Справа № 461/2729/22
Провадження № 4-с/461/14/22
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2022 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Кротової О.Б.,
секретар судового засідання: Ігнат Т.І.
з участю:
представника заявника (боржника) Жарського І.Р.(в режимі відеоконференції),
розглянувши скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича, -
в с т а н о в и в :
06.06.2022 року до суду поступила скарга АТ КБ «ПриватБанк» на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України) Мурихіна С.В., в якій скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. в частині невиконання вимог заяви представника АТ КБ «ПриватБанк» про закриття виконавчого провадження №55739387 та зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження.
В обґрунтування внесеної скарги представник АТ КБ «ПриватБанк» покликається на те, що рішенням Галицького районного суду міста Львова від 21.04.2017 року у справі 461/6294/16-ц ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/66145237 ), з АТ КБ «ПриватБанк» стягнуто суму депозиту в розмірі 6000,00 доларів США; суму процентів в розмірі 1363,68 доларів США і суму судового збору в розмірі 1899,83 гривні.
Постановою ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України від 07.02.2018 року було прийнято до виконання виконавче провадження № 55739387 за виконавчим листом про примусове стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7363,68 доларів США та 1899,83 грн., відповідно до виконавчого листа №461/6294/16, виданого Галицьким районним судом міста Львова.
15.11.2018 року АТ КБ «ПриватБанк» було добровільно виконано рішення суду 461/6294/16, що підтверджується платіжними дорученнямивід 15.11.2018 року № 7214DNH0IB, № 8404, №8403, №98010, №9805, №NDNH0IBFW03J6HG відповідно до яких перераховано стягувачу суму депозиту в розмірі 6000 доларів США; перераховано стягувачу суму процентів в розмірі 1097,76 доларів США за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст. 167 Податкового кодексу України; перераховано витрати судового збору в розмірі 1529,36 гривні; від імені та за рахунок стягувача Банком як податковим агентом перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст.167 Податкового кодексу України, в розмірі 265,92 доларів США (1363,68*19,5%) та 370,47 гривні (1899,83*19,5%).
З огляду на фактичне, повне виконання рішення суду, АТ КБ «ПриватБанк» 05.05.2022 року звернувся з заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закриття виконавчого провадження, що підтверджується копією опису та накладної. Вказану заяву відділом було отримано 09.05.2022 року.
Однак, станом на 23.05.2022 року жодної відповіді отримано не було, виконавче провадження не закрито.
У судовому засіданні представник заявника Жарський І.Р. скаргу підтримав, надав суду пояснення аналогічні змісту останньої. Ствердив, що стягувач ОСОБА_1 жодних претензій до АТ КБ «ПриватБанк» немає, рішення Галицького районного суду м.Львова від 21 квітня 2017 року виконано повністю. АТ КБ «ПриватБанк» виконував функцію податкового агента щодо ОСОБА_1 , оскільки нараховував на користь платника податку оподатковуваний дохід, а саме відсотки за договором банківського вкладу (депозиту), а тому зобов`язаний був відрахувати 19,5 % з суми процентів 1363,68 доларів США, що становить 265,92 долари США, а тому перерахував стягувачу ОСОБА_1 проценти в сумі 1097,76 доларів США.
13.06.2022 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що вважає вимоги АТ КБ «ПриватБанк» безпідставними та необґрунтованими, оскільки державним виконавцем встановлено неповне виконання рішення суду, в якому було чітко зазначено суми для стягнення, а державним виконавцем вживаються дії щодо виконання рішення суду в повному обсязі. Вказує, що державним виконавцем не порушено жодних вимог законодавства, а відтак підстав для задоволення скарги немає, тому просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
Стягувач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, що за вимогами ч.2 ст.450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Галицького районного суду міста Львова перебувала цивільна справа №461/6294/16 за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення коштів.
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 21.04.2017 року у справі 461/6294/16-ц, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7363,68 доларів США та 1899,83 грн. судових витрат (а.с.76-78).
21.04.2017 року Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення суду (а.с.44-45).
07.02.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного ВДВС м. Києва про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа (а.с.42-43).
Постановою заступника начальника відділу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Заєць Т.І. від 07.02.2018 року відкрито виконавче провадження № 55739387 по виконавчому листу №461/6294/16-ц, виданому 17.01.2018 року Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7363,68 доларів США та 1899,83 грн. (а.с.39-40).
19.03.2018 року старшим державним виконавцем ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 55739387.
Заявою б/н представник АТ КБ «ПриватБанк» повідомив начальника Відділу ПВР ДДВС Міністерства юстиції України про те, що боржник в самостійному порядку фактично виконав вимоги виконавчого документу у виконавчому провадженні № 55739387 про стягнення на користь ОСОБА_1 , а тому просив закінчити вказане виконавче провадження. До заяви долучено копії платіжних доручень від 15.11.2018 року № 7214DNH0IB, № 8404, №8403, №98010, №9805, №NDNH0IBFW03J6HG відповідно до яких: перераховано стягувачу суму депозиту в розмірі 6000 доларів США; перераховано стягувачу суму процентів в розмірі 1097,76 доларів США за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст. 167 Податкового кодексу України; перераховано витрати судового збору в розмірі 1529,36 гривні; від імені та за рахунок стягувача Банком як податковим агентом перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст.167 Податкового кодексу України, в розмірі 265,92 доларів США (1363,68*19,5%) та 370,47 гривні (1899,83*19,5%) (а.с.15-20).
18.05.2022 року до Відділу ПВР ДДВС Міністерства юстиції України надійшла заява АТ КБ «ПриватБанк» про закінчення виконавчого провадження (а.с.7-9).
Однак, як встановлено в судовому засіданні державний виконавець станом на день розгляду справи не виніс постанови про закінчення виконавчого провадження № 55739387.
Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як встановлено в судовому засіданні, скаржник АТ КБ «ПриватБанк» не погоджується з позицією державного виконавця про те, що з боржника необхідно стягувати суму, зазначену в рішенні суду без відрахування від вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.
Досліджуючи вказане питання, суд виходить із наступних положень чинного законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником податку з доходів фізичних осіб. Об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
Підпунктом 170.4.1. пункту 170.4 статті 170 ПК України зазначено, що податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування.
Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи кошти у вигляді відсотків, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Подібні за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах були викладені у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18) та постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі 523/14396/19 (провадження 61-10657св20).
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відсутність в рішенні суду вказівки в резолютивній частині про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів - не є підставою для невиконання банком функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством. Вказаний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року, 25.04.2019 року та 05.08.2020 року (справи №820/3747/18, 820/5002/16, К/9901/22886/18).
Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скаржником за допомогою належних та допустимих доказів, перевірених в судовому засіданні, підтверджено, що АТ КБ «ПриватБанк» при добровільному виконанні рішення суду, в силу вимог Податкового кодексу України, як податковий агент правомірно та підставно здійснив сплату передбачених законодавством податків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Відповідно до частини другоїстатті 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У той же час суд не може підміняти державний орган, дії, бездіяльність якого оскаржуються, приймати замість нього рішення, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Суд не знаходить підстав для задоволення вимоги скаржника про зобов`язання головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки ці вимоги не можуть вважатись обґрунтованими.
Чинне процесуальне законодавство України не наділяє суди повноваженнями щодо зобов`язання державних виконавців вчиняти або утриматися від вчинення певних виконавчих дій, що не звільняє державного виконавця від обов`язку усунути порушення, встановлені судовим рішенням, атому суд приходить до висновку, що скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає до часткового задоволення і слід визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України Мурихіна С.В., яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №55739387 та зобов`язати усунути порушення, в задоволенні решти вимог слід відмовити.
Керуючисьст.1-4, 27, 39, 42, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2, 76-81, 258-260, 268, 273, 353, 447-453 ЦПК України, ст.ст. 14, 168, 170 ПК України суд,
п о с т а н о в и в :
скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича, яка полягає у невинесенні постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №55739387 та зобов`язати усунути порушення.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Галицький районний суд м.Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 23.06.2022 року.
Суддя Кротова О.Б.
