ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.09.2023 Справа №607/18956/22
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі головуючого: Братасюка В.М.,
за участю секретаря: Мокрій М.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі питання ухвалення додаткового рішення суду, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженнісуду перебувавпозов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної казначейської служби України, Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення моральної шкоди. Позивач просив відшкодувати шкоду в розмірі 50000грн., стягнувши зазначену суму з Державної казначейської служби України як центрального органу виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відшкодування шкоди, завданої останньому під час здійснення ВП №63048283 Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.08.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на якому обліковуються кошти Державного бюджету України.
05.09.2023 року на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від представника позивача адвоката Бакалець І.Г. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, оскільки при вирішенні спору судом не було вирішено питання понесених позивачем судових витрат, просить ухвалити додаткове рішення по справі №607/18956/22, яким: стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 992,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
Вирішуючи заяву суд наголошує на наступному.
Згідно п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників судового розгляду ухвалити додаткове рішення, якщо судом не було вирішене питання про судові витрати.
Заява мотивована тією обставиною, що між ОСОБА_3 та адвокатом Бакалець І.Г. було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги від 03.09.2022року, за змістом якого сторони погодили що за надання правової допомоги позивачем оплачується гонорар у фіксованому розмірі, що зазначений у сумі 10000 грн. після підписання договору.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України.
Частиною 2 статті 137 ЦПК встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 2 ст.43ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно із ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Сторона позивача, на підтвердження понесених судових витрат надала суду копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 03.09.2022року, квитанцію до прибуткового касового ордера №40 від 03.09.2022року на суму 10000грн.
Пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частин першої та другоїстатті 30Законугонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту положень частини третьоїстатті 27 Законудо договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 ЦК Українизакріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Разом з тим, згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин першої та другоїстатті 30Законугонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту положень частини третьоїстатті 27 Законудо договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 ЦК Українизакріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що висловлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зауважує, що сторона позивача просить ухвалити додаткове рішення по справі №607/18956/22, яким: стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 992,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. Водночас суд звертає увагу, що відповідачами у справі були ОСОБА_2 , Державна казначейська служба України, Відділ державної виконавчої служби у м.Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Судовим рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на якому обліковуються кошти Державного бюджету України. Тому, відповідно до ч.1ст.141ЦПК Українистягненню на користь позивача ОСОБА_1 підлягає сума сплаченого судового збору в розмірі 992,40грн. з відповідача Державної казначейської служби України.
Витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 10 000 грн. із відповідача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 стягненню не підлягають, так як вже зазначалося моральну шкоду позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України як центрального органу виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відшкодування шкоди, завданої останньому під час здійснення ВП №63048283 Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ). Підстав для стягнення зазначених витрат у відповідності до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України із відповідача ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 у суду немає. Окрім того, суд вважає, що заявлена сума відшкодуваннявитрат напрофесійну правничудопомогу урозмірі 10000грн.є неспівмірною зіскладністю справита виконанихробіт,а розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та акт виконаних робіт відсутній. Також, в порушення вимог ст.183 ЦПК, відсутні докази направлення примірника заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками іншим учасникам, з метою реалізації останніми права на спростування доводів заявника.
Керуючись ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Заяву розглядати без виклику учасників справи.
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бакалець Ігоря Гнатовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 992,40грн. понесених витрат на оплату судового збору.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня проголошення. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення можебути оскарженев апеляційномупорядку доТернопільського апеляційногосуду у 30-деннийстрок здня проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646.
Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м.Тернопіль, вул.Острозького,14, ЄДРПОУ 40330167.
Головуючий суддяВ. М. Братасюк
