15.11.2023
Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2879/21
Провадження № 2/553/120/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м.Полтава
Ленінський районний суд м.Полтави у складі: головуючої судді Високих М.С., за участі секретаря судового засідання Зубань Н.Л., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_5 , про визнання спільним боргу подружжя та його поділ,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду із згаданим позовом до відповідача, в якому прохає в порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію у розмірі 51365,00 грн, що становить частини вартості транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN GOLF», 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та визнати право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , набутої під час шлюбу.
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що сторони з 27.07.2012 перебували у зареєстрованому шлюбі, про що Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції складено актовий запис №136, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 06.07.2021 (справа №553/495/21). За час перебування у шлюбі ними було придбано транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF», 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважає дане майно спільною сумісною власністю подружжя та прохає здійснити його поділ.
Провадження у справі відкрито за ухвалою суду від 08.11.2021, з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.
04.01.2022 представник відповідача адвокат Омелай Н.М. подала до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю в повному обсязі, а також стягнути з позивача витрати на правову допомогу. В обґрунтування поданого відзиву зазначила, що відповідач погоджується із викладеними позивачем обставинами, а саме щодо того, що між відповідачем, ОСОБА_3 , та позивачем, ОСОБА_1 , було укладено шлюб, який зареєстровано 27.07.2012 та розірвано відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06.07.2021. За час перебування у шлюбі ними було набуте майно, а саме: 12.09.2019 було придбано транспортний засіб - автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF», 2003 року випуску, попередній д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; 19.10.2017 було придбано квартиру АДРЕСА_2 за згодою позивача та за кредитні кошти, які використані в інтересах та для потреб сім`ї на придбання житла. За посиланням відповідача, вказаний автомобіль не може бути предметом поділу спільного майна подружжя, оскільки наразі він перебуває у власності іншої особи внаслідок укладення відповідачем договору купівлі-продажу, що підтверджується Витягом із Єдиного державного реєстру МВС від 12.10.2021. Також, звертає увагу суду на те, що даний автомобіль був придбаний на ім`я ОСОБА_3 . Позовні вимоги ґрунтуються в цій частині тільки на стягнення грошової компенсації із вже не володільця транспортного засобу, у позові відсутні позовні вимоги щодо визнання права власності на 1/2 частину автомобіля у порядку поділу майна подружжя, а тому вважає, що в цій частині позов безпідставний та необґрунтований. Крім того, відповідач не погоджується із вартістю автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF».
Щодо позовної вимоги про визнання права власності на частку квартири зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17.08.2021 задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики та визнано солідарним борг у розмірі 661000 грн (відповідно до договору позики та боргової розписки), який було витрачено на придбання спірної квартири справа (№553/679/21). Не погоджуючись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, де вона заперечує свій солідарний обов`язок щодо сплати боргу за договором позики між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 . На думку представника відповідача, заперечення позивачем факту отримання спільно позичених коштів та їх використання в інтересах сім`ї, дає підстави стверджувати, що ці кошти можна вважати такими, на які поширюється режим особистих коштів (тобто вони належать лише відповідачу), а відтак, майно, придбане на ці кошти не має статусу спільної сумісної власності.
21.01.2022 ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив, якій зазначила, що вважає позицію відповідача викладену у відзиві на позов необґрунтованою та такою, що не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду саме за захистом свого права на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь та визнання права власності на частки квартири АДРЕСА_1 , оскільки вказане майно набуте подружжям за час шлюбу.
21.01.2021 ОСОБА_3 подав до суду заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких прохав позов залишити без задоволення. Вказав, що погоджується з тим, що на спірний автомобіль поширюється режим спільної сумісної власності, однак наразі вказаний автомобіль знаходиться у приватній власності іншої особи і транспортний засіб був відчужений під час перебування сторін у шлюбі, а кошти витрачені на спільні потреби сім`ї. В разі включення судом транспортного засобу до поділу спільного майна подружжя при обрахуванні грошової компенсації, що становить частини вартості проданого автомобіля, прохав виходити із вартості згідно договору купівлі-продажу від 26.02.2021.
04.01.2022 ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому прохає визнати спільним майном подружжя автомобіль ЗАЗ 110217, визнати за сторонами по частині авто на праві спільної сумісної власності та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 11845 грн компенсації в рахунок вартості частини автомобіля.
Ухвалою суду від 08.09.2022 до спільного розгляду із первісним позовом прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя датований 28.12.2021.
15.09.2022 ОСОБА_1 подала відзив на зустрічний позов ОСОБА_3 від 28.12.2021, в якому просила відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на не доведення позивачем того, що кошти отримані за реалізацію автомобіля ЗАЗ 110217 використані не в інтересах сім`ї.
30.09.2022 представник позивача ОСОБА_3 за зустрічним позовом адвокат Омелай Н.М. надала до суду відповідь на відзив на зустрічний позов, в якому зазначила, що автомобіль ЗАЗ 110217 був придбаний за час шлюбу належав сторонам на праві спільної сумісної власності, а отже ОСОБА_3 був одним із власників спірного автомобіля, і він має право на компенсацію його вартості відповідно до його частки у спільному майні.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 09.11.2022 ОСОБА_8 відкрито провадження у цивільній справі №553/4419/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання спільним боргу подружжя та його поділ.
Вимоги за цим позовом вмотивовані позивачем тим, що перебуваючи у шлюбі, а саме 18.10.2017 ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_5 договір позики, який підтверджується борговою розпискою, згідно якої він отримав у присутності свідків в борг від ОСОБА_5 , на купівлю квартири, грошову суму в розмірі 661000 грн, яку зобов`язувався повернути в строк до 01.03.2021. Зазначаючи про те, що вказаний правочин він уклав в інтересах сім`ї та отримавши кошти, була придбана спірна квартира, прохає визнати вказаний борг спільним боргом подружжя, який у свою чергу підлягає поділу як спільне майно подружжя.
01.02.2023 ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому вона вважала вимоги необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на судові рішення Полтавського апеляційного суду та Верховного Суду.
Ухвалою суду від 20.03.2023 року об`єднано в одне провадження справу № 553/2879/21 за цивільним позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_3 про поділ майна подружжя із справою № 553/4419/22 за цивільним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_5 про визнання спільним боргу подружжя та його поділ.
Ухвалою суду від 09.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено об`єднану справу за цивільним позовом ОСОБА_1 , зустрічним позовом ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та позовом ОСОБА_3 про визнання спільним боргу подружжя та його поділ до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник, посилаючись на викладені у заявах по суті справи обставини, заявлені позовні вимоги підтримали, а зустрічний позов та позов ОСОБА_3 про визнання спільним боргу подружжя прохали залишити без задоволення.
ОСОБА_3 та його представники в суді просили відмовити у задоволенні первісного позову з підстав зазначених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, щодо позовів ОСОБА_3 просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Будучи належно повідомленою про дату, час і місце розгляду справи третя особа ОСОБА_5 до суду не прибула, звернувшись із клопотанням про проведення розгляду справи за її відсутності.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, з`ясувавши їх позиції щодо предмету спору, дослідивши матеріали справи, повно встановивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 27.07.2012 перебували у зареєстрованому шлюбі, про що Октябрським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції складено актовий запис №136, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 06.07.2021 (справа №553/495/21).
Як встановлено під час судового розгляду та не заперечується сторонами, за час перебування у шлюбі ними було придбано транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN GOLF», 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , транспортний засіб марки «ЗАЗ 110217», 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , а також квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 19.10.2017 (а.с.23-24), ОСОБА_3 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір вчинено зі згоди дружини покупця ОСОБА_1 , продаж за домовленістю сторін вчинено за 660636,65 грн.
Відповідно до Інформаційної довідки №280101187 від 20.10.2021 (а.с.31), право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 19.10.2017 на підставі договору купівлі-продажу, розмір частки 1.
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , 12.09.2019 транспортний засіб «VOLKSWAGEN GOLF», легковий універсал, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1598, зареєстровано за ОСОБА_3 та за змістом Витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобів, вказаний транспортний засіб, з типом пального бензин, 26.02.2021 було перереєстровано на нового власника за договором, укладеним в ТСЦ.
Згідно із аналітичною довідкою від 18.10.2021 суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 , середня вартість автомобіля легковий універсал VOLKSWAGEN GOLF», 2003 року випуску, об`єм двигуна 1598 куб.см., коробка передач механічна, привід передній, тип пального бензин, комплектація Trendline, пробіг нормативний, станом на дату дослідження складає 102730 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.02.2021 оформленому та підписаному у Сервісному центрі №5341 МВС в Полтавській області №5341/2021/2452157, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_10 придбав транспортний засіб VOLKSWAGEN GOLF, 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 за 40000 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 02.12.2020, оформленого та підписаного сторонами у Сервісному центрі 5341 РСЦ МВС в Полтавській області №5341/2020/2323732, ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_11 придбав транспортний засіб ЗАЗ, 2004 року випуску, моделі 110217, номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_5 за 30000 грн.
