Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024 року
м. Київ
справа №420/1538/23
адміністративне провадження № К/990/31125/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 (головуючий суддя Джабурія О.В., судді: Вербицька Н.В., Кравченко К.В.) у справі №420/1538/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОПРОМ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОПРОМ» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.01.2023 №320/15-32-07-07-23.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що нарахування пені у період з 01.01.2021 по 15.11.2022 суперечить положенням абз.11 п.52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі також - ПК України), оскільки пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України з 01.01.2021 є одним із різновидів пені у розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1. ст.14 ПК України, а відтак на неї розповсюджується вищевказані Перехідні положення ПК України. Також позивач зазначає про відсутність вини суб`єкта господарювання (ТОВ «ГІДРОПРОМ») внаслідок ряду факторів, а саме: невиконання іноземними контрагентами умов договору та виникнення форс-мажорних обставин (всесвітня пандемія коронавірусної хвороби (COVID-19) та війна російської федерації проти України), що виключає юридичну відповідальність українського підприємства за ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06 2018 № 2473-VIII (далі також - Закон № 2473-VIII).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.01.2023 №320/15-32-07-07-23.
Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що Товариство (код ЄДРПОУ 31292870) зареєстроване в якості юридичної особи 02.02.2001 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби.
Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ГІДРОПРОМ» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 27.51 Виробництво електричних побутових приладів (основний), 27.52 Виробництво неелектричних побутових приладів, 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва, 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 69.10 Діяльність у сфері права, 25.62 Механічне оброблення металевих виробів, 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів, 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність, 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.
На підставі направлення від 08.11.2022 № 9409/15-32-07-07-16, відповідно п.п.19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. б) пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 02.11.2021 № 4518-п проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ГІДРОПРОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактами від 18.08.2017 № 2039, № 1526 від 15.04.2020 та від 15.04.2020 №2604 за період з 01.01.2021 по дату закінчення документальної позапланової виїзної перевірки.
За результатом вказаної перевірки складено акт №13105/15-32-07-07-18 від 22.11.2022, яким встановлено порушення позивачем:
1) пунктів 1,2 статті 13 Закону України від 21.06 2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі також - Положення), із змінами і доповненнями, у результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій:
- за контрактом від 18.08.2017 № 2039, укладеному з нерезидентом NOVA ТЕС POLSKA Spolka zoo
на суму 22969,99 євро за період з 30.05.2022 по 15.11.2022 (170 дн.),
на суму 23072,59 євро за період з 06.06.2022 по 15.11.2022 (163 дн.),
на суму 24696,98 євро за період з 29.06.2022 по 15.11.2022 (140 дн.),
на суму 21573,14 євро за період з 01.07.2022 по 15.11.2022 (138 дн.),
на суму 21809,98 євро за період з 22.08.2022 по 15.11.2022 (86 дн.),
на суму 26288,67 євро за період з 22.08.2022 по 15.11.2022 (83 дн.),
на суму 22361,60 євро за період з 02.09.2022 по 15.11.2022 (75 дн.),
на, суму 20752,95 євро за період з 17.09.2021 по 21.09.2021 (5 дн.) та з 08.03.2022 по 15.11.2022 (253 дн.),
на суму 15324,00 євро за період з 17.09 2021 по 21.09.2021 (5 дн.) та з 27.03.2022 по 15.11.2022 (234 дн),
на суму 18617,30 євро за період з 24.09.2021 по 04.11.2021 (5 дн.) та з 23.03.2022 по 15.11.2022 (238 дн.),
на суму 25860,70 євро за період з 22.10.2021 по 04.11.2021 (14 дн.) та з 20.04.2022 по 15.11.2022 (210 дн.),
- за контрактом від 27.04.2020 № 1526 з компанією ООО «НОВА ТЕК РУ»
на суму 2051275,00 рос. руб за період з 20.05.2022 по 12.10.2022 (146 дн.),
на суму 2389216,99 євро за період з 27.05.2022 по 12.10.2022 (139 дн.),
2) пунктів 1, 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5, із змінами і доповненнями, у результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 15.04.2020 № 2604, укладеному з нерезидентом ООО «НОВА ТЕК РУ»:
на суму 22100,00 євро за період з 03.06.2021 по 30.06.2021 (28 дн.) та з 19.03.2022 по 15.11.2022,
на суму 25100,00 євро за період з 10.06.2021 по 30.06.2021 (21 дн.) та з 19.03.2022 по 15.11.2022 (242 дн.),на суму 51200,00 євро за період з 19.03.2022 по 15.11.2022 (242 дн.),
встановлена прострочена дебіторська заборгованість:
- за контрактом від 18.08.2017 № 2039, укладеному з нерезидентом NOVA ТЕС POLSKA Spolka zoo - 243327,90 євро,
- за контрактом від 15.04.2020 № 2604, укладеному з нерезидентом ООО «НОВА ТЕК РУ» - 98400,00 євро.
Позивач, не погоджуючись з вказаними висновками акту перевірки, подав заперечення, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь від 30.12.2022 №11724/КПР/15-32-07-07-06 про залишення висновків акту перевірки без змін.
На підставі висновків акту перевірки, відповідачем 05.01.2023 прийнято податкове повідомлення-рішення №320/15-32-07-07-23, яким за порушення пунктів 1, 2, 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, позивачеві нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеню у розмірі 7224499,73 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до суду не надано доказів звернення до Національного банку України чи до Головного управління Державної податкової служби України з відповідним повідомленням про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами зовнішньоекономічних договорів з NOVA ТЕС POLSKA Spolka zoo та з ООО «НОВАТЕК РУ», так само як не надано доказів отримання у ТПП сертифіката про форс-мажорні обставини - пандемію гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та збройну агресію рф. Також суд зазначив, що на пеню, нараховану відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції», не поширюються положення п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, оскільки питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно Законом й положення ПК України до такого виду операцій не застосовуються.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд прийшов до висновку, що з 16.01.2020 пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1. ст. 14 ПК України, а відтак нарахування пені у період з 01.01.2021 по 15.11.2022 суперечить положенням абз. 11 п. 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись не неправильне застосування судом норм матеріального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач наголошує на тому, що ПК України не регулює відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Такі відносини врегульовано виключно Законом України «Про валюту і валютні операції», а відтак положення абз. 11 п. 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України застосовуються лише до порушень, вчинених у сфері справляння податків і зборів, та жодним чином не можуть поширюватися на порушення у сфері валютного законодавства. Натомість зміни, аналогічні наведеним у положенні абз. 11 п. 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України, до Закону України «Про валюту і валютні операції» не вносилися, що, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача від застосування штрафних санкцій та пені.
Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Так, у касаційній скарзі контролюючий орган вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до правовідносин, що виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2023 у цій справі.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції при вирішенні спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ключовим питанням, в межах якого відкрито касаційне провадження у цій справі, є те, чи є пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1. ст. 14 ПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX , та, відповідно, чи розповсюджуються на таку пеню положення абз. 11 п. 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Вирішуючи це питання, колегія суддів виходить з наступного.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, що проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону №2473-VIIІ.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (частина 8 статті 16 Перехідні положення Закону №2473-VIII).
За правилами частини 3 статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом встановлено порушення позивачем пунктів 1,2, 3 статті 13 Закону № 2473-VIII та п.21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, із змінами і доповненнями.
Приписами частини 5 статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Контролюючим органом за порушення вищевказаних пунктів Закону №2473-VIII нараховано позивачеві пеню у розмірі 7 224 499,73 грн.
Як уже було зазначено в цій постанові, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач, зокрема, посилався на те, що відповідачем безпідставно не застосовано до спірних правовідносин абз.11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та, як наслідок, протиправно нараховано пеню під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Товариство наголошує, що пеня була застосована (нарахована) за період з 01.01.2021 по 15.11.2022, тобто в період дії карантину, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а пеня списанню.
Так, згідно з абз.11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
порушення вимог законодавства в частині:
обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;
порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX підпункт 14.1.162 ПК України викладено в наступній редакції: «пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
Згідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до норм п. п. 54.3.3. п. 54.3. статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності; є контролюючий орган.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема його стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.
Відтак, реалізуючи мету, з якою у цій справі було відкрито касаційне провадження, колегія суддів формулює такий правовий висновок. Пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Застосовуючи наведений висновок до правовідносин, які виникли у цій справі, колегія суддів вказує на відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування Товариству у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме з 01.01.2021 по 15.11.2022, пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, під час касаційного перегляду підтвердились доводи позивача про безпідставність нарахування йому в період дії карантину пені та, як наслідок, наявність обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням усього наведеного вище, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права та прийняв обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог; доводи ж касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, а відтак у задоволенні скарги контролюючого органу слід відмовити.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2023 року у справі №420/1538/23- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон І.А. Васильєва
