрунтованими, оскільки саме керівник філії був безпосереднім роботодавцем по відношенню до перелічених осіб та допустив порушення законодавства.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно із частинами першою та шостою статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Відповідно до частини четвертої статті 64 Господарського кодексу України підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Згідно з вимогами статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частин першої та третьої статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно із частиною першою та другою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Пунктом 3.2. Положення про Філію «Укрінтеравтосервіс-Одеса» (далі також Положення) передбачено, що філія не є юридичною особою, виступає у взаємовідносинах із іншими юридичними та фізичними особами, в тому числі державними органами, від імені Підприємства, відповідно до наданих доручень та довіреностей, в межах, визначених Підприємством та дозволених чинним законодавством.

Згідно із пунктом 3.3 Положення про Філію вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Філія має окремий ідентифікацій код, береться на облік платника податків.

Згідно частини 2 статті 265 КЗпП України лише юридичні та фізичні особи - підприємці можуть бути суб`єктами відповідальності у вигляді штрафу за порушення законодавство про працю, які передбачені цією частиною статті.

На противагу твердженню суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, з урахуванням визначення в частині 2 статті 265 КЗпП України саме юридичної або фізичної особи - підприємці в якості суб`єкта відповідальності не ототожнює наявне у філії право укладати трудові договори з визначеним законом суб`єктом відповідальності за порушення вимог цього закону.

Право юридичної особи визначати суб`єкта уповноваженого на укладання договорів не змінює приписів частини 2 статті 265 КЗпП України щодо суб`єкта відповідальності.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що Філія «Укрінтеравтосервіс-Одеса», яка є структурним підрозділом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», не є юридичною особою та не є суб`єктом відповідальності за приписами частини 2 статті 265 КЗпП України.

Отже, в розумінні вимог частини 2 статті 2 КАС України постанова відповідача про накладення штрафу № ОД1012/1577/АВ/П/ТД-ФС від 26 грудня 2020 року не може вважатись такою, яка прийнята з урахуванням всіх обставин та вимог закону, оскільки застосована не до того суб`єкта, який має відповідати, відповідно є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції не надає оцінку іншим доводам скаржника, оскільки такі не впливають на результат касаційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі № 320/3189/21 скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнати незаконною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу на Філію «Укрінтеравтосервіс-Одеса» за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ОД1012/1577/АВ/П/ТД-ФС від 26 грудня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

О.П. Стародуб