Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 186/871/14-ц
Провадження № 6/0186/46/23
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року м. Першотравенськ
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Кривошеї С.С.
при секретарі Кравченко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернулося до Першотравенського міського суду з заявою заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа, в якій ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» прохало суд видати дублікат виконавчого листа у справі №186/871/14-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» стосовно боржника ОСОБА_2 .
У судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» не з`явився, у заяві прохав суд розглядати справу за його відсутності та задовольнити її.
Заінтересовані особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд вивчивши матеріали справи приходить до наступного.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
У той же час повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) вказано, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У справі, яка є предметом цього розгляду, суд встановив, що предметом заяви у цій справі є, зокрема, вимога ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про видачу дублікату виконавчого листа у справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Водночас у цивільній справі №186/871/14-ц провадження №6/0186/56/20 набрала законної сили ухвала суду, постановлена з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зокрема, ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2020 року, було частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи Першотравенський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого документу, заміна стягувача у виконавчому документів та поновлення строку на його пред`явлення, та замінено стягувача Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» у виконавчому листі №186/871/14-ц, виданому Першотравенським міським судом Дніпропетровської області про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором №843000/ФЛ від 27 червня 2008 року в сумі 340 634 (триста сорок тисяч шістсот тридцять чотири) гривні 09 копійок, що еквівалентно 29 096 доларів США 12 центів, та 382 639 (триста вісімдесят дві тисячі шістсот тридцять дев`ять) гривень 06 копійок, які складаються з заборгованості за сумою кредиту - 194536,78 гривень, що еквівалентно 16616,85 доларів США, заборгованості по відсотках за користування кредитом 146097,30 гривень що еквівалентно 12479,27 доларів США, заборгованості по пені 369050,96 гривень, штрафу 13588,10 гривень, та судового збору в розмірі 1827,00 грн. з кожного, на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», а у задоволенні решти заявлених вимог відмовлено. Ухвала суду набрала законної сили 06 січня 2021 року.
Отже, сторони, предмет і підстави двох заяв є тотожними. Чинним процесуальним законодавством України не допускається подання заявником нової заяви про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є прийняте рішення, що фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили.
Повторне звернення з тими самим вимогами з тих самих підстав фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, а також рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Так, законодавець визначив уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нової заяви з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попередньої заяви, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленої заяви сприяє з`ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.
Судом встановлено, що у справі №186/871/14-ц провадження №6/0186/46/23, посилаючись на вимоги, які вже розглядалися у справі №186/871/14-ц провадження №6/0186/56/20, заявник не вказує інших підстав заяви, а фактично лише наводить інші підстави щодо обставин видачі дублікату виконавчого листа, тобто заявник фактично змінює власну позицію щодо вказаних обставин на доведення обставин на підставі інших доказів.
З наведеного слідує, що оскільки заявник скористався своїм правом на звернення з заявою у справі №№186/871/14-ц провадження №6/0186/56/20, в якій була заявлена вимога, зокрема, про видачу дублікату виконавчого листа, і судом у вказаній справі її розглянуто та відмовлено у її задоволенні, повторний розгляд у справі №186/871/14-ц провадження №6/0186/46/23 такої ж вимоги, суперечитиме приписам юридичної визначеності.
Враховуючи те, що ухвалою суду від 21 грудня 2020 року, яка заявником не оскаржувалась та набрала законної сили 06 січня 2021 року, заявнику було відмовлено у видачі дублікату виконавчого листа у справі №186/871/14-ц, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Одночасно, суд роз`яснює, що згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На підставі викладеного, керуючись ст.255 ЦПК України, - суд
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу дублікату виконавчого листа, закрити на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Роз`яснити заявнику положення ч.2 ст.256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя: С.С. Кривошея.
