Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 344/15880/18
Провадження № 1-кп/346/64/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого ОСОБА_6 в міжнародний розшук та застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2015 року за № 22015090000000002 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111,ч. 1 ст. 114-1 КК України,
В С Т А Н О В И В:
в даному клопотанні, поданому до суду 11.07.2023 року, прокурор зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується у наступному.
Протягом травня, червня 2014 року обвинувачений, будучи на той час позаштатним кореспондентом каналу «112 Україна» в м.Івано-Франківську, виїжджав у зону проведення антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької та Луганської областей, де знімав відеорепортажі про добровольчий український батальйон «Айдар», у яких показував діяльність вказаного підрозділу в зоні бойових дій.
У вказаний період часу обвинувачений також неодноразово перебував на території, яка контролюється представниками самопроголошених «Луганської Народної Республіки» («ЛНР») та «Донецької Народної Республіки» («ДНР»), де від невстановлених представників «ЛНР» отримав акредитацію (пропуск) як кореспондент телеканалу «112 Україна».
20.06.2014 року обвинувачений, будучи єдиним акредитованим «ЛНР» представником українських засобів масової інформації, розмістив на відеохостингу «YouTube» в мережі Інтернет відеоролик під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому необґрунтовано та безпідставно звинуватив українських військових у вбивстві мирного населення поблизу Луганської ОДА та назвав представників ополчення «ЛНР» та «ДНР» «військовими» та «героями».
Після повернення із вказаної зони проведення АТО, вкінці червня 2014 року обвинувачений дав інтерв`ю каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а 13.07.2014 року - російському каналу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з приводу перебування обвинуваченого у м.Луганську. В цих інтерв`ю він у черговий раз безпідставно звинуватив українських військових у вбивстві мирного населення, відзначив та вихваляв високу дисципліну місцевих ополченців «ЛНР», їх мотивацію, а також заперечив присутність чеченців між ними.
Крім того, з метою надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, обвинувачений 12.11.2014 року, діючи на прохання представника іноземної організації журналіста російського каналу « ІНФОРМАЦІЯ_4 », використовуючи власний аккаунт « ОСОБА_8 » в соціальній мережі «Facebook», передав користувачу профілю « ОСОБА_9 » особисті дані щодо командира 5-го батальйону ІНФОРМАЦІЯ_5 та його номер мобільного телефону, без згоди цього командира. В подальшому, особа, яка представилась продюсером вказаного російського телеканалу « ОСОБА_10 », намагалась отримати інтерв`ю у цього командира з приводу конфліктної ситуації, яка склалась навколо зазначеного підрозділу Збройних Сил України, та щодо його особистого «переслідування» з боку правоохоронних органів України.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи на шкоду обороноздатності України, 17.01.2015 року обвинувачений, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх злочинних дій та їх наслідки, розмістив у відеохостингу «YouTube», на своїй особистій сторінці « ОСОБА_8 » відеозвернення до Президента України під назвою «Інтернет-акція: « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». У вказаному зверненні обвинувачений безпідставно представився журналістом каналу «112 Україна» та публічно закликав всіх «адекватних» людей відмовитись від мобілізації, яка нібито оголошена всупереч чинному законодавству України, а також повідомляв, що російських військ на сході України «майже немає», а з українською армією воюють «місцеві ополченці».
Зазначене відеозвернення, у якому шляхом неправдивого висвітлення фактів ОСОБА_6 наголошено потенційним мобілізованим на нібито незаконності мобілізації та нібито на невиправданому братовбивстві у громадянській війні на сході України, отримало значну кількість переглядів в мережі Інтернет та набуло поширення серед громадян України.
Вказані матеріали були негайно використані російським інтернет-виданням « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (публікація « ІНФОРМАЦІЯ_8 ») та інформаційною агенцією так званої «ДНР» «Новости Донецкой Республики» (публікація « ІНФОРМАЦІЯ_9 ») у здійсненні підривної діяльності проти України. Так, вказане інтернет-видання на своїй сторінці зазначило, про те, що український журналіст ОСОБА_11 ініціював акцію «Я відмовляюсь від мобілізації», а зазначена інформаційна агенція висвітлила вказане відеозвернення як публічну відмову від мобілізації українського журналіста, який раніше закликав припинити громадянську війну.
Крім того, після розміщення вказаного відеозвернення обвинувачений неодноразово давав інтерв`ю з даного приводу засобам масової інформації України та Російської Федерації.
Зокрема, 22.01.2015 року обвинувачений, усвідомивши свою популярність серед засобів масової інформації Російської Федерації у зв`язку з публічними закликами до відмови від мобілізації, та отримавши від них запрошення на телепередачі, перебуваючи у м. Львові, за ініціативою представників іноземної організації - російських журналістів, з метою проведення підривної діяльності проти України, за допомогою мережі Інтернет взяв участь у передачі «Время покажет» російського телеканалу «Первый канал», де було частково продемонстровано матеріали вказаного відео звернення обвинуваченого, і зміст якого останній підтвердив особисто, а також охарактеризував події, що відбуваються на сході України, як громадянську війну.
Крім того, обвинувачений взяв участь у передачі «Прямим текстом» щодо питання «Мобілізація і всі тривоги, пов`язані з нею» на телеканалі «ZIK», що вийшла в ефір ІНФОРМАЦІЯ_10 , де підтвердив власну позицію щодо публічного заклику до відмови від мобілізації та вказав, що розмістив на своїх сторінках в мережі Інтернет зразки заяв про відмову від мобілізації для їх поширення та використання серед співвітчизників. Під час цієї передачі її учасники звинувачували центральні органи влади України у «знищенні мирного населення на Донбасі» та ескалації військового конфлікту у вказаному регіоні, на підтвердження чого було зазначено вказані відеозвернення та позицію обвинуваченого.
Відповідно до висновку судово-лінгвістичної експертизи заклики до відмови від мобілізації є однією з форм перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в частині здійснення ними своєї головної функції оборони держави.
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 23.01.2015 року він, продовжуючи свою злочинну діяльність, як особа, яка публічно виступила проти оголошеної мобілізації в Україні, на запрошення та за оплату російською стороною вилетів авіарейсом «Київ-Москва» до Російської Федерації, де того ж дня у студії телеканалу «Россия 1» брав участь у прямому ефірі програми «Специальный корреспондент», що носила антиукраїнський характер, оскільки окремі її учасники звинувачували українську владу у свідомому знищенні українського населення під час бойових дій та заперечували присутність російських військ на Донбасі.
24.01.2015 року обвинувачений, перебуваючи в м.Москві, надаючи допомогу представникам іноземної організації в проведенні підривної діяльності проти України, на шкоду її обороноздатності, за обіцяну матеріальну винагороду отримав завдання від журналіста російського каналу « ІНФОРМАЦІЯ_11 » про підготовку репортажів з участю тих жителів с.Черемхів Коломийського району Івано-Франківської області, які висловлюються проти мобілізації та не бажають «йти воювати».
25.01.2015 року від вказаного представника іноземної організації обвинувачений отримав інші завдання про підготовку репортажів аналогічного характеру в м.Івано-Франківську та спільно з останнім визначив спосіб приховання цих, виконаних в майбутньому, завдань. Зокрема, було обумовлено, що замовні репортажі протестуючого характеру обвинувачений буде готувати нібито із власної ініціативи, а не на замовлення російського телеканалу, і умисно розмістить їх на відеохостингу «YouTube» з наданням дозволу на їх використання необмеженому колу користувачів.
В подальшому, того ж дня обвинувачений, перебуваючи у м. Івано-Франківську, з ініціативи російської сторони та за допомогою мережі Інтернет взяв участь у програмі «Центральное телевидение» російського телеканалу «НТВ», в якій використано матеріали зазначеного відеозвернення обвинуваченого « ОСОБА_12 відмовляюся від мобілізації». Коментуючи в ефірі вказане відеозвернення, він в черговий раз наголосив потенційним мобілізованим, що, можливо, їм нібито доведеться вбивати «таких самих українців, які живуть в іншому кінці України».
Крім цього, 28.01.2015 року обвинувачений, надаючи допомогу представнику іноземної організації в проведенні підривної діяльності проти України, на шкоду її обороноздатності, а саме кореспонденту російського телеканалу «Звезда», на прохання останнього надав номер телефону невстановленого громадянина України на ім`я ОСОБА_13 , який проживає у м. Москві, та який міг надати коментар з приводу своєї відмови від мобілізації або вказати інших осіб з числа громадян України, які висловлюються проти мобілізації та на той час перебували на роботі у м.Москві.
