Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 грудня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/14124/23
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Дата і місце ухвалення: 09.10.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого Ступакової І.Г.
суддів Бітова А.І.
Лук`янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А :
В червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №Ж-11/6/5120- 23/5120/12-23 від 06.04.2023р.) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007р., якою затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон;
- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-XII, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007р., якою затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що в березні 2023 року вона звернулася до відповідачів із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон у вигляді паспортної книжечки, форма якої затверджена постановою ВРУ №719-V від 23.02.2007р., без використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, а також без застосування безконтактного електронного носія персональних даних. Однак, листом №Ж-11/6/5120-23/5120/12-23 від 06.04.2023р. Чорноморський відділ ГУ ДМС в Одеській області відмовив в оформленні цього документа. Таку відмову ОСОБА_1 вважає протиправною, оскільки вона не відповідає принципу невтручання до приватного та сімейного життя, а також порушує її право на вільне пересування. Позивач стверджувала, що на підставі Закону України «Про захист персональних даних» вона має право на відмову від обробки її даних в інформаційно-телекомунікаційній системі, якою є Єдиний державний демографічний реєстр, та, відповідно, право на відмову від присвоєння унікального номеру запису у Реєстрі. До того ж, постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. №2503-ХІІ чітко визначено можливість виготовлення паспорту як у формі паспортної картки, так і у вигляді паспортної книжечки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 09.10.2023р., з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення її позову у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланням позивача на те, що без наявності документа, який дає право на виїзд за межі України, вона не зможе залишити при необхідності територію України, тобто обмежується її гарантоване статтею 33 Конституції України право на свободу пересування. Примушування отримувати паспорт громадянина України для виїзду за кордон із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, як єдину безальтернативну підставу оформлення такого паспорта, є безумовним свідченням порушення відповідачами положень Закону України «Про захист персональних даних».
Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що прізвище, ім`я та по-батькові особи стосуються її приватного та сімейного життя, яке не може бути порушене. ОСОБА_1 не бажає цифрову ідентифікацію щодо себе. При цьому, відповідачі, при розгляді заяви позивача, а ні суд першої інстанції, при вирішенні даного спору, не проаналізували можливість застосування інших підстав використання персональних даних заявника для оформлення та видачі паспорта, зокрема, можливість оформлення відповідного документу у вигляді паспортної книжечки.
В обґрунтування своїх посилань на порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянт зазначає, що судом: порушено строк розгляду справи; за відсутності для цього правових підстав роз`єднано позовні вимоги; заяву про відвід розглянуто суддею Стефановим С.О. самостійно, без передачі іншому судді.
ГУ ДМС в Одеській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що з 20.12.2016р. органи та підрозділи Державної міграційної служби України здійснюють прийом документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм, зразок бланку якого затверджено постановою КМУ від 07.05.2014р. №152. Оформлення, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від того містить або не містить безконтактний носій) неможлива без обробки персональних даних особи.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17.03.2023р. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до ГУ ДМС в Одеській області, Чорноморського відділу ГУ ДМС в Одеській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до Положення про паспорт громадянина України для виїзду для кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007р., без передачі будь-яких даних (персональної та біометричної інформації) до Єдиного державного демографічного реєстру, без присвоєння унікального номеру запису у Реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних.
Листом вих. №Ж-11/6/5120- 23/5120/12-23 від 06.04.2023р. Чорноморський відділ ГУ ДМС в Одеській області повідомив заявників, що Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та постановою КМУ від 07.05.2015р. №152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» передбачено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій. А відтак, в органу ДМС відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови ВРУ від 26.06.1992р. №2503-ХІІ.
Не погоджуючись з правомірністю дій територіального органу ДМС щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, ОСОБА_1 звернулася з даним з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову в їх задоволенні виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначаються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012р. №5492-VI (далі - Закон №5492-VI).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону №5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Положеннями абз.3 ч.1 ст.4 Закону №5492-VI визначено, що єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016р. №1474-VІІІ внесено зміни до Закону України №5492-VI, які набрали чинності з 1 жовтня 2016 року.
Приписами п.1 ч.1 ст.3 Закону №5492-VI визначено, що термін «безконтактний електронний носій» вживається у значенні, як імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом.
Положеннями ч.1, ч.3 ст.13 Закону №5492-VI встановлено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, це паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші визначені Законом документи містять безконтактний електронний носій.
Статтею 15 Закону №5492-VI встановлені вимоги до бланків документів та їх форми. Зокрема, передбачено, що бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення. Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Бланки документів, в які імплантовано безконтактний електронний носій для внесення персональних даних, біометричних даних, параметрів та іншої інформації про особу, повинні бути виконані багатокомпонентним захисним друком, містити символ електронного документа, інформацію про підприємство, на якому виготовлено бланк документа, зображення малого Державного Герба України.
Згідно ст.22 Закону №5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.
До паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім`я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі; 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі документа; 13) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 14) дата закінчення строку дії документа; 15) відцифрований образ обличчя особи; 16) відцифрований підпис особи; 17) дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою).
Зразок бланку та технічний опис паспорта громадянина України для виїзду за кордон затверджено постановою КМУ від 07.05.2014р. №152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон».
