ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9686/23 Справа № 204/2321/22 Суддя у 1-й інстанції - Книш А.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року про відмову у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту, що має юридичне значення та зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и л а:
У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та зобов`язання вчинити дії. Заінтересованою особою визначила Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Не погодившись з такою ухвалою суду, заявниця звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що реалізувати своє право на встановлення факту, що має юридичне значення та зобов`язання вчинити дії за обставин, що склалися, вона може виключно в судовому порядку у цивільному судочинстві.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції вказав, що у разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку. Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року N96/5, встановлений окремий позасудовий порядок поновлення актового запису про народження. Відповідно до доданих до заяви доказів вбачається, що заявник зверталася до відділу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін до актового запису про її народження, на що їй листом від 16 лютого 2022 року було надано письмову відповідь. Проте, заявником не отримано висновок за формою, наведеною в додатку 2 Правил, про відмову у внесенні змін до актового запису про народження заявника відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України. Керуючись при цьому вимогами п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може враховуючи наступне.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, зважаючи на наступне.
Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 (провадження №14-567ціс18) зроблено висновок про те, що справа про встановлення факту, що має юридичне значення, належить до юрисдикції суду, серед іншого, за умови, що заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
Отже, оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то при вирішення питання щодо прийняття заяви про встановлення певного факту слід пересвідчитись, чи може ця заява розглядатись в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що у кожному разі суддя зобов`язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження у ній.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 87/167/18-ц (провадження №14-505цс19) зазначено, що розгляд справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судом в порядку окремого провадження відбувається тільки у разі, якщо встановлення такого факту не пов`язано із вирішення спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням відповідного документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови).
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
За приписами частин 1,2,4 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення відповідно до ч.2 статті 315 ЦПК України.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), остання ставить питання про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення наявності актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі державної реєстрації актів про народження Виконавчого комітету Свободненської селищної ради Тельманівського району Донецької області зроблений відповідний актовий запис №1 від 09 березня 1949 року, у якому зазначені батьки заявниці: батько ОСОБА_3 , національність росіянин, мати ОСОБА_4 , національність росіянка; зобов`язати Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві доповнити поновлений актовий запис про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацією про те, що батьками ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ) є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З врахуванням обставин даної справи, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 повинна у позасудовому порядку реалізовувати свої права на внесення змін до актового запису цивільного стану та як наслідок дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Також судова колегія зазначає, що аналіз наданих позивачем доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил?ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.
Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.
Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно, відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 .
Оскільки суд першої інстанції порушив вказані вище норми цивільного процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, то відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує оскаржену ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє матеріали справи: заяву з доданими до неї матеріалами - для продовження їх розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 28 квітня 2022 року про відмову у відкритті провадження по справі скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.