01.02.2015 року обвинувачений, надаючи допомогу представнику іноземної організації журналісту каналу « ІНФОРМАЦІЯ_11 » у проведенні підривної діяльності проти України, на виконання раніше отриманого завдання, виїхав до обумовлених населених пунктів, а саме с.Черемхів та с.Коршів Коломийського району Івано-Франківської області, де у присутності представника іноземного телерадіоканалу «ARD» (Федеративна Республіка Німеччина) намагався отримати у місцевих жителів інтерв`ю щодо їх відмови від мобілізації та небажання брати участь у бойових діях на сході України.
В ході судового розгляду даного провадження до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківськоїобласті від захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_7 надійшло клопотання, у якому зазначено, що обвинувачений перебуває у Сполучених Штатах Америки та отримує статус політичного біженця. Крім того, у клопотанні захисника вказано, що обвинувачений Департаментом США визнаний журналістом, який переслідується за політичними мотивами. До клопотання захисника долучено копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон обвинуваченого із візою США від 28.10.2022 року. Крім того, до клопотання долучено копію дозволу на в`їзд обвинуваченого до США у рамках програми «Єднання заради України» (U4U) для подання клопотання про умовно-дострокове звільнення.
Однак, у розглядуваному клопотанні прокурор вказує, що інформація про те, що обвинувачений отримує статус політичного біженця, а також про те, що він Департаментом США визнаний журналістом, який переслідується за політичними мотивами, нічим не підтверджена та не відповідає дійсності.
Встановлено, що 24.08.2022 року о 08 год.37хв. обвинувачений виїхав за межі України через пункт пропуску «Малий Березний» (Закарпатська область) на транспортному засобі «Skoda», д.н.з.« НОМЕР_1 », використовуючи паспорт для виїзду за кодон серії НОМЕР_2 , виданий 13.04.2018 року Івано-Франківським відділом УДМС України в Івано-Франківській області, для супроводу своєї матері ОСОБА_14 як інваліда спільно з громадянином України ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Проте, того ж дня (24.08.2022 р.) о 17год39хв. ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повернулись на територію України на вказаному транспортному засобі «Skoda» через пункт пропуску «Ужгород» (Закарпатська область).
Стороною обвинувачення також встановлено, що близькі родичі обвинуваченого,а саме два його рідні брати тривалий період проживають на території Сполучених Штатів Америки та мають громадянство США, що є однією з умов програми «Єднання заради України».
Таким чином, прокурор вважає, що обвинувачений шляхом обману, з метою уникнення кримінальної відповідальності, переховування від суду та перешкоджанню здійсненню кримінальному провадженню щодо нього, покинув територію України. Вказані його дії свідчать про наявність ризиків, передбачених пунктами 1,4 ч.1 ст.177 КПК України.
З урахуванням того, що підозрюваний перебуває за межами України, то у випадку встановлення його місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до нього будуть застосовуватись правові процедури передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 року.
Прокурор посилається на положення ч.6 ст.193 , 194, КПК України, п.п.1,2,3 статті 1 Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, ратифікованим Законом України від 10.02.2000 року, статті 1, 2 Конвенції про екстрадицію від 26.12.1933 р. (до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України №2674-ІХ від 18.10.2022 р., яка набрала чинності для України 04.02.2023 р.) та зазначає, що вказані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь яких альтернатив.
Тому прокурор просить у розглядуваному клопотанні оголосити обвинуваченого у міжнародний розшук, обрати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою та зупинити судове провадження до розшуку обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор підтримав розглядуване клопотання та вказав, що необхідність обрання до обвинуваченого вказаного запобіжного заходу зумовлена також необхідністю забезпечення можливості реального виконання в майбутньому ухваленого в даному провадженні обвинувального вироку.
27.11.2023 року захисник надіслала суду письмове заперечення проти клопотання прокурора. В даному запереченні вказано, що сторона захисту вважає зазначене клопотання безпідставним та не обгрунтованим, та розцінює його як зловживання процесуальними пра вами прокурором з таких підстав.
Обвинувачений виїхав за межі України офіційно, а те, що він не повернувся в Україну зі своєю матір?ю, не свідчить про те, що він мав на меті ухилятися від участі у розгляду даного кримінального провадження. За запрошенням інституцій Ради Європи та Євросоюзу він брав участь як український журналіст, який зазнає політичних репресій, у заходах ( конференціях, слуханнях, засіданнях), організованих як депутатами Європарламенту, так і представниками установ Ради Європи, ОБСЄ та ін.
В подальшому, через численні погрози розправи з ним, які обвинувачений систематично отримував у меседжерах, соціальних мережах , СМС-повідомленнях, він прийняв рішення переїхати до Сполучених Штатів Америки, які прийняли його офіційно, і обвинувачений час проходить процедуру отримання статусу «політично біженця», яка згідно із законодавством США триває від 6 до 12 місяців.
Захисник також зазначає, що після прибуття до США обвинувачений вчинив всі необхідні дії для участі у розгляді даного судового провадження, а саме він звернувся до Консульства України з метою забезпечення йому можливості такої участі. Вказані дії спростовують доводи прокурора, викладені в його клопотанні, про те, що обвинувачений нібито ухиляється від участі в розгляді даного провадження.
Захисник вважає, що стаття 281 КПК України в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки вона передбачає підстави та порядок оголошення в розшук підозрюваного на стадії досудового розслідування,
Захисник також зазначає, що поняття «міжнародний розшук» використовується в КПК України не тільки як умова для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, але і як обов?язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia). Крім того, оголошення особи у міжнародний розшук є підставою для застосування запобіжного заходу у випадках екстрадиції. При цьому КПК України не містить поняття «міжнародний розшук» та не розкриває змісту зазначеного терміну. Однак, на практиці суди пов?язують оголошення особи у міжнародний розшук не з моментом винесення постанови про розшук, а з моментом виставлення Інтерполом «червоної карти», та, як наслідок, відмовляють у задоволенні клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження, посилаючись на недоведеність обставин оголошення підозрюваного, обвинуваченого у міжнародний розшук.
Відповідно до усталеної практики сам факт винесення слідчим чи прокурором постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук без звернення до НЦБ Інтерполу в Україні та оголошення в розшук каналами цієї організації жодним чином не може свідчити про перебування особи в міжнародному розшуку.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.04.2021 року (справа N? 328/1109/19), яка хоча і стосується питання оголошення особи у розшук в розрізі застосування строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, однак, у цій постанові ВС звертає увагу на те, які саме дії особи слід розуміти під умисним ухиленням від слідства (в даному випадку судового розгляду), що підтверджує факт умисного ухилення від відповідальності. Ці дії вказані в даній постанові, однак, обвинувачений не вчинив жодної з них.
В даному провадженні обвинувачений перебуває на території США. Тому прокурор повинен послатися не лише на норми конвенцій, які дають підстави для звернення України до США про видачу особи, яка знаходиться на її території, а послатися ще й на норми внутрішнього кримінального процесуального закону, які б регулювали процедуру винесення постанови про оголошення особи в міжнародний розшук. При цьому державні органи США, на яких покладено розгляд питань щодо екстрадиції осіб за запитом правоохоронних органів або судів іноземної держави не зобов?язані реагувати на судові рішення інших держав, винесені на підставі норм внутрішнього законодавства, які не регулюють міжнародні питання правовідносин видачі та екстрадиції.
В судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали подані заперечення та просять врахувати, що обвинувачений не ухиляється від суду, так як він щоразу вчасно прибуває у Генеральне Консульство у м.Нью-Йорку, та відповідальні працівники цього органу перевіряють документи обвинуваченого, у зв`язку із чим у даному Консульстві можна отримати всі відомості про місце проживання обвинуваченого на території США.
Тому обвинувачений та захисник просять в задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Суд, вивчивши подане клопотання та необхідні для його вирішення матеріали судового провадження, заслухавши доводи вказаних учасників процесу, дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з положеннями ч.2 цієї статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що дане кримінальне провадження надійшло на розгляд до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 05.04.2019року.
