Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
25 жовтня 2023 року Справа 160/19183/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали повної заяви ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ:
19.10.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв`язку таку подано 15.10.2021 року) ОСОБА_1 до Державної митної служби України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 «Про припинення перебування на державній службі»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста «Кривий Ріг» з 04.11.2010 року;
- зобов`язати призначити на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста «Кривий Ріг» у Дніпровській митниці Держмитслужби;
- стягнути з Державної митної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.11.2010 року у розмірі 1194626,5 грн. без урахування обов`язкових відрахувань.
Означені вимоги вмотивовані тим, що наказом Державної митної служби від 19.10.2010 р. № 1980-к, у зв`язку із припиненням Криворізької митниці шляхом приєднання її до Дніпропетровської митниці, Дністровської митниці шляхом приєднання її до Південної митниці відповідно до наказу Держмитслужби України від 18.10.2010 року № 1218 «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей ОСОБА_1 , переведено з 19.10.2010 року на посаду заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста «Кривий Ріг» з посадовим окладом згідно штатним розписом митниці, відповідно до ст. 32 КЗпП України, про що здійснено запис до трудової книжки та позивачем фактично здійснювалась робота на зазначеній посаді. Наказом Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі», ОСОБА_1 було припинено з 03.11.2010 року перебування на державній службі в митних органах. Відповідно до даного наказу, підставою припинення перебування на державній службі стало порушення 02.11.2010 року кримінальної справи № 49- 3043 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України. Окрім того, згідно зазначеного наказу позивача було звільнено у зв`язку з порушенням присяги державного службовця та на підставі ст. ст. 17, 30 Закону України «Про державну службу». Позивач вважає, що наказ № 2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі» відносно нього винесений незаконно, без наявних підстав для звільнення його з посади на момент прийняття рішення та підлягає скасуванню.
Позивач стверджує, що підстави, що слугували винесенню рішення 03.11.2010 року про припинення перебування на державній службі мають бути встановлені та доведені. Разом із тим, відповідно до акту службової перевірки №2 від 04.02.2011 року, яку призначено на підставі наказу Дніпропетровської митниці №57 від 26.01.2011 року, порушень в діях посадових осіб Дніпропетровської митниці при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів ТОВ «Проктер енд Гембл Менюфукчурінг» не встановлено. Так як і не доведено фактів, що свідчили б про порушення присяги державного службовця. Акт службової перевірки яким перевірялись факти, що слугували винесенню наказу про припинення перебування на державній службі, складений 26.01.2011 року, тобто вже після винесення зазначеного наказу. Тож, сама наявність кримінального провадження чи кримінальної справи стосовно особи не є підставою для звільнення з посади чи припинення перебування на державній службі. А тим більше відсутність реалізації дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. Не знайшовши пояснень, щодо наявності підстав для винесення наказу № 2102-к від 03.11.2010 року, на скерований позивачем запит від 17.06.2021 року, Державна митна служба також не віднайшла підстав для винесення наказу №2102-к від 03.11.2010 року, про що скерована відповідь на адресу позивача, із поясненням у тому числі, що документи які слугували підставою для винесення наказу - знищені. Посилання Державної митної служби у листі №08-1.6/12-02/10/7090 від 22.07.2021 року про знищення документів не є об`єктивним доказом законності прийнятого рішення про звільнення відповідачем, тим більше, що акт знищення на лист позивача наданий не був.
