Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Воробйової І. А.
щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (провадження № 12-9гс23)
за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
до Приватного акціонерного товариства «Центрелеватормлинбуд», Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Благодійна організація «Фундація спадщини Терещенків», про розірвання договору та повернення майна,
за касаційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 06 грудня
2021 року у складі судді Гумеги О. В. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 липня 2022 року у складі колегії суддів Куксова В. В., Шаптали Є. Ю., Яковлєва М. Л.
У травні 2021 року перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі: Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент комунальної власності), звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центрелеватормлинбуд» (далі - ПрАТ «Центрелеватормлинбуд»), Комунального підприємства «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (далі - КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт») про розірвання інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, розташованих за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15, літера А, 34/13, літери «Б», «В» у місті Києві (далі - інвестиційний договір від 22 березня 2007 року № 28); зобов`язання ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилий будинок (літера «А») загальною площею 1104,7 м2 по бульвару Тараса Шевченка, 34/15 у м. Києві, нежилі приміщення загальною площею 29,40 м2, у тому числі: приміщення № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 5) площею 26,30 м2, місця спільного користування площею 3,10 м2 (літери «Б», «В») по бульвару Тараса Шевченка, 34/13 у м. Києві (далі також - об`єкти культурної спадщини).
Спір у цій справі стосувався об`єкта культурної спадщини - Садиби Терещенків, на яку розповсюджуються заходи з охорони та збереження культурної спадщини, встановлені Законом України «Про охорону культурної спадщини», та, крім вибуття зазначеного об`єкта із власності територіальної громади, виник, у тому числі, з тих підстав, що ПрАТ «Центрелеватормлинбуд»
та КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» упродовж тривалого періоду не виконували обов`язки, покладені на них інвестиційним договором, внаслідок чого територіальна громада міста Києва значною мірою позбавилась того, на що вона розраховувала під час укладення цього договору, що, за доводами прокурора є підставою для його розірвання відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Звертаючись до суду з цим позовом та посилаючись на зазначене, прокурор вважав, що у зв`язку з розірванням інвестиційного договору у судовому порядку, спірне майно підлягає поверненню територіальній громаді міста Києва. Крім того, спірне майно безпідставно вибуло з комунальної власності, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин існувала законодавчо встановлена заборона на його відчуження, у зв`язку з чим, це майно підлягає поверненню територіальній громаді міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду
від 20 липня 2022 року у задоволенні позову першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі: Київської міської ради, Департаменту комунальної власності.
У серпні 2022 року прокурор подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06 грудня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 липня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
12 вересня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою частково задовольнила касаційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури. Рішення Господарського суду міста Києва
від 06 грудня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 липня 2022 року скасувала в частині відмови у задоволенні вимог про повернення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилого будинку (літера «А») загальною площею 1104,7 м2
на бульварі Тараса Шевченка, 34/15 у місті Києві та нежилих приміщень загальною площею 29,40 м2, в тому числі приміщень № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 5) площею 26,30 м2, місць спільного користування площею 3,10 м2 (літери «Б», «В») на бульварі Тараса Шевченка, 34/13.
У цій частині ухвалила нове рішення, яким позов задовольнила.
Вирішила повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради нежилий будинок (літера «А») загальною площею 1104,7 м2 на бульварі Тараса Шевченка, 34/15 у місті Києві.
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 06 грудня
2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 20 липня 2022 року залишено без змін.
З висновками Великої Палати Верховного Суду в частині задоволення позовних вимог про повернення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради спірних приміщень, які належать до об`єктів культурної спадщини, погоджуюсь.
Проте не можу погодитись з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про розірвання інвестиційного договору від 22 березня 2007 № 28, у зв`язку із чим відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України викладаю окрему думку, суть якої полягає у такому.
У цій справі встановлено, що рішенням Київської міської ради від 24 червня
2004 року № 322/1532 «Про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти» (зі змінами,
зокрема, внесеними рішеннями Київської міської ради від 21 жовтня 2004 року,
від 16 березня 2006 року) (далі - Рішення Київської міської ради від 24 червня 2004 року № 322/1532) нежилий будинок площею 1 104,7 м2
на бульварі Тараса Шевченка, 34/15, літера «А», та нежилий будинок площею 559,7 м2 на бульварі Тараса Шевченка, 34/13, літери «Б», «В», включено до переліку будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації (пункти 39, 40 вказаного переліку).
Протоколом засідання постійно діючої комісії із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 18 серпня 2005 року № 1 (далі - Протокол засідання комісії із залучення інвесторів від 18 серпня 2005 року № 1) затверджено умови конкурсу та конкурсну документацію на залучення інвесторів до реконструкції або реставрації нежилих будинків, у тому числі, на бульварі Тараса Шевченка, 34/15, літера «А», 34/13, літера «Б».
Згідно з протоколом засідання постійно діючої комісії із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 18 жовтня
2005 року № 10 Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - ВАТ «Укрнафта») визнано переможцем конкурсу із залучення інвесторів до реконструкції або реставрації нежилих будинків на бульварі Тараса
Шевченка, 34/15, літера «А», 34/13, літери «Б», «В».
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30 листопада
2005 року № 2195 затверджено результати проведених конкурсів. Переможцем
у конкурсі із залучення інвесторів до реставрації та реконструкції будівель по бульварі Тараса Шевченка, 34/15, літера «А», 34/13, літери «Б», «В» визначено ВАТ «Укрнафта». Пунктом 2 цього розпорядження Головному управлінню комунальної власності м. Києва доручено укласти відповідні інвестиційні договори з переможцями конкурсу.
Постановою Господарського суду міста Києва від 14 листопада 2006 року
у справі № 36/496-А, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06 березня 2007 року, зобов`язано Головне управління комунальної власності м. Києва підписати з ВАТ «Укрнафта» інвестиційний договір про реконструкцію та реставрацію зазначених вище нежилих будинків.
22 березня 2007 року між Головним управлінням комунальної власності
м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (замовник) (правонаступник - Департамент комунальної власності), ВАТ «Укрнафта» (інвестор) та КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (служба замовника) укладено інвестиційний договір від 22 березня 2007 року № 28, предметом якого згідно
з пунктом 1 цього договору є реалізація інвестиційного проєкту з реконструкції та реставрації вказаних нежилих будинків (далі по тексту цього договору вказані як Об`єкта інвестування / Об`єкти нерухомості) на умовах, визначених конкурсом по залученню інвесторів для реконструкції та реставрації будинків, затвердженого Протоколом засідання комісії із залучення інвесторів
від 18 серпня 2005 року № 1 та цим договором.
Згідно з підпунктом 3.5.1 інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» зобов`язується виконати повний комплекс функцій замовника, пов`язаний з реконструкцією та реставрацією Об`єкта інвестування, а саме:
- проведення робіт із землевідводу на час реконструкції та реставрації та оформлення земельної ділянки;
- проведення робіт з підготовки та оформлення необхідних документів з реконструкції та реставрації Об`єкта інвестування (розпорядження, листи-дозволи на проєктування та інше);
- проведення передпроєктних робіт по підготовці, обстеженню та наданню висновків про технічний стан Об`єкта інвестування, інженерно-геологічних та топоінженерних вишукувань, збору вихідних даних для проєктування;
- проведення робіт з супроводу та контролю розробки проєктно-кошторисної документації, її погодження та експертизи;
- затвердження проєктно-кошторисної документації у встановленому порядку;
- отримання дозвільної документації на виконання робіт з реконструкції та реставрації (дозвіл Управління державного архітектурно-будівельного контролю, ордер Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном міста Києва) тощо.
Згідно з пунктом 3.7 інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 інвестор зобов`язується:
- розробити концепцію реконструкції та реставрації, для чого замовити передпроєктні проробки (підпункт 3.7.1);
- за рахунок власних або залучених коштів забезпечити фінансування всіх витрат, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкта інвестування, в тому числі: визначити генпідрядну і проєктну організацію для реконструкції та реставрації Об`єкта інвестування; компенсувати втрати територіальній громаді м. Києва недоотриманої орендної плати з дати відселення орендарів, а також
сплату земельного податку до моменту введення Об`єкта інвестування в експлуатацію шляхом перерахування зазначених платежів на рахунок
Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (далі - КП «Київжитлоспецексплуатація»); витрати по підготовці необхідних технічних обстежень, висновків, передпроєктних проробок, вихідних даних для проєктування; витрат, пов`язаних з розробкою, узгодженням та експертизою проєктної документації, проведенням авторського нагляду проєктною організацією; витрат, пов`язаних зі сплатою пайової участі; витрат на отримання дозвільних документів на проведення робіт з реконструкції та реставрації; витрат, пов`язаних з інженерною підготовкою Об`єкта інвестування до реконструкції та реставрації; витрат на проведення робіт з реконструкції та реставрації згідно із затвердженою в установленому порядку проєктно-кошторисною документацією та фактичних витрат підрядної організації; витрат, пов`язаних з підготовкою до здачі Об`єкта інвестування в експлуатацію; витрат, пов`язаних із комплектуванням Об`єкта інвестування необхідним обладнанням відповідно до затвердженого проєкту; інші витрати, пов`язані, з реконструкцією та реставрацією Об`єкта інвестування відповідно до затвердженого проєкту; витрати служби замовника по здійсненню функцій замовника (підпункт 3.7.2);
- погодити та підписати графік фінансування реконструкції та реставрації Об`єкта інвестування та загальні строки виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкту інвестування
(підпункт 3.7.3);
- після введення Об`єкта інвестування в експлуатацію передати до комунальної власності територіальної громади м. Києва 2 250 м2 рівнозначних нежитлових приміщень Об`єкта інвестування (підпункт 3.7.5).
Згідно з пунктом 4.1 інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 загальні строки всього комплексу робіт, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкта інвестування, визначаються календарним графіком робіт, погодженим сторонами, який оформлюється додатковою угодою до цього договору після затвердження в установленому порядку проєкту Об`єкта інвестування і проєктно-кошторисної документації реконструкції та реставрації.
За умовами пункту 4.2 інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 загальний строк виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з реконструкцією та реставрацією Об`єкта інвестування та реконструкції та реставрації складається з трьох етапів - підготовчого (передпроєктного), проєктного та реконструкції і реставрації.
Відповідно до підпункту 5.1.1 інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 нежилі приміщення розподіляються між замовником та інвестором на підставі акта розподілу площ Об`єкта інвестування після реконструкції та реставрації (уточненого на підставі технічної інвентаризації об`єкта, результати якої містяться в технічній документації) виходячи з того, що в комунальній власності територіальної громади м. Києва залишаються нежилі приміщення загальною площею 2 250 м2. На решту приміщень, а також машиномісць на гостьових стоянках право власності переходить до інвестора.
Згідно з пунктом 8.1 інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених договором, додатками та доповненнями до нього.
Датою набрання чинності договору є дата, що вказана в правому верхньому куті першої сторінки договору (пункт 8.2 інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28).
Відповідно до пункту 8.3 інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 він може бути розірваним винятково: за взаємною згодою сторін;
за рішенням суду у разі невиконання однією із сторін своїх зобов`язань згідно з договором.
Згідно з пунктом 8.5 інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 він може бути достроково припинений шляхом підписання сторонами відповідної угоди за умови врегулювання всіх розбіжностей і проведення взаємних розрахунків.
Пунктом 10.4 інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 встановлено, що всі додатки, що укладаються до цього договору, є його невід`ємною частиною.
