ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.05.2023м. ХарківСправа № 922/459/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-а) до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції,7) , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16) 3. Приватного підприємства "Стройприват" (61018, м. Харків, вул. 23 Серпня, 77, кв. 86; ідент. код 36121996), 4. Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, витребування майна за участю :
прокурора - Ногіної О.М.;
відповідача 1 - ОСОБА_2 ;
відповідача 2 - не з`явився;
відповідача 3 - не з`явився;
відповідача 4 - не з`явився,
ВСТАНОВИВ:
Керівник Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, Приватного підприємства "Стройприват" та Фізичної особи ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати п. 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016 № 5414-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "Стройприват";
- припинити право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2018 № 478 рішенням про державну реєстрацію № 40133457 від 15.03.2018;
- витребувати у ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської об`єднаної територіальної громади об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 826675863101 - нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16,9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 ". Також, прокурор просить суд покласти на відповідачів судові витрати.
Судові витрати зі сплати судового збору прокурор просить покласти на відповідачів.
В обґрунтування позову керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова вказує, що Харківська міська рада порушила спосіб та порядок проведення приватизації та незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, оскільки останній жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді не здійснив. Відтак прокурор вважає, що відповідне рішення міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.01.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 24.01.2023 на 12:30.
06.02.2023 відповідач 1 подав відзив (вх.№ 2693), в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що прокурор не мав права для звернення з цим позовом до суду. Відповідач 1 також зазначає, що Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації спірних нежитлових приміщень. Крім того, відповідач 1 просить застосувати позовну давність до вимог про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.
09.02.2023 прокурор подав відповідь на відзив (вх.№ 3086), в якій зазначив, що звертаючись до суду із позовною заявою, ним дотримано процедуру, встановлену ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, прокурор вважає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор також зазначив, що про порушення прав територіальної громади міста Харкова дізнався 06.02.2019 після вилучення ряду приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації спірних приміщень, під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 639/687/19.
17.02.2023 відповідач 2 подав відзив (вх.№ 3983), в якому проти позову заперечував, посилаючись на аналогічні обставини, що і відповідач 1, а також просив застосувати позовну давність.
23.02.2022 відповідач 3 подав відзив (вх.№ 4381), в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що прокурор не мав права для звернення з цим позовом до суду. Крім того, відповідач 3 зазначив, що спірне приміщення було придбане у відповідності до діючої на той момент процедури, правильність та правомірність документів, наявність підстав для придбання приміщення була перевірена Харківською міською радою та укладено договір.
Протокольною ухвалою від 11.04.2023 підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 11.05.2023 на 11:15.
24.04.2023 прокурором подано письмові пояснення щодо початку перебігу позовної давності, які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
Прокурор у судовому засіданні 11.05.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні 11.05.2023 проти задоволення позову заперечував.
Представники відповідачів 2, 3, 4 в судове засідання 11.05.2023 не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача 1, суд установив такі обставини.
17.06.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець, відповідач 2) та Приватним підприємством "Стройприват" (Орендар, відповідач 3) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 6243, який додатковою угодою № 1 від 18.08.2016 викладено в новій редакції.
На підставі вказаного договору в строкове платне користування Орендарю передано нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16,9 кв.м. (технічний паспорт від 20.03.2015, інвентаризаційна справа № 55970) (далі - Майно), розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 17, літ. "А-5", що належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, строком до 17.05.2019.
У пункті 3.1. вказаного договору оренди зазначено, що вартість об`єкту оренди складає 36'300 грн, без ПДВ станом на 04.05.2016.
Відповідно до умов договору оренди Орендар зобов`язаний: змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою Орендодавця (п. 4.7.). Здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою Орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою Орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого Майна за письмовою згодою Орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п. 4.8.).
Актом прийому-передачі від 18.08.2016 Майно, зазначене у договорі оренди, передано Орендарю.
Орендар звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом (вх. № 13835 від 15.08.2016) про надання дозволу на приватизацію орендованого Майна.
Рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).
Пунктом 19 вказаного переліку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу Орендарем - ПП "Стройприват" підлягають:
- нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 7, літ. "А-5", площею 16,9 кв.м.
31.10.2016 Орендарем до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подано заяву № 3428 про приватизацію орендованого майна.
На підставі заяви Орендаря від 28.10.2016 Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради 31.10.2016 направлено лист № 17964 ФОП Остащенко К.Ю., як суб`єкту оціночної діяльності, з пропозицією провести оцінку Майна, з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.
18.11.2016 ФОП Остащенко К.Ю. складено звіт про оцінку, відповідно до якого вартість зазначеного майна станом на 31.10.2016 склала 38'800 грн, без ПДВ.
Вивченням вказаного звіту встановлено, що будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення, відсутні.