Окрім того, твердження відповідача про знищення документів, щодо обґрунтування звільнення позивача вимагає критичного до цього відношення, у зв`язку із тим, що відповідно до п.п. 16, 121 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, а документи, що стосуються працівників зберігаються постійно, та не підлягають знищенню, затвердженого наказом від 12.04.2012 року № 578/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 року за № 571/20884, кадрові документи зберігаються в підприємстві, установі, організації - 75 років. Таким чином відповідачем безпідставно, без об`єктивного обґрунтування та передчасно винесено наказ № 2102-к від 03.11.2010 року, тим більше, що дотепер винуватість у скоєнні позивачем кримінального правопорушення уповноваженими правоохоронними органами не доведена, обвинувальний вирок стосовно позивача відсутній, кримінальна справа № 49-3043, а в подальшому, у зв`язку із зміною кримінального - процесуального законодавства - кримінальне провадження № 42018040000000913, 01.10.2020 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №210/5816/18 - закрито. Ще одним суттєвим порушення трудових прав позивача стало утримання трудової книжки відповідачем.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене судове рішення, як незаконне та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За наслідками розгляду даної апеляційної скарги, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року в адміністративній справі № 160/19183/21 скасовано. Матеріали справи № 160/19183/21 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Під час прийняття судового рішення від 21.09.2023 року у даній справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом даного спору виступає визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року № 2102-к Про припинення перебування на державній службі та поновлення позивача на посаді. Відтак, строк звернення до суду з даним позовом становить один місяць, який починає обчислюватись з дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що при вирішенні питання відносно дотримання позивачем строку звернення до суду та можливості повернення позовної заяви останнього, обов`язковим є визначення дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав виходячи з наведеного, досліджувати обставини пропуску строку звернення до суду (за умови їх наявності) та поважність (відсутність поважності) причин такого пропуску.
Суд першої інстанції не встановлював точну дату обізнаності позивача про порушення своїх прав або коли він повинен був дізнатись про таке порушення (ознайомлення зі змістом спірного наказу, тощо), що свідчить про передчасність висновків останнього, відносно пропуску позивачем строку звернення до суду та, як наслідок обґрунтованості повернення його позовної заяви.
При цьому, висновки суду першої інстанції відносно безпідставності доводів позивача щодо неповажності причин пропуску строку на подання адміністративного позову, виходячи лише з того, що звернення до суду відбувається майже ніж через 10 років після звільнення зі служби, колегія суддів апеляційного суду вважала не достатніми, оскільки за відсутності факту встановлення дати (моменту) коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав, наведені висновки є неповними.
Крім того, відповідно до пояснень позивача, відображених у заяві про поновлення строку на подання адміністративного позову, останній посилався на отримання своєї трудової книжки лише 02.09.2021 року як підставу, яка зумовлює поважність його пропуску.
Однак, всупереч приписам КАС України, наведені обставини не були досліджені та оцінені судом першої інстанції.
Між тим, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні як спірний наказ, так і копія трудової книжки позивача, що унеможливлює дослідити останні та прийти до переконливих висновків щодо обізнаності останнього відносно підстав та дати звільнення з посади і, як наслідок, вчасності (невчасності) звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Також, колегія суддів звернула увагу суду першої інстанції, що останній, в силу приписів п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, відкривши провадження у справі та з`ясувавши усі обставини, що стосуються предмета спору, з дотриманням принципу офіційного з`ясування обставин справи (ч. 4 ст. 9 КАС України), не позбавлений процесуального права залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, на будь-якій стадії судового процесу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для повернення адміністративного позову позивача.
20.10.2023 року справа № 160/19183/21 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду із суду апеляційної інстанції.
За відомостями з витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та вирішено передати судді Букіній Л.Є.
Відповідно до розпорядження від 20.10.2023 року № 612 д «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи (продовження розгляду)» у зв`язку із перебуванням судді Букіної Л.Є. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.51. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року № 1 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл справи № 160/19183/21 за позовом ОСОБА_1 , за допомогою автоматизованої системи документообігу.
За відомостями з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду платіжного доручення про сплату судового збору.
Позивач на виконання вимог ухвали суду надіслав на адресу суду квитанцію про сплату судового збору.
У той же час, судом з`ясовано, що зазначена позивачем у додатках до позовної заяви заява про поновлення строку звернення до суду фактично відсутня у матеріалах справи, про що складено відповідний акт.
У зв`язку із чим, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із позовом.
Так, позивачем до суду 03.08.2022 року подано заяву про поновлення строку звернення до суду (зареєстровано судом 08.08.2022 року, заява направлена засобами поштового зв`язку04.08.2022 року), в якій останній стверджує, що роботодавцем тільки 02.08.2021 року йому видано трудову книжку, запис про отримання якої зроблено власноручно позивачем у журналі обліку трудових книжок (лист Дніпровської митниці від 25.02.2022 року №7.5-08-1/12/10/1507). Таким чином позивач вважає, що набув право звернення до суду для поновлення своїх порушених прав 02.08.2021 року.
Разом з цим, згідно з ч.ч. 1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У прохальній частині позовних вимог позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 «Про припинення перебування на державній службі».
Судом враховується, що роботодавцем тільки 02.08.2021 року позивачу видано трудову книжку, запис про отримання якої зроблено власноручно позивачем у журналі обліку трудових книжок (лист Дніпровської митниці від 25.02.2022 року №7.5-08-1/12/10/1507).
В той же час, з матеріалів справи убачається, що 17.06.2021 року позивач звернувся до Державної митної служби України із заявою, в якій просив скерувати на його поштову адресу: АДРЕСА_1 , наказ Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 «Про припинення перебування на державній службі» та документи, які слугували підставою для складання та підписання спірного наказу.
Листом від 22.07.2021 року №08-1.6/12-02/10/7090 Державної митної служби України позивачу повідомлено наступне. Відповідно до наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі» ОСОБА_1 припинено перебування на державній службі в митних органах відповідно до вимог статті 17, пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу». Підставою для видання означеного наказу стало подання Дніпропетровської митниці, направлене до Державної митної служби України листом від 03.11.2010 № 17-08-1/8146. За інформацією Дніпровської митниці 02.11.2010 Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу № 49-3043 відносно ОСОБА_1 та з 03.11.2010 застосовані запобіжні заходи у вигляді взяття під варту. Оскільки ОСОБА_1 не прибув до митниці для ознайомлення з наказом, останньому було направлено лист Дніпропетровської митниці від 03.11.2010 № 17-08-2/8154 з повідомленням про необхідність прибути до митниці для отримання трудової книжки. Стосовно копій документів, які стали підставою для видання наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі», повідомлено, що згідно зі статтею 23 Переліку документів, що утворюються в митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях, із зазначенням строків зберігання, введеного в дію наказом Держмитслужби від 13.06.2006 № 14, такі документи мали термін зберігання 3 роки та були знищені у 2015 році.
Також, листом від 22.07.2021 року №08-1.6/12-02/10/7090 Державної митної служби України позивачу направлено завірену належним чином копію наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі».
У той же час з даною позовною заявою позивач звернувся до суду 15.10.2021 року (позов направлено до суду засобами поштового зв`язку), тобто з пропуском місячного строку.
При цьому, як у заяві про поновлення строку звернення до суду так і в позовній заяві позивач не зазначає, коли його було ознайомлено із оскаржуваним наказом та не надає про це відповідні докази (розписку або конверт з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення щодо отримання листа від 22.07.2021 року №08-1.6/12-02/10/7090 Державної митної служби України та копії наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі»).
Адже суду не надається встановити дату обізнаності позивача із змістом та копії наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі».
Суд зазначає, що нереалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
До того ж, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів у сфері публічних правовідносин, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у таких публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, позивачем не зазначено поважні причини пропуску строку звернення до суду, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження рішень відповідача, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Тож, з ч. 1, 3 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Слід зазначити, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року по справі №706/1272/14-ц висловлена позиція щодо необхідності доведення учасниками справи обставин пропуску строку звернення до суду.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини."
Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/16, зокрема вказав, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена. Позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Відтак, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
За висновком ЄСПЛ, викладеним в його рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі МШ Голуб проти України, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №9901/82/19.
Частиною 6 ст. 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
З огляду на викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску, також розписку або конверт з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення щодо отримання листа від 22.07.2021 року №08-1.6/12-02/10/7090 Державної митної служби України та копії наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі», пояснення та обґрунтованість підстав пропуску строку з 23.07.2021 року по 15.10.2021 року.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, які вказані в заяві про поновлення строку ОСОБА_1 .
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду:
- вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску, також розписку або конверт з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення щодо отримання листа від 22.07.2021 року №08-1.6/12-02/10/7090 Державної митної служби України та копії наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі», пояснення та обґрунтованість підстав пропуску строку з 23.07.2021 року по 15.10.2021 року.
Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник
