Справа № 143/817/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.11.2023 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Бойка А.В.,
з участю секретаря Москаленко С.П.,
представника відповідачки - адвоката Прокудіної К. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відео конференції, в місті Погребище цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування працівником матеріальної шкоди, -
Встановив:
В провадженні Погребищенського районного суду перебуває цивільна справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування працівником матеріальної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 09.02.2018 відповідач ОСОБА_2 була прийнята на роботу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на посаду продавця продовольчих і непродовольчих товарів. Місце роботи відповідача ОСОБА_2 був магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться в АДРЕСА_1 . Також між працівником ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 09.02.2018 було підписано Договір про повну матеріальну відповідальність.
22.04.2018 ОСОБА_2 повинна була здати зміну іншому продавцеві ОСОБА_3 , проте відповідачка намагалась уникнути передачі товару та ухилялась від проведення інвентаризації, мотивуючи це погіршенням стану здоров`я. Пізніше відповідач забрала свої речі та до магазину більше не приходила.
22.04.2018 проведено інвентаризацію товару у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за результатами якої була виявлена нестача товару на суму 26 482 грн. 15к.
22.04.2018 продавцем ОСОБА_3 складено акт з якого вбачається, що вона прийняла товар в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від відповідача на суму 392 417 грн. 80к. замість 418 899 грн. 95к., з нестачею товару на суму 26 482 грн. 15к.
Оскільки ОСОБА_2 відшкодувати майнову шкоду відмовляється, тому позивач звернувся з позовною заявою до суду, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 26 482 грн. 15к., а також понесені ним судові витрати.
Заочним рішенням Погребищенського районного суду від 28.09.2018 позовні вимоги задоволені у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 26482,15 грн. завданої шкоди та 704,80 грн. судового збору.
Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 26.10.2022 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
14.11.2022 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача - адвокат Прокудіна К. А. щодо задоволення позовних вимог заперечила, вказуючи, що матеріали справи не містять жодних доказів прийняття відповідачкою на відповідальне зберігання під реалізацію матеріальних цінностей на суму 418899,95 грн. та того, що виявлена нестача матеріальних цінностей виникла саме з вини відповідачки. Крім того, всупереч вимогам закону інвентаризація проводилася за відсутності відповідачки.
Ухвалою суду від 25.01.2023 підготовче провадження у справі було закрито, справа призначена до розгляду по суті.
07.04.2023 представником відповідачки - адвокатом Прокудіною К. А. подано клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання, яке ухвалою суду від 07.04.2023 було задоволено.
21.04.2023 позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу суду про залишення позову без розгляду, яку постановою Вінницького апеляційного суду від 08.06.2023 було задоволено, ухвалу Погребищенського районного суду Вінницької області про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У судове засідання позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву у якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, справу просив розглянути у його відсутності.
Представник відповідачки - адвокат Прокудіна К. А. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, вказуючи, що відповідачка свої трудові обов`язки виконувала належним чином. Вини та розміру шкоди позивачем не доведено, а сам акт про нестачу складений у відсутності відповідачки.
З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що 09.02.2018 між відповідачкою ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, яким визначено істотні умови, зокрема: трудові обов`язки, час роботи та відпочинку, оплата праці (а.с.7).
Також 09.02.2018 між сторонами був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого працівник ОСОБА_2 , яка займає посаду продавця в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований в АДРЕСА_1 , приймає повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених їй підприємством матеріальних цінностей (а.с.8).
Відповідно до п.1 Договору про повну матеріальну відповідальність, ОСОБА_2 прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених їй підприємством матеріальних цінностей, і у зв`язку з викладеним зобов`язується: дбайливо ставитися до переданих їй на зберігання або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства й вживати заходів до попередження збитків; своєчасно попереджати керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують збереженню ввірених їй матеріальних цінностей; вести облік, складати та передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та рештки ввірених їй матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених їй матеріальних цінностей.
Згідно з п.3 Договору про повну матеріальну відповідальність, у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначених розмірів збитків, заподіяних підприємству, та їх відшкодування відбувається відповідно до чинного законодавства.
Як вбачається з наданих позивачем відомостей, продавець ОСОБА_2 прийняла товарно-матеріальні цінності на суму 41899,95 грн. (а. с. 9-10). Однак 22.04.2018 продавцем ОСОБА_3 , при прийнятті зміни після ОСОБА_2 , було прийнято товар в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на суму 392 417 грн. 80к. замість 418 899 грн. 95к., з нестачею товару на суму 26 482 грн. 15к. При цьому відповідачка ОСОБА_2 для передачі зміни не з`явилася.
Відповідно до Акту інвентаризації, 22.04.2018 комісією у складі ФОП ОСОБА_1 та продавців ОСОБА_4 , ОСОБА_3 проведено інвентаризацію товару у магазині «Калина». За результатами перевірки комісією накладних, відомостей, наявного товару і його вартості встановлено, що вартість товару у магазині на 22.04.2018 становить 418 899, грн. 95к., фактичний залишок товару на суму 392 417 грн. 80к., нестача товару на суму 26 482 грн. 15 к. (а.с. 13-17).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 13 ЦПК України визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Пунктом 1 ч.1 ст. 134 КЗпП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Ст. 1351 КЗпП України передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Відповідно до ст. 1353 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
Відповідно до ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
З роз`яснень, викладених у п. 3, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» вбачається, що суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачка, як продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований в АДРЕСА_1 , прийняла під повну матеріальну відповідальність товарно-матеріальні цінності, нестачу яких виявлено під час інвентаризації.
При цьому суд зазначає, що посада «Продавець» відноситься до переліку осіб, з якими можна заключити договір про повну матеріальну відповідальність, міститься у Переліку посад і робіт, займаних або виконуваних працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатись письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення чи використання в процесі виробництва, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12 1977 № 447/24 (чинного на території України згідно з постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 № 1545-XII).
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідачки на те, що інвентаризація була проведена у відсутності відповідачки, оскільки інвентаризація проводилася фактично при здачі зміни відповідачкою іншому працівнику. При цьому ОСОБА_2 від передачі товарів ухилялася та самовільно залишила місце роботи. Доказів поважності її відсутності на робочому місці суду не надано, як і не надано доказів того, що нестача товарів відбулася не з її вини.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності, враховуючи що відповідачкою внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків дійсно завдана шкода ФОП ОСОБА_1 , а між сторонами укладено договір про повну матеріальну відповідальність, суд вважає що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та з відповідачки на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода в розмірі 26 482,15 грн. завдана відповідачкою під час виконання трудових обов`язків.
Оскільки, позов задоволено то відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім та підтверджені витрати по оплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13, 258, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , матеріальну шкоду в розмірі 26 482 грн. 15 к. (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят дві гривні п`ятнадцять копійок) завдану під час виконання трудових обов`язків.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80к. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлено 15.11.2023.
Суддя
