Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/3189/21 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді: Чаку Є.В.
суддів: Єгорової Н.М., Сорочко Є.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД1012/1577/АВ/П/ТД-ФС від 26.12.2020.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останнє та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивачем подано до суду додаткові пояснення по справі.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 2 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, 07.10.2020 інспектором праці Головного управління Держпраці в Одеській області Барським В.О. під час візиту до філії позивача в.о. директора цієї філії Оганнісяну Т.Л. вручено копію направлення на здійснення інспекційного відвідування від 06.10.2020 №15/01-29-2073 та вимогу про надання/поновлення документів №ОД1012/1577/ПД від 07.10.2020.
Представником позивача підписано направлення №15/01-29-2073 від 06.10.2020 та вимога відповідача про надання документів від 07.10.2020, що свідчить про допуск відповідача до інспекційного відвідування.
21.10.2020 за результатами інспекційного відвідування складено акт №ОД1012/1577/АВ, в якому зазначено наступне: інспекторами праці Головного управління було здійснено виїзд за адресою провадження господарської діяльності філії, з метою отримання усних та/або письмових пояснень від керівника філії та працівників, на питання, що стосуються законодавства про працю, зокрема з питань укладення трудових договорів. Під час виїзду за адресою провадження господарської діяльності, керівник філії Оганнісян Т.Л. отримав направлення, під підпис, та складену інспектором праці вимогу про надання документів від 07.10.2020 №ОД10112/1577/ПД. В ході інспекційного відвідування філії, інспектори праці проходили з урахуванням вимог законодавства про охорону праці до службових, адміністративних приміщень філії, в яких може використовуватись наймана праця, відповідно до пп1 п.10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Інспекторами праці під час здійснення виїзду (07.10.2020) за адресою провадження господарської філії були зафіксовані 12 осіб, які виконували роботу в інтересах філії позивача без належного оформлення трудових відносин. Станом на 21.10.2020 керівник Філії не надав підтвердження укладення трудових договорів, жодних письмових пояснень, з вказаними особами, які виконували обов`язку в інтересах адміністрації Філії.
22.10.2020 винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ОД1012/1577/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути виявлені порушення у строк до 02.11.2020.
26.11.2020 начальником Головного управління Держпраці в Одеській області було винесено постанову № ОД1012/1577/АВ/П/Т Д-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 600 000 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з позовом.
Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок № 823.
Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку (абзац 2 пункту 1 Порядку № 823).
Згідно із абзацами 1, 2 пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження) та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки (пункт 3 Порядку №823).
Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, інспекційне відвідування є формою заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 823 передбачено, що підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Також пунктом 5 Порядку № 823 передбачено, що інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 28 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку їх проведення.
Зміст підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823 свідчить, що підставою для здійснення інспекційного відвідування є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації із інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.
Так, наказ № 2572 від 06.10.2020 «Про проведення інспекційного відвідування» прийнято відповідачем керуючись пунктами 3,5 Порядку № 823, на підставі службової записки головного державного інспектора В.Барського від 05.10.2020.
Відтак, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації службової записки головного державного інспектора, що відповідно до пункту 28 Порядку № 823 є підставою для здійснення інспекційного відвідування, яка передбачена підпунктом 3 пункту 5 зазначеного Порядку.
Згідно із пунктом 8 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).
За змістом пункту 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, серед іншого:
під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця (підпункт 1);
ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги (підпункт 2);
наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення (підпункт 3);
фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки (підпункт 6).
Пунктом 13 Порядку № 823 передбачені права об`єкта відвідування під час проведення інспекційного відвідування.
Колегія суддів звертає увагу, що особливістю проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин є фіксування по факту осіб, які перебувають у трудових відносинах без належного оформлення з об`єктом щодо якого вживаються заходи державного контролю, а отже керівник об`єкта відвідування або уповноважена ним особам зобов`язані прибути за місцем здійснення своєї господарської діяльності для реалізації своїх прав, передбачених пунктом 13 Порядку № 823 у разі повідомлення про інспекційне відвідування в телефонному режимі або будь-яким іншим способом інспекторами праці або особами, які перебувають у трудових відносинах та безпосередньою виконують свої обов`язки за місцем здійснення підприємницької діяльності такої особи.
За змістом пунктів 16-21, 23 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.
Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
Як свідчать матеріали справи 07.10.2020 інспектором праці Головного управління Держпраці в Одеській області Барським В.О. під час візиту до філії позивача в.о. директора цієї філії Оганнісяну Т.Л. вручено копію направлення на здійснення інспекційного відвідування від 06.10.2020 №15/01-29-2073 та вимогу про надання/поновлення документів №ОД1012/1577/ПД від 07.10.2020.
У направленні зазначено підставу для проведення інспекційного відвідування ( наказ від 06.10.2020 №2572) та термін проведення інспекційного проведення.
Вказане направлення та вимога про надання документів були отримані Оганнісяном Т.Л. без зауважень.
Відтак, колегія суддів вважає, що встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що відповідачем вимоги наведених правових норм дотримані.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що службові посвідчення інспекторів Барським В.О., яке останній надав під час здійснення інспекційного відвідування є недійсним. У акті номери посвідчень інспекторів не зазначено. Апелянт вважає, що державні інспектори здійснювали інспекційне відвідування на підставі недійсних посвідчень, а тому всі наступні документи - Акт інспекційного відвідування та оскаржувана постанова про накладення штрафу також є недійсними.
Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 13 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; 6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою.
В даному випадку позивач не скористався своїм правом на недопуск до перевірки інспекторів у зв`язку з неналежним підтвердженням їх повноважень, та допустив останніх до перевірки, а тому вказані доводи апелянта не приймаються судом до уваги.
Посилання позивача на використання не затвердженої уніфікованої форми акта інспекційного відвідування, колегія суддів вважає необґрунтованою, виходячи з наступного.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019р. у справі №826/8917/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 08.09.2021р., визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017р. №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка визначала порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Проте, наказ Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017р. №1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», прийнятий на виконання вищезазначеного порядку, був чинним до 06.01.2021 (втратив чинність на підставі п.2 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 21.10.2020 №2161 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці»).
Частиною 15 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Проте, відповідно до ч.15 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Управління не зобов`язано забезпечувати дотримання ч.15 ст.4 вищезазначеного закону.
Абзацом 1 п.4 Порядку №823 встановлено, що уніфікована форма акта інспекційного відвідування, в якому визначається вичерпний перелік питань, що підлягають інспектуванню, припису, попередження, а також вимоги інспектора праці затверджуються в установленому порядку та оприлюднюються на офіційному веб-сайті Держпраці.
При цьому, Порядок №823 не містить застережень щодо неможливості використання (до затвердження уніфікованої форми акта інспекційного відвідування) форми акта, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017р. №1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів».
У постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 808/3059/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що на час здійснення відповідачем планового заходу контролю відносно позивача відсутня затверджена уніфікована форма акту, що не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень, а тому складений відповідачем акт за наслідками здійснення заходу контролю за змістом повністю відповідає приписам ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Отже, відповідачем дотримано процедуру проведення інспекційного відвідування, встановлену Порядком №823.
Також у апеляційній скарзі апелянт зазначив, що наведена у Акті інспекційного відвідування інформація має низку суттєвих недоліків: у більшості випадків зазначено лише ім`я осіб; не вказано у яких саме приміщеннях були виявлені особи; які саме трудові функції виконувалися ними; більшість осіб стверджували, що працюють на Оганнісяна Тіграна, що не може ототожнюватися із роботою у Філії; робота осіб у організації громадського харчування, де перебували працівники Філії не підтверджує, що у таких осіб існують трудові відносини із Філією.
Проте, наведені вище доводи апелянта спростовуються наявними у матеріалах справи матеріалами відеофіксації, які підтверджують виконання роботи зафіксованими особами під час інспекційного відвідування, а посилання на існування недоліків щодо відображення фактичних даних у Акті грунтуються на невірному тлумаченні норм права, які регулюють порядок проведення інспекційних відвідувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
-фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
-порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
-недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
-недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
-вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
-порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Згідно пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Як свідчать матеріали справи, 26.11.2020 начальником Головного управління Держпраці в Одеській області було винесено постанову № ОД1012/1577/АВ/П/Т Д-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 600 000 грн.
У апеляційній скарзі позивач посилається лише на те, що штраф було накладено на філію, а не на юридичну особу.
Колегія суддів вважає вказані доводи апелянта необгрунтованими, оскільки саме керівник Філії був беспосереднім роботодавцем по відношенню до перелічених осіб та допустив порушення законодавства.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Водночас, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками наведеними у цій постанові.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті позовних вимог, проте із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року підлягає зміні, шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками наведеними у цій постанові.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року змінити, шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками наведеними у цій постанові.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
Є.О. Сорочко
