Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
13 вересня 2023 року Справа 160/19711/23
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
ВСТАНОВИВ:
07 серпня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 06.07.2023 року № 496 в частині визначення періоду самовільного залишення частини старшим сержантом ОСОБА_1 з 06.10.2022 року по 03.07.2023 року та вислуги років;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 06.10.2022 рік по 07.07.2023 року;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення за період з 06.10.2022 року по 07.07.2023 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за щорічну основну відпустку за 2022 рік за 25 днів та за 2023 рік за 18 днів;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік за 25 днів та за 2023 рік за 18 днів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією за 16 місяців у розмірі 64% місячного грошового забезпечення;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією за 16 місяців у розмірі 64% місячного грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.09.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. та 01.01.2023р.;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄРДПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення військовослужбовця відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за період з 01.09.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р., 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Згідно з частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160,161 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Суд звертає увагу, що у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в частині грошового забезпечення за період з 06.10.2022 рік по 07.07.2023 року є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 за № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022 року, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Такий висновок відповідає правовій позиції викладеній у рішенні Верховного Суду у справі №260/3564/22 від 06.04.2023 року.
Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є протиправна бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 :
- грошового забезпечення за період з 06.10.2022 рік по 07.07.2023 року;
- грошової компенсації за щорічну основну відпустку за 2022 рік за 25 днів та за 2023 рік за 18 днів;
- грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік;
- одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією за 16 місяців у розмірі 64% місячного грошового забезпечення;
- грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.09.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. та 01.01.2023р.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 01.09.2022 року по 07.07.2023 року. 06.07.2023 року на підставі наказу командира 93 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від №187-рс старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено у відставку відповідно до п. б п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку). На підставі наказу командира 93 окремої механізованої бригади (по стройовій) від 06.07.2023 року № 496 старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 06.07.2023 року. При цьому, військовою частиною НОМЕР_1 на день виключення військовослужбовця ОСОБА_1 зі списків особового складу частини не здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 06.10.2022 року по 08.07.2023 року, яке належить військовослужбовцю ОСОБА_1 до виплати, а також не здійснена виплата належних сум при звільненні з військової служби, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Тобто, беручи до уваги вказані вище норми, судом встановлено, що з дня не виплати позивачу грошового забезпечення, тобто починаючи з 06.10.2022 року (стаття 233 КЗпП України із змінами починаючи з 19.07.2022), минуло більше трьох місяців, а до суду з даним позовом позивач звернувся лише 07.08.2023, що свідчить про пропущений ним тримісячний строк звернення до суду про стягнення належної працівнику заробітної плати.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, позивачем до суду повинні бути надані докази поважності пропуску строку звернення до суду, у разі необхідності подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з наведенням відповідних підстав.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За приписами ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу на те, що статтею 94 КАС України визначено загальні вимоги щодо оформлення письмових доказів, до яких належать документи, та передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
У позові позивачем зазначено, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу (від 06.07.2023 року № 496) відповідачем не здійснено нарахування та виплати щодо:
- грошового забезпечення за період з 06.10.2022 рік по 07.07.2023 року;
- грошової компенсації за щорічну основну відпустку за 2022 рік за 25 днів та за 2023 рік за 18 днів;
- грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік;
- одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією за 16 місяців у розмірі 64% місячного грошового забезпечення;
- грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.09.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. та 01.01.2023р.
Так, до матеріалів позову не надано належних доказів, які б свідчили про обставини, зазначені у позові, а саме:
-документів із зазначенням кількості днів щорічної відпустки ОСОБА_1 за 2022 - 2023 рік;
-довідки-розрахунку щодо всіх належних виплат грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 за період 2022 -2023 року;
-доказів, які б підтверджували не нарахування та не виплату грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.09.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. та 01.01.2023р. та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, у прохальній частині позову позивач просить: витребувати від Військової частини НОМЕР_1 наступні документи та інформацію:
-наказ (витяг) командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування старшого сержанта ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
-наказ (витяг) командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2022 № 231 про призначення старшого сержанта ОСОБА_1 на посаду стрільця;
- наказ (витяг) командира військової частини НОМЕР_1 від 12.11.2022 року №303 про увільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з займаної посади;
-наказ (витяг) командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2022 № 487 про призначення старшого сержанта ОСОБА_1 на посаду стрільця;
- інформацію про розмір нарахованих сум (з деталізацією виду виплати), належних військовослужбовцю ОСОБА_1 при звільненні із наданням підтверджуючих документів дати їх виплати;
- витяги з розрахунково-платіжних відомостей на виплату грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 за весь період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Слід відмітити, що ч. 2 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач, а також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
При цьому, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Щодо заявленої вимоги позивача в прохальній частині позову про витребування доказів, суд зазначає, що учасник справи зобов`язаний самостійно та активно на стадії підготовки позовної заяви до початку звернення до суду, вчиняти дії по збиранню та отримуванню доказів, які він вважає можуть мати важливе значення для вирішення спору по суті задля можливого ухвалення судом рішення на його користь.
Всупереч вимогам ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не повідомлено про наявність об`єктивних причин через наявність яких такі докази не можуть бути надані (в т.ч. звернення до відповідача із заявами, запитами, та ненадання відповіді, відмова, тощо).
За наведених обставин, позивачу слід подати докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Зазначені вище недоліки свідчать про невідповідність поданої позивачем позовної заяви вимогам, встановленим статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
-доказів поважності пропуску строку звернення до суду, у разі необхідності заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з наведенням відповідних підстав;
-докази на підтвердження обставин про які зазначено у позові, та докази направлення копій відповідачу по справі;
-навести об`єктивні причини (з наданням відповідних доказів), через наявність яких витребувані докази не можуть бути надані до суду, у разі необхідності надати відповідне клопотання.
На підстави викладеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Тулянцева
