Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2022 рокуСправа № 380/7479/22 пров. № А/857/13087/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача Качмара В.Я.,
суддів Большакової О.О., Затолочного В.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного суду міста Києва про визнання протиправними дій, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Печерського районного суду міста Києва на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року (суддя Клименко О.М., м.Львів, повний текст складено 15 липня 2022 року),
ВСТАНОВИВ:
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Печерського районного суду міста Києва (далі Районний суд) в якому просив:
визнати протиправною відстрочку Районного суду у задоволенні запиту позивача від 24.04.2022 (далі Запит);
зобов`язати відповідача (в порядку частини першої статті 371, пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) надати запитувану інформацію.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відстрочку Районного суду оформлену листом від 27.04.2022 № 883/22, у задоволенні Запиту ОСОБА_1 . Зобов`язано Районний суд надати ОСОБА_1 запитувану інформацію згідно його Запиту. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі із посиланням на норми матеріального права, вказує, що судом першої інстанції до спірних відносин застосовано норму Закону, яка не підлягає застосуванню, зокрема статтю 40 Конституції України про неможливість обмеження в період дії воєнного стану конституційного права на інформацію. Зазначає, що позивач реалізував своє право звернення до органу державної влади, яке було розглянуто відповідачем з наданням відповіді в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі Закон №2939-VI) з якою позивач не погоджується по суті з підстав та причин відстрочки. Вказує про неправильне тлумачення частини шостої статті 22 Закону №2939-VI, оскільки Районний суд приймаючи рішення про відстрочку, виконав свій обов`язок в умовах реальної загрози воєнних дій намагаючись відповідно до вимог закону своєчасно розглянути Запит та повідомити позивача, як і чисельну кількість звернень та запитів інших осіб, які надійшли до суду за період військової агресії станом на кінець квітня 2022 року у кількості понад тисяча звернень. Звертає увагу на те, що позивач не є учасником справи за інформацією про стан розгляду якої він звертався і у відповідача немає безальтернативного обов`язку надати таку інформацію в період дії обставин непереборної сили.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. У випадку відсутності таких обставин (відсутності ворожих авіаційних атак на місто Київ у певні періоди протягом робочого дня) відповідач, як розпорядник інформації, повинен виконати свій обов`язок та надати заявнику запитувану інформацію.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В частині відмовлених позовних вимог, рішення суду фактично не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини рішення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 24.04.2022 позивач надіслав на електронну адресу відповідача Запит на доступ до публічної інформації, в якому просив повідомити:
- дату ухвалення Районним судом рішення у справі № 757/30711/21-п та його зміст;
- дату оскарження вказаного рішення;
- дати усіх засідань Районного суду у справі № 757/30711/21-п;
- вхідні номер та дата надходження до Районного суду експертизи, яка була призначена на підставі Постанови від 18 жовтня 2021 року у цій справі;
- вихідні номер та дату направлення в експертну установу Постанови від 18 жовтня 2021 року Районного суду про проведення експертизи у цій справі.
Листом від 27.04.2022 № 883/22 відповідач повідомив ОСОБА_1 про таке: « 25.04.2022 судом отримано Ваш запит в порядку Закону №2939-VI про надання інформації у судовій справі № 757/30711/21-п. З метою запобігання загрози життю та здоров`ю суддів та учасників судового процесу у період воєнного стану, публічний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено. З урахуванням вказаного та на виконання рішення Ради суддів України від 25.03.2022 №11 (далі Рішення №11, РСУ відповідно), Районним судом відстрочено надання відповіді на Ваш запит до закінчення строку дії воєнного стану».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про інформацію» (далі Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 Закону №2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон № 2939-VI.
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За змістом пунктів 1, 6 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до статті 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Обов`язки розпорядників інформації визначені статтею 14 Закону № 2939-VI згідно з якою розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частинами першою, другою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
Підстави для відстрочки в задоволенні запиту на інформацію визначені статтею 22 Закону № 2939-VI.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 22 Закону № 2939-VI відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; строк, у який буде задоволено запит; підпис.