Згідно з аналітичною довідкою від 28.12.2021 суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 , середня вартість автомобіля легковий хетчбек ЗАЗ 110217, 2004 року випуску, об`єм двигуна 1197 куб.см., коробка передач механічна, привід передній, тип пального бензин, комплектація базова, пробіг нормативний, станом на дату дослідження складає 23690 грн.
В ході судового розгляду, сторони не заперечували обставин, відповідно до яких відчужили вказані транспортні засоби, однак вказали, що продаж було вчинено у період шлюбу, а виручені кошти витрачено на спільні потреби сім`ї.
Також сторонами не заперечувалось придбання у період шлюбу спірної квартири АДРЕСА_1 .
За посиланням позивача за первісним позовом, квартира була придбана у період шлюбу за спільні кошти, заощадження і є спільною сумісною власністю подружжя.
За твердженням відповідача, вказана квартира дійсно була придбана у період шлюбу, але за запозичені ним у ОСОБА_5 кошти в сумі 661000 грн, тому він прохає визнати цей борг спільним боргом подружжя та здійснити його поділ.
Так, рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17.08.2021, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 борг за договором позики та боргової розписки від 08.10.2017 в сумі 661000 грн та здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.02.2022 рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 скасовано та постановлено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики як з солідарного боржника. Змінено судове рішення в частині розподілу судових витрат, в іншій частині рішення залишено без змін.
В ході здійснення апеляційного провадження було встановлено, що ОСОБА_5 у березні 2021 року звернулась до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 боргу в розмірі 661000 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що після продажу своєї квартири у м. Керч та переїзду на постійне місце проживання до м. Полтави, до неї звернувся онук ОСОБА_3 , який перебував у шлюбі з ОСОБА_1 , з проханням надати їм позику в сумі 661000 грн для придбання квартири, про що було складено розписку. Однак у визначеній в розписці строк кошти не були повернуті, тому вона звернулась до суду.
За наданою ОСОБА_5 розпискою від 18.10.2017, ОСОБА_3 в присутності двох свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 отримав в борг від ОСОБА_5 661000 грн на купівлю квартири ( ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_5 , свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_10 батьками ОСОБА_3 ).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції колегією суддів було вказано про те, що висновок суду про доведеність факту укладання договору позики в інтересах сім`ї не ґрунтується на зібраних у справі доказах та не відповідає положенням ст.65 СК України.
Так, апеляційним судом була констатована відсутність будь-яких достатньо-переконливих доказів щодо використання отриманих за договором позики коштів саме на придбання квартири. Фактично це вбачалось лише з тексту розписки, яка складена боржником онуком позикодавця, у присутності свідків його ж батьків, тобто сторони правочину та свідки його укладення як члени родини є зацікавленими особами, тому до самого тексту розписки щодо мети отримання коштів суд поставився критично. Також апеляційним судом було звернуто увагу на той факт, що зверненню ОСОБА_5 з позовом передувало звернення до суду ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Із висновком суду апеляційної інстанції погодився Верховний Суд та за постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.08.2022, касаційна скарга ОСОБА_3 була залишена без задоволення, а постанова Полтавського апеляційного суду від 09.02.2022 без змін.
Приймаючи рішення, Верховний Суд вказав, що встановивши, що при укладенні договору позики, оформленого розпискою, не було отримано згоди ОСОБА_1 на його укладення, а правочин виходить за межі дрібно-побутового, використання коштів в інтересах сім`ї та цільового використання коштів позивачем не доведено, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення боргу.
Розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд наголошує, що за змістом ст. 41 Конституції України, ст. 319 ЦК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.
Майно,набуте подружжямза часшлюбу,є їхньоюспільною сумісноювласністю,якщо іншене встановленодоговором абозаконом (ч.3ст.368 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно доЦК України(ст. 68 СК України).
Згідно із ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст.70 СК України).
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364цього Кодексу. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Згідно із ч.2 ст.183 ЦК України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Таким чином, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69-72 СК Українита статтею 372ЦК України.
Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.
Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.
Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах № 235/9895/15-ц, № 404/1515/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ст.65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Отже, до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьоїстатті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Вказаною постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Якщо автомобілі, придбані під час шлюбу сторін, є спільною сумісною власністю подружжя, проте відчужені без згоди іншого із подружжя, на користь того подружжя, який не надав згоди на їх відчуження, підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу, що узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 127/7029/15-ц та від 05.10.2020 у справі №537/78/19, відповідно до яких, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15.
Судом встановлено, що у період шлюбу сторони придбали транспортні засоби ЗАЗ та VOLKSWAGEN GOLF, які в подальшому відчужили на користь інших осіб.
Виходячи з пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виручені кошти ними були витрачені на спільні інтереси сім`ї, проте жодних переконливих доказів на підтвердження цих обставин сторонами суду надано не було. При цьому суд звертає увагу, що як автомобіль ЗАЗ так і автомобіль VOLKSWAGEN GOLF були продані відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично перед початком процесу розлучення.
Суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 , вартість автомобіля ЗАЗ визначена в розмірі 23690 грн, а вартість автомобіля VOLKSWAGEN GOLF в розмірі 102730 грн та в ході судового розгляду, сторонами не було заявлено відповідних клопотань про проведення судових експертиз на спростування визначеної вартості реалізованих транспортних засобів.
За таких обставин, враховуючи, що спірні транспортні засоби були відчужені сторонами без згоди іншого з подружжя, доказів того, що отримані за продаж автомобілів коштів були витрачені сторонами у спільних інтересах суду надано не було, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь іншого з подружжя грошової компенсації дійсної (ринкової) вартості частини спірних автомобілів. Доводи відповідача ОСОБА_3 про необхідність визначення вартості відчуженого ним транспортного засобу, виходячи з договору купівлі-продажу суд не приймає, з огляду на викладені вище мотиви.
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Отже, набуття майна за час шлюбу є підставою для виникнення у подружжя права спільної сумісної власності майна. У разі коли презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, не спростовано, за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.
В ході розгляду справи, відповідачем було стверджено, що спірна квартира придбана за рахунок коштів, отриманих в борг від ОСОБА_5 , проте вказані обставини не були доведені перед судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Дійсно, за судовим рішенням з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 було стягнуто борг в розмірі 661000 грн, однак, відмовляючи у солідарному стягненні цього боргу з ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції було вказано на відсутність будь-яких достатньо-переконливих доказів щодо використання отриманих за договором позики коштів саме на придбання квартири. Таких доказів не було надано відповідачем і в межах розгляду цієї справи та не спростовано презумції віднесення спірної квартири до кола спільного майна подружжя та рівності часток при його поділу.
Вимоги ОСОБА_3 про визнання боргу в сумі 661000 грн спільним боргом подружжя та здійснення його поділу, з урахуванням недоведеності позивачем того, що договір було укладено, а майно використане в інтересах сім`ї, задоволенню не підлягають.
Надані ОСОБА_3 в обґрунтування позову копія рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 06.07.2021 про розірвання шлюбу між сторонами, копія постанови Полтавського апеляційного суду від 09.02.2022, копія постанови Верховного суду від 17.08.2022, копія розписки, договору купівлі-продажу та довідки про доходи, самі по собі не доводять того, що отримані за договором позики кошти були використані саме на придбання спірної квартири і відповідно, підлягають поділу в порядку ст.65 СК України.
За таких обставин, з урахуванням наданих суду сторонами по справі доказів, суд вважає необхідним в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_13 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином первісний та зустрічний позови сторін підлягають задоволенню повністю, а вимоги за позовом ОСОБА_3 про визнання спільним боргом подружжя та його поділ, суд відхиляє.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_3 на її користь підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 5315,15 грн.
А також у зв`язку із задоволенням зустрічного позову ОСОБА_3 з ОСОБА_1 на його користь підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 908 грн та витрати на правову допомогу у сумі 5500 грн.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд,
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 51365,00 грн., що становить частину вартості транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Golf», 2003 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 проподіл спільногомайна подружжя задовольнити.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 11845 грн., що становить частину вартості транспортного засобу автомобіля марки «ЗАЗ 110217», 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 .
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_5 , про визнання спільним боргу подружжя та його поділ відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5315,15 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 908 грн судового збору та 5500 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ; Відповідачі: Третя особа:ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_5
Суддя
Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих
