ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/142/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
при секретарі судового засідання: Бурчак А.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Боголіп Юлія Володимирівна, посвідчення №1167 від 15.12.2017 р., адвокат;
від відповідача: Самсонова Наталія Валентинівна, посвідчення №2532 від 11.06.2012 р., представник;
від третьої особи: Мкртячян Ольга Олександрівна, довіреність №119 від 20.11.2023 р., представник;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 (повне рішення складено 09.08.2022, суддя Мілєва І.В.) у справі №904/142/22
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Нікопольська міська рада, м. Нікополь, Дніпропетровська область,
про стягнення 7 825 088,69 грн
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Управління соціальної політики Нікопольської міської ради на свою користь збитків за пільгове перевезення пасажирів за 2019 рік в сумі 7 825 088,69 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі № 904/142/22 в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить стягнути з відповідача збитки за пільгові перевезення громадян за період січень-грудень 2019 року на суму 7 825 088,69 грн. Спірні правовідносини виникли у 2019 році.
З 01.01.2017 з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (частину п`яту статті 102 Бюджетного кодексу України виключено на підставі Закону від 20.12.2016 № 1789-VIII).
З огляду на викладене, господарський суд звертає увагу на те, що Законом України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України від 20.12.2016 № 1789-VIII внесені зміни до Бюджетного кодексу України. Названий Закон набрав чинності з 01.01.2017.
Порядок № 256 був розроблений відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, до якої, як було зазначено, 01.01.2017 були внесені зміни. Відповідно, на момент звернення з позовом у даній справі законодавство, яке просить застосувати позивач, у 2019 році вже не регулює спірні правовідносини.
Матеріали справи не містять доказів прийняття Нікопольською міською радою відповідного рішення щодо введення відповідних пільг.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що позивачем належними доказами не доведено, що на підставі бюджетної програми саме за рахунок місцевого бюджету позивачу має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян та що саме на Управління соціальної політики Нікопольської міської ради покладено обов`язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом за пільгові перевезення громадян.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі № 904/142/22 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обгрунтована наступним:
Апелянт посилається на те, що Господарським судом було проігноровано положення Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 (далі - Порядок № 1359), який визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок, в тому числі, коштів місцевих бюджетів.
Господарський суд не врахував, що законодавцем при внесенні змін до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України не скасовано положення основного Порядку № 1359, так само як не скасовано імперативний обов`язок залізничного перевізника з перевезення пільгових категорій пасажирів, передбаченого п.6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим Постановою КМ України від 19.03.1997р. №252.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності права у кожної ради самостійно вирішувати, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, призводять до фактичного позбавлення Позивача на право, гарантоване законом, щодо отримання компенсаційних виплат за здійснені перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом через відсутність фінансового ресурсу.
Зазначає, що з огляду на встановлений імперативний обов`язок державних органів та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не можуть бути визнані правомірними та правильними висновки про наявність лише права передбачати відповідне фінансування пільг, яке встановлено, зокрема, законом України Про залізничний транспорт, оскільки ані Конституція, ані закон України Про місцеве самоврядування в Україні, не містять встановленої законом можливості не виконувати зобов`язання з фінансування пільг, та, відповідно, вирішувати питання щодо відмови у такому фінансуванні, виключно з мотивів невідповідності таких витрат місцевого бюджету.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Управлінням соціальної політики Нікопольської міської ради подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просив в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» до управління соціальної політики про стягнення збитків за період 2019 в розмірі 7 825 088,69 за пільгові перевезення громадян відмовити в повному обсязі, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі № 904/142/22 залишити без змін.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2022 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі № 904/142/22; розгляд апеляційної скарги призначений в судове засідання на 22.11.2022.
В судовому засіданні 22.11.2022 по справі оголошено перерву до 10.01.2023.
10.01.2023 у зв`язку з відпусткою судді Орєшкіної Е.В. розгляд справи в судовому засіданні не відбувся.
11.01.2023 зазначені підстави відпали та після закінчення відрядження судді Чус О.В. справа призначена до розгляду в судове засідання на 28.02.2023.
27.02.2023 у зв`язку відпусткою судді Чус О.В. по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу №904/142/22 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Березкіної О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі № 904/142/22 колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Березкіної О.В., Кощеєва І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 зупинено провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі №904/142/22 до завершення розгляду об`єднаною палатою Верховного Суду справи №916/3938/21 та опублікування повного тексту постанови.
29.06.2023 від Управління соціальної політики Нікопольської міської ради до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №904/142/22, яке мотивоване тим, що 09.06.2023 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглянув справу №916/3938/21 та виніс постанову, якою касаційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" залишив без задоволення, а постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі №916/3938/21 залишив без змін.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2023 поновлено провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі №904/142/22. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.10.2023 о 11.30 год.
Рішенням ВРП від 04.09.2023р. ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1943/23 від 11.09.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2023 справу №904/142/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.11.2023 о 10:30 годин. Призначено проводити судові засідання у справі №904/142/22 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon (https://vkz.court.gov.ua/). Інструкція участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.12.2023 о 10:00 годин. Призначено проводити судові засідання у справі №904/142/22 в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №207) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon (https://vkz.court.gov.ua/). Інструкція участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".
19.12.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
За період січень-грудень 2019 року надавав пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом, у зв`язку із чим загальний розмір недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом зазначеної категорії громадян за період січень-грудень 2019 року склав 7 825 088,69 грн. На підтвердження вказаного позивач надав Облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів:
- за січень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 396 335,85 грн. (а.с. 10);
- за лютий 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 412 824,69 грн. (а.с. 11);
- за березень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 533 680,08 грн. (а.с. 12);
- за квітень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 464 576,06 грн. (а.с. 13);
- за травень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 671 860,55 грн. (а.с. 14);
- за червень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 721 296,70 грн. (а.с. 15);
- за липень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 941 823,08 грн. (а.с. 16);
- за серпень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 880 969,84 грн. (а.с. 17);
- за вересень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 760 224,43 грн. (а.с. 18);
- за жовтень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 705 088,59 грн. (а.с. 19);
- за листопад 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 628 088,57 грн. (а.с. 20);
- за грудень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 708 320,25 грн. (а.с. 21).
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з листами № 83 від 26.02.2019 (а.с. 22), № 89 від 04.03.2019 (а.с. 23), № 110 від 21.03.2019 (а.с. 25), № 180 від 06.05.2019 (а.с. 29), № 491/Д від 17.08.2021 (а.с. 32) щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, укладення договору на 2019 рік, а також організацію зустрічей з Управлінням з приводу даних питань.
Однак листами № 1369 від 12.03.2019 (а.с. 24), № 1673 від 27.03.2019 (а.с. 26), № 1685 від 28.03.2019 (а.с. 27), № 1933 від 09.04.2019 (а.с. 28), № 2564 від 16.05.2019 (а.с. 30), № 2460 від 27.05.2019 (а.с. 31), відповідачем відмовлено в укладенні договору на 2019 рік, організації зустрічей з позивачем, а також компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян.
Як зазначалося вище, позивач просить стягнути з відповідача збитки за пільгові перевезення громадян за період січень-грудень 2019 року на суму 7 825 088,69 грн.
Отже, спірні правовідносини виникли у 2019 році.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків за пільгові перевезення громадян.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України, основних соціальних гарантій, визначено Законом України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії.
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів України. Так, соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12.03.1993, Законами України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про охорону дитинства, Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист.
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України Про залізничний транспорт (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Таким чином, норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов`язку залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок Держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відтак, обслуговуючи категорії громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян.
Отже, забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, Держава поклала на себе обов`язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом, за рахунок державного або місцевого бюджетів у залежності від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, встановлено Порядком № 1359, пунктом 2 якого визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.
Відповідно до пунктів 3,4 Порядку №1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Пунктом 5 Порядку №1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
При цьому відповідно до пункту 7 Порядку №1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Як передбачено пунктами 9 - 11 Порядку №1359 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Частина шоста статті 9 Закону України Про залізничний транспорт діє у редакції із змінами, внесеними згідно із Законом N 4443-VI ( 4443-17) від 23.02.2012.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Бюджетного кодексу України визначено, що якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу.
Відповідно до статті 7 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідними джерелами доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Стаття 89 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Так, до 2017 року, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абзац п`ятий підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України).
Проте, абзац п`ятий підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 виключено на підставі Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016.
Статтею 91 Бюджетного кодексу України визначено видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (підпункт "ґ" пункту 3 частини першої статті 91).
У статтю 102 Бюджетного кодексу України також були внесені зміни на підставі Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016.
Так, з 01.01.2017 з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (частину п`яту статті 102 Бюджетного кодексу України виключено на підставі Закону від 20.12.2016 № 1789-VIII).