З того часу та до 11.07.2023 року (дня подання прокурором розглядуваного клопотання), тобто понад 4 роки, стороною державного обвинувачення не подавалося жодних клопотань про застосування до обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу. При цьому слід зазначити, що востаннє обвинувачений брав участь у судовому засіданні, яке проводилося 22.01.2021 року, тобто близько 3 років тому. В подальшому обвинувачений та його захисники брали участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, та стороною обвинувачення лише наголошувалося на тому, що вказані учасники повинні брати участь в такому режимі з приміщення будь-якого суду України, а не шляхом використання власних технічних засобів.
Крім того, в судовому засіданні 09.03.2023 року судом задоволено клопотання захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_7 про звернення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області до керівництва Міністерства закордонних справ України щодо надання доручення Генеральному Консульству в Нью-Йорку (США), що за адресою: 240 East 49th Street, New York, NY 10017, телефон: НОМЕР_3 факс: НОМЕР_4 , E-mail: gc_usn@mfa.gov.ua, веб-сайт: http://ny.mfa.gov.ua з метою забезпечення обвинуваченому можливості брати участь у судових засіданнях в режимі відео конференції з приміщення Консульства України у м. Нью-Йорку.
Відповідно до даних журналу судового засідання, яке відбувалося 09.03.2023 року, прокурор ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення вказаного клопотання захисника (т.5, а.п.101).
17.03.2023 року суд надіслав до Міністерства закордонних справ України вказане звернення (т.5, а.п.103, 104).
У зв`язку із цим, починаючи з 11.04.2023 року обвинувачений брав (повинен був брати) участь в розгляді даного судового провадження у визначеному 09.03.2023 року режимі.
Таким чином, після ухвалення судом рішення про участь обвинуваченого у судових засідань в зазначеному режимі судом не встановлено появу будь-яких ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, у зв`язку з якими до нього слід застосувати саме запобіжний захід у виді тримання під вартою. При цьому необхідно наголосити, що ті обставини, які прокурор вважає ризиками, передбаченими п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), суд вважає не обґрунтованим, адже обвинувачений виконує свої процесуальні обов`язки щодо участі у розгляді даного кримінального провадження у встановленому судом порядку. Щодо ризиків, передбачених п.4 вказаної норми (можливість обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), то прокурором не конкретизовано у яких саме діяннях обвинуваченого полягає вказане перешкоджання.
Тому судом встановлено відсутність підстав для застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.335 КПК України у разі якщообвинувачений ухиливсявід явкидо судуабо захворівна психічнучи іншутяжку тривалухворобу,яка виключаєйого участьу судовомупровадженні,або бувпризваний дляпроходження військовоїслужби за призовом підчас мобілізації,на особливийперіод,суд зупиняєсудове провадженнястосовно такогообвинуваченого дойого розшуку,видужання абозвільнення звійськової службиі продовжуєсудове провадженнястосовно іншихобвинувачених,якщо воно здійснюється щодо декількох осіб.
Однак, судом не встановлено наявність передбачених вказаною нормою обставин, і зокрема, ухилення обвинуваченого від явки до суду, оскільки обвинувачений бере участь у судових засіданнях в режимі відео конференції з приміщення Генерального Консульства в Нью-Йорку (США),
При цьомусуд вважає слушними твердження сторони захисту про врахування правового висновку, викладеного в постанові об?єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.04.2021 року (справа N? 328/1109/19), що відповідно до усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез?явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення розглядуваного клопотання прокурора. При цьому суд вважає за необхідне нагадати учасникам, що у разі ухвалення судом обвинувального вироку щодо обвинуваченого, суд вправі застосувати до обвинуваченого запобіжний захід при ухваленні вироку , апитання щодо виконання процесуальних рішень можуть вирішуватися в порядку здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, що передбачено розділом IX КПК України.
Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст.541 КПКУкраїни визначає, що міжнароднаправова допомога це проведеннякомпетентними органамиоднієї державипроцесуальних дій,виконання якихнеобхідне длядосудового розслідування,судового розглядуабо длявиконання вироку,ухваленого судоміншої державиабо міжнародноюсудовою установою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 331, 335 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
в задоволенні клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, в міжнародний розшук та застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складено 01.12.2023 року об 11:00 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
