Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/7479/22
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду м. Києва про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Печерського районного суду м. Києва (Відповідач) в якому просить:
- визнати протиправною відстрочку Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2022 у задоволенні мого запиту на інформацію від 24.04.2022 та зобов`язати Печерський районний суд м. Києва негайно (в порядку ч. 1 ст. 371, п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України) надати запитувану інформацію;
- судові витрати покласти на Відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24 квітня 2022 року надіслав на електронну адресу відповідача запит на публічну інформацію, в якому просив надати інформацію щодо справи про адміністративне правопорушення № 757/30711/21-п, зокрема повідомити: дату ухвалення рішення у цій справі та його зміст; дату оскарження вказаного рішення; дати усіх засідань у цій справі; вхідні номер та дата надходження до Печерського районного суду м. Києва експертизи, яка була призначена на підставі постанови від 18 жовтня 2021 року у цій справі, та вихідні номер та дату направлення в експертну установу постанови Печерського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2021 року про проведення експертизи у цій справі.
Листом від 27 квітня 2022 року № 883/22 відповідач відстрочив надання відповіді на запит позивача до закінчення строку дії воєнного стану в Україні. Рішення про відстрочку мотивоване тим, що доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісу «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено і відстрочка застосовується «на виконання рішення Ради суддів України № 11 від 25 березня 2022 року».
Позивач уважає, що відповідач незаконно відстрочив задоволення його запиту на інформацію з огляду на те, що сама наявність збройного конфлікту на території України, ворожих атак, загальної військової мобілізації, військових дій тощо не є достатніми підставами для того, аби будь-який суб`єкт права на всій території України не виконував свої обов`язки та покликався на обставини непереборної сили. Адже ці обставини мають бути форс-мажорними саме для якогось конкретного випадку виконання зобов`язання. Відповідач у своєму рішенні про відстрочку не обґрунтував ані наявності обставин непереборної сили загалом, ані не довів, що обставини були форс-мажорними для задоволення запиту на публічну інформацію протягом 24-29 квітня 2022 року. На момент розгляду запиту позивача Печерський районний суд м. Києва активно вів свою діяльність, приймав кореспонденцію, розглядав справи, публікував новини та не був евакуйованим, тобто функціонував. Наведене, на переконання позивача, демонструє те, що час розгляду його запиту на публічну інформацію у відповідача не існували такі обставини непереборної сили у розумінні частини 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які б унеможливлювали надання відповіді на запит.
Позивач вказує, що відповідач не може виправдати свої незаконні дії покликанням на рішення Ради суддів України № 11 від 25 березня 2022 року, оскільки таке рішення не є обов`язковим за своїм характером, а носить виключно рекомендаційний характер.
Також, на думку позивача, той факт, що доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісу «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено не може виправдати незаконні дії відповідача щодо обов`язку надання відповіді на запит на публічну інформацію.
Позивач стверджує, що рішення відповідача про відстрочку в наданні інформації на запит також є незаконним ще й через відсутність у ньому обов`язкових елементів такого рішення, а саме порядку його оскарження, що є порушенням вимог частини 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, Закон України «Про доступ до публічної інформації» вимагає зазначити причини безпосередньо у рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію, а не з посиланням на інший документ, в якому такі причини зазначені.
Позивач підсумовує, що відстрочка Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2022 року в задоволенні його запиту на інформацію від 24 квітня 2022 року є незаконною, а тому наявні підстави для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що Печерський районний суд м. Києва розташований в одній адміністративній будівлі з декількома об`єктами критичної інфраструктури та неподалік будівлі Служби безпеки України. Таке розташування суду становить підвищену небезпеку в умовах військових повітряних атак збоку Російської Федерації, які як загальновідомо протягом квітня 2022 року на місто Київ здійснювались до п`яти разів на добу та здійснюються й по сьогодні. Саме в цьому контексті відповідач врахував рішення Ради суддів України № 11 від 25 березня 2022 року при прийнятті рішення про відстрочку в наданні інформації на запит позивача, про що й зазначено у відповіді на виконання вимог пункту 3 частини 7 статі 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Разом з тим загальновідомим є факт, що публічний доступ до сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» на сайті судової влади тимчасово призупинено з метою запобігання загрози життю та здоров`ю суддів та учасників судового процесу в період воєнного стану, про що також зазначено у відповіді на виконання вимог пункту 3 частини 7 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Тому, на переконання відповідача, доводи позивача про незазначення в оскаржуваному рішенні причин відстрочки надання запиту на інформацію є необґрунтованими і зводяться до незгоди позивача з цими причинами по суті.
