ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Єдиний унікальний номер 643/1114/17
Номер провадження 22-ц/818/523/24
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
розглянувши упорядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року в складі судді Тимош О.М. у справі №643/1114/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової Алли Валентинівни, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію,
в с т а н о в и в :
В липні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до приватного нотаріусу Бакумової Алли Валентинівни, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк»), в якому просили визнати неправомірними дії державного реєстратора приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А.В. щодо проведення державної реєстрації обтяження іпотекою квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення № 31277428 щодо проведення державної реєстрації про державну реєстрацію обтяження іпотекою квартири в АДРЕСА_2 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня 2023 року позовну заяву було залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
13 листопада 2023 року від ОСОБА_3 надійшла заява про відмову від позову у цивільній справі.
15 листопада 2023 року від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано уточнену позовну заяву до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової А. В., третя особа - АТ КБ «ПриватБанк», в якій він просить визнати незаконним та скасувати рішення № 31277428 приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 вересня 2016 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 16 листопада 2023 року уточнену позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для сплати судового збору у розмірі 1409,60 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною 3 статті 185 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 27 листопада 2023 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній наполягає на тому, що він звільнений від сплати судового збору, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія положень Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому позивач посилається на постанову Верховного Суду в цивільній справі №743/1481/21 від 19 жовтня 2022 року, предметом розгляду в якій є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Натомість, предметом у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення № 31277428 приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 вересня 2016 року (позивачем помилково зазначено 07 вересня 2016 року) на квартиру за ПАТ КБ «ПриватБанк», вчиненого на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку», що міститься у договорі іпотеки квартири укладеному 17 грудня 2007 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та керуючим відділення № 19 філії «ХГРУ» ЗАТ КБ «ПриватБанку» Кравченко Н. В. (п.27 Договору іпотеки). Зазначена обставина підтверджується інформаційною довідкою № 67546534 від 07 вересня 2016 року, де підставою виникнення права власності на квартируза адресою: АДРЕСА_1 ,у ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначено договір іпотеки квартири, серія та номер: 4860, видавник: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу.
Найпак Є.Ю. не виконав вимоги ухвали суду від 16 листопада 2023 року, у зв`язку з чим відповідно до частини 3 статті 185 ЦПК України заява вважається неподаною та повертається заявнику.
01 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 17 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір HAEG2GA00000034.
При стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову, споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частин 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Інші учасники ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини 1 статті 353цього Кодексу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам відповідає.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем недоліки зазначені в ухвалі від 16 листопада 2023 року у встановлений судом строк не усунуті, тому є підстави для повернення заяви з усіма доданими до неї документами.
ЗаКонституцією України,статтями 4, 43 ЦПК Українитастаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.
Кожна особа при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (статті 5, 6, 12 ЦПК України).
Пред`явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченомуЦПК України.
В силу частини 3 статті 175ЦПК України,позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюється;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
При цьому, за частинами 1, 2 статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається позивачем, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175і177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляєтьсяз підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначеністаттями 175і177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу.
Оскаржена ухвала постановлена з дотримання судом першої інстанції вказаних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що на спірні правовідносини з банком поширюється дія статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Проте, з таким доводом суд не погоджується з огляду на наступне.
Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав (частина 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Змістом пункту 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке саме право споживача, визначене у статті 21 зазначеного Закону, є порушеним, таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.
Звертаючись до суду з зазначеним вище позовом, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення № 31277428 приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 вересня 2016 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про проведену державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,одночасно не обґрунтовуючи яким саме чином вказаний спір порушує права заявника як споживача.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 08 вересня 2014 року встановлено, що 17 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № НАЕ2GA00000034, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 22000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 грудня 2027 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 17 грудня 2007 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № НАЕ2GA00000034, предметом якого є нерухоме майно, а саме однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачам на праві власності. В порушення умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, з січня 2009 року припинив сплачувати кредит, у зв`язку з чим станом на 22 вересня 2011 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед банком в розмірі 39 223,36 доларів США, що еквівалентно 313394,65 грн. Письмові вимоги щодо усунення порушень за кредитним договором Банком направлялися відповідачам 28 квітня 2011 року та 26 квітня 2012 року. З рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що позивач отримав спірну квартиру не за кошти отримані за кредитним договором (а.с.15-20).
Подаючи вказаний позов, позивач фактично оскаржує нотаріальну дію, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, що належить позивачу.
А тому, при зверненні боржника до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про проведену державну реєстрацію, судовий збір підлягає сплаті на загальних підставах.
Пунктом 1.2 частини 2статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки, станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 704,80 грн, то виходячи з характеру позовних вимог, ОСОБА_1 необхідно було сплатити саме зазначену в ухвалі суму судового збору 1409,60 грн.
Виходячи з викладеного, за змістом норм чинного законодавства, не оплачена судовим збором позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала, оскільки недоліки зазначені в ухвалі суду позивачем усунуті не були.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає нормам процесуального права та судовій практиці.
Керуючись ст. ст.367-368,374,375,381-382 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 19 березня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді І.В. Бурлака
В.Б. Яцина