Приписами пункту 4 цієї Постанови установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016р. припиняється; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
Тобто, з 20.12.2016р. органи та підрозділи Державної міграційної служби здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм.
У відповідності до п.12 ч.1, ч.3, ч.7 ст.7 Закону №5492-VI до Реєстру вноситься, визначена частиною 1 цієї статті, інформація про особу, а саме: відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення, зокрема: паспорта громадянина України для виїзду за кордон). Інформація в Реєстрі зберігається для визначених цим Законом цілей. Порядок отримання, вилучення з Реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук встановлює Кабінет Міністрів України. Відцифровані відбитки пальців рук особи після внесення до безконтактного електронного носія та видачі документа особі вилучаються з Реєстру та знищуються. Шаблони відцифрованих відбитків пальців рук особи використовуються лише для цілей ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну передбачених цим Законом документів. Передача шаблонів відцифрованих відбитків пальців рук особи забороняється. Повноваження щодо отримання відцифрованих відбитків пальців рук та забезпечення їх захисту відповідно до законодавства покладається на уповноважених суб`єктів, передбачених п. 1, 2,4-7 ч.1 ст.2 цього Закону. Відцифровані відбитки пальців рук особи отримуються після досягнення нею дванадцятирічного віку.
При цьому, відповідно до ст.8 Закону №5492-VI, внесена до Єдиного державного демографічного реєстру інформація є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.
Частина четверта статті 13 Закону №5492-VI гарантує право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України.
Що ж до паспорта громадянина України для виїзду за кордон то ні Закон №5492-VI, а ні жодний інший нормативно-правовий акт, що регулює спірні правовідносини, можливості такої відмови не передбачає.
Навпаки, ч.4 ст.22 Закону №5492-VI чітко визначає, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.
Отже, вищезазначеними нормами Закону №5492-VI визначено обов`язковість внесення відповідних даних до Реєстру при оформленні особою паспорту громадянина України для виїзду за кордон і альтернативи щодо визначення підстав для невнесення таких даних до Реєстру Закон не містить.
Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів доходить висновку, що у відповідачів були відсутні правові підстави для видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містять безконтактного електронного носія, оскільки прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія з 20 грудня 2016 року припинено, а прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється лише з безконтактним електронним носієм до якого вносяться відцифровані образ обличчя особи, підпис особи, відбитки пальців. А відтак, видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія, без зазначених відцифрованих даних не можливо.
При цьому, Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI є чинним, не визнаний не конституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Діючих альтернативних нормативних актів, які б визначали по іншому порядок видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, немає.
Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 червня 2021 року у справі №0240/3048/18-а.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на порушення відповідачами Закону України «Про захист персональних даних», оскільки частиною п`ятою статті 6 вказаного Закону чітко визначено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України у порядку, встановленому законодавством.
Тобто, така обробка передбачає альтернативу: або за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, встановлених законами України.
Таким законом, який передбачає обробку персональних даних у цьому спорі є Закон №5492-VI, що здійснюється в порядку, встановленому Постановою КМУ №152.
Варто зазначити, що діюче законодавство щодо порядку видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон переваг, привілеїв чи обмежень за релігійними переконаннями не встановлює.
Нормами ст.35 Конституції України передбачено право на свободу світогляду і віросповідання, але також визначено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви; ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.
Стаття 68 Основного Закону передбачає обов`язок кожного щодо неухильного додержання Конституції України та законів України.
Як зазначено у ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Отже, посилання позивача на свої релігійні переконання не можуть слугувати підставою для того, щоб порушувати/не виконувати відповідачами вимог Закону №5492-VI чи робити з нього винятки.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Необґрунтованими колегія суддів вважає посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Так, право суду за власною ініціативою до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства, передбачено частиною шостою статті 172 КАС України.
При цьому, ні статтею 172 КАС України, а ні жодною іншою нормою Кодексу не визначено випадків, за наявності яких роз`єднання позовних вимог не допускається, на відміну від вирішення судом питання про об`єднання справ в одне провадження.
Що ж до посилань апелянта про те, що подану 06.10.2023р. ОСОБА_1 заяву про відвід розглянуто суддею Стефановим С.О. самостійно, без передачі іншому судді, то колегія суддів зазначає, що такі дії суду узгоджуються з положеннями абз.2 ч.4 ст.40 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 07 вересня 2023 року прийнято справу №420/14124/23 до розгляду та вирішено розглядати її на підставі ст.263 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження по справі. В ухвалі суду, серед іншого, вказано, що розгляд справи по суті розпочнеться через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження та справа буде розглянута у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження.
Копію вказаної ухвали 11.09.2023р. направлено судом на електронну адресу ОСОБА_1 , зазначену нею в позовній заяві.
Заяву про відвід судді Стефанова С.О. подано позивачем до суду 06.10.2023р., тобто менше ніж за три робочі дні до закінчення передбаченого КАС України та зазначеного в ухвалі від 07.09.2023р. тридцяти денного строку розгляду справи.
Відповідно до ч.4 ст.40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
У зв`язку з наведеним колегія суддів не вбачає підстав для висновку про недотримання судом першої інстанції порядку розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді.
Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими, правильність висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2023р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 грудня 2023 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук`янчук
