Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
06 жовтня 2023 року справа № 320/3570/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,
за участю представників сторін:
від позивача - Погорєлової А.В.,
від відповідача-1 (Головного управління Державної податкової служби України у Київській області) - Познякової О.В.,
від відповідача-2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області) - не з`явився,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт" до Головного управління ДПС у Київській області із позовом про стягнення з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт" заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, що виникла за звітні періоди квітень, травень 2008 року, в розмірі 1507857,00 грн. та пеню, нараховану на суму такої заборгованості в розмірі 1958000,84 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу слід було надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 24810,00 грн. за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу), сплаченого на рахунок Київського окружного адміністративного суду.
23.05.2022 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача адвоката Погорєлової А.В. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із платіжним дорученням №640 від 28.04.2022 про сплату судового збору на суму 24810,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 07.07.2022. Витребувано докази у справі від відповідача.
06.07.2022 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" від Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву від 05.07.2022 №04-31/62.
Також, 07.07.2022 на адресу суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 клопотання представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни від 05.07.2022 про надання додаткового часу для підготовки та надання витребуваних судом доказів, - задоволено. Продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт" процесуальний строк для виконання вимог ухвали суду від 25.05.2022 на десять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали. Повторно витребувано докази у справі від Головного управління ДПС у Київській області. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче судове засідання на 26.07.2022.
11.07.2022 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" від представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни надійшло клопотання від 11.07.2022 про продовження строку для подання відповіді на відзив на п`ять днів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2022 клопотання представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни від 11.07.2022 про продовження строку для подання відповіді на відзив задоволено: продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт" процесуальний строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву разом із доказами направлення іншим учасникам справи на п`ять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали.
19.07.2022 на адресу суду від відповідача надійшли витребувані судом докази, які було долучено судом до матеріалів справи.
21.07.2022 до Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" від представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни надійшло клопотання від 21.07.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у разі відсутності у суду відповідної технічної можливості (відсутності обладнання та можливості його використання у визначені день та час: 26.07.2022 о 12:00 год.), відкласти проведення підготовчого засідання у справі №320/3570/22 на дату та час, коли у суду буде наявна відповідна технічна можливість.
25.07.2022 до Київського окружного суду через підсистему "Електронний Суд" від представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни надійшло клопотання про долучення витребуваних судом доказів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни від 21.07.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - задоволено: відкладено підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22 на 12.08.2022 та призначено підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22 на 12.08.2022 за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни від 12.08.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, задоволено. Відкладено підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22 на 26.08.2022. Призначено підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22 на 26.08.2022 за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 зобов`язано відповідача-2 (Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області) невідкладно направити на належну електронну адресу позивача (pripravka@pripravka.com) та належну офіційну електронну адресу відповідача-1 Головного управління ДПС у Київській області (kyivobl.official@tax.gov.ua) відзив Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на позовну заяву, докази чого надати суду протягом трьох днів з дня отримання копії даної ухвали. Витребувано докази від відповідача-1 та від позивача. Відкладено підготовче судове засідання на 23.09.2022 та вирішено проводити наступне підготовче засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку за участю представника позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 відкладено підготовче судове засідання на 21.10.2022. Заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - задоволено: вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 21.10.2022 о 13.00 год., за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 зобов`язано відповідача-1 Головне управління ДПС у Київській області виконати вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 про витребування доказів в частині надання суду картки особового рахунку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт" (ідентифікаційний код 32577712) з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 по 31.12.2011 з повним описом графи "Опис операції". Відкладено підготовче судове засідання на 11.11.2022 на 13.00 год. Заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - задоволено. Вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 11.11.2022 о 13.00 год., за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.
11.11.2022 підготовче судове засідання знято з розгляду з технічних причин у зв`язку із відсутністю в Київському окружному адміністративному суді інтернет-зв`язку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 відкладено підготовче судове засідання на 25.11.2022. Заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - задоволено: вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 25.11.2022, за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.
11.11.2022 підготовче судове засідання знято з розгляду з технічних причин у зв`язку із відсутністю в Київському окружному адміністративному суді інтернет-зв`язку. Призначено наступне підготовче засідання на 16.12.2022.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 16.12.2022, за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.
16.12.2022 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із оголошенням в місті Києві повітряної тривоги. Призначено наступне підготовче засідання на 20.01.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 відкладено підготовче судове засідання на 27.01.2023. Заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, - задоволено, вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 27.01.2023, за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 закрито підготовче провадження у справ та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.02.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
10.02.2023 судове засідання знято з розгляду у зв`язку із оголошенням на території міста Києва повітряної тривоги. Призначено наступне судове засідання на 03.03.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 заяву представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Вирішено проводити підготовче засідання в адміністративній справі №320/3570/22, призначене на 03.03.2023, за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни, - в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням Системи відеоконференцзв`язку.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 07.04.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 витребувано докази від відповідача та відкладено судове засідання на 28.04.2023.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 призначено судове засідання у справі на 23.06.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за участю представника позивача - адвоката Погорєлової Альони Володимирівни.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів на підтвердження обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати право на звернення до суду у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
29.06.2023 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача - адвоката Погорєлової А.В. надійшло клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 27.06.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 призначено судове засідання у справі на 15.09.2023.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 судове засідання на 06.10.2023.
У клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду від 27.06.2023 позивач просить суд, враховуючи зміни в законодавстві, зміни в правовій позиції Верховного Суду, неоднозначні відповіді податкових органів, поновити строк звернення до суду з позовною заявою, як пропущений з поважних причин. ТОВ «Регіонпродукт» стверджує, що мав дізнатися та дізнався, що його права порушені саме з листа Державної податкової служби України від 28.08.2021 №19656/6/99-00-18-02-06, яке отримано 02.09.2021 та, й відповідно звернувся до суду із даним адміністративним позовом 16.02.2022, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду. Зазначені у клопотанні обставини довготривалого листування з податковими органами щодо вчинення активних дій позивача, направлених на отримання бюджетного відшкодування, які не призвели до бажаного результату, вважає поважними причинами порушення строку звернення до суду із даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає таке.
Суд зауважує, що стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France"), заява № 23805/94).
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, який відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що Працівниками Бориспільської ОДПІ Київської області проведено документальну перевірку ТОВ «Регіонпродукт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період квітень, травень 2008 р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.08.2008 №315/23-1/32577712, яким зафіксовано порушення ТОВ «Регіонпродукт» підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 07.04.1997 №168/97-ВР, в частині віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ у зв`язку з придбанням послуг, використання яких не можливо віднести до сфери господарської діяльності, що випливає з порушення підприємством пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР та статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 №2806-ІV в частині здійснення господарської діяльності без отримання необхідних дозвільних документів.
За результатами перевірки суму бюджетного відшкодування згідно звітної декларації по розрахункам з бюджетом за квітень 2008 року в розмірі 332859,00 грн. не підтверджено.
Окрім цього, за результатами перевірки суму бюджетного відшкодування згідно звітної декларації по розрахункам з бюджетом за травень 2008 року в розмірі 1174998,00 грн. не підтверджено.
На підставі вказаних висновків Бориспільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.08.2008 №0055621310/0, №0055622310/0.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Регіонпродукт» подано позов до суду.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі №810/1702/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.08.2008 №0055621310/0, №0055622310/0.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016 у справі №810/1702/14 касаційну скаргу Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 - без змін.
Ухвалою Верховного Суду України від 24.01.2017 відмовлено у задоволенні клопотання представника Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про поновлення строку на подачу заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016. Відмовлено у допуску справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016.
Між тим судом встановлено, що 19.05.2016 ТОВ «Регіонпродукт» звернулось до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявою, у якій просило відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016, в порядку встановленому Податковим кодексом України, відшкодувати кошти в розмірі 1507857,00 грн. згідно податкової декларації з ПДВ за квітень, травень 2008 року на розрахунковий рахунок в банку.
02.06.2016 позивач повторно звернувся до Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із аналогічною за змістом заявою, адресувавши її окрім зазначеного адресату ще й Голові ДФС України, начальнику ГУ ДФС у Київській області.
Листом від 30.06.2016 №22192/7/99-99-12-02-02-17 заява позивача скерована до ГУ ДФС у Київській області за належністю для розгляду та надання відповіді заявнику.
Листом від 02.07.2016 №27647/10/10-04-15-20 Бориспільська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області повідомила ТОВ «Регіонпродукт» про те, що на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 здійснюються заходи із поновлення задекларованих сум бюджетного відшкодування ТОВ «Регіонпродукт» в АІС «Податковий блок».
Також, 05.09.2016 Бориспільська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області листом №631/10/10-04-15-20 повідомила позивача про те, що на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 здійснюються заходи із поновлення задекларованих сум бюджетного відшкодування ТОВ «Регіонпродукт» в АІС «Податковий блок».
Листом від 26.07.2017 №4599/10/10-36-12-06-11 ГУ ДПС у Київській області повідомило позивача, серед іншого про те, що після усунення технічної помилки, 20.04.2017 Бориспільським відділенням Броварської ОДПІ проведено підтвердження суми бюджетного відшкодування ТОВ «Регіонпродукт» по податковим деклараціям з ПДВ за квітень, травень 2008 року. Разом з цим, у вказаному листі ГУ ДФС у Київській області вказало, що чинним законодавством не передбачено механізм відшкодуванням сум ПДВ, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структур такого реєстру, у зв`язку із чим розробляються зміни до нормативно-правових актів з метою узгодженості єдиного механізму відшкодування ПДВ за заявами, які були, внесені до тимчасового реєстру заяв на повернення суми бюджетного відшкодування відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
25.05.2020 позивач звернувся до Бориспільського управління ГУ ДПС у Київській області із листом вих. №44, у якому повторно просило відшкодувати суму коштів з ПДВ в розмірі 1507857,00 грн. на розрахунковий рахунок платника податків. Окрім цього, у вказаному листі ТОВ «Регіонпродукт» зазначало про інші механізми повернення сум бюджетного відшкодування, у тому числі шляхом перенесення сум в рахунок погашення податку на землю в сумі 304333,44 грн. та податку на доходи фізичних осіб в сумі 1203523,33 грн.
Листом від 11.06.2020 №18907/10/10-36-04-02-10 ГУ ДПС у Київській області повідомило заявника про те, що за ним обліковується переплата з ПДВ у сумі 1507857,00 грн., однак чинним законодавством не врегульовано механізм відшкодування сум ПДВ включених до Тимчасового реєстру та структуру такого реєстр у, триває нормотворча діяльність.
При цьому ГУ ДПС у Київській області повідомило ТОВ «Регіонпродукт», що надміру сплачені суми грошового зобов`язання з ПДВ, які обліковуються в його індивідуальній картці можуть бути повернуті у відповідності до статті 43 Податкового кодексу України.
30.07.2020 позивачем подано ГУ ДПС у Київській області заяву вих. №61 про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, в якій ТОВ «Регіонпродукт» просило повернути надміру сплачені грошові зобов`язання з ПДВ зараховані до бюджету з рахунку платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумі 300565,13 грн. (платіжні доручення від 03.04.2019 №75, від 25.05.2020 №59797426).
Листом від 19.08.2020 №5201/10/10-36-51-04 Бориспільське управління ГУ ДПС у Київській області просило заявника повторно подати заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, оскільки останнім зазначено у заяві неповні дані.
Листом від 19.10.2020 №29953/10/10-36-04-11 Бориспільське управління ГУ ДПС у Київській області просило ТОВ «Регіонпродукт» повторно подати заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, оскільки останнім зазначено у заяві неповні дані.
20.04.2021 ТОВ «Регіонпродукт» повторно подано до ГУ ДПС у Київській області заяву вих. №28 про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у сумі 1570857,00 грн., у якій наголошено, що ним було подано заяву, яка містила всю обов`язкову інформацію, визначену Порядком №60.
03.08.2021 позивачем подано до Державної податкової служби України заяву вих. №58 про припинення злочину та вчинення дій, необхідних для виконання рішення суду, зокрема щодо повернення на електронний рахунок ТОВ «Регіонпродукт» переплати з податку на додану вартість у розмірі 1507857,00 грн.
Листом від 28.08.2021 №19656/6/99-00-18-03-02-06 ДПС України повідомила заявника про те, що на законодавчому рівні не врегульовано процедуру внесення заявок, узгоджених після 01.02.2017, за якими станом на 01.01.2017 органами ДФС було відмовлено у бюджетному відшкодуванні та які не були включені до Тимчасового реєстру. Окрім цього, ДПС України звернуто увагу позивача на те, що відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у Тимчасовому реєстрі, повинно здійснюватися в межах сум, визначених законом про державний бюджет на відповідний рік. Лист ДПС України від 28.08.2021 №19656/6/99-00-18-03-02-06 отримано позивачем 02.09.2021. Після отримання вказаного листа позивач звернувся до суду із даним позовом 16.02.2022.
При цьому ДПС України вказало, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не передбачено фінансового ресурсу державного бюджету для бюджетного відшкодування ПДВ за заявами, включеними до Тимчасового реєстру та наголошено, що наразі триває опрацювання шляхів врегулювання даних питань, триває нормотворча робота направлена на правове врегулювання питання повернення таких сум бюджетного відшкодування на банківські рахунки платників.
Як вказує ТОВ «Регіонпродукт» станом на час звернення до суду узгоджені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за періоди квітень, травень 2008 року контролюючим органом не повернуто, чим порушено майнові права позивача, що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.
В свою чергу, як зазначає ГУ ДПС у Київській області, позивачем пропущено строк звернення до суду, який на переконання останнього слід обчислювати з 25.11.2014 - дати узгодження сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за періоди квітень, травень 2008 року. Контролюючий орган стверджує, що строк звернення до суду сплив 25.11.2017 (1095 день із дня узгодження суми бюджетного відшкодування), у той час коли ТОВ «Регіонпродукт» звернувся до суду із даним адміністративним позовом 16.02.2022, тобто поза межами строків, встановлених законом, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Суд при наданні оцінки доводам, які покладені в основу клопотання позивача про поновлення пропущеного строку та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, звертає увагу на те, що у постанові від 14.03.2019 №822/553/147 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зробив правовий висновок про те, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.
За правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, ПК України є спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників спірних правовідносин, у тому числі захисту порушеного права в судовому порядку. Вказане повною мірою кореспондується зі статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статтею 122 цього Кодексу (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року). Вирішуючи питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду, слід урахувати й те, що в силу положень пункту 102.4 статті 102 ПК України контролюючим органам надано право стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів, то для забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою аналогічне право на стягнення заборгованості з бюджету та пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.
У свою чергу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.02.2021 у справі №280/4452/18, керуючись вищевказаним твердженням судової палати Верховного Суду, дійшов висновку про те, що і вимога щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимога щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку, можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними.
Між тим, у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаних висновків з огляду на таке.
Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.
Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).
При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.
У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.
Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим "іншим законом", яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зважаючи при цьому на абсолютно різну природу правового регулювання, не можна погодитися з висновком про те, що при вирішенні питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, мають враховуватися положення пункту 102.4 статті 102 ПК України, оскільки наведене не узгоджується з предметом правового регулювання цієї норми, до якого належать виключно питання здійснення контролюючим органом своїх повноважень стосовно стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою в самостійному погашенні грошового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, а не реалізації особою права на судовий захист від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.
Разом з цим у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що на її переконання, зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.
Таким чином, викладені обставини свідчать, що на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі існуюча практика розгляду справ подібної категорії виходила з того, що позовна вимога про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, так і пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. При цьому такий строк слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення. Застосування ж такої практики до спірних правовідносин має наслідком висновок про дотримання позивачем строку звернення до суду.
Однак у подальшому, під час розгляду справи у суді касаційної інстанції правові висновки Верховного Суду та її Великої Палати щодо застосування строків звернення до суду у справах подібної категорії були кардинально змінені та призвели до звуження прав платників податків на стягнення у судовому порядку пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України шляхом обмеження такого права шестимісячним строком звернення до суду.
У контексті наведеного суд вважає за доцільне зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду про те, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Зокрема, питання наявності підстав вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, які пов`язані зі зміною правової позиції Верховного Суду з цього питання було предметом дослідження Верховним Судом у справі № 640/11650/21, за наслідками касаційного розгляду якої було ухвалено постанову від 23 вересня 2021 року. У цій постанові суд касаційної інстанції зазначив, що «у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду. Тобто, новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26 листопада 2020 року, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання».
Аналогічний підхід було продемонстровано Верховним Судом при розгляді справи № 580/3400/20 (постанова від 27 липня 2021 року) та справи №160/11673/20 (постанова від 22 січня 2022 року).
Суд зазначає, що розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ від 27 червня 2000 року у справі "Ільхан проти Туреччини" (Ilhan v. Turkey), рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03), рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06)).
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" (заява № 8863/06)); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" (заява № 52854/99); рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13)); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95).
У рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв`язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
З огляду на викладені вище факти, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що Верховний Суд не тільки забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, про що зазначено в частині першій статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а й забезпечує остаточне вирішення спору як суд останньої інстанції, адже саме рішення Верховного Суду гарантують дотримання принципу правової визначеності (Верховний Суд постановляє остаточні судові рішення, які не можуть ставитися під сумнів). Крім того, на відміну від судів першої та апеляційної інстанцій, саме Верховний Суд наділений правом відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.
Необхідність відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду, має виникати з певних визначених об`єктивних причин, і такі причини повинні бути чітко визначені й аргументовані.
Обґрунтованими підставами для відступлення від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміни в правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики щодо застосування норм права тощо.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
Водночас суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.
Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Така правова позиція була викладена, зокрема, Верховним Судом у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.
У постанові від 30 червня 2022 року у справі № 1.380.2019.004460 Верховний Суд зауважив, що «задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики».
Слід зазначити, що при оцінюванні поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийнятті рішень про його поновлення ЄСПЛ, як правило, враховує:
1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки;
2) поведінку заявника;
3) поведінку державних органів;
4) перевантаження судової системи;
5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи «Бочан проти України», «Смірнова проти України», «Федіна проти України», «Матіка проти Румунії» та інші).
Загалом, згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а (ЄДРСРУ № 97806556) зазначив, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що станом на момент звернення позивача до суду існуюча практика Верховного Суду (яка є обов`язковою для врахування судами нижчих інстанцій згідно положень КАС України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів») безумовно свідчила про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, що виникла за звітні періоди квітень, травень 2008 року, та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, можуть бути заявлені протягом 1095 днів, а цей строк слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення.
Як вже було вказано судом вище, працівниками Бориспільської ОДПІ Київської області проведено документальну перевірку ТОВ «Регіонпродукт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за період квітень, травень 2008 р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.08.2008 №315/23-1/32577712, яким зафіксовано порушення ТОВ «Регіонпродукт» підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 07.04.1997 №168/97-ВР, в частині віднесення до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ у зв`язку з придбанням послуг, використання яких не можливо віднести до сфери господарської діяльності, що випливає з порушення підприємством пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР та статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 №2806-ІV в частині здійснення господарської діяльності без отримання необхідних дозвільних документів.
На підставі вказаних висновків Бориспільською об`єднаною державною податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.08.2008 №0055621310/0, №0055622310/0, які в подальшому, в межах адміністративної справи №810/1702/14 визнані протиправними та скасовані.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі №810/1702/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.08.2008 №0055621310/0.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 18.08.2008 №0055622310/0.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016 у справі №810/1702/14 касаційну скаргу Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 - без змін.
Відповідач стверджує, що у позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ з дня узгодження заявлених сум, а саме з 25.11.2014 (дата постановлення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 у справі №810/1702/14). Таким чином, на думку податкового органу перебіг строку звернення до суду на заявлення вказаних вимог з бюджетного відшкодування розпочався 25.11.2014 та закінчився 25.11.2017 (1095 днів із дня узгодження суми бюджетного відшкодування).
Ухвалою Верховного Суду України від 24.01.2017 відмовлено у задоволенні клопотання представника Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про поновлення строку на подачу заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016. Відмовлено у допуску справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонпродукт» до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016.
Дослідивши надані відповідачем докази включення заяви позивача до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень та травень 2008 року, суд зазначає, що датою завершення судового розгляду відповідач вказує 24.01.2017, тобто день постановлення ухвали Верховного Суду України від 24.01.2017, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про поновлення строку на подачу заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.04.2016 (т.1, а.с.).
Згідно із підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі, у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (узгодженості суми бюджетного відшкодування з ПДВ) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України (в редакції до 1 січня 2016 року, тобто станом на момент подання позивачем податкових декларацій), відповідно до якої - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
При цьому, законами України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 визнано таким, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість».
Згідно із пунктом 200.7 статті 200 ПК України (в редакції, чинній на момент вирішення спору по суті) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
До такого Реєстру вносяться такі дані: 1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер; 2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання); 3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу; 5) реквізити рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг для перерахування бюджетного відшкодування; 6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; 7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку; 8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); 9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування; 10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки; 11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом; 12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується; 13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження; 14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження; 15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку/небанківському надавачу платіжних послуг; 16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаного дає суду підстави сформувати висновок про те, що Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату Україні» з 1 січня 2017 року повністю змінено механізм відшкодування податку на додану вартість та концепцію його адміністрування, зокрема в частині бюджетного відшкодування податку на додану вартість запроваджено: єдиний Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування; Тимчасовий реєстр заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Між тим, порядок ведення Реєстру заяв затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26 (далі - Порядок № 26), відповідно до якого формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.
Міністерство фінансів України забезпечує автоматичне ведення інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, адмініструє Реєстр як окремий інформаційний ресурс та забезпечує захист інформації відповідно до законодавства у сфері захисту державних інформаційних ресурсів.
Порядок взаємодії Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 3 березня 2017 року № 326 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 2017 року за № 376/30244.
Щодо Тимчасового реєстру, то пунктом 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу визначено, що до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу.
Суд звертає увагу на те, що Тимчасовий реєстр фактично нормативно передбачений, як Податковим кодексом України, так і підзаконними нормативними актами, якими регламентується діяльність суб`єктів владних повноважень, що беруть участь в забезпеченні реалізації механізму відшкодування податку на додану вартість. Проте фактично відповідний реєстр не створений Міністерством фінансів України, на яке нормативно покладений обов`язок його створення та ведення. Органи фіскальної служби лише наповнюють відповідний реєстр, а враховуючи його відсутність, реалізувати відповідні повноваження являється неможливим в силу незалежних від них причин.
Тобто, законодавчо-визначений механізм, який існує на сьогодні являється недосконалим. Отже наявна бездіяльність держави щодо незабезпечення порядку відшкодування відповідних сум.
Відповідно до пункту 200.23 пункту 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану.
Звідси слідує, що з метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону забезпечувальний засіб - нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету. Одночасно цей інструмент є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань. Разом з тим вчинення конкретних дій на різних стадіях виконання цього обов`язку покладено на різні органи державної влади, а затримка у виконанні своєї частини обов`язку будь-ким з них спричиняє істотне навантаження на державний бюджет у вигляді пені.
Тривалий час правова система держави виходила з тієї правової позиції, що єдиним можливим способом захисту прав платника в такому випадку є зобов`язання держави в особі уповноважених нею органів виконати покладені на них законом і підзаконними актами обов`язки, що зазвичай не приводило до припинення протиправної бездіяльності контролюючих органів та можливості ефективного захисту прав заявників з огляду на існуючі недоліки у нормативному регулюванні, системну бездіяльність державних органів та хронічний брак бюджетних коштів.
Разом з тим підтверджене судом за наслідками розгляду й вирішення адміністративного спору право платника податків на отримання заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ повинне бути реальним і повинне забезпечуватись практичною можливістю його реалізації, в тому числі примусово.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19.
Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось представником ГУ ДПС у Київській області право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, підтверджено в судовому порядку, проте суми податку не відшкодовані платнику податків.
У зв`язку зі зміною механізму відшкодування податку на додану вартість та концепцією його адміністрування, невідшкодовані суми податку на додану вартість включені до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, що підтверджується матеріалами справи, що підтверджується інформацією щодо сум бюджетного відшкодування поданих до 01.01.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми ПДВ не відшкодовані.
Отже фактично держава 1 січня 2017 року (на той час у позивача в цій справі ще не сплив строк 1095 днів) на рівні закону (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016) дала платникам податків законні підстави очікувати прийняття законодавчого механізму відшкодування в окреслені нею строки, що вплинуло на рішення платників податків не звертатися до суду.
Вказані очікування позивача зумовлені, у тому числі від листами Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС (ДПС) у Київській області, ГУ ДПС у Київській області, про які судом вказано вище.
Отже ТОВ «Регіонпродукт» було підтверджено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітні періоди квітень, травень 2008 року в сумі 1507857,00 грн., що у тому числі не заперечується і представником ГУ ДПС у Київській області.
Суд вважає за необхідне зазначити, що у теорії адміністративного права триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання суб`єктом установлених законодавством вимог. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.
Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Такі дії/бездіяльність безперервно порушують закон протягом певного часу.
Суд зазначає, що протиправні діяння відповідача у вигляді невідшкодування позивачу податку на додану вартість за звітні періоди квітень, травень 2008 року в сумі 1507857,00 грн. класифікуються як триваюче правопорушення у формі бездіяльності, оскільки сума бюджетного відшкодування з ПДВ згідно податкової декларації за квітень, травень 2008 року позивачу не відшкодована до теперішнього часу, натомість відповідачем жодних чітких пояснень на неодноразові звернення позивача з приводу вчинення дій з метою повернення суми податку з бюджету чи відмови позивачу в отриманні такого бюджетного відшкодування не було надано.
Аналізуючи у сукупності вищевикладене та з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд визнає поважними причини пропуску строку на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, що виникла за звітні періоди квітень, травень 2008 року в розмірі 1507857,00 грн. та пені, нарахованої на суму такої заборгованості в розмірі 1958000,84 грн., оскільки позивачем було вжито заходи досудового врегулювання спору, однак такі заходи виявились безрезультатними.
Таким чином, звернувшись до суду 16.02.2022 з позовом у цій справі (позов направлено до суду 16.02.2022 у поштовому відправленні №6109805425800, що підтверджується копією фіскального чеку, т.5, а.с. 155), позивач мав достатньо обґрунтовані правомірні очікування, що строк звернення до суду ним був дотриманий, оскільки позивач вичерпав усі способи досудового врегулювання спору шляхом листування з податковими органами з метою повернення суми податку з бюджету чи відмови позивачу в отриманні такого бюджетного відшкодування, а також приймаючи до уваги, що позивач не знав та не міг бути обізнаним про те, що судова практика зазнає кардинальних змін в частині застосування строків звернення до суду у справах подібної категорії.
Наведене, у свою чергу, свідчить про добросовісність поведінки позивача, прояв ним належної обачності щодо вчинення належних та достатніх для захисту своїх прав.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги зазначені позивачем у заяві обставини, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду був пропущений позивачем з поважних та незалежних від його волі причин, які пов`язані виключно зі зміною правової позиції (судової практики) Верховного Суду щодо строку звернення до суду у справах подібної категорії, у зв`язку з чим вважає за необхідне задовольнити подану заяву та поновити позивачу відповідний пропущений строк.
У судовому засіданні 06.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали суду виготовлено 06.11.2023.
Керуючись статтями 171, 243, 248, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в :
1. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом у цій справі та поновити пропущений строк звернення до суду.
2. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про залишення позовної заяви без розгляду.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) сторонам (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.