Відповідач стверджує, що аргументи позивача про протиправність оскаржуваного рішення про відстрочку через незазначення в такому рішенні порядку його оскарження є безпідставними, оскільки це не мало наслідком неможливості реалізації чи порушення права позивача на його оскарження. Вказана вимога закону не була дотримана виключно у зв`язку з «людським фактором» складністю роботи працівника суду, відповідального за підготовку проектів відповідей на запити про доступ до публічної інформації, в умовах воєнного стану, у тому числі між повітряними атаками агресора, що з одного боку дестабілізує увагу та зосередженість людини, а з іншого вимагає своєчасного та оперативного опрацювання чисельної кількості запитів та звернень за короткий час. З аналогічних причин в оскаржуваному рішенні не було зазначено і короткої суті рішення Ради суддів України № 11 від 25 березня 2022 року. Поряд з цим це не стало перешкодою для позивача в ознайомленні з цим рішенням. На думку відповідача, згадані недоліки не вказують на протиправність оскаржуваного рішення, оскільки не мали наслідком обмеження в реалізації чи порушення прав позивача.
Відповідач наголошує, що ним не відмовлено у наданні публічної інформації позивачу, а відстрочено її надання, тому твердження останнього про порушення права на доступ до публічної інформації є безпідставними згідно положень Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, відповідач вважає, що твердження позивача про актуальність в період військової агресії на державу суспільного інтересу щодо судового розгляду справи про адміністративне правопорушення є самі по собі сумнівними.
Відповідач підсумовує, що рішення про відстрочку в задоволенні запиту на надання публічної інформації прийнято ним з дотриманням вимог статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зокрема, з урахуванням всіх обставин, обґрунтовано, добросовісно, розумно, розсудливо і пропорційно.
Також відповідач просить суд врахувати відсутність підстав для негайного виконання рішення згідно зі статтями 263, 371 КАС України, відповідно до яких негайному виконанню підлягає рішення суду про оскарження бездіяльності розпорядника публічної інформації щодо розгляду запиту, а не його рішення стосовно запиту на публічну інформацію, що є спором щодо результатів розгляду запиту.
З огляду на викладене просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, в якій додатково зазначає, що сама наявність загроз та потенційної можливості ракетних обстрілів не задовольняє законну вимогу «настання обставин непереборної сили» відповідно до частини 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» для застосування механізму відстрочки. Адже вказана норма Закону вимагає саме «настання» обставин непереборної сили, а не лише перманентна чи тимчасова «загроза» або «ризик» настання таких обставин.
Позивач зазначає, що аргументи відповідача щодо інформації, яка підлягає обмеженню, є нерелевантними для вирішення цього спору, адже запитувана ним інформація не належить до жодної з категорій інформації з обмеженим доступом.
Позивач стверджує, що сам факт незазначення порядку оскарження прийнятого рішення порушує обов`язок відповідача, визначений частиною 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», та відповідно його право на доступ до публічної інформації. Вважає, що доводи відповідача про наявність «людського фактору» є безпідставними, оскільки останній систематично не дотримується вимог Закону в цій частині.
Щодо аргументів відповідача про те, що актуальність запитуваної позивачем інформації під час дії воєнного стану є сумнівною позивач зазначає, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає можливості відстрочки у наданні інформації на запит через те, що суспільного інтересу в цій інформації немає. Розпорядник зобов`язаний надати відповідь на запит на будь-яку інформацію, незважаючи на те, чи присутній суспільний інтерес у такій інформації, чи ні.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 16 травня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 06 червня 2022 року задоволено заяву судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевича Олександра Михайловича про самовідвід у адміністративній справі № 380/7479/22 за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва про визнання протиправною відстрочки у задоволенні запиту на інформацію та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою судді від 07 червня 2022 року прийнято матеріали адміністративної справи № 380/7479/22 до провадження. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
24 квітня 2022 року позивач надіслав на електронну адресу відповідача запит на доступ до публічної інформації, в якому просив повідомити:
- дату ухвалення Печерським районним судом м. Києва рішення у справі № 757/30711/21-п та його зміст;
- дату оскарження вказаного рішення;
- дати усіх засідань Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/30711/21-п;
- вхідні номер та дата надходження до Печерського районного суду м. Києва експертизи, яка була призначена на підставі Постанови від 18 жовтня 2021 року у цій справі;
- вихідні номер та дату направлення в експертну установу Постанови від 18 жовтня 2021 року Печерського районного суду м. Києва про проведення експертизи у цій справі.
Листом від 27 квітня 2022 року № 883/22 Печерський районний суд м. Києва повідомив позивача на його запит на доступ до публічної інформації від 24 квітня 2022 року про таке: « 25.04.2022 судом отримано Ваш запит в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» про надання інформації у судовій справі № 757/30711/21-п.
З метою запобігання загрози життю та здоров`ю суддів та учасників судового процесу у період воєнного стану, публічний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено.
З урахуванням вказаного та на виконання рішення Ради суддів України № 11 від 25 березня 2022 року, Печерським районним судом м. Києва відстрочено надання відповіді на Ваш запит до закінчення строку дії воєнного стану».
Позивач, уважаючи протиправною відстрочку Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2022 року в задоволенні запиту на інформацію від 24 квітня 2022 року, звернувся з цим позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності відстрочки Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2022 року в задоволенні запиту позивача на інформацію від 24 квітня 2022 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За змістом пунктів 1, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Статтею 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначений перелік розпорядників інформації.
Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
Обов`язки розпорядників інформації визначені статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» згідно з якою розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
Підстави для відстрочки в задоволенні запиту на інформацію визначені статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; строк, у який буде задоволено запит; підпис.
Статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив, що 24 квітня 2022 року позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації у судовій справі № 757/30711/21-п, однак листом від 27 квітня 2022 року № 883/22 відповідач повідомив позивача на його запит про те, що з метою запобігання загрози життю та здоров`ю суддів та учасників судового процесу у період воєнного стану, публічний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено. З урахуванням вказаного та на виконання рішення Ради суддів України № 11 від 25 березня 2022 року, Печерським районним судом м. Києва відстрочено надання відповіді на запит позивача від 24 квітня 2022 року до закінчення строку дії воєнного стану».
Оцінюючи правомірність відстрочки в задоволенні запиту на інформацію позивача від 24 квітня 2022 року, суд зазначає таке.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що орган, до якого направлено запит громадянина на отримання публічної інформації, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати запитувачу достовірну, точну й повну інформацію на його запит у встановлені законом строки.
Якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації» строки допускається відстрочка в задоволенні запиту на інформацію.
Єдиною умовою такої відстрочки є настання обставин непереборної сили.
Втім, Закон України «Про доступ до публічної інформації» не дає визначення поняття обставин непереборної сили.
Разом з тим таке визначення міститься у частині другій статті 14-1 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» згідно з якою форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт, ворожі атаки, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, введення комендантської години.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Суд відзначає, що відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Таким чином, право особи звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, а також отримувати обґрунтовані відповіді на свої звернення у встановлений законом строк не може бути обмежене внаслідок введення в державі воєнного стану.
Разом з тим своїм рішенням від 23 березня 2022 року № 11 Рада суддів України вирішила: « 1. Судам України, Державній судовій адміністрації України, іншим установам системи правосуддя тимчасово відстрочити до закінчення строку дії воєнного стану в Україні надання відповідей на усі запити про публічну інформацію, які надійшли з початку введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року».
Саме не вказане рішення покликається відповідач у своєму листі від 27 квітня 2022 року № 883/22 як на підставу для відстрочки надання відповіді на запит позивача від 24 квітня 2022 року.
Проте суд наголошує, що рішення Ради суддів України носять рекомендаційний характер для судів. Адже відповідно до статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування, а її рішення є обов`язковими для всіх органів суддівського самоврядування, а не судів.
Разом з тим суд враховує доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо місця його розташування, а також щодо неодноразових авіаційних атак ворога на столицю України. З цього приводу суд зазначає, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Відтак суд доходить висновку, що у випадку відсутності таких обставин (відсутності ворожих авіаційних атак на місто Київ у певні періоди протягом робочого дня) відповідач, як розпорядник інформації, повинен виконати свій обов`язок та надати заявнику запитувану інформацію.
Суд також уважає, що наведені вище обставини можуть вважатися поважними причинами пропуску строку розгляду запиту на інформацію. Натомість право на отримання інформації є конституційним правом особи та не може бути обмеженим навіть за умов запровадження державою воєнного стану, про що вже зазначено судом вище.
Щодо покликань відповідача на те, що публічний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено суд зазначає, що вказана обставина не є непереборною силою, а відтак у силу вимог частини шостої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути підставою для відстрочки надання відповіді на запит.
Печерський районний суд м. Києва, як суд першої інстанції, у провадженні якого перебуває справа, має доступ до такої справи у паперовому вигляді, а тому може надати позивачу запитувані ним відомості без звернення до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду».
Крім того, у суді діє автоматизована система документообігу, в якій відображені усі відомості щодо руху справи як у суді першої, так і в судах наступних інстанцій.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що незазначення у листі відповідача від 27 квітня 2022 року № 883/22 порядку оскарження рішення розпорядника інформації про відстрочку є порушенням частини 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Покликання відповідача на те, що у цьому випадку мав місце «людський фактор», а також на те, що вказана обставина не мала наслідком обмеження в реалізації чи порушення прав позивача суд оцінює критично, оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає жодних випадків за яких розпорядник інформації може відступати від обов`язку щодо зазначення у рішенні про відстрочку порядку його оскарження.
Суд також бере до уваги аргументи позивача про те, що відповідно до частини сьомої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк. У своєму рішенні про відстрочку відповідач зазначив, що надання відповіді на запит відстрочено «на виконання рішення Ради суддів України № 11 від 25 березня 2022 року». Однак таке посилання на інший документ не є самим по собі роз`ясненням причини та не відповідає вимогам пункту 3 частини 7 статі 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Адже вказаний Закон вимагає зазначити причини безпосередньо у рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію, а не покликатися на інший документ, в якому такі причини зазначені.
За таких обставин суд доходить висновку про те, що відстрочка Печерського районного суду м. Києва, оформлена листом від 27 квітня 2022 року № 883/22, у задоволенні запиту позивача на інформацію від 24 квітня 2022 року є протиправною, а тому позовна вимога в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Тож з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд уважає за необхідне зобов`язати відповідача надати позивачу запитувану інформацію згідно його запиту від 24 квітня 2022 року.
Також суд відзначає, що у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати відповідача негайно (в порядку ч. 1 ст. 371, п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України) надати запитувану інформацію.
Така редакція змісту цієї позовної вимоги дає підстави дійти висновку, що позивач фактично просить суд звернути рішення суду у цій справі до негайного виконання.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 371 КАС України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Пунктом першим частини першої статті 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
У цій справі позивач оскаржує відстрочку задоволення запиту на інформацію (пункт 2 частини 2 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»), а не ненадання відповіді на запит на інформацію (бездіяльність розпорядника інформації щодо розгляду запиту на інформацію) (пункт 3 частини 2 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»), а відтак підстави для звернення рішення суду до негайного виконання відсутні.
З огляду на наведене позовна вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з правилами статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції № 0.0.2543107564.1 від 13 травня 2022 року при зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 793,92 грн, відтак, ураховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного суду м. Києва, який виступав відповідачем у справі, на користь позивача належить стягнути 595,44 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Печерського районного суду м. Києва (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601) про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій задоволити частково.
Визнати протиправною відстрочку Печерського районного суду м. Києва, оформлену листом від 27 квітня 2022 року № 883/22, у задоволенні запиту ОСОБА_1 на інформацію від 24 квітня 2022 року.
Зобов`язати Печерський районний суд м. Києва надати ОСОБА_1 запитувану інформацію згідно його запиту від 24 квітня 2022 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного суду м. Києва (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 02896745) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 595,44 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 15 липня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.
