ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.08.2022м. ДніпроСправа № 904/142/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Батової Р.Р.
за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства Українська залізниця", Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради, Дніпропетровська область, м. Нікополь
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Нікопольська міська рада, Дніпропетровська область, м. Нікополь
про стягнення 7 825 088,69 грн.
Представники:
від позивача: Русанова В.В., довіреність від 23.12.2021, адвокат;
від відповідача: Самсонова Н.В., довіреність №5 від 25.04.2022, адвокат;
від третьої особи: Мкртчян О.О., довіреність № 3379 від 03.12.2021, адвокат;
СУТЬ СПОРУ:
Акціонерне товариство "Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про стягнення 7 825 088,69 грн. збитків за пільгові перевезення громадян.
Ухвалою від 12.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.02.2022.
01.02.2022 відповідач подав до суду відзив.
07.02.2022 відповідач подав до суду клопотання про залучення третьої особи.
07.02.2022 до підготовчого засідання з`явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою від 07.02.2022 відкладено підготовче засідання на 23.02.2022.
22.02.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 23.02.2022 відкладено підготовче засідання на 09.03.2022.
У призначений судом час судове засідання не відбулося.
У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно).
За вказаних обставин рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022 було рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Так, відповідно до рішення зборів суддів Господарського суду Дніпропетровської області № 2 від 24.02.2022 та розпорядження голови суду № 30 від 24.02.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" розгляд справ у відкритих судових засіданнях, призначених Господарським судом Дніпропетровської області з 24.02.2022 не відбувався до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. Щодо вказаних обставин на сайті Господарського суду Дніпропетровської області 24.02.2022, 28.02.2022, 04.03.2022, 10.03.2022 та 15.03.2022 були розміщені відповідні оголошення.
Враховуючи вказане, а також те, що станом на 24.02.2022, як і протягом певного подальшого періоду, передбачити обсяг військової агресії, спосіб ведення воєнних дій, їх інтенсивність та територіальність було неможливим, судові засідання, призначені в період з 24.02.2022 до 21.03.2022, не відбулися.
В той же час, відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Згідно з частиною 2 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
Слід відзначити, що згідно з оперативною інформацією Голови Дніпропетровської обласної військової адміністрації станом на 12.04.2022 ситуація в області є контрольованою збройними силами України, крім того, Господарським судом Дніпропетровської області не приймалось рішення щодо тимчасового зупинення здійснення правосуддя при загрозі життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду.
Враховуючи вказане, а також проаналізувавши воєнну ситуацію та стан безпеки у Дніпропетровській області в період з 24.02.2022 до 12.04.2022, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ухвалою суду від 12.04.2022 призначено підготовче засідання на 27.04.2022, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав, шляхом визнання явки у судове засідання необов`язковою та роз`яснення можливості подання додаткових пояснень, заяв чи клопотань будь-якими засобами зв`язку, зокрема, електронними.
В підготовче засідання 27.04.2022 з`явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою суду від 27.04.2022 відкладено підготовче засідання на 12.05.2022. Задоволено клопотання Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Нікопольську міську раду
В підготовче засідання 12.05.2022 з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з`явився.
Ухвалою суду від 12.05.2022 відкладено підготовче засідання на 25.05.2022.
23.05.2022 відповідач подав додаткові пояснення.
В підготовче засідання 25.05.2022 з`явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в підготовче засідання не з`явився.
Ухвалою суду від 25.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 13.06.2022.
В підготовче засідання 13.06.2022 з`явились представники позивача та відповідача.
В підготовчому засіданні 13.06.2022 оголошено перерву до 21.07.2022 о 14:00 год.
13.06.2022 третя особа подала до суду клопотання, в якому просить постановити ухвалу щодо її участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення якої просить доручити Нікопольському міськрайонному суду Дніпропетровської області (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Шевченка, 201).
Ухвалою суду від 13.06.2022 клопотання Нікопольської міської ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
21.07.2022 до судового засідання з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи в судове засідання не з`явився.
Ухвалою суду від 21.07.2022 відкладено розгляд справи по суті на 02.08.2022.
02.08.2022 до судового засідання з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи в судове засідання не з`явився.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач стверджує, що залізниця безперешкодно надає пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом. Жодним законодавчим актом не передбачено обмеження у пільговому перевезені осіб, які мають право на пільговий проїзд. Особа, яка має право на пільговий проїзд, може скористатися такою пільгою щодня і без обмежень.
Позивач зазначає, що за період січень-грудень 2019 року надавав пільговий проїзд окремим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги при користуванні залізничним транспортом, у зв`язку із чим загальний розмір недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом зазначеної категорії громадян за період січень-грудень 2019 року склав 7 825 088,69 грн.. На підтвердження вказаного позивач надав Облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів:
- за січень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 396 335,85 грн. (а.с. 10);
- за лютий 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 412 824,69 грн. (а.с. 11);
- за березень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 533 680,08 грн. (а.с. 12);
- за квітень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 464 576,06 грн. (а.с. 13);
- за травень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 671 860,55 грн. (а.с. 14);
- за червень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 721 296,70 грн. (а.с. 15);
- за липень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 941 823,08 грн. (а.с. 16);
- за серпень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 880 969,84 грн. (а.с. 17);
- за вересень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 760 224,43 грн. (а.с. 18);
- за жовтень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 705 088,59 грн. (а.с. 19);
- за листопад 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 628 088,57 грн. (а.с. 20);
- за грудень 2019 року, відповідно до якої розмір недоотриманих коштів становить 708 320,25 грн. (а.с. 21).
