Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову про залишення позовної заяви без розгляду
та поновлення строку звернення до адміністративного суду
21 лютого 2024 рокуСправа № 160/19183/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В. за участі секретаря судового засіданняЛінчук С.В., за участі: позивача: представника відповідачів: Проходи К.В. Онасенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро клопотання представника відповідачів Онасенко Оксани Вікторівни про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Державної митної служби України, відповідача-2: Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИВ:
19.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (до відділення поштового зв`язку таку подано 15.10.2021 року) ОСОБА_1 до Державної митної служби України, в якій позивач з урахуванням уточнених позовних заяв просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 «Про припинення перебування на державній службі» ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Дніпропетровської митниці №1135-к від 03.11.2020 року «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку» ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста «Кривий Ріг» з 04.11.2010 року;
- зобов`язати Державну митну службу України призначити на посаді ОСОБА_1 рівнозначній посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста «Кривий Ріг» у Дніпровській митниці Держмитслужби.
- стягнути з Державної митної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.11.2010 року по 14.10.2021 у розмірі 1 194 626,5 (один мільйон сто дев`яносто чотири тисячі шістсот двадцять шість гривень п`ятдесят коп.) без урахування обов`язкових відрахувань.
Означені вимоги вмотивовані тим, що наказом Державної митної служби від 19.10.2010 р. № 1980-к, у зв`язку із припиненням Криворізької митниці шляхом приєднання її до Дніпропетровської митниці, Дністровської митниці шляхом приєднання її до Південної митниці відповідно до наказу Держмитслужби України від 18.10.2010 року № 1218 Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей ОСОБА_1 , переведено з 19.10.2010 року на посаду заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста Кривий Ріг з посадовим окладом згідно штатним розписом митниці, відповідно до ст. 32 КЗпП України, про що здійснено запис до трудової книжки та позивачем фактично здійснювалась робота на зазначеній посаді. Наказом Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі, ОСОБА_1 було припинено з 03.11.2010 року перебування на державній службі в митних органах. Позивач стверджує, що безумовною підставою для винесення відповідачами оскаржуваних наказу №2102-к від 03.11.2010 року та наказу № 1135-к від 03.11.2010 року слугувало саме порушення кримінальної справи відносно позивача по справі ОСОБА_1 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Порушення кримінального провадження є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на недостатніх результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй у провину діяння може бути змінена або навіть відмінена. Вина особи у вчиненні злочину підлягає доведенню у встановленому законом порядку, відтак твердження про винуватість особи у вчиненні злочину на цій стадії кримінального провадження, як про встановлений факт, є неприпустимі. На думку позивача, в основу висновку службового розслідування відносно ОСОБА_1 , покладено обставини, які інкримінувались позивачу в рамках кримінального провадження та дали підстави вважати про вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доказаний факт не можна. Відтак, висновки щодо підстав звільнення ОСОБА_1 , що містяться в оскаржуваних наказах не дають достеменних підстав вважати, що у його діях встановлено склад саме дисциплінарного проступку. Тобто, кримінальне провадження, яке і стало підставою для винесення наказу Державною митною службою України №2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі» та наказу Дніпропетровської митниці №1135-к від 03.11.2010 року «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку» відносно ОСОБА_1 , було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення 06.12.2021 року, вказану постанову отримано позивачем лише 17.08.2023 року. До вказаного часу ОСОБА_1 перебував у статусі підозрюваного, а тому звернення до суду з позовом про поновлення на роботі було б передчасним. Звільнення державного службовця вимагає дотримання певної процедури, зокрема проведення службового розслідування. Саме у такий спосіб митний орган зможе з`ясувати характер вчиненого його посадовою особою діяння, відтак кваліфікувати його або як дисциплінарний проступок або як порушення Присяги. Звільнення чи то за дисциплінарний проступок, чи за порушення Присяги має бути обґрунтованим (вмотивованим). Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги. Підстави, що слугували винесенню рішення 03.11.2010 року про припинення перебування на державній службі мають бути встановлені та доведені.
Разом із тим, відповідно до акту службової перевірки №2 від 04.02.2011 року, яку призначено на підставі наказу Дніпропетровської митниці №57 від 26.01.2011 року, порушень в діях посадових осіб Дніпропетровської митниці при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів ТОВ «Проктер енд Гембл Менюфукчурінг», не встановлено. Так, як і не доведено фактів, що свідчили б про порушення присяги державного службовця. Окрім того, акт службової перевірки, яким перевірялись факти, що слугували винесенню наказу про припинення перебування на державній службі, складений 26.01.2011 року, тобто вже після винесення зазначеного наказу. Митним органом не надано належних доказів порушення ОСОБА_1 честі працівника митних органів України та доказів скоєння ним проступку, який виразився у підриві довіри і авторитету митних органів України навмисними діями, що не сумісно із подальшим проходженням останнього як державного службовця митної служби України у розумінні пункту 6 частини першої статті 30 Закону №3723-ХІІ, тобто не доведено правомірність прийняття наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі» у частині припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України на посаді начальника митного поста «Кривий Ріг» за порушення Присяги відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону №3723-ХІІ.
Окрім того, з моменту виявлення порушення (02.11.2010 року) до моменту прийняття оскаржуваного наказу (03.11.2010 року) минуло один день, що свідчить про передчасне винесення наказу про звільнення без проведення встановленої законом перевірки. Підставою для винесення вказаних наказів слугувало лише факт порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 . Оскаржуване рішення органу владних повноважень не містить мотивів, з яких він дійшов висновку про неможливість перебування на державній службі ОСОБА_1 , зміст наказу доволі гіпотетичний та неприпустимо спрощений, отже, оскаржуване рішення не може вважатися законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі висновків компетентного органу у відповідній сфері, а тому є протиправним та підлягає скасуванню і задоволення позовних вимог в цій частині. Посилання Державної митної служби у листі №08-1.6/12-02/10/7090 від 22.07.2021 про знищення документів не є об`єктивним доказом законності прийнятого рішення про звільнення відповідачем ОСОБА_1 , тим більше, що акт знищення на його лист наданий не був. Також, твердження відповідача про знищення документів, щодо обґрунтування звільнення ОСОБА_1 , вимагає критичного до цього відношення, у зв`язку із тим, що відповідно до п.п. 16. 121 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, а документи, що стосуються працівників зберігаються постійно, та не підлягають знищенню, затвердженого наказом від 12.04.2012 року № 578/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.04.2012 року за № 571/20884, кадрові документи зберігаються в підприємстві, установі, організації - 75 років. Не знайшовши пояснень, щодо наявності підстав для винесення наказу № 2102-к від 03.11.2010 року, на скерований ОСОБА_1 , запит від 17.06.2021 року, Державна митна служба, також не віднайшла підстав для винесення наказу №2102-к від 03.11.2010 року, про що скерована відповідь на адресу ОСОБА_1 , із поясненням у тому числі, що документи, які слугували підставою для винесення наказу, знищені. Таким чином, відповідачами безпідставно, без об`єктивного обґрунтування та передчасно винесено наказ № 2102-к від 03.11.2010 року та наказ № 1135-к від 03.11.2010 року, це підтверджено тим, що кримінальне провадження № 42018040000000913, постановою слідчого закрите 06.12.2021 року, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Позивач стверджує, що сама наявність кримінального провадження чи кримінальної справи стосовно особи не є підставою для звільнення з посади чи припинення перебування на державній службі. А тим більше відсутність реалізації дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
На переконання позивача, ще одним суттєвим порушення трудових прав ОСОБА_1 стало утримання його трудової книжки відповідачем. В порушення вимог статей 47, 116 КЗпП України в день винесення наказу №2102-к від 03.11.2010 року та наказу №1135-к від 03.11.2010 року, ОСОБА_1 не було особисто вручено трудову книжку та на адресу його місця проживання засобами поштового зв`язку не направлено. Тільки, 02.08.2021 року ОСОБА_1 було видано трудову книжку, запис про отримання якої було зроблено ним власноручно у журналі обліку трудових книжок, що підтверджується листом Дніпровської митниці від 25.02.2022 року №7.5-08-01-1/12/10/1507. З Листа начальника Дніпровської митниці Мужева О. від 25.02.2023 року вих. №7.5-08-01-1/12/10/1507 вбачається, що оскільки в день звільнення ОСОБА_1 не звернувся для отримання трудової книжки, на його адресу було направлено лист Дніпропетровської митниці від 03.11.2010 року №17-08-2/8154. Однак, з 03.11.2010 року ОСОБА_1 було затримано та 05.11.2010 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тобто, отримати лист Дніпропетровської митниці від 03.11.2010 року №17-08-2/8154 ОСОБА_1 не мав можливості, оскільки відносно нього було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Оскільки період вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 з урахуванням норм тривалості робочого часу у період з наступного після звільнення 04.11.2010 по дату звернення 14.10.2021 року становить 2801 день. Відповідно довідок про розмір заробітної плати за останні відпрацьовані місяці №№ 79, 80 від 05.07.2021 року розмір отриманої заробітної плати у вересні 2010 року, за 22 робочі дні 9844,09 грн., розмір отриманої заробітної плати у жовтні 2010 року за 21 робочій день 8494,71 грн. (відповідно до двох довідок з 01.10.2010 року по 18.10.2010 року - 5367,86 грн., з 19.10.2010 року по 31.10.2010 року - 3126,85 грн.). Таким чином, середньоденний заробіток за останні два місяці що передували дню звільнення складає 9844,09 грн. + 8494,71 грн. = 18338,8 грн: (21+22)= 426,5 грн., сума яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь становить 426,5 грн. х 2801 = 1 194 626,5 грн. (один мільйон сто дев`яносто чотири тисячі шістсот двадцять шість гривень п`ятдесят коп.) без врахування коефіцієнту підвищення заробітної плати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене судове рішення, як незаконне та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За наслідками розгляду даної апеляційної скарги, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року в адміністративній справі № 160/19183/21 скасовано. Матеріали справи № 160/19183/21 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Під час прийняття судового рішення від 21.09.2023 року у даній справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом даного спору виступає визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року № 2102-к Про припинення перебування на державній службі та поновлення позивача на посаді. Відтак, строк звернення до суду з даним позовом становить один місяць, який починає обчислюватись з дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що при вирішенні питання відносно дотримання позивачем строку звернення до суду та можливості повернення позовної заяви останнього, обов`язковим є визначення дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав виходячи з наведеного, досліджувати обставини пропуску строку звернення до суду (за умови їх наявності) та поважність (відсутність поважності) причин такого пропуску.
Суд першої інстанції не встановлював точну дату обізнаності позивача про порушення своїх прав або коли він повинен був дізнатись про таке порушення (ознайомлення зі змістом спірного наказу, тощо), що свідчить про передчасність висновків останнього, відносно пропуску позивачем строку звернення до суду та, як наслідок обґрунтованості повернення його позовної заяви.
При цьому, висновки суду першої інстанції відносно безпідставності доводів позивача щодо неповажності причин пропуску строку на подання адміністративного позову, виходячи лише з того, що звернення до суду відбувається майже ніж через 10 років після звільнення зі служби, колегія суддів апеляційного суду вважала не достатніми, оскільки за відсутності факту встановлення дати (моменту) коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав, наведені висновки є неповними.
Крім того, відповідно до пояснень позивача, відображених у заяві про поновлення строку на подання адміністративного позову, останній посилався на отримання своєї трудової книжки лише 02.09.2021 року як підставу, яка зумовлює поважність його пропуску.
Однак, всупереч приписам КАС України, наведені обставини не були досліджені та оцінені судом першої інстанції.
Між тим, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні як спірний наказ, так і копія трудової книжки позивача, що унеможливлює дослідити останні та прийти до переконливих висновків щодо обізнаності останнього відносно підстав та дати звільнення з посади і, як наслідок, вчасності (невчасності) звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Також, колегія суддів звернула увагу суду першої інстанції, що останній, в силу приписів п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, відкривши провадження у справі та з`ясувавши усі обставини, що стосуються предмета спору, з дотриманням принципу офіційного з`ясування обставин справи (ч. 4 ст. 9 КАС України), не позбавлений процесуального права залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, на будь-якій стадії судового процесу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для повернення адміністративного позову позивача.
20.10.2023 року справа № 160/19183/21 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду із суду апеляційної інстанції.
За відомостями з витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та вирішено передати судді Букіній Л.Є.
Відповідно до розпорядження від 20.10.2023 року № 612 д Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи (продовження розгляду) у зв`язку із перебуванням судді Букіної Л.Є. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.51. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2018 року № 1 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/19183/21 за позовом ОСОБА_1 , за допомогою автоматизованої системи документообігу.
За відомостями з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, які вказані в заяві про поновлення строку ОСОБА_1 . Вказану позовну заяву було залишено без руху та надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом подання до суду: вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши інші обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску, також розписку або конверт з поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення щодо отримання листа від 22.07.2021 року №08-1.6/12-02/10/7090 Державної митної служби України та копії наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к Про припинення перебування на державній службі, пояснення та обґрунтованість підстав пропуску строку з 23.07.2021 року по 15.10.2021 року.
15.11.2023 року на виконання вимог узвали суду від 25.10.2023 року від ОСОБА_1 до суду надійшла уточнена позовна заява та клопотання про поновлення строку на звернення з позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року відкрито провадження у даній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. Витребувано у Державної митної служби України: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію особової справи відносно ОСОБА_1 та копію наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; докази отримання позивачем наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; довідку про середній заробіток із зазначенням середньоденної заробітної плати за період з серпня 2021 року по жовтень 2023 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 06.12.2023 року. Судом попереджено Державну митну службу України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року клопотання представника Державної митної служби України Пухлія Володимира Вікторовича про залучення другого відповідача задоволено. Залучено до участі у справі №160/19183/21 у якості співвідповідача як Дніпровську митницю. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №160/19381/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Витребувано у Дніпровської митниці та у Державної митної служби України: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію особової справи відносно ОСОБА_1 та копію наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; докази отримання позивачем наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; довідку про середній заробіток із зазначенням середньоденної заробітної плати за період з серпня 2021 року по жовтень 2023 року. Судом зобов`язана витребувані докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 20.12.2023 року. Судом попереджено Дніпровську митницю та Державну митну службу України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Усною ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 року у задоволенні заяви представника Дніпровської митниці України Онасенко Оксани Вікторівни про виклик свідка ОСОБА_2 головного державного інспектора відділу аналітично-правової роботи юридичного управління Дніпровської митниці відмовлено повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року у задоволенні клопотання представника Державної митної служби України Онасенко Оксани Вікторівни про призначення колегіального розгляду справи відмовлено повністю.
ОСОБА_1 до суду подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду з позовом до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу про припинення перебування на державній службі, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Тобто, позивач просить суд поновити строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 ; поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста Кривий Ріг з 04.11.2010 року; зобов`язання Державної митної служби України призначити на посаді ОСОБА_1 рівнозначній посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного поста Кривий Ріг у Дніпровській митниці Держмитслужби та стягнення з Державної митної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.11.2010 року по 14.10.2021 року у розмірі 1 194 626,5 грн. (один мільйон сто дев`яносто чотири тисячі шістсот двадцять шість гривень п`ятдесят копійок), без урахування обов`язкових відрахувань.
Аргументи даного клопотання зводяться до наступного. Копію оскаржуваного наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року №2102-к «Про припинення перебування на державній службі» отримано позивачем ОСОБА_1 26.07.2021 року, що підтверджується штампом Укрпошти наявним на конверті який адресований ОСОБА_1 від Державної митної служби України. Отже, супровідний лист про направлення наказу ОСОБА_1 підписаний відповідальною особою 21.07.2021 року та отриманий ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 26.07.2021 року. Предметом оскарження у даній справі є наказ Державної митної служби України від 03.11.2010 №2102-к «Про припинення перебування на державній службі», який отримано позивачем 26.07.2021 року. Тобто, строк на звернення до суду з вказаним позовом повинен був закінчитися 26.08.2021.
В обґрунтування та підстав щодо поновлення строку є наступними за період з 26.07.2021 року по 15.10.2021 року позивач зазначив наступне. Відповідно до посвідчення про відрядження виданого на ім`я ОСОБА_1 , який займає посаду головного інженера в товаристві з обмеженою відповідальністю «ОЛЛЕКС», позивач по справі був відряджений до м. Гайворон до Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області, терміном на 55 днів, з 19.08.2021 року по 12.10.2021 року для продовження терміну дозволу на зберігання вибухових матеріалів на Гайворонському складу вибухових матеріалів. Підставою для вказаного відрядження слугував наказ від 18.08.2021 року за №8. Отримавши наказ про відрядження від 18.08.2021 року за №8, наступного дня позивач ОСОБА_1 був вимушений терміново виїхати до іншого населеного пункту для виконання покладених на нього трудових обов`язків. У зв`язку з терміновим виїздом до м. Гайворон Кіровоградської області, позивач ОСОБА_1 на той час, не знайшов адвоката, який міг би підгодовувати йому позовну заяву у такий короткий термін. Взявши з собою у відрядження документи, ОСОБА_1 мав намір звернутись за правовою допомогою до адвокатів м. Гайворон Кіровоградської області. Однак, через обмеження, які встановлені через COVID-19, звернутися за правничою допомогою, було не можливим. У зв`язку з чим, повернувшись до м. Кривий Ріг після закінчення відрядження, а саме, 13.10.2021 року, позивач ОСОБА_1 невідкладно звернувся за правничою допомогою, і в найкоротші терміни, тобто 15.10.2021 року адміністративний позов було направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, шо підтверджується поштовим конвертом, який наявний у матеріалах справи. 12.03.2020 року на усій території України було установлений карантин через розповсюдження гострої респіраторнтої хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2. Термін дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Оскільки, станом на час звернення позивача ОСОБА_1 з даним позовом до суду, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України діяв, застосування строку, визначеного статтею 122 КАС України, не можна вважати правильним також із цієї підстави. Крім того, при вирішення питання наявності поважних причин для поновлення строку ОСОБА_1 на звернення до суду з вказаним позовом, позивач також просить врахувати, що в оскаржуваному наказі «Про припинення перебування на державній службі» містяться обставини та умови щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_1 , а також посилання на порушення присяги державного службовця в частині суворого дотримання законів України, сприяння зміцненню їх авторитету, сумлінного виконання своїх обов`язків, а також в частині гідного несення високого звання державного службовця. В абзаці першому та третьому тексту з наказу Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі» зазначено, що: « 02.11.2010 Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу №49-3043 відносно ОСОБА_1 , заступника начальника Дніпропетровської митниці - начальника митного посту «Кривий Ріг» та ОСОБА_3 , заступника начальника відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Дніпропетровської митним, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України». З вказаного слідує, що безумовною підставою для винесення Державною Митною Службою України оскаржуваного наказу №2102-к від 03.11.2010 року слугувало саме порушення кримінальної справи відносно позивача по справі ОСОБА_1 , за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України. Позивачем ОСОБА_1 пройдено тривалий шлях з 02.11.2010 року (порушення кримінальної справи) до її закриття 06.12.2021 року (закриття кримінального провадження за відсутність складу кримінального правопорушення) для доведення відсутності в його діях складу будь-якого кримінального правопорушення. Звернувшись до суду з метою захисту порушеного конституційного права на працю, позивач ОСОБА_1 зіткнувся з перешкодами у вигляді обмеження його права на звернення до суду з вказаним позовом. Таким чином, звернення до суду ОСОБА_1 до закриття кримінального провадження, фактично було б передчасним та слугувало б відмовою у задоволені позову.
Державною митною службою України до суду подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Аргументи даного клопотання зводяться до наступного. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2021 року залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі № 640/27662/20 визнано не поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом, а позовну заяву ОСОБА_1 до Держмитслужби повернуто позивачеві. Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2021 року у справі № 640/27662/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі № 640/27662/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Зазначена ухвала Верховного Суду набрала законної сили 05.08.2021 року. Тобто, судами прийнято судові рішення у справі № 640/27662/20, які набрали законної сили, а отже, подаючи адміністративний позов до Держмитслужби з тим же предметом та з тих же підстав, які досліджувалися та відносно яких прийнято судові рішення, позивач вчиняє дії спрямовані на зловживання процесуальними правами. У відповідності до частини третьої статті 45 КАС України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Частиною четвертою статті 45 КАС України встановлено, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Разом з цим, статтею 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі зокрема, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч.5 ст. 170 КАС України).
Представником відповідачів ОСОБА_4 подано до суду відзив на позовну заяву (з урахуванням уточненої позовної заяви), в якій представник просила залишити позовну заяву без розгляду.
Аргументи клопотання про залишення позовної заяви без розгляду зводяться до наступного. Позовну заяву подано позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 19.10.2021 року. Позивачем в черговий раз 06.02.2024 року подано до суду позовну заяву з уточненнями. Державна митна служба України за результатами розгляду наведених в позовній заяві обґрунтувань не погоджується з позовними вимогами та вважає, що адміністративний позов підлягає поверненню без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк для звернення до суду без наявності поважних причин. Численні підготовчі судові засідання у зазначеній справі не дали жодних результатів щодо надання позивачем інформації, що має важливе значення для розгляду справи та ухвалення законного судового рішення, а саме: вказати саме позивачем дату обізнаності позивача про порушення своїх прав. Натомість відповідачами доведено дату, коли позивач повинен був дізнався про звільнення його з посади це саме день його фактичного звільнення. В уточненій позовній заяві позивач зазначив, що кримінальне провадження відносно нього було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення 06.12.2021 року, вказану постанову отримано позивачем лише 17.08.2023 року. До цього часу позивач перебував у статусі підозрюваного, а тому звернення до суду з позовом про поновлення на роботі було б передчасним. Таке твердження позивача є помилковим, та спростовується фактом подання позивачем 02.11.2020 року ідентичного позову до іншого суду. Позивач вже звертався із позовом про визнанням протиправними наказів та поновленням на посаді до Окружного адміністративного суду м. Києва. В матеріалах справи № 160/19183/21 містяться копії рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, що набрали законної сили про закриття провадження в адміністративній справі № 640/27662/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет спору. ОСОБА_1 02.11.2020 року звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної митної служби України про: визнання незаконним та скасування наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі»; зобов`язання Державної митної служби України поновити ОСОБА_1 , на посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці Держмитслужби України начальника митного поста Кривий Ріг з 03.11.2010 року; стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації за період з 03.10.2010 року по день ухвалення рішення у справі. Позивач обґрунтував причини пропуску строку звернення до суду тим, що він не отримав оригінал трудової книжки та оскаржуваний наказ про припинення перебування на державній службі. Пояснив, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало порушення кримінальної справи відносно нього за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України. Зазначив, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.10.2020 року у справі № 210/5816/18 закрито кримінальне провадження № 42018040000000913, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань. На переконання позивача, у останнього були відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом, оскільки формальні причини припинення перебування на державній службі продовжували існувати майже десять років. Вважав, що право звернення до суду з даним позовом виникло у позивача лише після виготовлення повного тексту ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.10.2020 у справі № 210/5816/18, тобто 07.10.2020 року. Суд не прийняв до уваги твердження позивача, що у нього не було підстав для звернення до суду з даним позовом до закриття кримінального провадження, оскільки позивача звільнено за порушення присяги, а не у зв`язку з фактом відкриття кримінальної справи. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2021 року у справі № 640/27662/20 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання вказаної ухвали, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на її підтвердження, належним чином засвідченої копії наказу Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року "Про припинення перебування на державній службі". Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2021 позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 КАС України, оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 року залишено без змін. Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою. Ухвалою від 05.08.2021 року Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. Верховний Суд констатував, що суди першої і апеляційної інстанцій, правильно застосували положення частини п`ятої статті 122 КАС України та частини другої статті 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. Статтею 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі зокрема, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч. 5 ст. 170 КАС України). Тобто, вказаний факт вже досліджувався судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 640/27662/20. Предметом спору в цій справі є наказ ДМС України від 10.10.2011 року №2236-к, яким за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» припинено перебування на У відповідності до встановлених строків зберігання Дніпропетровською митницею відібрано для знищення в установленому порядку справи з 2001-2012 років «Листування з Державною митною службою України та іншими органами з питань компетенції відділу (вхідна, вихідна кореспонденція)» до якої входило і листування митниці з Державною митною службою України та Проходою К. оскільки ці документи є вихідною кореспонденцією. На підставі цього складено акт про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 02.08.2018 року № 295, затвердженого 02.08.2018 в.о. начальника Дніпропетровської митниці ДФС Безсмертним І. та погодженим протоколом засідання ЕПК державного архіву від 30.10.2018 року. Відповідно до пояснень позивача, відображених у заяві про поновлення строку на подання адміністративного позову, останній посилався на отримання своєї трудової книжки лише 02.08.2021 року, як на підставу, яка зумовлює поважність його пропуску. До матеріалів справи № 160/19183/21 долучено заяву позивача від 17.06.2021 року до Дніпропетровської митниці Держмитслужби (вхід. № 13176/10-7.5-08-02-19) з тексту якої вбачається, що у митниці тривалий час утримується його трудова книжка та відповідно до вимог постанови КМУ «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.1993 року, при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку, типова форма № П-10, якого затверджена наказом Мінстату України №277 від 27.10.1995 року. Звернувся із проханням повідомити про час та дату можливості прибуття до Дніпропетровської митниці для отримання його трудової книжки. В заяві вказано адресу для листування: АДРЕСА_1 . В особовій справі міститься адреса інша, а саме: АДРЕСА_2 . На зазначену заяву позивача Дніпровською митницею Держмитслужби направлено відповідь листом від 02.07.2021 року № 7.5-08-02-1/12/10/6747 в якому зазначено про його припинення перебування на державній службі в митних органах відповідно до наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року №2102-к «Про припинення перебування на державній службі» та вказано в які робочі дні та години роботи можливо отримати трудову книжку. Дніпровською митницею Держмитслужби повторно направлено позивачу лист від 09.07.2021 року № 7.5-08-02-1/12/10/6964, яким інформовано про направлення листа від 02.07.2021 року № 7.5-08-02-1/12/10/6747, а також зазначено про направлення листа Дніпропетровською митницею позивачем отримано трудову книжку 02.08.2021 року. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. позивачем до суду 03.08.2022 року подано заяву про поновлення строку звернення до суду (зареєстровано судом 08.08.2022 року, заява направлена засобами поштового зв`язку 04.08.2022 року), в якій останній стверджує, що роботодавцем тільки 02.08.2021 року йому видано трудову книжку, запис про отримання якої зроблено власноручно позивачем у журналі обліку трудових книжок (лист Дніпровської митниці від 25.02.2022 року №7.5-08-1/12/10/1507). Таким чином позивач вважає, що набув право звернення до суду для поновлення своїх порушених прав 02.08.2021 року. З матеріалів справи убачається, що 17.06.2021 року позивач звернувся до Державної митної служби України із заявою, в якій просив скерувати на його поштову адресу наказ Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі» та документи, які слугували підставою для складання та підписання спірного наказу. Листом від 22.07.2021 року №08-1.6/12-02/10/7090 Державної митної служби України позивачу направлено завірену належним чином копію наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 № 2102-к «Про припинення перебування на державній службі». З позовною заявою позивач звернувся до суду 19.10.2021 року, тобто з пропуском місячного строку. Позивачем подано до суду позовну заяву (уточнену) про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання виконання певних дій, щодо поновлення особи на посаді від 09.11.2023 року в якій зазначено, що кримінальне провадження, яке і стало підставою для винесення наказу Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі» відносно ОСОБА_1 було закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення 06.12.2021 року, вказану постанову отримано позивачем лише 17 серпня 2023 року. До вказаного часу ОСОБА_1 перебував у статусі підозрюваного, а тому звернення до суду з позовом про поновлення на роботі було б передчасним. Державна митна служба України вважає таку позицію черговим аргументом для поновлення пропущеного строку для звернення до суду. Позивач, який перебував на керівній посаді, а саме: заступника начальника Дніпропетровської митниці начальника митного поста «Кривий Ріг», достеменно був обізнаний про звільнення його із займаної посади, про що свідчать його численні заяви до Державної митної служби України та Дніпропетровської митниці Держмитслужби, які долучені до матеріалів справи в якості доказів. Позивачу було відомо про те, що його служба в митних органах була припинена, оскільки після звільнення з під варти він не тільки не виходив на службу, а й не звертався (ні усно, ні письмово) для з`ясування цих питань, що свідчить про навмисне затягування процедури ознайомлення з наказами та отриманням трудової книжки. Про обізнаність позивача щодо припинення перебування його на посаді свідчать загальновідомі факти численних заходів з реорганізації Дніпропетровської митниці за останні 10 років, а саме: 2013 рік Дніпропетровська митниця Міндоходів; 2015 рік - Дніпропетровська митниця ДФС; 2019 рік - Дніпровська митниця Держмитслужби; 2021 рік - Дніпровська митниця - відокремлений підрозділ Держмитслужби, про які було відомо позивачу, та відсутність жодного звернення від позивача про з`ясування питання його працевлаштування після реорганізації. Таким чином, нереалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого. Позивачем не зазначено поважні причини пропуску строку звернення до суду, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Отже, вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з відповідним позовом не можна вважати поважними. Згідно з ч. 1, 3 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, якщо подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Крім того частиною четвертою статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві зокрема, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Разом з цим, статтею 170 КАС України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі зокрема, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч.5 ст. 170 КАС України). Таким чином, враховуючи те, що позивач вже звертався з ідентичним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва яким було оскаржено наказ Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 року в судовому порядку та за результатами розгляду позовної заяви, судами прийнято судові рішення у справі №640/27662/20, які набрали законної сили, враховуючи зазначене подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Держмитслужби з тим самим предметом позову та з тих же підстав не допускається (ч.5 ст. 170 КАС України). Належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано, про що судами зроблено відповідні висновки у справі № 640/27662/20. Відтак, позивачем жодних підстав поважності пропуску звернення до суду та причин його бездіяльності, яким не було б надано належної оцінки у справі № 640/27662/20 не наведено, що у свою чергу вказує на безпідставність позову та його необґрунтованість. Безпідставними також є позовні вимоги про стягнення з Державної митної служби на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04 листопада 2010 року по 14 жовтня 2021 року в розмірі 1 194 626, грн. Для всебічного, повного з`ясування всіх обставин для ухвалення законного судового рішення у зазначеній справі представник відповідачів повідомила про результати розгляду аналогічного спору за позовом ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року «Про припинення перебування на державній службі», яким припинено перебування на державній службі в митних органах за таких же обставин. Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.03.2022 року у справі № 160/14555/20 за позовом ОСОБА_3 залишено без змін ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.112021 року, якою у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву повернуто позивачу. Державною митною службою України надано докази, які мають значення для правильного вирішення справи, які спростовують аргументи позивача, наведені в позовній заяві. Оскільки позивач не навів будь-яких обставин і не надав відповідних доказів, які би свідчили про об`єктивну неможливість вчасного звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, мотивовано залишив позов без розгляду.
ОСОБА_1 до суду подано заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотиви якого зводяться до наступного.
По-перше, провадження у справі №640/27662/20 на яку посилається представник відповідача-1, відкрито не було, а тому по суті заявлених позовних вимог ОСОБА_1 спір не вирішувався. Як вже неодноразово було акцентовано увагу суду у відповідях на відзиви подані ОСОБА_1 , хибною є позиція відповідачів щодо їх посилання на статтю 170 КАС України. По-друге, підставою звернення 02.11.2020 року ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва (справа №640/27662/20), слугувало винесення ухвали Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.10.2020 року у справі №210/5816/18 про закриття кримінального провадження №42018040000000913, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До того ж, відповідачем у справі №640/27662/20 була Державна митна служба України. У даній справі, яка наразі розглядається судом, інші сторони, тобто інші учасники, зокрема, відповідачем також залучено Дніпровську митницю, також й стали інші підстави звернення до суду. На час подання позовної заяви (справа 640/27662/20) ОСОБА_1 , Державною митною службою України спірний наказ йому ще вручено не було. І це є суттєвим значенням у даній справі. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 (справа №640/27662/20) (т.1 а.с. 123) про повернення позовної заяви на яку й посилаються відповідачі та яка була залишена без змін апеляційною й касаційною інстанцією, ОСОБА_1 було роз`яснено право на повторне звернення до суду з даним позовом. У самій мотивувальній частині ухвали зазначено, дослівно: «Згідно з частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом». По-третє, позивачем ОСОБА_1 до суду надано докази у справі про те, що оскаржуваний наказ він отримав 26.07.2021 року, що підтверджується штампом Укрпошти наявним на конверті який адресований ОСОБА_1 від Державної митної служби України (т.1 а.с.144) та трудову книжку 02.08.2021 року, що підтверджено записом про отримання якої було зроблено ним власноручно у журналі обліку трудових книжок, що підтверджується листом Дніпровської митниці від 25.02.2022 року №7.5-08-01-1/12/10/1507 (т.1 а.с. 31-33). Відповідачі даний факт не спростували, у відповідях на адвокатські запити, також посилалися на вказані дати отримання наказу та трудової книжки ОСОБА_1 . А тому, строк на оскарження спірного наказу почався у ОСОБА_1 саме з дня отримання ним спірного наказу, тобто, з 26.07.2021 року та відповідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України цей строк становить один місяць. Саме з дня ознайомлення з відповідним наказом особа є такою, що знала або повинна була знати про порушення своїх прав. Отже, строк на оскарження спірного наказу у ОСОБА_1 почався саме 26.07.2021 року. Позивачем ОСОБА_1 , 15.10.2021 року засобами поштового зв`язку було направлено позовну заяву з додатками до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа №160/19183/21). Ухвалою суду від 26.09.2022 позовну заяву було повернуто позивачеві ОСОБА_1 , у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду. Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду. За результатами розгляду скарги, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року у справі № 160/19183/21 скасовано та матеріали справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Суд, що на час розгляду апеляційної скарги у Третьому апеляційному адміністративному суді, відповідачем - Державною митною службою було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилався на справу №640/27662/20, також стверджував, що справа вже була розглянута Окружним адміністративним судом м. Києва, що ОСОБА_1 було пропущено строку звернення до суду. Крім того, Державною митною службою України до відзиву було долучено ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2021 року, постанову Шостого адміністративного апеляційного суду від 12.05.2021 року та ухвалу Верховного Суду від 05.08.2021 року у справі №640/27662/20 (т.1 а.с.123-126). Тобто, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 колегією суддів Третього апеляційного адміністративного суду було надано оцінку твердженням Державної митної служби України щодо справи № №640/27662/20 та прийнятих у ній процесуальних рішень та як наслідок апеляційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, й оскаржувана ухвала скасована. Окрім того, на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 року, ОСОБА_1 було подано клопотання про поновлення строку на звернення з позовною заявою до суду, яке було задоволено та ухвалою суду від 20.11.2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду. В мотивувальній частині ухвали судом викладено, дослівно: «З матеріалів адміністративного позову порушень строків. передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має».
В судовому засіданні 21.02.2024 року представник відповідачів підтримала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та просила відмовити позивачу у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позивач просив відмовити у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та поновити строк звернення до суду із даною позовною заявою з урахуванням уточненої позовної заяви (подано до суду 07.02.2024 року).
Вирішуючи означені клопотання, суд доходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частина перша статті 122 КАС України встановлює, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення особи до суду з позовом про поновлення на публічній службі встановлено місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно з приписами частин 1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Слід зауважити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поряд з цим, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Водночас суд зауважує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами
Окрім того суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок роботодавця повідомити (проінформувати) працівника про його звільнення та ознайомлення з відповідним наказом не може бути применшений обов`язком особи, коли вона «мала бути» обізнана про порушення своїх прав, у зв`язку із таким звільненням. Останнє без належних та допустимих доказів, за своєю суттю, є припущенням по відношенню до законодавчого імперативу щодо повідомлення особи про її звільнення.
Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 21.12.2023 року у справі №520/10636/23 та у постанові від 01.02.2024 року у справі №520/11344/23.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14.12.2022 року у справі № 520/11895/21:
«Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було з`ясовано моменту, коли позивач фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність порушення свого права.
Суди лише зазначили про можливість позивача на звернення до суду в межах місячного строку, але не встановили при цьому дати, з якої, на їх думку, почався перебіг цього місячного строку на звернення до адміністративного суду».
Слід зазначити, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
З матеріалів справи убачається, що предметом позову в даній справі щодо строку звернення до адміністративного суду є визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України №2102-к від 03.11.2010 року Про припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 та наказу Дніпропетровської митниці №1135-к від 03.11.2020 року «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку» ОСОБА_1 .
Таким чином, предметом спору є правовідносини щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби для яких, частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено місячний строк звернення до суду.
Встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом, що копію оскаржуваного наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року №2102-к «Про припинення перебування на державній службі» отримано позивачем ОСОБА_1 26.07.2021 року, що підтверджується штампом Укрпошти наявним на конверті який адресований ОСОБА_1 від Державної митної служби України. Отже, супровідний лист про направлення наказу ОСОБА_1 підписаний відповідальною особою 21.07.2021 року та отриманий ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 26.07.2021 року.
Судом враховуються доводи представника Державної митної служби України щодо існування справи №640/27662/20, в якій вже було встановлено, що позивач не погоджуючись з наказом Державної митної служби України № 2102-к, 02.11.2020 року звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної митної служби України про: визнання незаконним та скасування наказу Державної митної служби України № 2102-к від 03.11.2010 «Про припинення перебування на державній службі»; зобов`язання Державної митної служби України поновити ОСОБА_1 , на посаді заступника начальника Дніпропетровської митниці Держмитслужби України - начальника митного поста Кривий Ріг з 03.11.2010; стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексації за період з 03.10.2010 року по день ухвалення рішення у справі.
Так, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі № 640/27662/20 визнано не поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом, а позовну заяву ОСОБА_1 до Держмитслужби повернуто позивачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 05.08.2021 року у справі № 640/27662/20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 року у справі № 640/27662/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
У своїх рішеннях суди виходили з того, що відповідно до частин і статті 122 і частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Більше того, Верховний Суд у своїй ухвалі від 05.08.2021 № 640/27662/20 констатував, що суди першої і апеляційної інстанцій, правильно застосували положення частини п`ятої статті 122 КАС України та частини другої статті 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Крім того, у своїх рішеннях суди зазначили, що за змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Разом з тим, під час прийняття судового рішення від 21.09.2023 року у даній справі, Третій апеляційний адміністративний суд виходив з того, що предметом даного спору виступає визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року № 2102-к Про припинення перебування на державній службі та поновлення позивача на посаді. Відтак, строк звернення до суду з даним позовом становить один місяць, який починає обчислюватись з дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав. Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що при вирішенні питання відносно дотримання позивачем строку звернення до суду та можливості повернення позовної заяви останнього, обов`язковим є визначення дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав виходячи з наведеного, досліджувати обставини пропуску строку звернення до суду (за умови їх наявності) та поважність (відсутність поважності) причин такого пропуску. Суд першої інстанції не встановлював точну дату обізнаності позивача про порушення своїх прав або коли він повинен був дізнатись про таке порушення (ознайомлення зі змістом спірного наказу, тощо), що свідчить про передчасність висновків останнього, відносно пропуску позивачем строку звернення до суду та, як наслідок обґрунтованості повернення його позовної заяви. При цьому, висновки суду першої інстанції відносно безпідставності доводів позивача щодо неповажності причин пропуску строку на подання адміністративного позову, виходячи лише з того, що звернення до суду відбувається майже ніж через 10 років після звільнення зі служби, колегія суддів апеляційного суду вважала не достатніми, оскільки за відсутності факту встановлення дати (моменту) коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення його прав, наведені висновки є неповними. Крім того, відповідно до пояснень позивача, відображених у заяві про поновлення строку на подання адміністративного позову, останній посилався на отримання своєї трудової книжки лише 02.09.2021 року як підставу, яка зумовлює поважність його пропуску. Однак, всупереч приписам КАС України, наведені обставини не були досліджені та оцінені судом першої інстанції.
При цьому, у справі № 640/27662/20 судами не досліджувалось питання щодо факту ознайомлення позивача з наказом Державної митної служби України від 03.11.2010 року №2102-к «Про припинення перебування на державній службі».
Як вже зазначено вище, копію оскаржуваного наказу Державної митної служби України від 03.11.2010 року №2102-к «Про припинення перебування на державній службі» отримано позивачем ОСОБА_1 26.07.2021 року, що підтверджується штампом Укрпошти наявним на конверті який адресований ОСОБА_1 від Державної митної служби України.
Тобто, строк на звернення до суду з вказаним позовом закінчився 26.08.2021 року.
Як на підставу поважності причини пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на те, що відповідно до посвідчення про відрядження виданого на ім`я ОСОБА_1 , який займає посаду головного інженера в товаристві з обмеженою відповідальністю «ОЛЛЕКС», позивач по справі був відряджений до м. Гайворон до Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області, терміном на 55 днів, з 19.08.2021 року по 12.10.2021 року для продовження терміну дозволу на зберігання вибухових матеріалів на Гайворонському складу вибухових матеріалів. Підставою для вказаного відрядження слугував наказ від 18.08.2021 року за №8. Отримавши наказ про відрядження від 18.08.2021 року за №8, наступного дня позивач ОСОБА_1 був вимушений терміново виїхати до іншого населеного пункту для виконання покладених на нього трудових обов`язків. У зв`язку з терміновим виїздом до м. Гайворон Кіровоградської області, позивач ОСОБА_1 на той час, не знайшов адвоката, який міг би підгодовувати йому позовну заяву у такий короткий термін. Взявши з собою у відрядження документи, ОСОБА_1 мав намір звернутись за правовою допомогою до адвокатів м. Гайворон Кіровоградської області. Однак, через обмеження, які встановлені через COVID-19, звернутися за правничою допомогою, було не можливим. У зв`язку з чим, повернувшись до м. Кривий Ріг після закінчення відрядження, а саме, 13.10.2021 року, позивач ОСОБА_1 невідкладно звернувся за правничою допомогою, і в найкоротші терміни, тобто 15.10.2021 року адміністративний позов було направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку.
Крім того, як на поважність підстав пропуску строку до суду із даною позовною заявою з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог щодо оскарження наказу Дніпропетровської митниці №1135-к від 03.11.2020 року «Про припинення виконання обов`язків за посадою та проведення розрахунку» ОСОБА_1 , позивач у судовому засіданні зазначив, що про існування змісту спірного наказу позивачу стало відомо після отримання листа від 31.01.2024 року №7.5-1/7.5-12-01/10/634 Дніпровської митницею - 31.01.2024 року, а з уточненою позовною заявою позивач звернувся до суду 07.02.2024 року.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.018 року у справі № 607/6231/17, від 17.04.2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24.04.2018 року у справі № 357/18214/14, від 26.06.2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10.07.2018 року у справі № 820/4856/17, від 28.08.2018 року у справі № 826/11545/17, від 09.11.2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27.11.2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27.11.2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20.12.2018 року у справі № 756/513/17, від 20.12.2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22.01.2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 07.02.2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14.05.2019 року у справі № 826/26174/15, від 21.12.2019 року у справі №826/12776/15 та від 05.05.2022 року у справі № 240/10663/20.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 року у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 року у справі №120/16601/21-а.
Конституційний Суд України у Рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 року головним обов`язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).
У рішенні Конституційного Суду України № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року зазначено, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Крім того, відповідно до абзацу другого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, частини першої статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту.
У свою чергу, в абзаці п`ятому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 зазначено, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає потребу забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод; у правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 6 квітня 2022 року гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86).
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law; прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року (далі - Доповідь Венеціанської комісії).
Так, у пункті 24 Доповіді Венеціанської комісії було зазначено, що у рамках Організації Об`єднаних Націй поняття «верховенство права», що було включене до преамбули Загальної декларації прав людини (1948), застосовується для впровадження низки принципів, що мають властивість змінюватися залежно від того чи іншого контексту; порівняння двох доповідей, підготовлених за короткий проміжок часу (2002- 2004 рр.), демонструє цю різноманітність підходів: у першій наголошується, приміром, на таких елементах, як незалежна судова система, незалежні установи захисту прав людини, визначені та обмежені повноваження влади, справедливі та прозорі вибори; тоді як у другій увагу сконцентровано (у більш класичний спосіб) на таких елементах, як якість законодавства, ієрархічна вищість закону, рівність перед законом, відповідальність перед законом, юридична визначеність, процесуальна та судова прозорість, уникнення свавілля, поділ влади та ін.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom, заява № 8225/78), пункт 96 рішення у справі "Кромбах проти Франції" (Krombach v. France, заява № 29731 /96).
Виходячи з аналізу вказаної практики Європейського суду з прав людини та враховуючи обставини вказаної справи, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, та відповідно поновлення такого, а в задоволенні клопотання представника відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Щодо доводів відповідачів про відмову у відкритті провадження з огляду на інсування у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі, судом не беруться до уваги, оскільки суд дійшов вже до висновків про те, що в задоволенні клопотання представника відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити, визнати поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, та відповідно поновлення такого.
Ні підставі наведеного та керуючись ст. ст.122, 123, 242 - 246, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.
У задоволенні клопотання представника відповідачів Онасенко Оксани Вікторівни про залишення позовної заяви без розгляду відмовити повністю.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Повний текст ухвали суду складений 26 лютого 2024 року.
Суддя С. В. Прудник