Статтею 23 Закону № 2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Як уже встановлено вище, 24.04.2022 позивач звернувся до відповідача із Запитом на отримання публічної інформації у судовій справі № 757/30711/21-п, однак листом від 27.04.2022 № 883/22 відповідач повідомив позивача про те, що з метою запобігання загрози життю та здоров`ю суддів та учасників судового процесу у період воєнного стану, публічний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено. З урахуванням вказаного та на виконання Рішення № 11 Районним судом відстрочено надання відповіді на Запит до закінчення строку дії воєнного стану».
Аналіз вищенаведених норм дає підстави дійти висновку, що орган, до якого направлено запит громадянина на отримання публічної інформації, зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати запитувачу достовірну, точну й повну інформацію на його запит у встановлені законом строки.
Якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені Законом №2939-VI строки допускається відстрочка в задоволенні запиту на інформацію.
Єдиною умовою такої відстрочки є настання обставин непереборної сили.
Втім, Закон №2939-VI не дає визначення поняття обставин непереборної сили.
Таке визначення міститься у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі Закон № 671/97-ВР) згідно з якою форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема: загроза війни, збройний конфлікт, ворожі атаки, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, введення комендантської години.
Указами Президента України від 24.02.2022, 14.03.2022, 18.04.2022, 17.05.2022 №№64/2022, 133/2022, 259/2022, 341/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан та продовжено такий на строки, що визначені у відповідних Указах.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Таким чином, право особи звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, а також отримувати обґрунтовані відповіді на свої звернення у встановлений законом строк не може бути обмежене внаслідок введення в державі воєнного стану.
Разом з тим, Рішенням № 11 РСУ вирішила: « 1. Судам України, Державній судовій адміністрації України, іншим установам системи правосуддя тимчасово відстрочити до закінчення строку дії воєнного стану в Україні надання відповідей на усі запити про публічну інформацію, які надійшли з початку введення воєнного стану в Україні 24.02.2022».
Саме на вказане Рішення покликається відповідач у своєму листі від 27.04.2022 №883/22 як на підставу для відстрочки надання відповіді на Запит позивача.
Разом з тим, апеляційний суд приймає доводи скаржника про те, що зважаючи на місце розташування Районного суду та неодноразові авіаційні атаки ворога на столицю України робота суду є дещо утруднена. Разом з тим, відповідачем-апелянтом, як суду першої так і суду апеляційної інстанції не подано доказів того, що в період п`яти робочих днів з дня отримання Запиту позивача мали місце обставини, які унеможливлювали надання відповіді на Запит і стали причиною для прийняття рішення про відстрочення відповіді на Запит аж до закінчення строку дії воєнного стану на території України.
Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості вчинення тих чи інших дій у строки передбаченні законом, у зв`язку із запровадженням такого, не може вважатись поважною причиною відкладення вчинення таких дій чи не вчинення їх взагалі.
Наведені вище обставини можуть вважатися поважними причинами пропуску строку розгляду запиту на інформацію. Натомість право на отримання інформації є конституційним правом особи та не може бути обмеженим навіть за умов запровадження державою воєнного стану, про що вже зазначено судом вище.
Щодо покликань відповідача на те, що публічний доступ до Реєстру, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» тимчасово призупинено суд зазначає, що вказана обставина не є непереборною силою, а відтак у силу вимог частини шостої статті 22 Закону №2939-VI не може бути підставою для відстрочки надання відповіді на запит.
Районний суд, як суд першої інстанції, у провадженні якого перебуває справа, має доступ до такої справи у паперовому вигляді, а тому може надати позивачу запитувані ним відомості без звернення до Реєстру, сервісів «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду».
Крім того, відповідно до частини сьомої статті 22 Закону 2939-VI у рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк. У своєму рішенні про відстрочку відповідач зазначив, що надання відповіді на Запит відстрочено «на виконання Рішення РСУ №11». Однак таке посилання на інший документ не є самим по собі роз`ясненням причини та не відповідає вимогам пункту 3 частини сьомої статі 22 Закону 2939-VI. Адже вказаний Закон вимагає зазначити причини безпосередньо у рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію, а не покликатися на інший документ, в якому такі причини зазначені.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відстрочка відповідача оформлена листом від 27.04.2022 № 883/22, у задоволенні Запиту є протиправною.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування рішення суду.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Печерського районного суду міста Києва залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний
