Ухвала
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 461/2729/22
провадження № 61-10834св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
заінтересована особа - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін Сергій Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича
за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог
У червні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банк) звернулося до суду зі скаргою, у якій просило визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС) Мурихіна С. В. в частині невиконання вимог заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про закриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження.
Свої вимоги банк мотивував тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року у справі № 461/6294/16 з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 стягнено суму депозиту в розмірі 6 000,00 дол. США; суму процентів у розмірі 1 363,68 дол. США та судовий збір у розмірі 1 899,83 грн. Постановою ВПВР ДДВС МЮУ від 07 лютого 2018 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 461/6294/16. 15 листопада 2018 року банк добровільно виконав рішення суду, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, за якими ОСОБА_1 перераховано депозит у розмірі 6 000,00 дол. США; проценти в розмірі 1 097,76 дол. США за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою статтею 167 ПК України; перераховано витрати судового збору в розмірі 1 529,36 грн за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою статтею 167 ПК України.
З огляду на фактичне повне виконання рішення суду банк 05 травня 2022 року звернувся до ВПВР ДДВС із заявою про закриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, однак станом на кінець травня 2022 року жодної відповіді не отримано, виконавче провадження не закрито.
Ураховуючи наведене, банк просив скаргу задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 20 червня 2022 року скаргу задовольнив частково. Визнав неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР ДДВС МЮУ Мурихіна С. В., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, та зобов`язав усунути порушення. В задоволенні решти вимог скарги відмовив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи кошти у вигляді відсотків, ця особа щодо такої фізичної особи є податковим агентом, тому зобов`язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Відсутність в резолютивній частині рішення суду вказівки про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів не є підставою для невиконання банком функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановлених законодавством. Банк, добровільно виконуючи рішення суду, на підставі ПК України як податковий агент правомірно здійснив сплату передбачених законом податків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, тому виконав рішення суду, що є підставою для державного виконавця закрити виконавче провадження з примусового виконання такого рішення.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Львівський апеляційний суд постановою від 06 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ВПВР ДДВС задовольнив. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовив. Стягнув з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ВПВР ДДВС 2 481,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду мотивована недоведеністю заявлених банком вимог, адже заявник не надав доказів виконання рішення суду в розмірах, зазначених у рішенні суду. Судовий збір - це кошти, витрачені позивачем для звернення до суду, тому вони не оподатковуються, оскільки не є доходом у розумінні закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, пояснень, відзиву на неї та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 01 листопада 2022 року, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні апеляційної скарги ВПВР ДДВС.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 820/3747/18, від 25 квітня 2019 року у справі № 820/5002/16, від 05 серпня 2020 року у справі № К/9901/22886/18, від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16, від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19.
Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У своїх поясненнях на касаційну скаргу банк зазначає про те, що податковий обов`язок податкового агента виникає в силу закону, є імперативним і не може бути змінений за угодою осіб. Утримання податків і зборів з доходу є обов`язком банку, який виконав свою функцію податкового агента щодо стягнення податку на дохід із суми відсотків, чим добровільно виконав рішення суду, тому виконавче провадження підлягає закриттю.
26 грудня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ВПВР ДДВС МЮУ на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю рішення апеляційного суду.Банк (фінансова установа) нараховує та виплачує на користь фізичної особи проценти за договором депозиту, банк (фінансова установа), виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язаний (у випадках, передбачених ПК України) утримати /перерахувати податок із суми такого доходу.
Проте, якщо проценти за договором депозиту стягуються за рішенням суду, тобто має місце конкретизація їх розміру, зокрема, через неналежне виконання договірних зобов`язань за таких договором банком (фінансовою установою) або через невизнання права їх отримати, чи заперечення їх розміру тощо, такі особи (банк, фінансова установа) не виступають податковим агентом щодо такої фізичної особи на стадії виконання рішення суду, а тому не наділені правом нараховувати та утримувати за рахунок виплачуваних (стягуваних) сум податок.
Щодо утримання податків із стягнутого на користь позивача судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду з позовом, то судовий збір не є доходом у розумінні ПК України, з якого слід сплачувати податки в разі його стягнення судовим рішенням на користь його платника.
21 липня 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2022 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої
інстанції.
10 січня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року у справі № 461/6294/16-ц з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» стягнено на користь ОСОБА_1 7 363,68 дол. США та 1 899,83 грн судових витрат, на виконання якого 17 січня 2018 року районний суд видав виконавчий лист на підставі якого відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
У заяві, яку ВПВР ДДВС отримав 18 травня 2022 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило, що боржник самостійно фактично виконав вимоги виконавчого документа у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення на користь ОСОБА_1 грошових коштів, тому просило закінчити виконавче провадження. До заяви долучило копії платіжних доручень від 15 листопада 2018 року № 7214DNH0IB, № 8404, № 8403, № 98010, № 9805, № NDNH0IBFW03J6HG, згідно з якими стягувачу перераховано: депозит у розмірі 6 000,00 дол. США; проценти в розмірі 1 097,76 дол. США за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою статтею 167 ПК України; судовий збір у розмірі 1 529,36 грн, від імені та за рахунок стягувача банк як податковий агент перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою статтею 167 ПК України, в розмірі 265,92 дол. США (1 363,68*19,5%) та 370,47 грн (1 899,83*19,5%).
Зміст рішення Галицького районного суду м. Львова від 21 квітня 2017 року у справі № 461/6294/16-ц свідчить, що стягнена рішенням заборгованість складається із: заборгованості за вкладом - 6 000,00 дол. США, відсотками - 1 363,68 дол. США; відшкодування сплаченого позивачем судового збору - 1 899,83 грн.
2. Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з огляду на таке.
Мотиви передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Звертаючись до суду з цією скаргою, банк наголошував, що він виконав рішення суду в повному обсязі, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, проте державний виконавець не виконує вимог закону.
Так, частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 162.1.3. пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є податкові агенти.
Положеннями ПК України визначено поняття терміну «пасивні доходи», який означає у тому числі такі доходи, як проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, а також визначені ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 170.4.1 пункту 170.4 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування. Податковим агентом у строки, визначені цим Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці. Доходи, зазначені у цьому підпункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування.
Податкові агенти (банки, кредитні спілки), які нараховують доходи у вигляді процентів, зазначених у підпункті 170.4.1 цього пункту, у податковому розрахунку, подання якого передбачено підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 цього Кодексу, відображають загальну суму нарахованих у звітному податковому періоді доходів та загальну суму утриманого з них податку. При цьому у податковому розрахунку не зазначається інформація про суми окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного рахунку, ощадного (депозитного) сертифіката, вкладу (депозиту) члена кредитної спілки у кредитній спілці, суми нарахованих процентів, а також відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані такі доходи (підпункт 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 ПК України).
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статті 176 цього Кодексу.
Отже, об`єктом оподаткування військового збору є розмір доходу, з якого справляється податок на доходи фізичних осіб, при цьому базою оподаткування у цій справі є розмір нарахованих процентів.
Згідно з підпунктом «а» пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законом визначено імперативний порядок сплати податків і обов`язкових платежів на проценти за депозитним вкладом. Саме податковий агент здійснює нарахування та сплату цих платежів і є відповідальною особою за ці дії.
Ураховуючи наведене, суми, які суд визначає до стягнення за депозитним вкладом на користь вкладника як відсотки, обраховуються судом без віднімання сум податків і зборів, передбачених законом, оскільки податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України. Внаслідок виконання податковим агентом податкових зобов`язань розмір відсотків, визначених на підставі судового рішення, зменшується на розмір таких зобов`язань.
Отже, перерахувавши на користь стягувача суму відсотків за депозитним вкладом з відрахуванням обов`язкових платежів у передбачених законом розмірах, які сплачені ним як податковим агентом, банк діяв у межах, визначених законом, що свідчить про виконання ним рішення суду в цій частині.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц.
Проте у постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 642/8911/15-ц Верховний Суд виклав інші висновки у подібних правовідносинах, зокрема, що перерахування банком на виконання рішення суду суми відсотків за депозитним вкладом з відрахуванням обов`язкових платежів у передбачених законом розмірах, які сплачені ним як податковим агентом, за відсутності у резолютивній частині рішення вказівки, що сума доходу підлягає стягненню за відрахуванням цих сум, свідчать про невиконання ним судового рішення.
З огляду на викладене Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення правового питання щодо належного/не належного виконання банком рішення суду, яке набрало законної сили, з відрахуванням обов`язкових платежів у передбачених законом розмірах, які сплачені ним як податковим агентом, без зазначення цього в судовому рішенні, потребує необхідності формування єдиної правозастосовчої практики, що підлягає вирішенню об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у правовідносинах. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 липня 2023 року у справі № 642/8921/15-ц, що відсутність у резолютивній частині рішення суду вказівки на те, що сума доходу підлягає стягненню за відрахуванням податків та інших платежів, зобов`язує боржника перерахувати на виконання такого судового рішення грошові кошти в розмірах зазначених у цій частині. Тобто, позбавляє боржника як податкового агента утримувати з цих сум відповідні податки та надає можливість стягувачу отримати більше ніж йому належить за законом та договором.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України та з урахуванням наведеного є підстави для передання справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
З огляду на викладене клопотання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав передбачених частиною
п`ятою статті 403 ЦПК України задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Справу за скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на постанову Львівського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов
