Суть: Про визнання протиправним та скасування наказу про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Суддя: Прудник Сергій Володимирович

Надіслано судом: 06.03.2024

Оприлюднено: 11.03.2024

Результат рішення: У задоволенні позову відмовлено.

Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Справа № 160/19183/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В. за участі секретаря судового засіданняЛінчук С.В., за участі: позивача: представників відповідачів: Проходи К.В. Онасенко О.В., Крейси Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Державної митної служби України, відповідача-2: Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

19.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв`язку таку подано 15.10.2021 року) ОСОБА_1 до Державної митної служби України, в якій позивач з урахуванням уточнених позовних заяв просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 «Про припинення перебування на державній службі» ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Дніпропетровської митниці №1135-к від 03.11.2020 року «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку» ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста «Кривий Ріг» з 04.11.2010 року;

- зобов`язати Державну митну службу України призначити на посаді ОСОБА_1 рівнозначній посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста «Кривий Ріг» у Дніпровській митниці Держмитслужби.

- стягнути з Державної митної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.11.2010 року по 14.10.2021 у розмірі 1 194 626,5 (один мільйон сто дев`яносто чотири тисячі шістсот двадцять шість гривень п`ятдесят коп.) без урахування обов`язкових відрахувань.

Означені вимоги вмотивовані тим, що наказом Державної митної служби від 19.10.2010 р. № 1980-к, у зв`язку із припиненням Криворізької митниці шляхом приєднання її до Дніпропетровської митниці, Дністровської митниці шляхом приєднання її до Південної митниці відповідно до наказу Держмитслужби України від 18.10.2010 року № 1218 Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей Проходу Костянтина В`ячеславовича, переведено з 19.10.2010 року на посаду заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста Кривий Ріг з посадовим окладом згідно штатним розписом митниці, відповідно до ст. 32 КЗпП України, про що здійснено запис до трудової книжки та позивачем фактично здійснювалась робота на зазначеній посаді. Наказом Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі, ОСОБА_1 було припинено з 03.11.2010 року перебування на державній службі в митних органах. Позивач стверджує, що безумовною підставою для винесення відповідачами оскаржуваних наказу №2102-к від 03.11.2010 року та наказу № 1135-к від 03.11.2010 року слугувало саме порушення кримінальної справи відносно позивача по справі ОСОБА_1 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Порушення кримінального провадження є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на недостатніх результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй у провину діяння може бути змінена або навіть відмінена. Вина особи у вчиненні злочину підлягає доведенню у встановленому законом порядку, відтак твердження про винуватість особи у вчиненні злочину на цій стадії кримінального провадження, як про встановлений факт, є неприпустимі. На думку позивача, в основу висновку службового розслідування відносно ОСОБА_1 , покладено обставини, які інкримінувались позивачу в рамках кримінального провадження та дали підстави вважати про вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доказаний факт не можна. Відтак, висновки щодо підстав звільнення ОСОБА_1 , що містяться в оскаржуваних наказах не дають достеменних підстав вважати, що у його діях встановлено склад саме дисциплінарного проступку. Тобто, кримінальне провадження, яке і стало підставою для винесення наказу Державною митною службою України №2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі» та наказу Дніпропетровської митниці №1135-к від 03.11.2010 року «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку» відносно ОСОБА_1 , було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення 06.12.2021 року, вказану постанову отримано позивачем лише 17.08.2023 року. До вказаного часу ОСОБА_1 перебував у статусі підозрюваного, а тому звернення до суду з позовом про поновлення на роботі було б передчасним. Звільнення державного службовця вимагає дотримання певної процедури, зокрема проведення службового розслідування. Саме у такий спосіб митний орган зможе з`ясувати характер вчиненого його посадовою особою діяння, відтак кваліфікувати його або як дисциплінарний проступок або як порушення Присяги. Звільнення чи то за дисциплінарний проступок, чи за порушення Присяги має бути обґрунтованим (вмотивованим). Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги. Підстави, що слугували винесенню рішення 03.11.2010 року про припинення перебування на державній службі мають бути встановлені та доведені.

Разом із тим, відповідно до акту службової перевірки №2 від 04.02.2011 року, яку призначено на підставі наказу Дніпропетровської митниці №57 від 26.01.2011 року, порушень в діях посадових осіб Дніпропетровської митниці при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів ТОВ «Проктер енд Гембл Менюфукчурінг», не встановлено. Так, як і не доведено фактів, що свідчили б про порушення Присяги державного службовця. Окрім того, акт службової перевірки, яким перевірялись факти, що слугували винесенню наказу про припинення перебування на державній службі, складений 26.01.2011 року, тобто вже після винесення зазначеного наказу. Митним органом не надано належних доказів порушення ОСОБА_1 честі працівника митних органів України та доказів скоєння ним проступку, який виразився у підриві довіри і авторитету митних органів України навмисними діями, що не сумісно із подальшим проходженням останнього як державного службовця митної служби України у розумінні пункту 6 частини першої статті 30 Закону №3723-ХІІ, тобто не доведено правомірність прийняття наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі» у частині припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України на посаді начальника митного поста «Кривий Ріг» за порушення Присяги відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону №3723-ХІІ.

Окрім того, з моменту виявлення порушення (02.11.2010 року) до моменту прийняття оскаржуваного наказу (03.11.2010 року) минуло один день, що свідчить про передчасне винесення наказу про звільнення без проведення встановленої законом перевірки. Підставою для винесення вказаних наказів слугувало лише факт порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 . Оскаржуване рішення органу владних повноважень не містить мотивів, з яких він дійшов висновку про неможливість перебування на державній службі ОСОБА_1 , зміст наказу доволі гіпотетичний та неприпустимо спрощений, отже, оскаржуване рішення не може вважатися законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі висновків компетентного органу у відповідній сфері, а тому є протиправним та підлягає скасуванню і задоволення позовних вимог в цій частині. Посилання Державної митної служби у листі №08-1.6/12-02/10/7090 від 22.07.2021 про знищення документів не є об`єктивним доказом законності прийнятого рішення про звільнення відповідачем ОСОБА_1 , тим більше, що акт знищення на його лист наданий не був. Також, твердження відповідача про знищення документів, щодо обґрунтування звільнення ОСОБА_1 , вимагає критичного до цього відношення, у зв`язку із тим, що відповідно до п.п. 16. 121 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, а документи, що стосуються працівників зберігаються постійно, та не підлягають знищенню, затвердженого наказом від 12.04.2012 року № 578/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 року за № 571/20884, кадрові документи зберігаються в підприємстві, установі, організації - 75 років. Не знайшовши пояснень, щодо наявності підстав для винесення наказу № 2102-к від 03.11.2010 року, на скерований ОСОБА_1 , запит від 17.06.2021 року, Державна митна служба, також не віднайшла підстав для винесення наказу №2102-к від 03.11.2010 року, про що скерована відповідь на адресу ОСОБА_1 , із поясненням у тому числі, що документи, які слугували підставою для винесення наказу, знищені. Таким чином, відповідачами безпідставно, без об`єктивного обґрунтування та передчасно винесено наказ № 2102-к від 03.11.2010 року та наказ № 1135-к від 03.11.2010 року, це підтверджено тим, що кримінальне провадження № 42018040000000913, постановою слідчого закрите 06.12.2021 року, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Позивач стверджує, що сама наявність кримінального провадження чи кримінальної справи стосовно особи не є підставою для звільнення з посади чи припинення перебування на державній службі. А тим більше відсутність реалізації дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

На переконання позивача, ще одним суттєвим порушення трудових прав ОСОБА_1 стало утримання його трудової книжки відповідачем. В порушення вимог статей 47, 116 КЗпП України в день винесення наказу №2102-к від 03.11.2010 року та наказу №1135-к від 03.11.2010 року, ОСОБА_1 не було особисто вручено трудову книжку та на адресу його місця проживання засобами поштового зв`язку не направлено. Тільки, 02.08.2021 року ОСОБА_1 було видано трудову книжку, запис про отримання якої було зроблено ним власноручно у журналі обліку трудових книжок, що підтверджується листом Дніпровської митниці від 25.02.2022 року №7.5-08-01-1/12/10/1507. З Листа начальника Дніпровської митниці Мужева О. від 25.02.2023 року вих. №7.5-08-01-1/12/10/1507 вбачається, що оскільки в день звільнення ОСОБА_1 не звернувся для отримання трудової книжки, на його адресу було направлено лист Дніпропетровської митниці від 03.11.2010 року №17-08-2/8154. Однак, з 03.11.2010 року ОСОБА_1 було затримано та 05.11.2010 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тобто, отримати лист Дніпропетровської митниці від 03.11.2010 року №17-08-2/8154 ОСОБА_1 не мав можливості, оскільки відносно нього було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Оскільки період вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 з урахуванням норм тривалості робочого часу у період з наступного після звільнення 04.11.2010 по дату звернення 14.10.2021 року становить 2801 день. Відповідно довідок про розмір заробітної плати за останні відпрацьовані місяці №№ 79, 80 від 05.07.2021 року розмір отриманої заробітної плати у вересні 2010 року, за 22 робочі дні 9844,09 грн., розмір отриманої заробітної плати у жовтні 2010 року за 21 робочій день 8494,71 грн. (відповідно до двох довідок з 01.10.2010 року по 18.10.2010 року - 5367,86 грн., з 19.10.2010 року по 31.10.2010 року - 3126,85 грн.). Таким чином, середньоденний заробіток за останні два місяці що передували дню звільнення складає 9844,09 грн. + 8494,71 грн. = 18338,8 грн: (21+22)= 426,5 грн., сума яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь становить 426,5 грн. х 2801 = 1 194 626,5 грн. (один мільйон сто дев`яносто чотири тисячі шістсот двадцять шість гривень п`ятдесят коп.) без врахування коефіцієнту підвищення заробітної плати.

Державною митною службою України до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем-1 зазначено наступне. Наказом Державної митної служби України від 03.11.2010 року № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі» перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України було припинено за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст. 17, пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон № 3723). Дніпропетровською митницею видано наказ від 03.11.2010 року № 1135-к «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку», згідно з яким 03.11.2010 року з ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок. 02.11.2010 року Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу № 49-3043, а відносно ОСОБА_1 03.11.2010 року застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Враховуючи, що в день звільнення позивач не звернувся для отримання трудової книжки, йому було направлено лист з повідомленням про необхідність прибуття для отримання трудової книжки. Копію зазначеного листа було знищено в установленому порядку, у зв`язку із закінченням строку зберігання (акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 02.08.2018 року № 295, затвердженого 02.08.2018 року в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Безсмертним І. та погодженим протоколом засідання ЕПК державного архіву від 30.10.2018 року). Разом з тим в Пік «Канцелярія» програма на теперішній час не використовується, але зберігається на серверному обладнанні митниці) зареєстровано лист митниці від 03.11.2010 року № 17-08-2/8154, який ОСОБА_1 надіслано поштою. Також, знищено документи, які стали підставою для видання наказу про припинення перебування на державній службі (акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 02.08.2018 року № 295 затвердженого 02.08.2018 року в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Безсмертним І. та погодженим протоколом засідання ЕПК державного архіву від 30.10.2018 року), однак в Пік «Канцелярія» зареєстровано лист митниці від 03.11.2010 року № 17-08-2/8146, на ім`я Голови Держмитслужби «Щодо подання про припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 . Крім цього, Дніпропетровська митниця неодноразово намагалася засобами телефонного зв`язку повідомити про необхідність ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки, проте зв`язок був втрачений, а фактичне місце його перебування достоменно відомо не було. Разом з тим, не погоджуючись з наказом Державної митної служби України № 2102-к, позивач 02.11.2020 року звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної митної служби України про: визнання незаконним та скасування наказу Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі»; зобов`язання Державної митної служби України поновити ОСОБА_1 , на посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці Держмитслужби України - начальника митного поста Кривий Ріг з 03.11.2010 року; стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації за період з 03.10.2010 року по день ухвалення рішення у справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2021 року залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі № 640/27662/20 визнано не поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом, а позовну заяву ОСОБА_1 до Держмитслужби повернуто позивачеві. Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2021 року у справі № 640/27662/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі № 640/27662/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. У своїх рішеннях суди виходили з того, що відповідно до частин 1 та 5 статті 122 і частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Більше того, Верховний Суд у своїй ухвалі від 05.08.2021 року №27662/20 констатував, що суди першої і апеляційної інстанцій, правильно застосували положення частини п`ятої статті 122 КАС України та частини другої статті 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. Крім того, у своїх рішеннях суди зазначили, що за змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). До того ж повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Відтак, скаржник не вказав про об`єктивну неможливість звернення до суду у 2010 році з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження наказу, що, з огляду на наведене, могло б свідчити про його намір відновити свої порушені права. Разом з тим у своїх рішеннях судами зазначено, що позивач оскаржує наказ від №2102-к від 03.11.2010 року. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом згідно відмітки на поштовому конверті лише 02.11.2020 року, тобто через 9 років 11 місяців та 30 днів (враховуючи ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року у справі № 160/19183/21 через 13 років 11 місяців). При цьому, суди у справі № 640/27662/20 не приймали до уваги твердження представника позивача, що у останнього не було підстав для звернення до суду з даним позовом до закриття кримінального провадження у зв`язку із звільненням позивача за порушення Присяги, а не у зв`язку з фактом відкриття кримінальної справи, тобто вказаний факт вже досліджувався судами трьох інстанцій у справі № 640/27662/20. Як вбачається зі змісту наказу Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 "Про припинення перебування на державній службі" позивача звільнено на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу". Вказаний пункт статті 30 Закону України "Про державну службу" передбачає, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. У свою чергу, пунктом 7 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що підставами припинення трудового договору є: набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. У даному випадку при прийнятті спірного наказу відповідач кваліфікував обставини щодо відкриття Генеральною прокуратурою України кримінальної справи відносно позивача як порушення Присяги останнім. Відповідно, ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.10.2020 року у справі № 210/5816/18 не має жодного значення для вирішення питання правомірності наказу Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року "Про припинення перебування на державній службі". При цьому, варто зазначити, що судами у справі № 640/27662/20 не прийнято до уваги доводи позивача, що останній не отримував ні трудової книжки, ні оскаржуваного наказу, оскільки вказані обставини не спростовують факту пропуску строку звернення до суду з даним позовом майже в 10 років. З позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається, що позивач повідомив про зазначені вище обставини суд. На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що «кримінальне провадження № 42018040000000913 відносно ОСОБА_1 було закрито лише 01.10.2020 року. До вказаного часу ОСОБА_1 перебував у статусі підозрюваного, а тому звернення до суду з позовом про поновлення на роботі було б передчасним». Проте, як вбачається зі змісту наказу Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року "Про припинення перебування на державній службі" позивача звільнено на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу". Вказаний пункт статті 30 Закону України "Про державну службу" передбачає, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону. Таким чином, позивача звільнено за порушення Присяги, а не у зв`язку з фактом відкриття кримінальної справи. Пунктом 7 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що підставами припинення трудового договору є: набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи. Таким чином, ухвала Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.10.2020 рокчу у справі № 210/5816/18, якою закрито кримінальне провадження № 42018040000000913, мала би преюдиційне значення у випадку звільнення позивача на підставі пункту 7 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Крім того, згідно постанови Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.09.2016 у справі № 202/412/14-к кримінальну справу зокрема, за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 368 ч.2 КК України направлено Генеральній прокуратурі України для проведення додаткового розслідування за підставами, вказаними у мотивувальній частині постанови. А раніше обраний відносно підсудних, зокрема, ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд - залишено без змін, що додатково свідчить про існування можливості позивача звернутися до суду з позовом про визнання звільнення протиправним та поновлення останнього на посаді принаймні у 2016 році. Такого висновку дійшов Окружний адміністративний суд м. Києва у своїй ухвалі від 05.02.2021 у справі № 640/27662/20, з висновками якого погодився Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 12.05.2021 року та а також Верховний Суд у своїй ухвалі від 05.08.2021 року у справі № 640/27662/20. Статтею 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі зокрема, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч.5 ст. 170 КАС України). Таким чином, враховуючи те, що позивач вже звертався з ідентичним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва яким було оскаржено наказ Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року в судовому порядку та за результатами розгляду позовної заяви, судами прийнято судові рішення у справі №640/27662/20, які набрали законної сили, враховуючи зазначене подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Держмитслужби з тим самим предметом позову та з тих же підстав не допускається (ч.5 ст. 170 КАС України). Належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду Позивачем не надано про, що судами зроблено відповідні висновки у справі № 640/27662/20. Позивачем жодних підстав поважності пропуску звернення до суду та причин його бездіяльності, яким не було б надано належної оцінки у справі № 640/27662/20 не наведено, що у свою чергу вказує на безпідставність позову та його необґрунтованість. Отже, підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 відсутні.

Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-1 де зазначив, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

Дніпровською митницею до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем-2 зазначено наступне. У спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили рішення судів про закриття провадження у справі № 640/27662/20. В матеріалах справи № 160/19183/21 містяться копії рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, що набрали законної сили про закриття провадження в адміністративній справі № 640/27662/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет спору. Отже, позивач повторно звернувся з позовом до тієї самої особи з тих самих предмета та підстав за наявності рішень судів, що набрали законної сили про закриття провадження у справі № 640/27662/20. Так, ОСОБА_1 02.11.2020 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної митної служби України про: визнання незаконним та скасування наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 «Про припинення перебування на державній службі»; зобов`язання Державної митної служби України поновити ОСОБА_1 , на посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці Держмитслужби України начальника митного поста Кривий Ріг з 03.11.2010; стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації за період з 03.10.2010 по день ухвалення рішення у справі. Позивач обґрунтував причини пропуску строку звернення до суду тим, що він не отримав оригінал трудової книжки та оскаржуваний наказ про припинення перебування на державній службі. Пояснив, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало порушення кримінальної справи відносно нього за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України. Зазначив, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.10.2020 у справі № 210/5816/18 закрито кримінальне провадження № 42018040000000913, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На переконання позивача, у останнього були відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом, оскільки формальні причини припинення перебування на державній службі продовжували існувати майже десять років. Вважав, що право звернення до суду з даним позовом виникло у позивача лише після виготовлення повного тексту ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.10.2020 у справі № 210/5816/18, тобто 07.10.2020. Суд не прийняв до уваги твердження позивача, що у нього не було підстав для звернення до суду з даним позовом до закриття кримінального провадження, оскільки позивача звільнено за порушення Присяги, а не у зв`язку з фактом відкриття кримінальної справи. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2021 року у справі № 640/27662/20 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання вказаної ухвали, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на її підтвердження, належним чином засвідченої копії наказу Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 "Про припинення перебування на державній службі". Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2021 позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року залишено без змін. Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою. Ухвалою від 05 серпня 2021 року Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав, зазначених в ухвалі, а саме: « згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відтак, строк для оскарження рішень, з приводу правомірності яких виник спір, становить один місяць і його відлік розпочинається з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Положеннями частини першої статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом. Отже, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, зокрема в спорах, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини. При цьому, поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Наказом Держаної митної служби України № 2102 від 03 листопада 2010 року припинено з 03 листопада 2010 року перебування позивача на державній службі в митних органах у зв`язку з порушенням відносно позивача кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України. Зазначив, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2020 року у справі № 210/5816/18 закрито кримінальне провадження № 42018040000000913, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На переконання позивача, у останнього були відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом, оскільки формальні причини припинення перебування на державній службі продовжували існувати майже десять років. Вважає, що право звернення до суду з даним позовом виникло у позивача лише після виготовлення повного тексту ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2020 року у справі № 210/5816/18, тобто 07 жовтня 2020 року. Однак, суди попередніх інстанцій констатували, про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки кримінальне провадження, порушене стосовно нього, не створювало для позивача об`єктивних перешкод для вжиття протягом більш ніж 9 років, при місячному терміні оскарження, необхідних юридичних заходів щодо захисту своїх трудових прав. За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). До того ж «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Відтак, скаржник не вказав про об`єктивну неможливість звернення до суду у 2010 році з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження наказу, що, з огляду на наведене, могло б свідчити про його намір відновити свої порушені права. Доказів існування поважних причин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду із цим позовом, позивачем не надано. Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на звернення з позовом до суду, які би зумовлювали об`єктивну неможливість вчасного звернення за захистом до суду. Отже, Верховний Суд констатує, що суди першої і апеляційної інстанцій, правильно застосували положення частини п`ятої статті 122 КАС України та частини другої статті 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.». Статтею 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі зокрема, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч.5 ст. 170 КАС України). Тобто, вказаний факт вже досліджувався судами трьох інстанцій у справі № 640/27662/20. 02.11.2010 Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу № 49-3043 відносно ОСОБА_1 , заступника начальника Дніпропетровської митниці начальника митного поста «Кривий Ріг» та ОСОБА_2 , заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України. 03.11.2010 ОСОБА_1 затримано, як підозрюваного та застосовано 05.11.2010 запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Наказом Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі» перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України припинено за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст. 17, пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу». Зазначений наказ направлено до Дніпропетровської митниці електронною поштою. Дніпропетровською митницею видано наказ від 03.11.2010 № 1135-к «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку», згідно з яким 03.11.2010 з ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок по заробітній платі у зв`язку із звільненням. Із наказом Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі» та наказом Дніпропетровської митниці від 03.11.2010 № 1135-к «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку» 03.11.2010 посадовою особою кадрового підрозділу в усному порядку ознайомлено ОСОБА_1 в його службовому кабінеті. Через обрання позивачеві запобіжного заходу позивач відмовився від підпису про ознайомлення. Дніпропетровською митницею направлено позивачу лист від 03.11.2010 № 17-08-2/8154 з повідомленням про необхідність прибуття для отримання трудової книжки за адресою, вказаною в особовій справі. Дніпропетровська митниця неодноразово намагалася засобами телефонного зв`язку повідомити про необхідність ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки, проте зв`язок був втрачений, а фактичне місце перебування позивача достеменно відомо не було. У 2018 році копію зазначеного листа було знищено в установленому порядку, у зв`язку із закінченням строку зберігання (акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 02.08.2018 № 295, затвердженого 02.08.2018 в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Безсмертним І. та погодженим протоколом засідання ЕПК державного архіву від 30.10.2018). Разом з тим в ПІК «Канцелярія» програма на теперішній час не використовується, але зберігається на серверному обладнанні митниці, зареєстровано лист митниці від 03.11.2010 № 17-08-2/8154, який ОСОБА_1 надіслано засобами поштового зв`язку. Також, знищено документи, які стали підставою для видання наказу про припинення перебування на державній службі (акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 02.08.2018 № 295 затвердженого 02.08.2018 в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Безсмертним І. та погодженим протоколом засідання ЕПК державного архіву від 30.10.2018), однак в ПІК «Канцелярія» зареєстровано лист митниці від 03.11.2010 № 17-08-2/8146, на ім`я Голови Держмитслужби «Щодо подання про припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 ». Відповідно до пояснень позивача, відображених у заяві про поновлення строку на подання адміністративного позову, останній посилався на отримання своєї трудової книжки лише 02.08.2021 року, як на підставу, яка зумовлює поважність його пропуску. До матеріалів справи № 160/19183/21 долучено заяву позивача від 17.06.2021 до Дніпропетровської митниці Держмитслужби (вхід. № 13176/10-7.5-08-02-19) з тексту якої вбачається, що у митниці тривалий час утримується його трудова книжка та відповідно до вимог постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.1993, при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку, типова форма № П-10, якого затверджена наказом Міністату України №277 від 27.10.1995. Звернувся із проханням повідомити про час та дату можливості прибуття до Дніпропетровської митниці для отримання його трудової книжки. В заяві вказано адресу для листування: АДРЕСА_1 . В особовій справі міститься адреса інша, а саме: АДРЕСА_2 . На зазначену заяву позивача Дніпровською митницею Держмитслужби направлено відповідь листом від 02.07.2021 № 7.5-08-02-1/12/10/6747 в якому зазначено про його припинення перебування на державній службі в митних органах відповідно до наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 №2102-к «Про припинення перебування на державній службі» та вказано в які робочі дні та години роботи можливо отримати трудову книжку. Дніпровською митницею Держмитслужби повторно направлено позивачу лист від 09.07.2021 № 7.5-08-02-1/12/10/6964, яким інформовано про направлення листа від 02.07.2021 № 7.5-08-02-1/12/10/6747, а також зазначено про направлення листа Дніпропетровською митницею від 03.11.2010 № 17-08-2/8154 (в день його звільнення) для отримання трудової книжки. Відповідно до п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін`юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Мін`юсті 17.08.1993 за №110, пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. Тому, твердження позивача про суттєве порушення його трудових прав через утримання його трудової книжки відповідачем та не направлення засобами поштового зв`язку є безпідставним. Позивачем отримано трудову книжку 02.08.2021. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року у справі 160/19183/21 позовна заява надійшла до суду 19.10.2021. 17.06.2021 року позивач звернувся до Державної митної служби України із заявою, в якій просив скерувати на його поштову адресу наказ Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 «Про припинення перебування на державній службі» та документи, які слугували підставою для складання та підписання спірного наказу. Листом від 22.07.2021 року №08-1.6/12-02/10/7090 Державної митної служби України позивачу направлено завірену належним чином копію наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі». З позовною заявою позивач звернувся до суду 15.10.2021 року, тобто з пропуском місячного строку. Позивач, який перебував на керівній посаді, а саме: заступника начальника Дніпропетровської митниці начальника митного поста «Кривий Ріг», достеменно був обізнаний про звільнення його із займаної посади, про що свідчать його численні заяви до Державної митної служби України та Дніпропетровської митниці Держмитслужби, які долучені до матеріалів справи в якості доказів. Дніпровська митниця звертає увагу на те, що позивачу було відомо про те, що його служба в митних органах була припинена, оскільки після звільнення з під варти він не тільки не виходив на службу, а й не звертався (ні усно, ні письмово) для з`ясування цих питань, що свідчить про навмисне затягування процедури ознайомлення з наказами та отриманням трудової книжки. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів у сфері публічних правовідносин, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у таких публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Про стабільність відносин позивача та Дніпровської митниці щодо припинення перебування позивача на посаді свідчать загальновідомі факти численних заходів з реорганізації Дніпропетровської митниці за останні 10 років, а саме: 2013 рік Дніпропетровська митниця Міндоходів; 2015 рік - Дніпропетровська митниця ДФС; 2019 рік - Дніпровська митниця Держмитслужби; 2021 рік - Дніпровська митниця - відокремлений підрозділ Держмитслужби, про які було відомо позивачу, та відсутність жодного звернення від позивача про з`ясування питання його працевлаштування після реорганізації. Таким чином, не реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого. Позивачем не зазначено поважні причини пропуску строку звернення до суду, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Відтак вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом не можна вважати поважними. Статтею 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі зокрема, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч.5 ст. 170 КАС України). Таким чином, враховуючи те, що позивач вже звертався з ідентичним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва яким було оскаржено наказ Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 в судовому порядку та за результатами розгляду позовної заяви, судами прийнято судові рішення у справі №640/27662/20, які набрали законної сили, враховуючи зазначене подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Держмитслужби з тим самим предметом позову та з тих же підстав не допускається (ч.5 ст. 170 КАС України). Належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано про, що судами зроблено відповідні висновки у справі № 640/27662/20. Отже, позивачем жодних підстав поважності пропуску звернення до суду та причин його бездіяльності, яким не було б надано належної оцінки у справі № 640/27662/20 не наведено, що у свою чергу вказує на безпідставність позову та його необґрунтованість. Безпідставними також є позовні вимоги про стягнення з Державної митної служби на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04 листопада 2010 року по 14 жовтня 2021 року в розмірі 1 194 626, грн. Крім того, відповідач-2 зазначив про результати розгляду аналогічного спору за позовом ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 р. «Про припинення перебування на державній службі», яким припинено перебування на державній службі в митних органах за таких же обставин. Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2022 у справі № 160/14555/20 за позовом ОСОБА_2 залишено без змін ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021, якою у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву повернуто позивачу. Відтак, підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 відсутні.

Позивач подав до суду відповідь на відзив відповідача-2 де зазначив, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

Крім того, представником відповідачів до суду подано відзив на уточнену позовну заяву позивача (подано до суду 07.02.2024 року), в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог та залишити позовну заяву без розгляду. Фактично правова позиція відповідачів щодо незгоди із позовними вимогами висловлена аналогічній позиції, яка вже була зазначена відповідачами у відзивах на позовну заяву. Представник відповідачів додатково зазначив, що вважає факт подання останньої уточненої позовної заяви ОСОБА_1 черговим аргументом задля поновлення пропущеного строку звернення до суду. Позивач, який перебував на керівній посаді, а саме: заступника начальника Дніпропетровської митниці начальника митного поста «Кривий Ріг», достеменно був обізнаний про звільнення його із займаної посади, про що свідчать його численні заяви до Державної митної служби України та Дніпропетровської митниці Держмитслужби, які долучені до матеріалів справи в якості доказів. Позивачу було відомо про те, що його служба в митних органах була припинена, оскільки після звільнення з під варти він не тільки не виходив на службу, а й не звертався (ні усно, ні письмово) для з`ясування цих питань, що свідчить про навмисне затягування процедури ознайомлення з наказами та отриманням трудової книжки. Про обізнаність позивача щодо припинення перебування його на посаді свідчать загальновідомі факти численних заходів з реорганізації Дніпропетровської митниці за останні 10 років, а саме: 2013 рік Дніпропетровська митниця Міндоходів; 2015 рік - Дніпропетровська митниця ДФС; 2019 рік - Дніпровська митниця Держмитслужби; 2021 рік - Дніпровська митниця - відокремлений підрозділ Держмитслужби, про які було відомо позивачу, та відсутність жодного звернення від позивача про з`ясування питання його працевлаштування після реорганізації. Таким чином, нереалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого. Позивачем не зазначено поважні причини пропуску строку звернення до суду, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Отже, вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом не можна вважати поважними.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене судове рішення, як незаконне та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

За наслідками розгляду даної апеляційної скарги, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року в адміністративній справі № 160/19183/21 скасовано. Матеріали справи № 160/19183/21 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Під час прийняття судового рішення від 21.09.2023 року у даній справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом даного спору виступає визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року № 2102-к Про припинення перебування на державній службі та поновлення позивача на посаді. Відтак, строк звернення до суду з даним позовом становить один місяць, який починає обчислюватись з дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що при вирішенні питання відносно дотримання позивачем строку звернення до суду та можливості повернення позовної заяви останнього, обов`язковим є визначення дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав виходячи з наведеного, досліджувати обставини пропуску строку звернення до суду (за умови їх наявності) та поважність (відсутність поважності) причин такого пропуску.

Суд першої інстанції не встановлював точну дату обізнаності позивача про порушення своїх прав або коли він повинен був дізнатись про таке порушення (ознайомлення зі змістом спірного наказу, тощо), що свідчить про передчасність висновків останнього, відносно пропуску позивачем строку звернення до суду та, як наслідок обґрунтованості повернення його позовної заяви.

При цьому, висновки суду першої інстанції відносно безпідставності доводів позивача щодо неповажності причин пропуску строку на подання адміністративного позову, виходячи лише з того, що звернення до суду відбувається майже ніж через 10 років після звільнення зі служби, колегія суддів апеляційного суду вважала не достатніми, оскільки за відсутності факту встановлення дати (моменту) коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав, наведені висновки є неповними.

Крім того, відповідно до пояснень позивача, відображених у заяві про поновлення строку на подання адміністративного позову, останній посилався на отримання своєї трудової книжки лише 02.09.2021 року як підставу, яка зумовлює поважність його пропуску.

Однак, всупереч приписам КАС України, наведені обставини не були досліджені та оцінені судом першої інстанції.

Між тим, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні як спірний наказ, так і копія трудової книжки позивача, що унеможливлює дослідити останні та прийти до переконливих висновків щодо обізнаності останнього відносно підстав та дати звільнення з посади і, як наслідок, вчасності (невчасності) звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Також, колегія суддів звернула увагу суду першої інстанції, що останній, в силу приписів п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, відкривши провадження у справі та з`ясувавши усі обставини, що стосуються предмета спору, з дотриманням принципу офіційного з`ясування обставин справи (ч. 4 ст. 9 КАС України), не позбавлений процесуального права залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для повернення адміністративного позову позивача.

20.10.2023 року справа № 160/19183/21 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду із суду апеляційної інстанції.

За відомостями з витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та вирішено передати судді Букіній Л.Є.

Відповідно до розпорядження від 20.10.2023 року № 612 д Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи (продовження розгляду) у зв`язку із перебуванням судді Букіної Л.Є. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.51. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року № 1 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/19183/21 за позовом ОСОБА_1 , за допомогою автоматизованої системи документообігу.

За відомостями з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, які вказані в заяві про поновлення строку ОСОБА_1 . Вказану позовну заяву було залишено без руху та надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду: вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску, також розписку або конверт з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення щодо отримання листа від 22.07.2021 року №08-1.6/12-02/10/7090 Державної митної служби України та копії наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к Про припинення перебування на державній службі, пояснення та обґрунтованість підстав пропуску строку з 23.07.2021 року по 15.10.2021 року.

15.11.2023 року на виконання вимог узвали суду від 25.10.2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшла уточнена позовна заява та клопотання про поновлення строку на звернення з позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Витребувано у Державної митної служби України: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію особової справи відносно ОСОБА_1 та копію наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; докази отримання позивачем наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; довідку про середній заробіток із зазначенням середньоденної заробітної плати за період з серпня 2021 року по жовтень 2023 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 06.12.2023 року. Судом попереджено Державну митну службу України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року клопотання представника Державної митної служби України Пухлія Володимира Вікторовича про залучення другого відповідача задоволено. Залучено до участі у справі №160/19183/21 у якості співвідповідача як Дніпровську митницю. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/19381/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Витребувано у Дніпровської митниці та у Державної митної служби України: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію особової справи відносно ОСОБА_1 та копію наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; докази отримання позивачем наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; довідку про середній заробіток із зазначенням середньоденної заробітної плати за період з серпня 2021 року по жовтень 2023 року. Судом зобов`язана витребувані докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 20.12.2023 року. Судом попереджено Дніпровську митницю та Державну митну службу України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу тавинесення окремої ухвалиу разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Усною ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року у задоволенні заяви представника Дніпровської митниці України Онасенко Оксани Вікторівни про виклик свідка ОСОБА_3 головного державного інспектора відділу аналітично-правової роботи юридичного управління Дніпровської митниці відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у задоволенні клопотання представника Державної митної служби України Онасенко Оксани Вікторівни про призначення колегіального розгляду справи відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. У задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_4 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю.

У судове засідання 28.02.2024 року прибули позивач та представники відповідачів.

Позивач позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи, наведені у письмовому відзиві на позов.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки Дніпровської митниці Держмитслужби від 06.07.2021 року №7.5-08-02-1/12/10/6819 позивач, ОСОБА_1 працював в період з 15.09.1993 року по 18.10.2010 року в Криворізькій митниці, з 19.10.2010 року по 03.11.2010 року в Дніпропетровській митниці.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 19.10.2010 року №1980-к «Про переведення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 » з 19.10.2021 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника начальника Дніпропетровської митниці-начальника митного поста «Кривий Ріг» та відповідно до наказу Державної митної служби України від 25.01.2010 року №56-к присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби 1 рангу».

Стаж державної служби 17 років 01 місяць 20 днів.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 14.10.2010 року №1218 «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей» з 19.10.2010 року Криворізька митниця припинила свою діяльність шляхом приєднання до Дніпропетровської митниці.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 Дніпропетровську митницю реорганізовано шляхом приєднання до Дніпропетровської митниці Міндоходів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 Дніпропетровську митницю Міндоходів реорганізовано шляхом приєднання до Дніпропетровської митниці ДФС.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року №858 Дніпропетровську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання До Дніпровської митниці Держмитслужби.

Судовим розглядом установлено, що 02.11.2010 року Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу № 49-3043 відносно ОСОБА_1 , заступника начальника Дніпропетровської митниці начальника митного поста «Кривий Ріг» та ОСОБА_2 , заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України.

03.11.2010 року ОСОБА_1 затримано, як підозрюваного та застосовано 05.11.2010 року запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Наказом Державної митної служби України від 03.11.2010 року № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі» перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України припинено за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст. 17, пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу».

З тексту згаданого наказу убачається наступне. 02.11.2010 року Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу № 49-3043 відносно ОСОБА_1 , заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста Кривий Ріг та ОСОБА_2 , заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 Кримінального кодексу України. У зв`язку з вищевикладеним, 03.11.2010 року співробітниками Служби безпеки України було здійснено виїмку особових справ вищевказаних осіб, а також інших документів, відповідно до постанови про проведення виїмки. Порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчить про недотримання ними основних принципів державної служби, визначених ст. 3 Закону України Про державну службу, а саме: служіння народу України; чесності; відданості справі; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян, що в свою чергу зашкоджує інтересам державної служби, а також негативно впливає на репутацію державних службовців. Згідно з вимогами ст. 10 Закону України Про державну службу одними з основних обов`язків державних службовців є додержання Конституції України та інших актів законодавства України, безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків. Відповідно до вимог ст. 408 в ст. 413 Митного кодексу України, ст. 17 Закону України Про державну службу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , приймаючи Присягу державних службовців, зобов`язувалися суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушено Присягу державних службовців в частині суворого дотримання законів України, сприяння зміцненню їх авторитету, сумлінного виконання своїх обов`язків, а також в частині гідного несення високого звання державного службовця. Отже, керуючись вимогами ст. 17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України Про державну службу вирішено за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст. 17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України Про державну службу, припинити перебування на державній службі в митних органах: ОСОБА_1 , заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста Кривий Ріг; ОСОБА_2 , заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці. Підстава: Закон України Про державну службу, подання Дніпропетровської митниці. Начальнику Дніпропетровської митниці Сухіній М.А. ознайомити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з цим наказом вирішено під підпис та видати відповідні накази по митному органу, про що повідомити Департамент кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції. Департаменту кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції ( ОСОБА_7 ) довести наказ до відома особового складу митних органів.

Як зазначили відповідачі у відзивах на позовну заяву, зазначений наказ направлено до Дніпропетровської митниці електронною поштою.

Також, Дніпропетровською митницею видано наказ від 03.11.2010 року 1135-к «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку», згідно з яким 03.11.2010 року з ОСОБА_1 проведено остаточний розрахунок по заробітній платі у зв`язку із звільненням.

З означеного наказу убачається наступне. На виконання наказу Держмитслужби України від 03.11.2010 року №2102-к «Про припинення перебування на державній службі», відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 30 Закону України Про державну службу, вирішено вважати ОСОБА_1 , заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста «Кривий Ріг», таким, якому припинено перебування на державній службі в митних органах України, 03.11.2010 року відповідно до п.6 ч. 1 ст. 30 Закону України Про державну службу- за порушення Присяги державних службовців. Службі фінансів, бухгалтерського обліку та звітності ( ОСОБА_8 ) провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до законодавства та виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 15.09.09 по 14.09.10 - 22 календарних днів, з 15.09.10 по 03.11.10 - 6 календарних днів. ОСОБА_1 здати, а відділу кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції Дніпропетровської митниці (Шаповалов В.М.) прийняти посвідчення працівника митних органів №068605. Відділу кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції ( ОСОБА_9 ): видати ОСОБА_1 трудову книжку. Ознайомити з цим наказом та наказом Державної митної служби України від 03.11.10 № 2102-к Про припинення перебування на державній службі начальника служби фінансів, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

Як зазначив позивач в уточненій позовній заяві, яка подана до суду 07.02.2024 року, у підготовчому судовому засіданні даної справи, а саме, з відзивів відповідачів на уточнену позовну заяву, ОСОБА_1 стало відомо, що Дніпропетровською митницею 03.11.2010 року також було прийнято відносно нього наказ №1135-к від 03.11.2010 року «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку». Даний наказ отримано ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку 31.01.2024 року.

У відзивах на позовну заяву відповідачами зазначається, що із наказом Державної митної служби України від 03.11.2010 року № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі» та наказом Дніпропетровської митниці від 03.11.2010 року № 1135-к «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку» 03.11.2010 року посадовою особою кадрового підрозділу в усному порядку ознайомлено ОСОБА_1 в його службовому кабінеті. Через обрання позивачеві запобіжного заходу позивач відмовився від підпису про ознайомлення. Дніпропетровською митницею направлено позивачу лист від 03.11.2010 № 17-08-2/8154 з повідомленням про необхідність прибуття для отримання трудової книжки за адресою, вказаною в особовій справі. Дніпропетровська митниця неодноразово намагалася засобами телефонного зв`язку повідомити про необхідність ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки, проте зв`язок був втрачений, а фактичне місце перебування позивача достеменно відомо не було. У 2018 році копію зазначеного листа було знищено в установленому порядку, у зв`язку із закінченням строку зберігання (акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 02.08.2018 року № 295, затвердженого 02.08.2018 року в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Безсмертним І. та погодженим протоколом засідання ЕПК державного архіву від 30.10.2018). Разом з тим в ПІК «Канцелярія» програма на теперішній час не використовується, але зберігається на серверному обладнанні митниці, зареєстровано лист митниці від 03.11.2010 № 17-08-2/8154, який ОСОБА_1 надіслано засобами поштового зв`язку. Також, знищено документи, які стали підставою для видання наказу про припинення перебування на державній службі (акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 02.08.2018 року № 295 затвердженого 02.08.2018 року в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Безсмертним І. та погодженим протоколом засідання ЕПК державного архіву від 30.10.2018 року), однак в ПІК «Канцелярія» зареєстровано лист митниці від 03.11.2010 року № 17-08-2/8146, на ім`я Голови Держмитслужби «Щодо подання про припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 ».

Позивачем до матеріалів даної справи долучено його заяву від 17.06.2021 року до Дніпропетровської митниці Держмитслужби (вхід. № 13176/10-7.5-08-02-19) з тексту якої вбачається, що у митниці тривалий час утримується його трудова книжка та відповідно до вимог постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.1993 року, при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку, типова форма № П-10, якого затверджена наказом Міністату України №277 від 27.10.1995. Звернувся із проханням повідомити про час та дату можливості прибуття до Дніпропетровської митниці для отримання його трудової книжки. В заяві вказано адресу для листування: АДРЕСА_1 .

Відповідачі у відзивах на позовну заяву зазначили, що в особовій справі міститься адреса інша, а саме: АДРЕСА_2 .

На зазначену заяву позивача Дніпровською митницею Держмитслужби направлено відповідь листом від 02.07.2021 року № 7.5-08-02-1/12/10/6747 в якому зазначено про його припинення перебування на державній службі в митних органах відповідно до наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року №2102-к «Про припинення перебування на державній службі» та вказано в які робочі дні та години роботи можливо отримати трудову книжку.

Дніпровською митницею Держмитслужби повторно направлено позивачу лист від 09.07.2021 року № 7.5-08-02-1/12/10/6964, яким інформовано про направлення листа від 02.07.2021 року № 7.5-08-02-1/12/10/6747, а також зазначено про направлення листа Дніпропетровською митницею від 03.11.2010 року № 17-08-2/8154 (в день його звільнення) для отримання трудової книжки.

Як зазначено відповідачами у відзивах на позовну заяву, позивачем отримано трудову книжку 02.08.2021 року.

Судом установлено, що копію оскаржуваного наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року №2102-к «Про припинення перебування на державній службі» отримано позивачем ОСОБА_1 26.07.2021 року, що підтверджується штампом Укрпошти наявним на конверті який адресований ОСОБА_1 від Державної митної служби України.

05.11.2010 року постановою Печерського районного суду міста Києва у справі №4-4028/10 задоволено подання старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Строк затримання рахувати з 03.11.2010 року 19:10 год.

27.12.2010 року постановою Печерського районного суду міста Києва у справі №4-4538/10 задоволено подання старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України та продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою до чотирьох місяців.

28.02.2011 року постановою Апеляційного суду міста Києва задоволено подання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України та продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 5 місяців, тобто до 02.04.2011.

28.03.2011 року постановою Апеляційного суду міста Києва задоволено подання слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України та продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 5 місяців, тобто до 02.06.2011.

10.06.2011 року постановою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 залишено без змін, тримання під вартою.

28.05.2013 року Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська у справі №1/0202/1/2013 відносно ОСОБА_1 ухвалено обвинувальний вирок, який скасовано ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.12.2013 року та справу направлено на новий судовий розгляд.

14.02.2014 року вказана кримінальна справа надійшла на розгляд Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.09.2016 року, залишеною без змін апеляційною інстанцією, кримінальну справу відносно ОСОБА_1 направлено до Генеральної прокуратури України для проведення додаткового розслідування.

Відповідно до листа прокуратури Дніпропетровської області від 06.10.2017 року №15- 7566-17, 14.03.2017 року прокуратурою Дніпропетровської області згідно з постановою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.09.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №42017040000000254, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Також, даним листом повідомлено про те, що ОСОБА_1 не є стороною у кримінальному провадженні за №42017040000000254. З листа прокуратури Дніпропетровської області від 08.10.2018 року, який надійшов до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, йому стало відомо, що відомості щодо скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення виділено з кримінального провадження за №42017040000000254 та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018040000000913.

19.07.2018 розпочато досудове слідство щодо кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018040000000913.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.10.2020 року закрито кримінальне провадження №42018040000000913 та зобов`язано слідчого, прокурора у кримінальному провадженні №12018040000000913, протягом 24 годин з моменту отримання ухвали суду внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про закриття кримінального провадження. Слідчий суддя у вказаній ухвалі посилався на вимоги частини дев`ятої статті 284 КПК України якою визначено, якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника.

06.12.2021 року слідчим СВ ВП №2 КРУП ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Щукіним М.К. було винесено постанову про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018040000000913 від 19.07.2018 року, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Листом від 17.08.2023 року №45.2/2-П/203з Криворізьким районним управління поліції відділення поліції №2 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на заяву ОСОБА_1 від 14.08.2023 року повідомлено позивачу про те, що по кримінальному провадженню за № 42018040000000913 від 19.07.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України слідчим СВ ВП №2 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області Щукіним М.К. від 06.12.2021 року прийнято рішення про закриття на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Листом від 31.01.2024 року №7.5-1/7.5-12-01/10/634 Дніпровською митницею на заяву позивача від 17.01.2024 року повідомлено наступне. Наказом Державної митної служби України від 03.11.2010 року № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі» ОСОБА_1 припинено перебування на державній службі в митних органах України за порушення Присяги державних службовців, відповідно до вимог ст. 17, пункту 6 частини першої статті 30 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу». На цій підставі Дніпропетровською митницею видано наказ від 03.11.2010 року № 1135-к «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку» згідно з яким з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок по заробітній платі у зв`язку із звільненням, копія якого додається. У зв`язку з тим, що 03.11.2010 року ОСОБА_1 затримано, як підозрюваного та застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, Дніпропетровською митницею направлено на адресу, зазначену в особовій справі ОСОБА_1 , лист від 03.11.2010 року № 17-08-2/8154 з повідомленням про необхідність прибуття для отримання трудової книжки. До зазначеного листа долучено копію наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року №2102-к «Про припинення перебування на державній службі». Копію зазначеного листа було знищено в установленому порядку, у зв`язку із закінченням строку зберігання (акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 02.08.2018 року №295, затвердженого 02.08.2018 року в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Безсмертним І. та погодженим протоколом засідання ЕПК державного архіву від 30.10.2018). Разом з тим в ПІК «Канцелярія», програма на теперішній час не використовується, але зберігається на серверному обладнанні митниці, зареєстровано лист митниці від 03.11.2010 року № 17-08-2/8154, який ОСОБА_1 надіслано засобами поштового зв`язку. Крім того, ОСОБА_1 не приступив до роботи за посадою, також ні в усному порядку, ні в письмовому не зверталися до керівництва митного органу з питань щодо перебування на посаді з урахуванням загальновідомих заходів щодо реорганізації Дніпропетровської митниці: у 2013 році у Дніпропетровську митницю Міндоходів; у 2014 році у Дніпропетровську митницю ДФС; у 2019 році у Дніпровську митницю Держмитслужби та у 2020 році у Дніпровську митницю, що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про звільнення із займаної посади з 03.11.2010 року. Таким чином, Дніпропетровська митниця діяла відповідно до норм чинного законодавства.

До означеного листа Дніпровською митницею долучено копію наказу Державної митної служби У країни від 03.11.2010 року №2102-к «Про припинення перебування на державній службі» на 2 арк. та копію наказу Дніпропетровської митниці від 03.11.2010 № 1135-к «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку» на 2 арк.

Позивач, вважаючи спірнінаказипротиправними, а підстави, за які припинено виконання перебування на державній службі та припинено виконання обов`язків за посадою, такими, що не відповідають фактичним обставинам,звернувся до суду з цією позовною заявою.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Суспільні відносини, пов`язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулюєЗакон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII(далі - Закон № 3723-XII). Згідно зі статтями9і30цьогоЗаконуправовий статус окремих категорій державних службовців регулюєтьсяКонституцією України, спеціальними законами таКодексом законів про працю України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 цього Законувстановлено, що державна служба в Україні це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів та їх апарату визначеностаттею 9 зазначеного Закону, відповідно до якої регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю здійснюється відповідно до цьогоЗакону, якщо інше не передбачено законами України.

Відповідно до статей10,17 Закону № 3723-XIIдержавний службовець зобов`язаний забезпечувати ефективну роботу та виконання покладених на нього службових обов`язків; суворо дотримуватиКонституціюта законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки, про що приймає присягу державного службовця.

Відповідно до п. 1.6 Загальних правил поведінки державного службовця, затвердженихНаказом Головного управління державної служби України від 04 серпня 2010 року № 214, державний службовець має дбати про позитивний авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім`ям та статусом.

Пунктом 4.1 Загальних правил поведінки державного службовця (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що державний службовець зобов`язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством таЗаконом України «Про державну службу», уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. Своєю поведінкою він має продемонструвати, що не терпить будь-яких проявів корупції, відкидає пропозиції про незаконні послуги, чітко розмежовує службу і приватне життя, при найменших ознаках корумпованої поведінки інформує керівника свого структурного підрозділу.

Державні службовці повинні дотримуватися цих Загальних правил. За порушення законодавства про державну службу державні службовці несуть відповідальність відповідно доЗакону України «Про державну службу»(п. 4.6 Загальних правил поведінки державного службовця).

Як зазначено устатті 11 Закону № 3723-XII, конкретні обов`язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межахзаконута їх компетенції.

Згідно із статтею 14 вищезазначеногоЗакону, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення. Крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, до службовців можуть застосовуватися заходи дисциплінарного впливу.

Статтею 30 Закону № 3723-XIIвизначені підстави припинення державної служби, відповідно до пункту 6 частини 1 якої, крім загальних підстав, передбаченихКодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі порушення Присяги, передбаченоїстаттею 17 цього Закону.

Статтею 408 Митного кодексу Українипередбачено, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов`язки визначаютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, -Законом України «Про державну службу».

Згідно ч. 2ст. 410 Митного кодексу Україниу митній службі України діє Дисциплінарний статут, який затверджується законом.

Законом України від 06.09.2005 затвердженоДисциплінарний статут митної служби України, в преамбулі до якого зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов`язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання (далі - посадові особи митної служби), у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі - митних органів), щодо „забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимогЗакону України «Про державну службу».

Відповідно достатті 413 Митного кодексу Українита частини першоїстатті 17 Закону України «Про державну службу»громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримуватиКонституціїта законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки».

Обов`язок сумлінного виконання державним службовців своїх обов`язків установлений також нормами статей5та10 Закону України "Про державну службу".

Як зазначено у поданні начальника Дніпропетровської митниці про припинення державної митної служби України 02.11.2010 року порушено кримінальну справу №49-3043 відносно ОСОБА_1 , заступника начальника Дніпропетровської митниці начальника митного поста «Кривий Ріг» та ОСОБА_2 , заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митниці за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України. Порушення кримінальної справи свідчить про невиконання ним основних обов`язків державних службовців, передбачених ст. 10 Закону України Про державну службу, недотримання ним зобов`язання щодо суворого дотримання Конституції та законів України, сприяння втіленню їх у життя, зміцнення їх авторитету, з гідністю несення високого звання державного службовця, сумлінного виконання своїх обов`язків, яке надане ОСОБА_1 при прийнятті Присяги державного службовця згідно зі ст. 17 Закону України Про державну службу, а також порушенням урочистого зобов`язання посадових осіб митної служби України суворого додержання дисципліни, сумлінного на високому рівні виконання своїх службових обовязків.

Тобто, звільнення позивача є наслідком порушення ним Присяги державного службовця, що становить самостійну підставу припинення державної служби, встановленуЗаконом України «Про державну службу».

Отже, оскількиДисциплінарний статут митної служби Українине передбачає такої підстави, як звільнення за порушення присяги, а правовий статус позивача як посадової особи, що має спеціальне звання, а також прийняв присягу державного службовця, додатково регулюєтьсяЗаконом України «Про державну службу», то суд приходить до висновку, що Держмитслужбою прийнято правомірне рішення про припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі на підставі п. 6ст. 30 Закону № 3723-XII.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 16.03.2011 № К-13305/09, а також узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній у п. 22постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Посилання позивача на те, що на момент звільнення відсутній у відношенні нього обвинувальний вирок суду, закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення 06.12.2021 року, а тому висновок відповідачів пропорушення Присяги державного службовця суперечить нормамст. 62 Конституції України, суд вважає безпідставним, оскільки зазначене не спростовує факту порушення позивачем Присяги державного службовця.

Суд зазначає, що гідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див.рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі«X.. Austria»про неприйнятність заяви№ 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatisрішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C..» про неприйнятність заяви№ 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, хоч і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ч. 3ст. 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та у постанові 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18)

Таким чином, суд знаходить, що наказ про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 , хоч і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ч. 2ст. 368 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Статтею 61 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Кримінальна, дисциплінарна відповідальність, а також відповідальність за порушення присяги це різні види юридичної відповідальності, а тому не можуть виключати один одного.

Таким чином, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що відповідачами обґрунтовано прийнято рішення про припинення перебування останнього на державній службі.

Решта доводів, та заперечень сторін, висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача-1: Державної митної служби України, відповідача-2: Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не є правомірними, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже не підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Щодо доводів відповідачів про пропуск строку позивачем звернення до суду із даною позовною заявою та залишення позовної заяви без розгляду або відмови у відкритті провадження з огляду на інсування у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі, судом не беруться до уваги, оскільки ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. У задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_4 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено повністю.

При цьому, у справі № 640/27662/20 судами не досліджувалось питання щодо факту ознайомлення позивача з наказом Державної митної служби України від 03.11.2010 року №2102-к «Про припинення перебування на державній службі».

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питанняпро понесені судові витратиу вигляді сплаченого судового збору.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 28 лютого 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Виготовлення рішення у повному обсязі здійснено 06 березня 2024 року.

Керуючись ст. ст. 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Державної митної служби України, відповідача-2: Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 06 березня 2024 року.

Суддя С. В. Прудник

Джерело:ЄДРСР 117508962

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Рішення від 28.02.2024 по справі № 160/19183/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

120 421 891

24 950

2 828

530 559

23 648 197

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Рішення від 28.02.2024 по справі № 160/19183/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!