ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 826/6826/17

адміністративне провадження № К/9901/49994/18, К/9901/50201/18, К/9901/50474/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.

в порядку письмового провадження розглянув касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго"на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018 (суддя - Кузьменко В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 (судді - Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Міністерство юстиції України, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" про визнання незаконною, нечинною, протиправною та скасування постанови

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України" та ПАТ «Укртрансгаз» звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили визнати незаконною, нечинною, протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.04.2017 №615 «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2493».

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187, на ПАТ НАК "Нафтогаз України" покладено спеціальні обов`язки з придбання та постачання природного газу.

ПАТ "Укртрансгаз" здійснює діяльність на підставі ліцензії НКРЕ на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами від 28.02.2013 №194511 та є оператором газотранспортної системи.

Між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" укладено договір №1602000329 транспортування природного газу від 12.02.2016, за умовами якого оператор надає замовнику послуги з фізичного транспортування природного газу замовника від точок входу до газотранспортної системи до точок виходу з неї.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 затверджено кодекс газотранспортної системи. Постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823.

Постановою НКРЕКП від 28.04.2017 №615 «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2493» відповідно до статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» затверджено Зміни до кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Вважаючи постанову НКРЕКП від 28.04.2017 №615 «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2493» незаконною, позивачі звернулись до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2017 справи за позовами ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України" та ПАТ «Укртрансгаз» об?єднано в одне провадження для спільного розгляду та вирішення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв в межах наданих повноважень, з дотриманням процедури прийняття регуляторного акта, в т.ч. щодо участі в процедурі Оператора ГТС.

Також суди виходили з того, що твердження ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про невідповідність оскаржуваної постанови нормам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок природного газу", постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187, а також твердження ПАТ "Укртрансгаз" про порушення оскаржуваною постановою положень Закону України "Про ринок природного газу", прав та охоронюваних законом інтересів позивача 2, є безпідставними, оскільки оскаржувані норми мають спеціальний характер та не суперечать згаданим нормам законодавства.

Також суди виходили з того, що кодексом газотранспортної системи та існуючими договірними відносинами між оператором та замовником послуг транспортування, передбачені способи та порядок врегулювання небалансу природного газу шляхом надання послуг балансування замовнику.

Також суди виходили з того, що відсутність механізму або незрозумілість порядку виконання нормативно-правового акта не свідчить про його незаконність, а є підставою для вжиття інших заходів.

Також суди виходили з того, що положення оскаржуваної постанови у частині здійснення оператором газотранспортної системи алокації, спрямовані на імплементацію актів законодавства Європейського Союзу та виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства, та сприяють усуненню зловживань на ринку природного газу з боку операторів ГРМ під час здійснення процедури алокації, про які неодноразово повідомляв ПАТ «Укртрансгаз».

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України" покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на порушення процедури внесення змін до кодексу газотранспортної процедури, визначеної Законом України «Про ринок природного газу», який є спеціальним законом у сфері забезпечення функціонування ринку природного газу України.

Також покликається на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції до участі в справі не було залучено усіх інших операторів газорозподільних систем, на права та обов`язки яких може справляти вплив оскаржуване судове рішення.

Також покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінку доводам, як позовної заяви, так і апеляційної скарги, щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а висновки судів носять загальний характер щодо законності оскаржуваної постанови.

Просить скасувати рішення судів попередніх інстанції і постановити рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на те, що відповідачем порушено процедуру внесення змін до кодексу газотранспортної системи, ним як оператором газотранспортної системи не розроблялись зміни, внесені оскаржуваною постановою, які суттєво відрізняються від проекту змін, які були запропоновані.

Також покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували обставин, які мають значення для справи, дійшли висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, не встановили порушення Відповідачем, при прийнятті ним Постанови №615, процедури розробки та прийняття змін до Кодексу ГТС, встановленої положеннями п. 1 ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок природного газу" (в частині розробки Позивачем-2 змін до Кодексу ГТС) та п. З ч. 1 ст. 17 Закону України "Про НКРЕКП" (в частині затвердження Регулятором змін до Кодексу ГТС, підготовлених Позивачем-2), а також того, що положення Постанови №615 ставлять здійснення Позивачем-2 процедур алокації та балансування в залежність від суб`єктивних Факторів, у зв`язку з чим не встановили порушення Відповідачем положень ч.ч. 2-3 ст. 4, ч. 1 ст. 20, п. 4, п. 1 ч. 2 ст. 22, ст. 35 Закону України "Про ринок природного газу".

Просить скасувати рішення судів попередніх інстанції і постановити рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Укрнафтагазенерго" покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, покликається на порушення відповідачем процедури прийняття регуляторного акту щодо розгляду зауважень та пропозицій.

Також покликається на те, що Відповідач, встановлюючи обмежувальні критерії для банків, якими має бути видана гарантія, яка може бути надана замовником послуг транспортування, як фінансове забезпечення оплати ним послуг балансування, обмежує можливість замовників послуг транспортування у виборі банків, які не відповідають встановленим відповідачем критеріям.

У відзивах на касаційні скарги відповідач та третя особа просять відмовити у їх задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо процедури внесення змін до кодексу газотранспортної системи

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон України "Про ринок природного газу", в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон №329-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №329-VIII кодекс газотранспортної системи, кодекс газорозподільних систем, кодекс газосховища, кодекс установки LNG - правила експлуатації та доступу до газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG, що затверджуються Регулятором.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону №329-VIII ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами: невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб.

Відповідно частини 1 статті 4 Закону №329-VIII державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Відповідно до пункту 6 частини 3 цієї статті до компетенції Регулятора на ринку природного газу належить: затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №329-VIII права та обов`язки оператора газотранспортної системи визначаються цим Законом, кодексом газотранспортної системи, іншими нормативно-правовими актами, а також договором транспортування природного газу.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 22 Закону №329-VIII з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний розробляти, подавати на затвердження Регулятору та розміщувати на своєму веб-сайті кодекс газотранспортної системи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (Закон №1540-VIII), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.

Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема кодекси газотранспортної системи, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них.

За змістом наведених норм Законів №329-VIII та №1540-VIII відповідач як Регулятор у сфері енергетики та комунальних послуг наділений повноваженнями затверджувати кодекс газотранспортної системи, а також ініціювати внесення змін до них.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, на підставі зібраних у справі доказів, встановлено, що затверджені оскаржуваною постановою зміни до Кодексу газотранспортної системи були ініційовані відповідачем відповідно до вимог Закону №1540-VIII, позивач як оператор ГТС відповідно до Закону №329-VIII розробив та надав відповідачу зміни до Кодексу газотранспортної системи, такі зміни відповідачем частково враховані і за наслідками публічного обговорення, з урахуванням зауважень та пропозицій, прийнято оскаржувану постанову.

Покликання позивачів в обґрунтування касаційної скарги на те, що в порушення вимог №329-VIII зміни до Кодексу газотранспортної системи, внесені оскаржуваною постановою за відсутності розробленого проекту змін оператора ГТС, є безпідставним, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, та вбачається з матеріалів справи позивачем направлялись пропозиції змін до кодексу, в т.ч. щодо Розділу ХІІ кодексу, які стосуються процедури алокації, відповідачем зміни до Кодексу газотранспортної системи внесені з урахуванням розроблених позивачем пропозицій, а неврахування тих чи інших положень чи доповнення кодексу іншими положеннями не може свідчити про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення поза межами наданих законом повноважень.

Крім того, Верховний Суд, аналізуючи зміст статті 17 Закону №1540-VIII, у постанові від 22.09.2021 у справі №826/13960/17 дійшов висновку, що Закон наділяє НКРЕКП, як Регулятора, повноваженнями на розробку та затвердження Кодексу газотранспортних систем та внесення змін до нього, що спростовує твердження позивачів про відсутність у відповідача повноважень на внесення та затвердження змін до Кодексу газотранспортної системи.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови відповідач діяв в межах наданих повноважень.

Щодо суті внесених до Кодексу газотранспортної системи змін.

Доводи позивачів щодо незаконності оскаржуваної постанови зводяться, більшою мірою, до доцільності внесених нею в оскаржуваній частині змін до Кодексу, які на їх думку не враховують можливості учасників ринку природного газу і покладають на них непритаманні обов`язки.

Натомість відповідач обґрунтовує доцільність внесених оскаржуваною постановою змін об?єктивними чинниками, необхідністю захисту загальносуспільних інтересів та забезпечення виконання суб`єктами ринку природного газу спеціальних умов в цілях проходження опалювального сезону.

Водночас, за змістом статті 171 КАС України, в редакції, станом на час звернення позивачів до суду, нормативно-правові акти можуть бути оскаржені з мотивів їх законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили.

Аналогічні підстави оскарження нормативно-правових актів містить стаття 264 КАС України, в редакції, яка діє станом на час розгляду справи.

Таким чином, належними доводами у цій справі можуть бути визнані лише ті, які стосуються відповідності оскаржуваної постанови як нормативно-правового акту законам та правовим актам вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 32 Закону №329-VIII транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Оператор газотранспортної системи зобов`язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо.

Відповідно до статті 33 Закону №329-VIII оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розміщує його на своєму веб-сайті.

Обов`язові вимоги до кодексу газотранспортної системи передбачені частиною другою статті 33 Закону №329-VIII.

Під час розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанцій невідповідність оскаржуваної постанови про внесення змін до кодексу газотранспортної системи вимогам статті 33 Закону №329-VIII, не встановлено.

Покликання позивачів в обгрунтування касаційних скарг на невідповідність внесених змін нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки кодекс газотранспортної системи є регламентом функціонування газотранспортної системи України, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Розробка кодексу газотранспортної системи здійснена в цілях Законів України "Про ринок природного газу", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про трубопровідний транспорт", "Про нафту і газ", "Про природні монополії" і відповідність саме цим законам в першу чергу визначає його законність.

Натомість, визначені Цивільним і Господарським кодексами України права та обов`язки постачальників і споживачів підлягають застосуванню під час офомлення договірних відносин постачання природного газу.

Покликання позивачів в обґрунтування касаційних скарг на те, що зміни, внесені до кодексу газотранспортної системи, змінили зміст поняття «несанкціонованого відбору», внаслідок чого зробили можливим постачання газу без укладення відповідних договорів, також є безпідставним, оскільки положення оскаржуваної постанови таких приписів не містять, а положення законів та спеціальних умов, якими передбачено обов`язковість укладення відповідних договорів, після внесення таких змін залишаються чинними, а поняття «несанкціонованого відбору» міститься безпосередньо в кодексі.

Крім того, відповідно до статті 11 Закону №329-VIII Кабінетом Міністрів України затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (постанова від 22.03.2017 №187).

Цим Положенням, серед іншого, передбачено спеціальні умови продажу та постачання природного газу окремим суб`єктам ринку природного газу, які здійснюються за обов`язкового укладення договору постачання газу відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до положення абзацу 5 пункту 8 глави 3 Розділу ХІІ Кодексу (в редакції змін, внесених оскаржуваною постановою) у разі якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім випадків, визначених абзацами третім та четвертим цього пункту, несанкціонованого відбору (виключно у частині шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів ринку природного газу.

Таким чином, положення абзацу 5 пункту 8 глави 3 Розділу ХІІ Кодексу (в редакції змін, внесених оскаржуваною постановою) спрямовані на забезпечення виконання зазначених спеціальних умов, відтак, застосування в цілях цього пункту поняття несанкціонового відбору без такої складової як відбір газу без укладання договору стосується ситуації, коли відповідні суб`єкти ухиляються від його укладення.

Покликання позивачів в обгрунтування касаційних скарг, в частині незаконності змін до Кодексу щодо порядку здійснення процедури алокації та балансування, на недоцільність таких змін, покладання в такий спосіб на учасників ринку газу додаткових обов`язків, виконання яких буде утруднене і призведе до додаткових витрат, також не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки позивачами належним чином не обгрунтовано невідповідність яким законам свідчить про незаконість постанови №615.

Суди попередніх інстанцій, в цій частині, дійшли висновку, що главою 3 Розділу ХІІ Кодексу передбачено обов`язок та механізм надання інформації про обсяги подачі та/або відбору природного газу, а Законом №329-VIII передбачено відповідальність за неподання або несвоєчасне подання учасниками ринку природного газу такої інформації. Позивачами такі висновки судів попередніх інстанцій не спростовано.

Покликання позивача 2 в цій частині на порушення відповідачем положень ч.ч. 2-3 ст. 4, ч. 1 ст. 20, п. 4, п. 1 ч. 2 ст. 22, ст. 35 Закону України "Про ринок природного газу" є безпідставним, оскільки ці норми носять загальний характер щодо повноважень регулятора та оператора газотранспортної системи, визначають основні принципи балансування, процедура якого, розкрита у кодексі газотранспортної системи в редакції внесених відповідачем змін.

Крім того, судами встановлено, що покладення обов?язку алокації саме на оператора газотранспортної системи було обумовлене об?єктивними чинниками і відповідало Регламенту Комісії (ЄС) №312/2014, що встановлює Мережевий кодекс балансування газу в газотранспортних системах.

Покликання в обґрунтування касаційної скарги на те, що судом першої інстанції незалучено до справи усіх операторів газорозподільних систем, також є безпідставним, оскільки предметом оскарження у цій справі є нормативно-правовий акт, на вимогу суду про розгляд справи відповідачем опубліковано відповідне оголошення, що в силу приписів частини 6 статті 171 КАС України (в редакції, станом на час звернення позивачів до суду) дає підстави вважати, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо законності оскаржуваної постанови та постановили рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційних скарг в цілому не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Укрнафтагазенерго"

За змістом позовних вимог позивачі оскаржують постанову НКРЕКП від 28.04.2017 №615 «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2493» в цілому з підстав порушення процедури її прийняття та в окремих частинах з підстав, які стосуються змісту внесених цією постановою змін до Кодексу газотранспортної системи.

Водночас, доводи касаційної скраги ТОВ "Укрнафтагазенерго", які не пов?язані з процедурою прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, стосуються тих її розділів, якими врегульовано питання фінансового забезпечення, однак за змістом наданих в суді касаційної інстанції додаткових пояснень позивачами, в цій частині постанова ними не оскаржується, а ТОВ "Укрнафтагазенерго" залучене до участі в справі як третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, постанова НКРЕКП від 28.04.2017 №615 «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2493» в частині внесення змін до Розділу VIII кодексу газотранспортної системи щодо фінансового забезпечення, уже була предметом оскарження в судовому порядку, за наслідками якого Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі №826/11538/17 частково задовольнив позовні вимоги.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а рішень судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 346, 349, 350, 356, 359 КАС України,-

постановив:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазенерго" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2018 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук