ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 380/7479/22

адміністративне провадження № К/990/37679/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів -Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 380/7479/22

за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій,

за касаційною скаргою Печерського районного суду міста Києва на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року, прийняте в складі судді Клименко О.М., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Затолочного В.С.

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відстрочку Печерського районного суду міста Києва у задоволенні запиту позивача від 24.04.2022;

- зобов`язати відповідача (в порядку частини першої статті 371, пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) надати запитувану інформацію.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що відповідач незаконно відстрочив задоволення його запиту на інформацію з огляду на те, що наявність збройного конфлікту на території України, ворожих атак, загальної військової мобілізації, військових дій тощо не є достатніми підставами для того, аби будь-який суб`єкт права на всій території України не виконував свої обов`язки та покликався на обставини непереборної сили, оскільки ці обставини мають бути форс-мажорними саме для якогось конкретного випадку виконання зобов`язання. Відповідач у своєму рішенні про відстрочку не обґрунтував наявності обставин непереборної сили загалом, та не довів, що обставини були форс-мажорними для задоволення запиту на публічну інформацію протягом 24-29 квітня 2022 року. На момент розгляду запиту позивача Печерський районний суд м. Києва активно вів свою діяльність, приймав кореспонденцію, розглядав справи, публікував новини та не був евакуйованим, тобто функціонував. Наведене, на переконання позивача, демонструє те, що на час розгляду його запиту на публічну інформацію у відповідача не існували такі обставини непереборної сили у розумінні частини 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які б унеможливлювали надання відповіді на запит. Посилання відповідача на рішення Ради суддів України від 25.03.2022 № 11, на думку позивача, не свідчить про правомірність відстрочки, оскільки це рішення має рекомендаційний характер.

3. Також позивач стверджував, що рішення відповідача про відстрочку в наданні інформації на запит є незаконним ще й через відсутність у ньому обов`язкових елементів такого рішення, а саме порядку його оскарження, що є порушенням вимог частини 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, Закон України «Про доступ до публічної інформації» вимагає зазначити причини безпосередньо у рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію, а не з посиланням на інший документ, в якому такі причини зазначені.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року, позов задоволено частково: визнано протиправною відстрочку Печерського районного суду м. Києва, оформлену листом від 27 квітня 2022 року № 883/22, у задоволенні запиту ОСОБА_1 на інформацію від 24 квітня 2022 року; зобов`язано Печерський районний суд м. Києва надати ОСОБА_1 запитувану інформацію згідно його запиту від 24 квітня 2022 року. В решті позовних вимог відмовлено.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. У випадку відсутності таких обставин (відсутності ворожих авіаційних атак на місто Київ у певні періоди протягом робочого дня) відповідач, як розпорядник інформації, повинен виконати свій обов`язок та надати заявнику запитувану інформацію.

6. Суди врахували введення та продовження в Україні воєнного стану, а також доводи відповідача про його місце розташування та неодноразові авіаційні атаки ворога на столицю України, що ускладнює роботу суду та дійшли висновку про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості вчинення тих чи інших дій у строки, передбаченні законом, у зв`язку із його запровадженням, не може вважатись поважною причиною відкладення вчинення таких дій чи не вчинення їх взагалі. Також суди зазначали про те, що відповідачем не надано суду доказів того, що в період п`яти робочих днів з дня отримання запиту позивача мали місце обставини, які унеможливлювали надання відповіді на запит і стали причиною для прийняття рішення про відстрочення відповіді аж до закінчення строку дії воєнного стану на території України.

7. У зв`язку із цим, суди визнали протиправною відстрочку Печерського районного суду м. Києва, оформлену листом від 27 квітня 2022 року № 883/22, у задоволенні запиту ОСОБА_1 на інформацію від 24 квітня 2022 року та зобов`язали Печерський районний суд м. Києва надати ОСОБА_1 запитувану інформацію.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Печерський районний суд міста Києва подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

9. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, відповідач посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

10. Скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 40 Конституції України без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 18 березня 2020 року у справі №296/7879/17 та від 06 березня 2019 року у справі №813/3059/16. Так, у вказаних справах Верховний Суд вказав на те, що право особи на звернення до органів державної влади закріплене у статті 40 Конституції України, деталізовано у Законі України «Про звернення громадян», а порядок здійснення та забезпечення права, передбаченого статтею 34 Конституції України, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

11. Також, оскаржуючи судові рішення, скаржник, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання тлумачення та застосування положень частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" у подібних правовідносинах щодо доступу до публічної інформації та відстрочки в задоволенні подібних запитів відповідно до частини шостої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" саме в період воєнного стану.

ІV. Позиція інших учасників справи

12. Позивач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А, від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Печерського районного суду міста Києва на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року.

14. Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

15. Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 05 жовтня 2023 року.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

16. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 24.04.2022 надіслав на електронну адресу Печерського районного суду міста Києва запит на доступ до публічної інформації, в якому просив повідомити: дату ухвалення Печерським районним судом міста Києва рішення у справі № 757/30711/21-п та його зміст; дату оскарження вказаного рішення; дати усіх засідань Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/30711/21-п; вхідні номер та дату надходження до Печерського районного суду міста Києва експертизи, яка була призначена на підставі постанови від 18 жовтня 2021 року у цій справі; вихідні номер та дату направлення в експертну установу постанови від 18 жовтня 2021 року Печерського районного суду міста Києва про проведення експертизи у цій справі.

17. Листом від 27.04.2022 № 883/22 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що з метою запобігання загрози життю та здоров`ю суддів та учасників судового процесу у період воєнного стану, публічний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено. З урахуванням вказаного та на виконання рішення Ради суддів України від 25.03.2022 №11, Печерським районним судом міста Києва відстрочено надання відповіді на запит до закінчення строку дії воєнного стану.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

18. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

19. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

21. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

22. Частина 1 статті 6 Закону № 2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

23. Частина 2 статті 6 Закону № 2939-VI обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

24. Частиною другою статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

25. За правилами, встановленими у частинах першій і четвертій статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

26. У силу вимог частини шостої статті 22 Закону № 2939-VI відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

27. У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис (частина сьома статті 22 Закону №2939-VI).

28. Відповідно до частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України непереборною силою є надзвичайна та невідворотна за даних умов подія, а також в частині другій статті 218 Господарського кодексу України, яка під непереборною силою розуміє надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності.

29. Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі - Закон № 671/97-ВР) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

30. Частиною 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

33. Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

34. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, посилаючись на частину 6 статті 22 Закону № 2939-VI та частину 2 статті 14-1 Закону № 671/97-ВР врахували введення та продовження в Україні воєнного стану, а також доводи відповідача про його місце розташування та неодноразові авіаційні атаки ворога на столицю України, що ускладнює роботу суду та дійшли висновку про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості вчинення тих чи інших дій у строки, передбаченні законом, у зв`язку із його запровадженням, не може вважатись поважною причиною відкладення вчинення таких дій чи не вчинення їх взагалі. Також суди зазначали про те, що відповідачем не надано суду доказів того, що в період п`яти робочих днів з дня отримання запиту позивача мали місце обставини, які унеможливлювали надання відповіді на запит і стали причиною для прийняття рішення про відстрочення відповіді аж до закінчення строку дії воєнного стану на території України.

35. У касаційній скарзі касатор посилається на неправильне тлумачення судами приписів частини 2 статті 14-1 Закону № 671/97-ВР та відповідно неправильне застосування цих положень в контексті частини 6 статті 22 Закону № 2939-VI, зазначає, що суди не врахували, що у даному випадку наявні обставини, які відповідно до переліку, визначеного частиною 2 статті 14-1 Закону № 671/97-ВР є обставинами непереборної сили, а тому виключно наявність таких обставин є законною підставою для відстрочки у задоволенні запиту на інформацію відповідно до частини 6 статті 22 Закону № 2939-VI.

36. Після відкриття провадження у цій справі, Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року у справі № 380/7189/22 сформував правовий висновок щодо застосування положень частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" у подібних правовідносинах щодо доступу до публічної інформації та відстрочки в задоволенні запитів відповідно до частини шостої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" в період воєнного стану.

37. Так, Верховний Суд вказав, що зазначені в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» події, зокрема, такі як збройний конфлікт, ворожі атаки, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо є надзвичайними та невідворотними обставинами (обставинами непереборної сили), що відповідно до частини шостої статті 22 Закону №2939-VI можуть зумовлювати відстрочку в задоволенні запиту на інформацію.

38. Введений в Україні воєнний стан згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 є обставиною непереборної сили в розумінні частини 6 статті 22 Закону № 2939-VI.

39. Водночас колегія суддів Верховного Суду враховує, що відповідно до положень частини третьої статті 34, частини другої статті 64 Конституції України, статті 6 Закону № 2939-VI право на доступ до інформації в умовах воєнного стану може підлягати обмеженням, перш за все, для захисту інтересів національної безпеки та територіальної цілісності держави.

40. При цьому на можливість належного опрацювання запитів і надання запитуваної інформації впливають заходи, передбачені, зокрема, статтею 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», що їх вживають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інші розпорядники публічної інформації в умовах правового режиму воєнного стану.

41. У зв`язку із цим своєчасність розгляду запитів на публічну інформацію може залежати від багатьох чинників, зокрема, адресата, якому надісланий запит, режиму його роботи та наявності технічних можливостей опрацьовувати кореспонденцію (засобів комунікації, інтернету), наближення установи до місць проведення бойових дій, характеру запитуваної інформації тощо.

42. Ураховуючи наведену правову позицію, колегія суддів Верховного Суду уважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості вчинення тих чи інших дій у строки, передбаченні законом, у зв`язку із його запровадженням, не може вважатись поважною причиною відкладення вчинення таких дій чи не вчинення їх взагалі.

43. У цій справі відповідач відстрочив позивачу надання відповіді на його запит, у зв`язку із тим, що публічний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено. Водночас відповідач відстрочив надання відповіді на запит до закінчення строку дії воєнного стану в Україні, посилаючись на рішення Ради суддів України від 25.03.2022 № 11, яким судам в інтересах національної безпеки було рекомендовано тимчасово відстрочити до закінчення строку дії воєнного стану в Україні надання відповідей на запити про публічну інформацію, що надійшли з початку введення воєнного стану в України - 24 лютого 2022 року.

44. Ураховуючи вказані мотиви прийнятого відповідачем рішення, суди попередніх інстанцій зазначили, що тимчасове призупинення публічного доступу до Реєстру, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» не є обставиною непереборної сили, оскільки Печерський районний суд міста Києва, як суд першої інстанції, у провадженні якого перебуває справа, інформацію про яку запитував позивач у своєму запиті, має доступ до цієї справи у паперовому вигляді, а тому може надати позивачу запитувані ним відомості без звернення до вказаних Реєстру та сервісів. Відтак у силу вимог частини 6 статті 22 Закону № 2939-VI наведена обставина не може бути підставою для відстрочки надання відповіді на запит. Також суди урахували відсутність доказів того, що в період п`яти робочих днів з дня отримання запиту позивача мали місце обставини, які унеможливлювали надання відповіді на запит і стали причиною для прийняття рішення про відстрочення відповіді аж до закінчення строку дії воєнного стану на території України.

45. З огляду на викладене та мотиви прийнятого відповідачем рішення, а також зважаючи на продовження роботи Печерського районного суду міста Києва в умовах воєнного стану, колегія суддів Верховного Суду уважає, що застосування відповідачем у цьому випадку інструменту відстрочки на весь час дії воєнного стану в Україні, з урахуванням загальної рекомендації судам, висловленої Радою суддів України на початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, не було виправдано причинами, що об`єктивно унеможливлювали надання запитуваної інформації у встановлений законом строк або становили загрозу національній безпеці.

46. Стосовно доводів касаційної скарги про ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №296/7879/17 та від 06 березня 2019 року у справі №813/3059/16, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

47. Велика Палата Верховного Суду неодноразово надавала роз`яснення як треба розуміти подібність правовідносин.

48. Розглядаючи це питання, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16).

49. Посилаючись у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції, при вирішенні спору, не були враховані висновки Верховного Суду, сформовані у справах № 296/7879/17 та № 813/3059/16, касатор не звернув увагу на те, що судом у вказаних справах надавалася правова оцінка обставинам подання запиту на інформацію, який подано згідно із Законом № 2939-VІ, однак який за своїм змістом поєднує предмет регулювання Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР та Закону № 2939-VІ. У цій справі надається правова оцінка правомірності відстрочення відповіді на запит до закінчення строку дії воєнного стану на території України.

50. З огляду на наведене, незастосування судами попередніх інстанцій наведених висновків Верховного Суду, не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, оскільки фактичні обставини у вказаних справах та у цій справі є відмінними.

51. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

52. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІХ. Судові витрати

53. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Печерського районного суду міста Києва залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року у справі № 380/7479/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О.Р. Радишевська

С.А.Уханенко