СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2023 року м. Харків Справа № 922/459/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю:
прокурора Ногіної О.М. на підставі службового посвідчення від 01.03.2023р. №072833;
від 1-го відповідача не з`явився;
від 2-го відповідача - не з`явився;
від 3-го відповідача - не з`явився;
від 4-го відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури, м.Харків (вх.№1092Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2023р. у справі №922/459/22 (суддя Трофімов І.В., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 12.05.2023р.)
за позовом: керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків,
до 1-го відповідача: Харківської міської ради, м. Харків,
до 2-го відповідача: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
до 3-го відповідача: Приватного підприємства "Стройприват", м.Харків,
до 4-го відповідача: фізичної особи ОСОБА_1 , м.Харків,
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майна, -
ВСТАНОВИВ:
Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, Приватного підприємства "Стройприват" та Фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати пункт 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016р. №5414-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "Стройприват";
- припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018р. № 478 рішенням про державну реєстрацію № 40133457 від 15.03.2018;
- витребувати у ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101 - нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Звертаючись до господарського суду з позовом прокурор вказував на порушення Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016р. № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині пункту 19 щодо незаконного обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу Приватним підприємством "Стройприват", як їх орендарем.
Прокурор зазначав, що Приватним підприємством "Стройприват" не було здійснено жодних поліпшень спірного нежитлового приміщення, які неможливо відокремити від орендованого нерухомого майна без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, при цьому на момент укладання договору оренди № 6243 від 17.06.2016р. вартість майна складала 36300,00грн. (без ПДВ), а на момент укладання договору купівлі-продажу № 5414-В-С від 09.12.2016р. вартість цього ж майна склала 38800,00грн. (без ПДВ), що свідчить про нездійснення орендарем невід`ємних поліпшень орендованого майна, у зв`язку з чим вважав, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , могло бути відчужене Харківською міською радою лише шляхом продажу його на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Харківської міської ради в частині пункту 19.
Крім того, прокурор вважав, що укладений на підставі оспорюваного рішення Харківської міської ради договір купівлі-продажу від 09.12.2016р. № 5414-В-С не є таким, що відповідає вимогам законодавства та інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цього договору недійсним.
В подальшому, на підставі договору купівлі - продажу від 15.03.2018р. №478 право власності на спірне майно перейшло від Приватного підприємства "Стройприват" до ОСОБА_1 , отже за наведених обставин прокурор також вбачав підстави для припинення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018р. № 478 рішенням про державну реєстрацію № 40133457 від 15.03.2018р. та витребування у ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101 - нежитлових приміщень підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16,9 кв.м., розташованих в житловому будинку: за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім викладеного, прокурор, з посиланням на положення статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України просив суд визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом та поновити його, посилаючись на наявність об`єктивних поважних причин, оскільки про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради та оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень йому стало відомо лише під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002, а саме за результатами витребування матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо спірного об`єкту нерухомого майна, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019р. у справі №639/687/19.
Також, прокурор зазначав про те, що у розумінні положень статті 131-1 Конституції України та вимог Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону від 14.10.2014р. з 2014 року органи прокуратури були позбавлені повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі проведення перевірок щодо виявлення факту порушення законодавства щодо порядку відчуження майна комунальної власності, а тому навіть за умови обізнаності про прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, прокуратура була позбавлена можливості перевірити та встановити факт допущення порушень порядку приватизації об`єктів комунального майна.
У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 06.02.2023р. 1-им відповідачем - Харківською міською радою було заявлено клопотання про застосування позовної давності, яке було обґрунтовано тим, що прокурор міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради безпосередньо в день його опублікування 01.11.2016р. Разом з тим, прокурор звернувся до господарського суду про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 26.10.2016р. №412/16, з пропущенням строку позовної давності.
Крім того, 1-ий відповідач з посиланням на положення Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18.01.2018р. №2269-VIII, який набрав чинності 07.03.2018р., зазначав про те, що відповідним законом було встановлено спеціальну скорочену позовну давність терміном в три місяці для визнання недійсними результатів приватизації, отже перебіг строку позовної давності для звернення прокурором з позовом про визнання недійсним договору купівлі- продажу нежитлових приміщень розпочався 07.03.2018р., та відповідно закінчився 06.08.2018р., проте, вказаний строк прокурором було пропущено.
У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 17.02.2023р. 2-им відповідачем Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради було заявлено клопотання про застосування позовної давності, з аналогічних викладеним 1-им відповідачем підстав.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2023р. у справі №922/459/22 відмовлено в задоволенні позову.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що пункт 19 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16 прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016роки, затвердженою рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011р. №565/11, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямований не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.
Оскільки договір купівлі-продажу № 5414-В-С від 09.12.2016р. укладений на виконання рішення Харківської міської ради 9 сесії 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16, яке прийнято 1-им відповідачем по відношенню до Приватного підприємства "Стройприват" з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому зміст цього договору є таким, що суперечить ст.ст. 1, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ", що, в свою чергу, свідчить по його недійсність.
Поряд з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що прокурором не було наведено жодних переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Зокрема, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень розпочався з 04.01.2017р. (тобто, з дати зверненння Харківської місцевої прокуратури № 2 з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04.01.2017р., що також встановлено в ухвалі слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019р. у справі № 639/687/19)
Отже, саме 04.01.2017р. прокурор довідався про систематичні порушення відповідачами вимог законодавства, зокрема під час проведення приватизації пансіонату "Комунальник", та мав вжити всіх необхідних заходів для перевірки законності відчуження інших об`єктів нерухомого майна з комунальної власності у приватну шляхом викупу протягом 2016 року.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог прокурора в частині визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 та в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016 № 5414-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "Стройприват".
Оскільки вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна та витребування майна з володіння 4-го відповідача є похідними від перших двох вимог (про визнання незаконним та скасування пункту рішення Харківської міської та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень), враховуючи відмову у задоволенні цих вимог, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2023р. у справі №922/459/22 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку звернення прокурора до суду з відповідним позовом, а також недоведеністю останнім переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску такого строку.
Прокурор наголошує, що дізнався про факт порушення процедури продажу спірних нежитлових приміщень лише після отримання слідчим у кримінальному провадженні № 420172201080000002 дозволу на тимчасовий доступ до цих договорів, та вилучення їх копій на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019р. у справі № 639/687/19, в т.ч. щодо приватизації спірних приміщень ПП «Стройприват».
Останнє пов`язано з тим, що встановити, чи додержано передбачену Законом процедуру приватизації в кожному конкретному випадку за кожною окремою адресою: можливо лише шляхом безпосереднього вивчення матеріалів кожної приватизаційної справи, зокрема, встановленням наявності в останній звернення з метою надання дозволу на поліпшення, наявності або відсутності дозволу на поліпшення, документального підтвердження наявності проведених поліпшень, оцінка майна, відповідні договори.
Положеннями частини 1 статті 36 КПК України передбачено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Більш того підставою для отримання документів по кожній приватизаційних справ відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є наявність порушень, про які достеменно відомо прокурору.
Однак в даному випадку про наявність порушень прокурору стало відоме внаслідок вивчення приватизаційної справи, отриманої на підставі ухвали суду від 06.02.2019р. у справі № 639/687/19.
Таким чином, питання своєчасності та необхідності саме у визначений прокурором час звернення до суду із клопотанням про тимчасовий доступ належало виключно до компетенції та повноважень процесуального керівника у кримінальному провадженні.
Оскільки прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міської ради (а саме висновок про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу) безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, прокурором строк позовної давності пропущено з поважних причин, а порушене право держави та Харківської міської територіальної громади підлягає захисту у судовому порядку.
Саме після отримання доступу до приватизаційних справ, сформованих на підставі, в тому числі спірного рішення Харківської міської ради, прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом у межах трирічного строку позовної давності.
Більш того, вирішальне значення має не недоведеність прокурором існування об`єктивних перешкод, які б заважали йому подати позов, а саме момент, коли прокурору стало відомо про наявність порушень, тобто моменту, з якого починають рахуватися строки позовної давності.
Так, рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016р. №412/16, надано згоду на проведення процедури приватизації 74 об`єктів комунальної власності, серед яких є і такі, що прийняті із додержанням передбаченої законодавством процедури приватизації шляхом викупу орендованого майна щодо здійснення відповідних поліпшень вартістю 25 % від вартості такого майна. Вказані обставини можливо було встановити лише після опрацювання документів, які стали підставою для ухвалення рішення Харківською міською радою, та які зосереджені у приватизаційних та орендних справах, доступ до яких прокурор отримав лише на підставі ухвали слідчого- судді від 06.02.2019р. у справі № 639/687/19.
Лише внаслідок вивчення цих матеріалів прокурор здобув достатніх підстав для захисту порушених інтересів держави, надавши правову оцінку продажу кожному з 74 об`єктів комунального майна, виходячи з обставин кожного конкретного випадку, які не в кожному випадку призвели до звернення з позовами до суду, оскільки деякі з них були продані у відповідності з вимогами закону.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2023р., у зв`язку із перебуванням на лікарняному судді Мартюхіної О.І., для розгляду справи №922/459/22 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2023р. у справі №922/459/22; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на "06" липня 2023 р. о 10:30 годині.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 06.07.2023р. оголошено в судовому засіданні перерву до "03" серпня 2023 р. о 15:00год.
02.08.2023р. 3-им відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№8998), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури, рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2023р. у справі №922/459/22 залишити без змін.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.08.2023р. прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2023р. у справі №922/459/22 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представники відповідачів були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представників відповідачів, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
17.06.2016р. між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - орендодавець) та Приватним підприємством "Стройприват" (надалі - орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №6243, який додатковою угодою №1 від 18.08.2016р. було викладено в новій редакції (надалі договір).
Відповідно до умов пункту 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16,9 кв.м. у житловому будинку літ. «А-5» (технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційна справа № 55970 від 20.03.2015р.), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. розташоване за адресою: м.Харків, пров. Двадцять Третього Серпня, 7 та відображається на обліку між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Договір укладено на підставі наказу №102 від 13.06.2016р. «Про затвердження результатів вивчення попиту потенційних орендарів на об`єкти оренди»
Згідно з пунктом 1.2. договору, майно передається в оренду з метою використання: надання побутових потреб населенню.
За умовами пункту 3.1 договору, вартість об`єкту визначається на підставі висновку про вартість "майна" і складає 36300,00грн., без ПДВ станом на 04.05.2016р.
Розділ 5 договору визначає перелік прав орендаря, за якими останній має право, в тому числі здійснювати капітальний ремонт, при наявності письмової згоди орендодавця (пункт 5.2), за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості (пункт 5.3), у разі належного виконання умов договору оренди та у разі продажу орендованих нежитлових приміщень має переважне право перед іншими особами на його викуп (пункт 5.6).
Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір діє з 17.06.2016р. до 17.05.2019р.
18.08.2016р. нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16,9 кв.м. у житловому будинку літ. «А-5» були передані орендарю на підставі акту приймання передачі до орендного користування нежитлових приміщень.
15.08.2016р. Приватне підприємство "Стройприват" звернулось до Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою про надання згоди на приватизацію нежитлового приміщення площею 16,9кв.м. за адресою: пров. Двадцять Третього Серпня, 7.
Рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016р. № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу, зокрема пунктом 19 вирішено провести відчуження Приватному підприємству "Стройприват" об`єкта комунальної власності територіальної громади м. Харкова - нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: м. Харків, пров. 23 Серпня, 7, літ. "А-5", площею 16,9 кв.м., шляхом викупу.
З метою здійснення заходів щодо приватизації об`єкта нерухомого майна, 27.10.2016р. Приватним підприємством "Стройприват" було направлено до Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради відповідну заяву щодо здійснення експертної оцінки нежитлових приміщень за адресою: пров. 23 Серпня, 7, місто Харків.
На підставі відповідної заяви, Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради 31.10.2016р. направлено лист № 17964 ФОП Остащенко К.Ю., як суб`єкту оціночної діяльності, з пропозицією провести оцінку нежитлових приміщень за адресою: пров. 23 Серпня, 7, місто Харків.
У відповідності до звіту ФОП Остащенко К.Ю., про незалежну оцінку нерухомого майна від 18.11.2016р., вартість нежитлових приміщень підвалу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 16,9 кв.м., станом на 31.10.2016р. складає 38800,00грн., без ПДВ.
09.12.2016р., на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року № 565/11 та рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26 жовтня 2016 року № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - продавець) та Приватним підприємством "Стройприват" (надалі - покупець) було укладено договір № 5414-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих Приватним підприємством "Стройприват".
Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов`язався передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти нежитлові приміщення підвалу №82-1, 82-2 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 16,9 кв.м.
Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером 2769.
За актом приймання-передачі від 06.02.2017р. продавець передав, а покупець прийняв продані 09.12.2016р. нежитлові приміщення підвалу №82-1, 82-2 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 16,9 кв.м., згідно з оціночною вартістю 38800,00грн. (без ПДВ).
Право власності на спірні нежитлові приміщення було зареєстровано за Приватним підприємством "Стройприват", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.02.2022р. за номером №297647282.
З вказаної довідки також вбачається, що в подальшому, на підставі договору купівлі - продажу від 15.03.2018р. №478 право власності на спірне майно перейшло від Приватного підприємства "Стройприват" до ОСОБА_1 .
Звертаючись до господарського суду з позовом прокурор вказував на порушення Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016р. № 412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині пункту 19 щодо незаконного обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу Приватним підприємством "Стройприват", як їх орендарем.
Прокурор зазначав, що Приватним підприємством "Стройприват" не було здійснено жодних поліпшень спірного нежитлового приміщення, які неможливо відокремити від орендованого нерухомого майна без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, при цьому на момент укладання договору оренди № 6243 від 17.06.2016р. вартість майна складала 36300,00грн. (без ПДВ), а на момент укладання договору купівлі-продажу № 5414-В-С від 09.12.2016р. вартість цього ж майна склала 38800,00грн. (без ПДВ), що свідчить про нездійснення орендарем невід`ємних поліпшень орендованого майна, у зв`язку з чим вважав, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , могло бути відчужене Харківською міською радою лише шляхом продажу його на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Харківської міської ради в частині пункту 19.
Крім того, прокурор вважав, що укладений на підставі оспорюваного рішення Харківської міської ради договір купівлі-продажу від 09.12.2016р. № 5414-В-С не є таким, що відповідає вимогам законодавства та інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цього договору недійсним.
В подальшому, на підставі договору купівлі - продажу від 15.03.2018р. №478 право власності на спірне майно перейшло від Приватного підприємства "Стройприват" до ОСОБА_1 , отже за наведених обставин прокурор також вбачав підстави для припинення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018р. № 478 рішенням про державну реєстрацію № 40133457 від 15.03.2018р. та витребування у ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101 - нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16,9 кв.м., розташованих в житловому будинку: за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім викладеного, прокурор, з посиланням на положення статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України просив суд визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом та поновити його, посилаючись на наявність об`єктивних поважних причин, оскільки про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради та оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень йому стало відомо лише під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002, а саме за результатами витребування матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо спірного об`єкту нерухомого майна, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 06.02.2019р. у справі №639/687/19.
Також прокурором зазначав про те, що у розумінні положень статті 131-1 Конституції України та вимог Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону від 14.10.2014р. з 2014 року органи прокуратури були позбавлені повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі проведення перевірок щодо виявлення факту порушення законодавства щодо порядку відчуження майна комунальної власності, а тому навіть за умови обізнаності про прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, прокуратура була позбавлена можливості перевірити та встановити факт допущення порушень порядку приватизації об`єктів комунального майна.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2020р. у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.2 а.с.147-162).
Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020р. у справі №698/119/18.
Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Предметом позову у даній справі є вимога про незаконним та скасування пункту 19 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016р. №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "Стройприват"; припинення права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101, зареєстрованого на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018р. № 478 рішенням про державну реєстрацію № 40133457 від 15.03.2018р. та витребування у вказаної особи на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101 - нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ".
При цьому, з вказаних позовних вимог вбачається, що в даному випадку спір виник щодо нежитлових приміщень, які є комунальною власністю та належать територіальній громаді м.Харкова.
Особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста Харкова, є Харківська міська рада.
З огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов`язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах, якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.
Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор одним із співвідповідачів вказав Харківську міську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється прокурором, із зазначенням того, що вказане рішення прийнято із порушенням чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
Судова колегія погоджується із такою позицією прокурора, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договору, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Харкова, з огляду на що, прокурором цілком правомірно заявлено відповідний позов, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, тому іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.
З огляду на що, безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, цілком правомірно обґрунтовується перевищенням Харківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020р. у справі №908/684/19, від 17.06.2020р. у справі №545/275/19, від 25.08.2020р. у справі №707/2825/18.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно з частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; викупу об`єктів приватизації, продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.
Згідно із статтею 16-2 Закону України Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ".
Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) установлено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) " (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об`єктів малої приватизації. Приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об`єктів групи Ж.
Частиною 6 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.
23.12.2011р. Харківською міською радою на 12 сесії 6 скликання прийнято рішення №565/11 Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр. (надалі- Програма).
Відповідно до пункту 1.1 додатку до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр. програма розроблена відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні, Про приватизацію державного майна, Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
Відповідно до пункту 1.6 даної Програми об`єктами приватизації групи А, зокрема, є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурні підрозділи, які виділені в самостійні підприємства, у тому числі ті, що знаходяться в оренді, а також виділені в результаті реструктуризації комунальних підприємств із середньо-обліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних капіталів відкритих акціонерних товариств; індивідуально визначене рухоме майно, що знаходиться в комунальній власності, нежитлові будівлі, споруди та приміщення незалежно від їх вартості (в тому числі такі, що не увійшли до статутного капіталу ВАТ); майно підприємств, ліквідованих за рішенням господарського суду і майно підприємств, що ліквідуються за рішенням Харківської міської ради; майно підприємств, що не були продані як цілісний майновий комплекс.
Основними принципами індивідуальної приватизації та відчуження є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності; вибір способу приватизації чи їх комбінації, що максимально сприятимуть ефективному функціонуванню підприємства у післяприватизаційний період тощо (пункт 2.2. Програми).
Відповідно до пункту 5.1 Програми, продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.
Згідно з пунктами 5.2 та 5.3 Програми, умови відчуження об`єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду і переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта.
Пунктом 5.4 цієї Програми встановлено, що продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
Таким чином, порядок та процедура приватизації комунального майна на момент прийняття оскаржуваного прокурором рішення Харківської міської ради від 26.10.2016р. №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади" визначалась Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", який на час звернення прокуратури з позовом втратив чинність на підставі пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", який набрав чинності 07.03.2018р., та Програмою приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженою рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011р. №565/11.
26.10.2016р. Харківською міською радою 7 скликання прийнято рішення №412/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, згідно з яким з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м.Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України Про приватизацію державного майна, Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011р. №565/11, керуючись статтею 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Харківська міська рада вирішила провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
У пункті 19 додатку до вказаного рішення визначено спірне майно, яке передано Приватному підприємству "Стройприват".
Згідно із статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Покупець, який став власником об`єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об`єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
В статті 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено, що продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов`язання виконати умови конкурсу.
З наведених норм права випливає, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об`єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.
Відповідно до пункту 5.1 Програми, продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.
Згідно з пунктом 5.7 Програми, орендар має переважне право на викуп майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинку , споруди, приміщення).
Частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей:
1) у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна;
2) продаж нежитлових приміщень, будівель та споруд, які згідно із законодавством можуть бути об`єктами приватизації, незалежно від підпорядкування здійснюється державними органами приватизації відповідно до законодавства з питань приватизації;
3) майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів державного підприємства, визнаного банкрутом за рішенням господарського суду (якщо господарський суд прийняв постанову про його ліквідацію), передається ліквідаційною комісією відповідному державному органу приватизації для подальшої приватизації за актом приймання-передачі в порядку, встановленому Фондом державного майна України. Продаж зазначеного майна здійснюється виключно на аукціонах;
4) державний орган приватизації з власної ініціативи приймає рішення про приватизацію об`єктів групи А, які утворюються на базі державного майна підприємств, що реструктуризуються, нежитлових приміщень, об`єктів, щодо яких скасовано заборону на приватизацію в установленому законом порядку, та інших неприватизованих об`єктів групи А.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин (прийняття спірного рішення 26.10.2016 року) діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012р. № 439 (надалі - Порядок № 439).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 8.2 Порядку № 439, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891 (надалі - Методика № 1891).
Згідно з абзацом 5 пункту 73 Методики № 1891 (у редакції, чинній на час прийняття радою оспорюваного рішення), порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27 лютого 2004 року № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (надалі - Порядок № 377).
Пункт 2.2 Порядку № 377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації.
З наведеного випливає, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, в силу приписів статті 18-2 з урахуванням статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання №283, може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
Аналогічна права позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021р. у справі №922/623/20, яка у відповідності до приписів частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховується судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.
Так, згідно звіту про оцінку майна - спірних нежитлових приміщень, складеного ФОП Остащенко К.Ю., для визначення вартості об`єкта оцінки для приватизації шляхом викупу, вартість вказаного майна станом на 31.10.2016р. складає 38800,00грн., без ПДВ.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - Приватним підприємством "Стройприват" здійснювались будь-які невід`ємні поліпшення орендованого ним приміщення за договором оренди від 17.06.2016р. №6243 в період перебування нерухомого майна в оренді.
Отже, за наведених обставин, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв`язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об`єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.
Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.03.2017р. у справі №916/2130/15.
Крім того, судова колегія зазначає, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та орендар були обізнані про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, адже в договорі купівлі-продажу наявні посилання на Програму приватизації, у якій зазначено, що викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними шагами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
При цьому, судова колегія зауважує, що невірне обрання способу приватизації є порушенням, допущеним не лише Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, але й набувачем Приватним підприємством "Стройприват".
Так, відсутність поліпшень орендованого майна, як одна з необхідних умов для не застосування конкурсної процедури його приватизації, є подією (юридичним фактом), на яку має вплив виключно така особа, як орендар (покупець, набувач).
Згідно з частиною 10 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що пункт 19 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16 прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію " та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженою рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011р. №565/11, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямований не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.
Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016р. № 5414-В-С, орендованих Приватним підприємством "Стройприват", укладеного в тому числі на підставі пункту 19 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016р. №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", судова колегія зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Оскільки договір купівлі-продажу від 09.12.2016р. № 5414-В-С укладений на виконання рішення Харківської міської ради 9 сесії 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. №412/16, яке прийнято 1-им відповідачем по відношенню до Приватного підприємства "Стройприват" з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому зміст цього договору є таким, що суперечить ст.ст. 1, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ", що, в свою чергу, свідчить по його недійсність.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 09.12.2016р. № 5414-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "Стройприват".
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 06.02.2023р. 1-им відповідачем - Харківською міською радою було заявлено клопотання про застосування позовної давності, яке було обґрунтовано тим, що прокурор міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради безпосередньо в день його опублікування 01.11.2016р. Разом з тим, прокурор звернувся до господарського суду про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 26.10.2016р. №412/16 та про визнання недійсним договору купівлі- продажу нежитлових приміщень, з пропуском строку позовної давності.
У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Харківської області 17.02.2023р. 2-им відповідачем Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради було заявлено клопотання про застосування позовної давності, з аналогічних викладеним 1-им відповідачем підстав.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
При цьому, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними на обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
У той же час, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладений обов`язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин.
Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
Для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави.
Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17.10.2018р. у справі № 362/44/17 відповідно до якого позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:
1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Як було зазначено вище, оспорюване рішення органу місцевого самоврядування було прийнято Харківською міською радою 26.10.2016р., проте, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом лише 04.02.2022р., тобто більше ніж через п`ять років після ухвалення рішення.
Отже, прокурор звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16 у даній справі поза межами загальної позовної давності.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, з посиланням на положення статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України просив суд визнати поважними причини пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом та поновити його, посилаючись на наявність об`єктивних поважних причин, оскільки про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради та оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень йому стало відомо лише під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002, а саме за результатами витребування матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо спірного об`єкту нерухомого майна, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019р. у справі №639/687/19.
Також, прокурор зазначав про те, що у розумінні положень статті 131-1 Конституції України та вимог Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону від 14.10.2014р. з 2014 року органи прокуратури були позбавлені повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі проведення перевірок щодо виявлення факту порушення законодавства щодо порядку відчуження майна комунальної власності, а тому навіть за умови обізнаності про прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, прокуратура була позбавлена можливості перевірити та встановити факт допущення порушень порядку приватизації об`єктів комунального майна.
Судова колегія зазначає, що у відповідності до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наявного в матеріалах справи, органами прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у досудовому розслідувані у кримінальному провадженні за №42017221080000002 від 04.01.2017р., внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань Харківською місцевою прокуратурою №2 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365-2 КК України.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019р. у справі №639/687/19, на яку посилається прокурор в позовній заяві, зокрема, задоволено клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04.01.2017р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 КК України; надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до наступних документів, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради по об`єктам нерухомого майна, які було відчужено з комунальної власності шляхом викупу на підставі наступних рішень Харківської міської ради, зокрема, рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16; по кожному з об`єктів надано тимчасовий доступ до всіх наявних документів, в тому числі:
- договір купівлі-продажу, всі додаткові угоди до нього, акт прийому-передач об`єкту нерухомого майна;
- звіт про оцінку майна для його продажу шляхом викупу, всі додатки до цього звіту, договір з оцінювачем щодо виготовлення цього звіту, всю переписку з оцінювачем щодо цієї оцінки, рецензію на вказаний звіт;
- документи щодо інвентаризації майна перед його продажем, в тому числі технічні паспорти та акти інвентаризації;
- договори щодо передачі в оренду майна, які діяли протягом останніх 3 років перед його продажем, всі додаткові угоди до цих договорів, всі додатки до цих договорів, зокрема розрахунки, акти прийому-передач майна, укладені на підставі цих договорів;
- звіти про оцінку майна для його передачі в оренду, всі додатки до цих звітів, договори з оцінювачами щодо виготовлення цих звітів, всю переписку з оцінювачами щодо оцінки, рецензії на вказані звіти; всю переписку з орендарем майна за останні 5 років, в тому числі надання дозволів на проведення капітального ремонту або реконструкції орендованого майна;
- заяви орендаря про надання дозволу на проведення невід`ємного поліпшення орендованого майна, дозволи на проведення такого поліпшення;
- у разі проведення поліпшення: погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат; звіт оцінювача про наявність та вартість поліпшень;
- всю наявну переписку з особами, які на підставі вказаних рішень сесії викупили об`єкти нерухомого майна протягом 2013-2018 років (звернення, відповіді, документи, які складались для надання відповідей), зокрема звернення щодо надання цих об`єктів в оренду та їх відчуження з додатками;
- акти перевірок, службові записки та інші документи, які складались за результатами перевірок додержання умов договорів оренди та договорів купівлі-продажу цих об`єктів за 2013-2019 роки.
Зі змісту мотивувальної частини наведеної ухвали вбачається, що:
"В обґрунтування поданого прокурором клопотання про надання тимчасового доступу та вилучення речей в оригіналі, останній посилався на те, що "Протягом 2016-2018 років Харківською міською радою прийнято ряд рішень щодо відчуження об`єктів нерухомого майна з комунальної власності у приватну шляхом викупу, зокрема, Рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16.
З урахуванням того, що в ході проведення досудового розслідування зібрані докази, які свідчать що внаслідок прийняття вказаних рішень сесії територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради завдано збитки у вигляді упущеної вигоди, на даний час виникла необхідність вилучити відповідні документи, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Вищевказані документи, що зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, зберегли на собі сліди злочину.
На даний час виникла необхідність вилучити їх в оригіналах з метою збереження, а також з метою проведення по ним почеркознавчих експертиз, технічних експертиз документів, а також судових будівельно-оціночних та економічних експертиз" (абз. 72-74 ухвали)".
За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що органи прокуратури були обізнані про наявність систематичних порушень закону з боку Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, в тому числі у зв`язку із прийняттям рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16, ще до звернення прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 з відповідним клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04.01.2017р., а тим більше до задоволення вказаного клопотання судом.
Отже, за наведених обставин, колегія суддів відхиляє посилання прокурора на те, що відлік строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом розпочався саме з 06.02.2019р., тобто з моменту постановлення ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 639/687/19.
При цьому, колегія суддів зауважує, що прокурором не було надано жодних пояснень відносно тому факту, що відповідне клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню було подано більше ніж через 2 роки після відкриття кримінального провадження, хоча відповідне кримінальне провадження, з приводу систематичних порушень законодавства допущених Харківською міською радою та Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та приватизації під час приватизації комунального майна, було відкрито ще з 04.01.2017р..
Поряд з тим, відомостей про те, що органи прокуратури звертались до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із наданням відповідної інформації або встановлених обставин ухилення суб`єктів владних повноважень від надання такої інформації як вказана ухвала, так і матеріали даної справи не містять.
Системний аналіз положень Закону України "Про прокуратуру", що набрав чинності з 14.10.2014р., та відповідно діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, свідчить про те, що обсяг повноважень прокуратури дійсно зменшено порівняно із законом, який був чинним до 14.10.2014р., зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв`язку із чим наказом Генерального прокурора України від 31.12.2014р. №159 скасовано накази Генерального прокурора України від 07.11.2012р. №3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011р. №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".
Разом з тим, прокурором не доведено, яким чином вказані обставини вплинули на можливість своєчасно дізнатися про прийняття спірного рішення та укладеного на його виконання договору купівлі-продажу.
За приписами частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Тобто, відповідно до змісту вищевказаної норми та практики її застосування, зокрема, щодо здійснення моніторингу законності розпорядження комунальним майном, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію.
Судова колегія зазначає, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень розпочався з 04 січня 2017 року, оскільки саме з цього часу прокурор довідався про систематичні порушення 1-им та 2-им відповідачем законодавства, зокрема під час проведення приватизації пансіонату "Комунальник", та мав вжити всіх необхідних заходів для перевірки законності відчуження інших об`єктів нерухомого майна з комунальної власності у приватну шляхом викупу протягом 2016 року.
Судова колегія наголошує, що прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 05.02.2020р. у справі № 911/2191/16.
З наведеного випливає, що строк позовної давності пропущений прокурором не з об`єктивних, а з суб`єктивних причин. Останні пов`язані з внутрішніми особливостями організації роботи прокуратури по вирішенню питань щодо необхідності вчинення тих чи інших процесуальних дій на захист інтересів держави, їх порядку, строків та черговості. Тому підстави для визнання поважними причин пропущення позовної давності відсутні.
За таких обставин, судова колегія вважає, що прокурором не було наведено жодних переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Враховуючи не доведення прокурором наявності об`єктивних поважних причин пропуску звернення до суду за захистом прав та інтересів, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності та відмови в задоволенні позовних вимог прокурора в частині визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016р. № 412/16 та в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016р. № 5414-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "Стройприват".
Оскільки вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна та витребування майна з володіння 4-го відповідача є похідними від перших двох вимог (про визнання незаконним та скасування пункту рішення Харківської міської та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень), враховуючи відмову у задоволенні цих вимог, господарським судом першої інстанції також було обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів також враховує, що в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини Справа "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Таким чином, прокурором не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2023р. у справі №922/459/22 слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2023р. у справі №922/459/22 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 09.08.2023
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя В.В. Лакіза