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з листами № 83 від 26.02.2019 (а.с. 22), № 89 від 04.03.2019 (а.с. 23), № 110 від 21.03.2019 (а.с. 25), № 180 від 06.05.2019 (а.с. 29), № 491/Д від 17.08.2021 (а.с. 32) щодо компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян, укладення договору на 2019 рік, а також організацію зустрічей з Управлінням з приводу даних питань.
Однак листами № 1369 від 12.03.2019 (а.с. 24), № 1673 від 27.03.2019 (а.с. 26), № 1685 від 28.03.2019 (а.с. 27), № 1933 від 09.04.2019 (а.с. 28), № 2564 від 16.05.2019 (а.с. 30), № 2460 від 27.05.2019 (а.с. 31), відповідачем відмовлено в укладенні договору на 2019 рік, організації зустрічей з позивачем, а також компенсації пільгового проїзду окремих категорій громадян.
Як зазначалося вище, позивач просить стягнути з відповідача збитки за пільгові перевезення громадян за період січень-грудень 2019 року на суму 7 825 088,69 грн.
Отже, спірні правовідносини виникли у 2019 році.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Бюджетного кодексу України визначено, що якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу.
Відповідно до ст. 7 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Стаття 89 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Так, до 2017 року, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належали видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, які включають в себе державні програми соціального захисту, серед яких було передбачено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (абзац п`ятий підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України).
Проте, абзац п`ятий підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 виключено на підставі Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016.
Статтею 91 Бюджетного кодексу України визначено видатки місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.
Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать, зокрема, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (підпункт «ґ» пункту 3 частини першої статті 91).
У статтю 102 Бюджетного кодексу України також були внесені зміни на підставі Закону України № 1789-VIII від 20.12.2016. Так, з 01.01.2017 з Бюджетного кодексу України була виключена норма щодо здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту (частину п`яту статті 102 Бюджетного кодексу України виключено на підставі Закону від 20.12.2016 № 1789-VIII).
З огляду на викладене, господарський суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 20.12.2016 № 1789-VIII внесені зміни до Бюджетного кодексу України. Названий Закон набрав чинності з 01.01.2017.
Зокрема, внесено зміни до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України, якими частину п`ять статті 102 (щодо субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, до яких віднесено компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян) виключено, та з підпункт «б» пункту 4 частини 1 статті 89 виключено абзац 5, яким компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян було віднесено до переліку державних програм соціального захисту.
Господарський суд також зазначає, що Порядок № 256 був розроблений відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, до якої, як було зазначено, 01.01.2017 були внесені зміни.
Отже, на момент звернення з позовом у даній справі законодавство, яке просить застосувати позивач, у 2019 році вже не регулює спірні правовідносини.
У своїй постанові від 20.01.2022 по справі № 904/138/21 Верховний Суд зазначив, що відшкодування витрат на перевезення пільговиків залізничним транспортом можливо за рахунок місцевих бюджетів на договірній основі. Це узгоджується із вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР «Про залізничний транспорт», відповідно до якої відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.
У даному випадку, матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами даної справи договору на компенсацію понесених витрат на пільгове перевезення громадян у 2019 році.
Разом з тим, ч. 6 ст. 9 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачає, що збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Закон України від 20.12.2016 № 1789-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» доповнив пунктом 20-4 частину 1 статті 91 Бюджетний кодекс України.
Так, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним пунктом 20-4 частини 1 статті 91 Бюджетного кодексу України.
Стаття 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки, які можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів, але не обов`язково мають здійснюватись.
Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема його статті 91.
Матеріали справи не містять доказів прийняття Нікопольською міською радою відповідного рішення щодо введення відповідних пільг.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що позивачем належними доказами не доведено, що на підставі бюджетної програми саме за рахунок місцевого бюджету позивачу має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян та що саме на Управління соціальної політики Нікопольської міської ради покладено обов`язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом за пільгові перевезення громадян.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/15567/17.
Отже, саме на Акціонерне товариство "Українська залізниця в особі регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, як позивача, покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Однак, всупереч наведеному позивач не довів перед судом, що на підставі бюджетної програми саме за рахунок місцевого бюджету позивачу має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян та що саме на Управління соціальної політики Нікопольської міської ради покладено обов`язок відшкодовувати збитки, понесені залізничним транспортом за пільгові перевезення громадян, а отже яким чином було порушено зі сторони відповідача права позивача.
У зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення 7 825 088,69 грн. збитків за пільгові перевезення громадян є недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 117 376,33 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 09.08.2022
Суддя І.В. Мілєва