ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3006/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Аленін О.Ю., Таран С.В.
секретар судового засідання Арустамян К.А.
за участю представників сторін у справі:
Від ТОВ «ЕЛІКСИР Україна» - адвокат Михайлова Ю.О.
Від ТОВ «ЛАРНС» - адвокат Клачок Б.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС»
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023, суддя суду першої інстанції Рога Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 20.12.2023
по справі №916/3006/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСИР Україна»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС»
про стягнення 1 758 016,00 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСИР УКРАЇНА», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС» про стягнення поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 758 016,00 грн.
Позивач звернувся до суду у зв`язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення отриманої фінансової допомоги у сумі 1 758 016,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСИР УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС» про стягнення поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 758 016,00 грн задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСИР УКРАЇНА» заборгованість з поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 758 016,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 370,25 грн.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 26.04.2023 ТОВ «ЕЛІКСИР УКРАЇНА» направило на адресу ТОВ «ЛАРНС» вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги за Договором №ПФД 25/06-2019 від 25.06.2019. В свою чергу, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань та не повернув позивачу поворотної фінансової допомоги у встановлений 30 денний строк після отримання вимоги від 26.04.2023, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1 758 016,00 грн.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 по справі №916/3006/23.
Апелянт вказав, що сторони договору визначили дії та час, після якого виникають зобов`язання за вищевказаним договором, а саме на протязі 30 денного строку після отримання вимоги Позикодавця, в даному випадку позивача, щодо повернення допомоги. Однак, в матеріалах справи відсутні докази не тільки в отриманні відповідачем вищевказаної вимоги, але й взагалі її направлення на адресу відповідача, що вказує на відсутність на час подачі позову до суду строку виникнення зобов`язань відповідача перед позивачем.
Відповідач вказує, що не зрозуміло за захистом яких прав звернувся позивач до суду при відсутності строку виникнення зобов`язань відповідача за вищевказаним Договором, що вказує про безпідставність заявленої позовної заяви та необґрунтованість позовних вимог.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 по справі №916/3006/23 та ухвалити нове рішення про відмову в повному обсязі в задоволені вищевказаної позовної заяви ТОВ «Еліксир Україна».
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3006/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Таран С.В., Аленін О.Ю., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.01.2024.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 по справі №916/3006/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3006/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3006/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 по справі №916/3006/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 19.02.2024; призначено справу №916/3006/23 до розгляду на 29 лютого 2024 року о 10:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
29.02.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 07.03.2024 о 14:30.
07.03.2024 у судовому засіданні прийняли участь представник ТОВ «ЕЛІКСИР Україна» - адвокат Михайлова Ю.О. та представник ТОВ «ЛАРНС» - адвокат Клачок Б.О.
29.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «ЛАРНС» надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Дане клопотання обгрунтовано тим, що відповідачем 28.02.2024 було здійснено оплату заборгованості за Договором №ПФД25/06-2019 від 25.06.2019 у сумі 1 758 016,00 грн, тому на думку відповідача відсутній предмет спору.
В подальшому 07.03.2024 відповідач надав суду платіжну інструкцію №6 від 07.03.2024, відповідно до якої ТОВ «ЛАРНС» перерахувало на рахунок ТОВ «ЕЛІКСИР УКРАЇНА» 1 758 016,00 грн поворотної фінансової допомоги.
Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі ухвалою у протокольній формі з огляду на наступне.
Перелік підстав закриття провадження у справі визначений ст. 231 ГПК України.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
У даному випадку предметом спору є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКСИР УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС» про стягнення поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 758 016,00 грн.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи до ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
У даному випадку, рішення суду першої інстанції було ухвалено ще 19.12.2023, тоді як відповідач сплатив наявну у нього заборгованість, яка є предметом спору лише 07.03.2024, тобто майже через три місяці після ухвалення судом першої інстанції рішення.
Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення предмет спору існував, а тому відсутні підстави для закриття провадження у зв`язку відсутністю предмета спору.
Крім того, відповідно до ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
У даному випадку платіжна інструкція №6 від 07.03.2024 не була та не могла бути надана відповідачем до суду першої інстанції, оскільки даний доказ, як і сам факт оплати боргу, виник вже після винесення оскаржуваного рішення, а тому не приймається колегією суддів до уваги.
Фактичні обставини, встановлені судом.