За наслідками звернення ВАТ «Центрелеватормлинбуд» щодо передачі прав та обов`язків інвестора за інвестиційним договором від 22 березня 2007 року № 28 та згоди ВАТ «Укрнафта» на таку передачу Київською міською радою прийнято рішення від 01 листопада 2007 року № 1111/3944 «Про заміну сторони в зобов`язанні та передачу ВАТ «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію нежилого будинку по бульвару Тараса Шевченка, 34/15 літера А та приміщень у нежилому будинку по бульвару Тараса Шевченка, 34/13
літери Б, В у Шевченківському районі м. Києва» (далі - рішення Київської міської ради від 01 листопада 2007 року № 1111/3944), згідно з яким:
- доручено Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) укласти договір про заміну сторони у зобов`язанні в інвестиційному договорі від 22.03.2007 № 28 (пункт 1 вказаного рішення);
- після виконання пункту 1 цього рішення передати ВАТ «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію нежилий будинок комунальної власності територіальної громади міста Києва по бульвару Тараса Шевченка, 34/15, літера «А», в Шевченківському районі м. Києва площею 1104,7 м2 та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку на бульварі Тараса Шевченка, 34/13, літери «Б», «В», у Шевченківському районі м. Києва площею 29,4 м2 за умови компенсації вартості, визначеної звітом про оцінку вартості цих нежилого будинку та нежилих приміщень (пункт 2 вказаного рішення);
- ВАТ «Центрелеватормлинбуд» перерахувати кошти до міського бюджету за нежилий будинок комунальної власності територіальної громади міста Києва на бульварі Тараса Шевченка, 34/15, літера «А», та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку на бульварі Тараса Шевченка, 34/13, літери «Б», «В», у Шевченківському районі м. Києва (пункт 4 вказаного рішення);
- після виконання пункту 4 цього рішення Головному управлінню комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) підписати акти приймання-передачі у власність ВАТ «Центрелеватормлинбуд» нежилого будинку комунальної власності територіальної громади міста Києва по бульвару Тараса Шевченка, 34/15,
літера «А» та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку на бульварі Тараса Шевченка, 34/13, літери «Б», «В»,
у Шевченківському районі м. Києва (пункт 5 вказаного рішення);
- після виконання пункту 5 цього рішення КП «Київжитлоспецексплуатація» списати в установленому порядку з балансу нежилий будинок комунальної власності територіальної громади м. Києва по бульвару Тараса Шевченка, 34/15 літера А та приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва у нежилому будинку по бульвару Тараса Шевченка, 34/13
літери Б, В у Шевченківському районі м. Києва (пункт 6 вказаного рішення).
23 листопада 2007 року між Головним управлінням комунальної власності
м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (сторона 1), КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» (сторона 2), ВАТ «Укрнафта» (сторона 3) та АТ «Центрелеватормлинбуд» (сторона 4) підписано договір про заміну сторони в зобов`язанні (далі - договір про заміну сторони від 23 листопада 2007 року), згідно з яким:
- сторона 3 передає, а сторона 4 приймає на себе обов`язки сторони 3 перед стороною 1 та стороною 2, які виникли з інвестиційного договору
від 22 березня 2007 року № 28 (пункт 1 договору про заміну сторони
від 23 листопада 2007 року);
- сторона 3 передає, а сторона 4 приймає на себе всі права та обов`язки сторони 3 за інвестиційним договором від 22 березня 2007 року № 28, внаслідок чого сторона 4 повністю замінює сторону 3 у цьому договорі
(пункт 2 договору про заміну сторони від 23 листопада 2007 року);
- з моменту набрання чинності цим договором сторона 4 замість сторони 3 стає зобов`язаною реалізувати інвестиційний проєкт з реконструкції та реставрації нежилих будинків за адресою: бульвар Тараса Шевченка, 34/15, літера «А», та бульвар Тараса Шевченка, 34/13, літери «Б», «В», у м. Києві на умовах, визначених конкурсом по залученню інвесторів для реконструкції та реставрації будинків, затвердженого Протоколом засідання комісії із залучення інвесторів від 18 серпня 2005 року № 1, інвестиційним договором від 22 березня 2007 року № 28 (пункт 3 Договору про заміну сторони
від 23 листопада 2007 року);
- згода сторони 1 та сторони 2 на заміну в інвестиційному договорі
від 22 березня 2007 року № 28 сторони 3 стороною 4 виявляється шляхом підписання ними цього договору (пункт 4 договору про заміну сторони
від 23 листопада 2007 року);
- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 7 договору про заміну сторони від 23 листопада 2007 року).
Додатковою угодою від 04 квітня 2008 року № 1 до інвестиційного договору
від 22 березня 2007 року № 28 (далі - додаткова угода від 04 квітня 2008 року № 1), укладеною між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ВАТ «Центрелеватормлинбуд» та КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт», підпункт 5.1.2 інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 викладено в такій редакції: «5.1.2. За умови компенсації інвестором вартості об`єктів інвестування, визначеної звітом про оцінку вартості цих об`єктів, та підписання актів приймання-передачі у власність, інвестор набуває право власності на ці об`єкти».
Згідно з пунктом 2 вказаної додаткової угоди вона набирає чинності з моменту її підписання повноважними представниками сторін.
ВАТ «Центрелеватормлинбуд» платіжними дорученнями від 23 травня
2008 року № 134, 135 сплатило до бюджету м. Києва 324 000,00 грн та 10 770 000,00 грн за нежитлові приміщення згідно з рішенням Київської міської ради від 01 листопада 2007 року № 1111/3944.
Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу
Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), КП «Київжитлоспецексплуатація» та ВАТ «Центрелеватормлинбуд» підписали
«Акт приймання-передачі нежилого будинку площею 1 104,7 м2 на бульварі Шевченка Тараса, 34/15, літера А у власність ВАТ «Центрелеватормлинбуд» відповідно до рішення Київської міської ради від 01 листопада
2007 року№ 1111/3944» та «Акт приймання-передачі приміщень площею 29,4 м2
у нежилому будинку на бульварі Шевченка Тараса, 34/13, літери «Б», «В»
у власність ВАТ «Центрелеватормлинбуд» відповідно до рішення Київської міської ради від 01 листопада 2007 року № 1111/3944», відповідно до яких ВАТ «Центрелеватормлинбуд» прийняло у власність вказане нерухоме майно (далі разом - акти приймання-передачі у власність об`єктів культурної спадщини).
Договором про припинення інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 (без дати підписання) (далі - договір про припинення інвестиційного договору) Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), КП «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт», ВАТ «Центрелеватормлинбуд» відповідно до статей 604, 651-654 ЦК України, враховуючи рішення Київської міської ради від 01 листопада 2007 року № 1111/3944 (про заміну сторони
у зобов`язанні та передачу ВАТ «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію спірних нежилого будинку та приміщень), домовилися припинити дію інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 (пункт 1).
У пункті 2 договору про припинення інвестиційного договору сторони узгодили,
що з моменту набрання чинності цим договором права та обов`язки за інвестиційним договором від 22 березня 2007 року № 28 вважаються припиненими.
На підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва
від 06 лютого 2009 року № 19-В оформлене свідоцтво про право власності
від 06 лютого 2009 року, серія САС, № 247964, яким посвідчено,
що нежилий будинок загальною площею 1104,7 м2, який розташований
в м. Києві на бульварі Тараса Шевченка, 34/15, літера «А», належить ВАТ «Центрелеватормлинбуд» на праві приватної власності.
На підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва
від 06 лютого 2009 року № 18-В оформлене свідоцтво про право власності
від 06 лютого 2009 року, серія САС, № 247963, яким посвідчено, що нежилі приміщення загальною площею 29,4 м2, в тому числі № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 5) площею 26,3 м2, місця спільного користування площею 3,10 м2,
які розташовані в м. Києві на бульварі Тараса Шевченка, 34/13, літери «Б», «В», належать ВАТ «Центрелеватормлинбуд» на праві приватної власності.
Таким чином, ПрАТ «Центрелеватормлинбуд», яке є правонаступником ВАТ «Центрелеватормлинбуд», зареєструвала за собою право власності на нежитлові будівлі, які є об`єктами культурної спадщини по бульвару Тараса Шевченка, 34/15, літера «А», та 34/13, літери «Б», «В», в Шевченківському районі м. Києва (право власності на об`єкти культурної спадщини зареєстровано
15 жовтня 2013 року).
Звернувшись до суду з позовом, прокурор заявив вимогу про розірвання інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків, що знаходяться за адресами: бульвар Тараса Шевченка, 34/15, літера «А», та бульвар Тараса Шевченка, 34/13, літера «Б», «В», в місті Києві.
Як на підстави для розірвання інвестиційного договору в судовому порядку відповідно до частини другої статті 651 ЦК України прокурор вказав:
- невиконання відповідачами своїх обов`язків за інвестиційним договором (фінансування реконструкції та реставрації за інвестиційним договором не здійснено, реконструкцію та реставрацію об`єктів інвестування не виконано, не компенсовано територіальній громаді міста Києва недоотриману орендну плату та земельний податок, не сплачено кошти пайової участі до міського бюджету, не передано у власність територіальної громади м. Києва 2 250 м2 нежитлових приміщень в об`єктах інвестування), у зв`язку із чим територіальна громада значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні інвестиційного договору;
- невиконання ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та умов Охоронних договорів від 03 травня
2007 року № 1554, від 22 липня 2016 року № 3311, оскільки пам`ятки культурної спадщини знаходяться в незадовільному стані, жодних заходів їх збереження не було здійснено.
Прокурор наголошував на тому, що інвестиційний договір є чинним у зв`язку
із неприпиненням його дії та інвестиційних зобов`язань
ПрАТ «Центрелеватормлинбуд». При цьому прокурор стверджував, що договір про припинення інвестиційного договору не набрав чинності, є неукладеним та нікчемним, а отже, не тягне правові наслідки у вигляді припинення зобов`язань за інвестиційним договором.
Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови
у задоволенні зазначених позовних вимог (розірвання інвестиційного договору), Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що станом на момент подання позовної заяви прокурором інвестиційний договір
від 22 березня 2007 року № 28 є розірваним за згодою сторін, оскільки сторони договору про припинення інвестиційного договору домовилися припинити дію інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 відповідно до статей 604, 651-654 ЦК України. Таким чином, задоволення вимоги про розірвання інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28, який вже є розірваним за домовленістю сторін, не тільки не поновить порушені права територіальної громади міста Києва, а є неможливим як таке.
Разом з тим вважаю, що вимоги про розірвання інвестиційного договору в судовому порядку відповідно до частини другої статті 651 ЦК України підлягали задоволенню з таких міркувань.
У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11
ЦК України є договори та інші правочини.
Переважною більшістю правовідносин, урегульованих нормами цивільного законодавства, є відносини, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови,
які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови,
що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
В силу приписів статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України,
і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651
ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так,за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Розірвання договору (чи зміна його умов) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611
ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651
ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність
у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).
При цьому розірвання договору за згодою сторін (частина перша статті 651
ЦК України) та розірвання договору за рішенням суду (частина друга зазначеної статті) мають різні правові наслідки.
Так, частиною п`ятою статті 653 ЦК України передбачено, що якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однієї із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених частиною другою статті 651 ЦК України. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13, постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/21148/17.
Предметом спору у цій справі, зокрема, були вимоги прокурора про розірвання інвестиційного договору від 22 березня 2007 року № 28 про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків на підставі частини другої статті 651 ЦК України, які прокурор мотивував тим, що договір про припинення інвестиційного договору не набрав чинності, є неукладеним та нікчемним, а отже, інвестиційний договір не припинив дію за згодою сторін та у зв`язку з істотним порушенням ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» його умов підлягає розірванню в судовому порядку.
Щодо доводів прокурора стосовно не набрання чинності договором про припинення інвестиційного договору, його неукладеності та нікчемності слід зазначити таке.
За умовами пунктів 8.1, 8.2, 10.4 інвестиційного договору набрання чинності цим договором нерозривно пов`язане з датою, зазначеною у правому верхньому куті першої сторінки договору, а отже, договір про припинення інвестиційного договору, який є невід`ємною частиною інвестиційного договору, набирає чинності з дати, яка обов`язково повинна була бути вказана у тексті договору. На примірнику договору про припинення інвестиційної угоди відсутня дата його підписання, тому цей договір не може вважатись таким, що набрав чинності, є неукладеним та не припиняє дію інвестиційного договору.
Сам по собі договір про припинення інвестиційного договору суперечить волі територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на реалізацію інвестиційного проєкту, вираженої у рішенні Київської міської ради
від 24 червня 2004 року № 322/1532 (про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти), у рішенні Київської міської ради від 01 листопада 2007 року № 1111/3944 (про заміну сторони у зобов`язанні та передачу ВАТ «Центрелеватормлинбуд» під реконструкцію нежилого будинку).
Замінивши первісного інвестора - ВАТ «Укрнафта» на
ВАТ «Центрелеватормлинбуд», власник майна вказав про покладення на останнє товариство обов`язків інвестора за інвестиційним договором, а отже, новий інвестор був зобов`язаний виконати умови інвестиційного конкурсу та реалізувати інвестиційний проєкт, а не припиняти його всупереч меті проведення інвестиційного конкурсу.
Київська міська рада, на виконання рішення якої проводився інвестиційний конкурс, не приймала рішення про припинення інвестиційного договору, умови щодо можливості його припинення без реалізації інвестиційного проєкту в умовах інвестиційного конкурсу та у тексті зазначеного договору відсутні.
За своїм змістом договір про припинення інвестиційного договору суперечить акту, на підставі якого виникло попереднє зобов`язання, та направлений на порушення прав територіальної громади міста Києва, оскільки без реалізації інвестиційного проєкту ним обумовлювалось припинення інвестиційного договору, що суперечить статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність», пункту 1.4 Положення про проведення конкурсів з будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва за залучені кошти, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 квітня
2005 року № 699, пунктам 3.7, 5.1 інвестиційного договору та свідчить про його нікчемність відповідно до статті 228 ЦК України.
У справі установлено, що у ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» не було законних підстав для виникнення права власності на спірне нерухоме майно, яке є об`єктом культурної спадщини. При цьому ВАТ «Центрелеватормлинбуд» (правонаступником якого є ПрАТ «Центрелеватормлинбуд»), яке згідно з договором про заміну сторони в зобов`язанні від 23 листопада 2007 року є інвестором за інвестиційним договором, всупереч умовам конкурсу та інвестиційного договору отримало у власність об`єкти інвестування без реалізації інвестиційного проєкту - на підставі додаткової угоди № 1
від 04 квітня 2008 року до інвестиційного договору (нікчемність якої встановлено у цій справі) та погодило припинення своїх зобов`язань щодо проведення реставрації згідно з договором про припинення інвестиційного договору.
За установлених у цій справі обставин можна дійти висновку про нікчемність договору про припинення інвестиційного договору, а за таких умов сам інвестиційний договір не може вважатися розірваним за угодою сторін.
ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» (раніше - ВАТ «Центрелеватормлинбуд») понад
14 років не виконувало зобов`язання за інвестиційним договором
від 22 березня 2007 року № 28. Докази фактичного проведення реставрації в матеріалах справи відсутні.
Тривале невиконання реставрації об`єктів культурної спадщини призводить до їх руйнування, що підтверджувалось, зокрема, листом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 лютого 2021 року, актом огляду об`єктів культурної спадщини від 11 лютого 2021 року, приписами від 22 квітня
2016 року, 13 березня 2017 року, 03 червня 2019 року.
З установлених у цій справі обставин видно, що ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» (раніше - ВАТ «Центрелеватормлинбуд») не виконало своїх обов`язків за інвестиційним договором, зокрема, фінансування реконструкції та реставрації за інвестиційним договором не здійснило, реконструкцію та реставрацію об`єктів інвестування не виконало. Територіальній громаді міста Києва не компенсовано недоотриману орендну плату та земельний податок, не сплачено кошти пайової участі до міського бюджету, не передано у власність 2 250 м2 нежитлових приміщень в об`єктах інвестування, у зв`язку з чим територіальна громада значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні інвестиційного договору.
ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» не виконало вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» та умови охоронних договорів від 03 травня 2007 року № 1554, від 22 липня 2016 року № 3311, оскільки пам`ятки культурної спадщини знаходяться в незадовільному стані, жодних заходів їх збереження не було здійснено.
У матеріалах справи достатньо доказів для висновку про наявність критеріїв, установлених частиною другою статті 651 ЦК України, які дають можливість кваліфікувати допущене ПрАТ «Центрелеватормлинбуд» порушення умов інвестиційного договору як істотного, а отже, існували підстави для розірвання інвестиційного договору в судовому порядку на підставі зазначеної норми, що у свою чергу захистило б права територіальної громади в особі Київської міської ради та сприяло б відновленню порушених прав, в тому числі надало б можливість ставити питання про відшкодування збитків, завданих розірванням договору у зв`язку з істотним порушенням договору відповідачем, на підставі частини п`ятої статті 653 ЦК України.
Таким чином, з урахуванням наведених законодавчих приписів, установлених
у цій справі обставин та зібраних доказів, змісту умов інвестиційного договору та положень законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, на мою думку, вимоги прокурора про розірвання інвестиційного договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України підлягали задоволенню.
Суддя
Великої Палати Верховного Суду І. А. Воробйова