Законом України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України від 20.12.2016 №1789-VIII внесені зміни до Бюджетного кодексу України. Названий Закон набрав чинності з 01.01.2017. Зміни були, зокрема, внесені до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України, якими частину п`яту статті 102 (щодо субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, до яких віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян) виключено, та з підпункту б пункту 4 частини першої статті 89 виключено абзац 5, яким компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян було віднесено до переліку державних програм соціального захисту.
При цьому, Порядок №256 був розроблений відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, до якої, 20.12.2016 внесені зміни.
Отже, предметом регулювання Порядку №256 були правовідносини, що передбачені статтею 102 Бюджетного кодексу України.
Разом з тим, сам Порядок №256 не врегульовує питання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Він розроблений і затверджений Кабінетом Міністрів України на підставі статті 102 Бюджетного кодексу України і врегульовує виключно питання фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, тобто застосовується виключно в разі застосування статті 102 Бюджетного кодексу України.
Тобто, через зміни в законодавстві, у зв`язку з прийняттям Закону України № 1789-VIIІ до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми Порядку №256, оскільки останній застосовується виключно в разі застосування статті 102 Бюджетного кодексу України.
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що суди мають застосовувати законодавство чинне на момент спірних правовідносин, у даному випадку чинне у 2019 році, та яке регулює саме спірні правовідносини.
Частина шоста статті 9 Закону України Про залізничний транспорт передбачає, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Закон України від 20.12.2016 № 1789-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України доповнив пунктом 204 частину першу статті 91 Бюджетний кодекс України.
Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним пунктом 204 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України.
Стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не обов`язково мають здійснюватись. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема його статті 91.
Аналогічні висновки Верховним Судом викладені в постановах від 02.03.2021 у справі № 640/21817/18, від 01.02.2022 у справі № 904/141/20.
З огляду на наведене, з урахуванням змін до Бюджетного кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону України № 1789-VIII, з 01.01.2017, включаючи спірний період, вимоги частини шостої статті 9 Закону України Про залізничний транспорт підлягають прямому застосуванню та у взаємозв`язку із нормою підпункту є) пункту дев`ять частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків з Державного бюджету України, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, введення відповідних пільг щодо яких здійснювалось Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, має здійснюватись за рахунок Державного бюджету відповідними головними розпорядниками бюджетних коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР Про залізничний транспорт, відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
Матеріали справи не містять доказів прийняття Нікопольською міською радою відповідного рішення щодо введення відповідних пільг.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідний договір на компенсацію спірних витрат за 2019 рік сторонами укладений не був.
Згідно положень ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.
У Постанові ОП КГС ВС від 09.06.2023 у справі № 916/3938/21 зроблено правовий висновок про те, що покладання обов`язків з відшкодування спірних витрат на пільгові перевезення пасажирів на органи місцевого самоврядування є помилковим, оскільки боржником у цих правовідносинах є держава, яка здійснює свої цивільні права через відповідні органи.
Належним представником держави буде орган, визначений Законом про державний бюджет на поточний рік головним розпорядником бюджетних коштів у спірних відносинах. Якщо держава не визначила законом такого головного розпорядника бюджетних коштів, у такому випадку саме Кабінет Міністрів України слід вважати органом, в особі якого держава виступає відповідачем, адже відповідно до пункту 6 статті 116 Конституції України саме Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.
Що ж до підпункту "ґ" частини 1 статті 91 БК України, за яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (місцеві бюджети - бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування), належать компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, то зміни у його правозастосуванні з огляду на саме лише виключення статті 102 БК України відсутні.
З огляду на зазначене, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що будь-яке примусове стягнення з відповідача коштів на підставі саме ст. 91 Бюджетного кодексу України без прийняття такого рішення органами місцевого самоврядування або поза межами передбачених таким рішенням видатків місцевого бюджету, а також без укладення відповідного договору є протиправним.
Таким чином, доводи скаржника в апеляційній скарзі щодо «… Щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що полягає у
незастосуванні Господарським судом:
п.п. 1), 6) ч.І ст. 92 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» в контексті обов`язковості державних соціальних гарантій для всіх державних органів, органів місцевого Самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності;
ст. 174 Господарського кодексу України в частині відсутності обов`язкової наявності договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні для здійснення компенсації залізниці збитків за перевезення пільгових категорій пасажирів залізничним транспортом.
Відповідно до п.п. 1), 6) ч.І ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії …
… Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що …
… Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено низкою законодавчих актів …
… Норми п.п. 1), 6) ч.І ст. 92 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» застосовуються не лише до …
… Вказане вбачається з аналізу постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2022 по справі № 904/94/19.
При цьому, зміни в бюджетному законодавстві, на які посилається в своєму рішенні суд першої інстанції, не свідчать про можливість відступлення від зазначеного вище висновку Верховного Суду та забезпечення «безумовного обов`язку держави в особі її органів відшкодувати такі пільги», в тому числі, й з місцевого бюджету, оскільки у відповідності до положень ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» до основних принципів місцевого самоврядування належить, в тому числі, поєднання місцевих і державних інтересів.
Виключення з 01.01.2017 з Бюджетного кодексу України норми щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам не позбавило права Позивача на відшкодування сум збитків за спірний період та обов`язку Відповідача передбачити в бюджеті відповідні суми.
Окрім того, Господарським судом не було враховано позицію Міністерства соціальної політики, викладену у листі від 23.03.2022 № 3006/0/2-22/56 (копія є в матеріалах справи), згідно якої органи місцевого самоврядування мають самостійно визначати в місцевих бюджетах обсяг видатків на пільгові перевезення, зокрема, залізничним транспортом та встановлювати порядок їх використання.
Також в оскаржуваному рішенні Господарський суд Дніпропетровської області зазначив, що «...відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт», відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади.
Органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
У даному випадку, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами даної справи договору на компенсацію понесених витрат на пільгове перевезення громадян у 2019 році».
Таким чином, судом першої інстанції зроблено висновок про необхідність наявності укладеного договору як обов`язкової умови для здійснення компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні.
Однак, Господарським судом не було застосовано норми ст.174 ГК України та безпідставно не враховано висновки щодо застосування даної норми у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 по справі № 904/94/19.
Зокрема, Верховним Судом висловлено позицію, за якої відповідно до приписів ст. 1~4 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із …
… Відсутність у даному випадку договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні не звільняє сторони від виконання господарського зобов`язання, оскільки зобов`язання сторін у цій справі виникає безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.
Свою позицію щодо відсутності обов`язкового укладення договору висловив і сам Відповідач, проте судом першої інстанції дану обставину не було взято до уваги.
Так, листом № 89 від 04.03.2019 (копія є в матеріалах справи) Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією …
… Щодо посилання судом першої інстанції на норму ст.91 Бюджетного кодексу України в частині відсутності обов`язку органу місцевого самоврядування здійснювати видатки з місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян та незастосування положень Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359.
В оскаржуваному рішенні Господарський суд зазначає: «Стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає...
Натомість, Господарським судом було проігноровано положення Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 (далі - Порядок № 1359), який визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок, в тому числі, коштів місцевих бюджетів.
Зокрема, виходячи з положень п.п. 9-11 Порядку № 1359, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком (див. загальні зведення сум збитків за січень-грудень 2019, а також Таблиці про постанційне перевезення пільгових пасажирів за січень-грудень 2019, залучені Позивачем до матеріалів справи разом з відповіддю на відзив під час розгляду справи в суді першої інстанції).
Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.
При цьому, відповідно до п. 7 Порядку № 1359 сума …
… В свою чергу, відповідно до Положення про Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 30.11.2018 …
… Оскільки функції із виконання державних програм соціального захисту населення покладено на Управління, останнє …
… Отже, саме на Відповідача як на головного розпорядника бюджетних коштів покладено обов`язок щодо здійснення компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд у приміському сполученні, чого безпідставно не враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.
Таким чином, суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення п.п.«ґ» п. 3 ч. 1 ст. 91 БК України в контексті права, а не обов`язку органу місцевого самоврядування здійснювати видатки з місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд, залишив поза увагою той факт, що положення Порядку № 1359 (абз. 2 п. 9) встановлюють порядок направлення облікових форм, які є підставою для проведення компенсаційних виплат за пільговий проїзд залізничним транспортом окремих категорій громадян, також органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.
Господарський суд не врахував, що законодавцем при внесенні змін до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України не скасовано положення основного Порядку № 1359, так само як не скасовано імперативний обов`язок залізничного перевізника з перевезення пільгових категорій пасажирів, передбаченого п.6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим Постановою КМ України від 19.03.1997р. №252.
По зазначеній категорії спору саме облікова форма є тим самим первинним документом, на підставі якого Відповідач зобов`язаний відшкодовувати Позивачу збитки за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом. Зазначене підтверджується постановами Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 904/94/19. від 10.10.2018 у справі № 904/9488/17.
Отже, перевезення пасажирів на пільгових умовах АТ "Українська залізниця" здійснено не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього.
В свою чергу, Закон України «Про залізничний транспорт» та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 27.12.2006 № 1196, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Конституційний Суд України висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004. від 01.12.2004 № 20-рп/2004. від 09.07.2007 № 6-рп/2007).
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях також неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01. пункт 43), реалізація особою права, яке …
… Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може …
… Крім того, звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що ухвалюючи оскаржене рішення.
Господарським судом не було взято до уваги позицію Міністерства соціальної політики України, викладену у листі від 25.08.2020 № 8052/0/290-20/56, у якому Мінсоцполітики чітко зазначило, що враховуючи положення ст. 91 Бюджетного кодексу України, Міністерство фінансів листом від 29.07.2020 № 09010-03-5/23104 повідомило, що відшкодування витрат за надання пільг з оплати послуг зв`язку, проїзду та інших передбачених законодавством пільг окремим категоріям громадян має розглядатись місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за рахунок коштів, виділених на цю мету з відповідних місцевих бюджетів, і змінювати джерело фінансування цих витрат є недоцільним.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності права у кожної ради самостійно вирішувати, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, призводять до фактичного позбавлення Позивача на право, гарантоване законом, щодо отримання компенсаційних виплат за здійснені перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом через відсутність фінансового ресурсу.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади …
… Основний Закон України встановлює, що …
… Закріплення в Основному Законі України принципу верховенства права, невідчужуваності й непорушності прав і свобод людини і громадянина, гарантій їх здійснення та захисту визначає зміст законів, інших нормативно-правових актів, які повинні прийматися на основі Конституції і відповідати їй (ч. 2 ст. 8).
Пряма дія норм Конституції України означає, що ці норми застосовуються …
… З огляду на встановлений імперативний обов`язок державних органів та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти виключно у межах повноважень та …
… Таким чином, на Відповідача покладено обов`язок компенсувати у повному обсязі підтверджені обліковими формами недоотримані кошти Позивачем за перевезення пільгових категорій населення.
Відповідні пільги передбачені для конкретних категорій громадян чинним законодавством України, а не за окремою угодою чи договором, укладеними між сторонами. Таким чином зобов`язання з відшкодовування Позивачу збитків залізничного транспорту від їх використання за рахунок бюджету також виникає у Відповідача в силу закону.
Єдиною підставою для невідшкодування збитків залізниці за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом може бути відсутність пільговиків відповідних категорій на території відповідальності Відповідача. Однак, наявність таких підстав Відповідачем не доведено.
Управління соціальної політики, будучи обізнаним про фактичну кількість перевезених у 2019 році пільговиків та фактичну суму, на яку було здійснено пільгове перевезення громадян (даний факт Відповідачем не заперечувався), в межах передбаченого законодавством порядку про здійснення виплат з місцевих бюджетів, не вчинило жодних дій. направлених на І передбачення та здійснення видатків з місцевого бюджету на покриття гарантованих державою і пільг з безкоштовного перевезення залізничним транспортом.
В свою чергу, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, укладення договору на 2019 рік, а також і організацію зустрічей з Управлінням з приводу даних питань (копії листів №№№ 420 від 02.10.2018, 8029/18 від 26.11.2018, 83 від 06.02.2019, 89 від 04.03.2019, 1369 від 12.03.2019, 110 від 21.03.2019, 1673 від 27.03.2019, 1685 від 28.03.2019, 1933 від 09.04.2019, 180 від 06.05.2019, 2564 від 16.05.2019, 2460 від 27.05.2019, 491/ДН від 17.08.2021 є в матеріалах справи), але Управлінням питання компенсації було проігноровано.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона …
… Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких …
Наявні у справі документальні докази підтверджують, що Позивач, з метою відшкодування і коштів з перевезення пільгових категорій громадян, вчинив всі необхідні передбачені чинним, законодавством дії, у той час, як Відповідач, посилаючись на відсутність обов`язку відшкодовувати витрати на перевезення пільговиків, а також відсутність коштів у місцевому бюджеті, не надав жодного документального доказу, який би свідчив про відсутність фінансової спроможності місцевого бюджету. Проте даний факт судом першої інстанції враховано не було.
Таким чином, не дослідивши в повній мірі всіх обставин по справі, залишивши поза вагою надані Позивачем документальні докази, суд відмовив в задоволенні позовних вимог з формальних підстав, чим порушив вимоги ст. 236 ГПК України …» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі №904/142/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 176064,50 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі №904/142/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 у справі №904/142/22 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 176064,50 грн покласти на Акціонерне товариство Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.12.2023.
Головуючий суддяМ.О. Дармін
СуддяІ.М. Кощеєв
СуддяО.В. Чус