25.06.2019 між ТОВ «ЕЛІКСИР УКРАЇНА» (Позикодавець) та ТОВ «ЛАРНС» (Позичальник) був укладений Договір №ПФД25/06-2019 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до п.1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно п.1.2. Договору поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до Даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами і в жодному випадку не має на мсті отримання прибутку.
Відповідно до п.2.1. Договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті Україні в розмірі 1 758 016,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п.2.2. Договору, поворотна фінансова допомога надається Позичальнику не безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
Згідно з пунктом 2.4. Договору, поворотна фінансова допомога надається до 31 грудня 2019 року.
Відповідно до п.3.1. Договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню за вимогою Позикодавця в строк не пізніше 31 грудня 2019 року.
Згідно з п.3.2. Договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця в установі банку або готівкою через касу підприємства чи банку.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором відповідно до чинного законодавства України.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що в разі недосягнення згоди зацікавлена сторона передає спір на розгляд компетентного судового органу в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Згідно п. 8.1. Договору №ПФД25/06-2019 даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору. Договір може бути розірваний за домовленістю сторін в порядку, передбаченому чинним законодавством.
На виконання умов Договору №ПФД25/06-2019 від 25.06.2019 позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 1 758 016,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4073 від 25.06.2019.
30 грудня 2019 року сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору №ПФД25/06-2019, якою виклали у новій редакції п.3.1 Договору, відповідно до якої поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на протязі 30 днів після отримання вимоги Позикодавця щодо повернення допомоги.
Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця в установі банку (п.3.2. Договору).
26.04.2023 ТОВ «ЕЛІКСИР УКРАЇНА» направило на адресу ТОВ «ЛАРНС» вимогу №01 про повернення поворотної фінансової допомоги за Договором №ПФД 25/06-2019 від 25.06.2019.
На підтвердження обставин направлення позивач надав інформацію з офіційного сайту Нової Пошти щодо відправлення посилки (номер відправлення 20 4507 0128 6476) на адресу ТОВ «ЛАРНС» (м. Одеса, вул. Спиридонівська, 33, офіс 6). Дане відправлення повернулось у зв`язку з відмовою від отримання.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Як було встановлено вище, між ТОВ «ЕЛІКСИР УКРАЇНА» та ТОВ «ЛАРНС» був укладений Договір №ПФД25/06-2019 про надання поворотної фінансової допомоги.
Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо позики.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №ПФД25/06-2019 від 25.06.2019 позивачем перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 1 758 016,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4073 від 25.06.2019.
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на протязі 30 днів після отримання вимоги Позикодавця щодо повернення допомоги.
Відповідно до матеріалів справи, 26.04.2023 ТОВ «ЕЛІКСИР УКРАЇНА» направило на адресу ТОВ «ЛАРНС» вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги за Договором №ПФД 25/06-2019 від 25.06.2019.
Направлення даної вимоги було здійснено через службу поштового зв`язку «Нова Пошта», відправлення №20 4507 0128 6476.
Перевіривши інформацію щодо даного відправлення колегією суддів було встановлено, що відправлення №20 4507 0128 6476 було направлено на адресу ТОВ «ЛАРНС» (м. Одеса, вул. Спиридонівська, 33, офіс 6). Дане відправлення повернулось без вручення у зв`язку з тим, що ТОВ «ЛАРНС» 26.04.2023 відмовилось від отримання даного відправлення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач виконав свій обов`язок щодо направлення вимоги про повернення поворотної фінансової допомоги. В свою чергу, відмова відповідача від отримання поштового відправлення 20 4507 0128 6476 жодним чином не свідчить про відсутність підстав для повернення фінансової допомоги. Саме від дати відмови від отримання вимоги, колегія суддів вважає за потрібне відраховувати 30-ти денний строк на повернення поворотної фінансової допомоги. Таким чином, крайній строк на повернення даної фінансової допомоги припадав на 26.05.2023.
Однак, відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення поворотної фінансової допомоги у сумі 1 758 016,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 758 016,00 грн в повному обсязі.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 по справі №916/3006/23, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 по справі №916/3006/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРНС» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 по справі №916/3006/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 по справі №916/3006/23 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та відписано 19.03.2024 у зв`язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів Таран С.В. у відпустці у період з 11.03.2024 по 18.03.2024.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: О.Ю. Аленін
С.В. Таран