У подальшому, 09.12.2016 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ПП "Стройприват" укладено договір купівлі-продажу № 5414-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2769, на підставі якого шляхом викупу за 46'560 грн, з ПДВ, у власність ПП "Стройприват" перейшло все Майно, яке було орендовано на підставі договору № 6243 від 17.06.2016, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 82-1, 82-2, загальною площею 16.9 кв.м., розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. 23 Серпня, 7, літ. "А-5" (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 826675863101). Акт прийому-передачі складений 06.02.2017.
Оскільки відповідач 3 жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді не здійснив, Прокурор вважає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу Орендарем. Тому, на думку прокурора, відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний судом недійсним, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню на користь територіальної громади міста Харкова.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
Щодо повноважень прокурора, суд зазначає, що останнім дотримано приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та наведено підстави для представництва інтересів держави. Самостійне звернення прокурора з даним позовом спричинено можливим порушенням органом місцевого самоврядування вимог закону та інтересів територіальної громади при прийнятті оспорюваного рішення, у зв`язку з чим Харківська міська рада визначена прокурором співвідповідачем. Саме цим прокурор правомірно обґрунтовує відсутність органу, уповноваженого на виконання функцій держави у спірних правовідносинах.
Щодо суті позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
У частині першій статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно із частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
Отже, територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Дослідивши п. 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, суд зазначає, що дане рішення прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 1, 2, 4, 29, Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 11,18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Так, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 565/11 від 23.12.2011 (далі - Програма).
Пунктом 5.1 Програми визначено, що приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.
Відповідно до п. 5.3 та 5.4 Програми одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта.
Продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного на той час) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
Пунктом 5.7 Програми передбачено, що Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення).
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.
У відповідності з ч. 2 ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.
Частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).
Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.
Як зазначалось вище, порядок викупу встановлений ФДМУ. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439 (далі Порядок №439).
Згідно з п. 3.3., 7.15. Порядку №439 у разі коли на участь в аукціоні з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу. А у разі коли на конкурс з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, такий об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта.
Відповідно до п. 8.1. Порядку №439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.2. №439 Порядку ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Як зазначено вище оцінка майна, яке підлягає приватизації проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003 (далі - Методика).
Відповідно до п. 50 Методики (в редакції від 06.09.2016) вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
Згідно з п. 70 Методики для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.
Відповідно до п. 71 Методики вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1.
Згідно з абз. 6 п. 73 Методики порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Зазначений порядок встановлений ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377 (далі Порядок №377).
Відповідно до п. 2.2. Порядку №377 підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Суд установив, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем 3 жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді.
У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення також відсутні.
Відповідач 3 до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації, не подавав документи, передбачені п.2.2. Порядку №377.
Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а тому відповідний пункт рішення міської ради є незаконним.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо, зокрема, незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Так, визначеною ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності спірних правочинів є недодержання в момент їх вчинення вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.
У даному випадку має місце невідповідність змісту спірного договору вимогам ч. 2 ст. 345 ЦК України, якою передбачено, що приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, який в даному випадку, як зазначено вище, порушено.
Разом з цим, Харківською міською радою, як відповідачем за вимогою про скасування частини рішення органу місцевого самоврядування, зроблено заяву про застосування позовної давності до вимоги про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16.
Крім того, Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, як відповідачем за вимогою про визнання договору недійсним, зроблено заяву про застосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016 № 5414-В-С.
Суд, вирішуючи вказані заяви, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
При цьому, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними на обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
У той же час, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме на позивача покладений обов`язок доведення тієї обставини, що зазначений строк було пропущено з поважних причин.
Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.
Для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави.
Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:
1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Як встановлено вище, спірне рішення органу місцевого самоврядування прийняте Харківською міською радою 26.10.2016, однак прокурор звернувся до суду із позовом у цій справі 04.02.2022, тобто більше ніж через п`ять років після ухвалення рішення.
Отже, прокурор звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 у даній справі поза межами загальної позовної давності.
У позовній заяві прокурором зазначено про те, що ним пропущений встановлений цивільним законодавством строк позовної давності, однак вказане, на переконання прокуратури, зумовлене об`єктивними поважними причинами, адже про існування оскаржуваного рішення Харківської міської ради та спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень останній стало відомо лише під час здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002, а саме за результатами витребування матеріалів приватизаційних справ, у тому числі щодо спірного об`єкту нерухомого майна, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19.
Також прокурором вказано про те, що у розумінні положень ст. 131-1 Конституції України та вимог Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону від 14.10.2014 з 2014 року органи прокуратури позбавлені повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі проведення перевірок щодо виявлення факту порушення законодавства щодо порядку відчуження майна комунальної власності, тому навіть за умови обізнаності про прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, прокуратура була позбавлена можливості перевірити та встановити факт допущення порушень порядку приватизації об`єктів комунального майна.
Щодо наведених доводів, суд зазначає наступне.
У відповідності до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наявного в матеріалах справи, органами прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у досудовому розслідувані у кримінальному провадженні за №42017221080000002 від 04.01.2017, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань Харківською місцевою прокуратурою №2 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365-2 КК України.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова у справі №639/687/19, на яку посилається прокурор у позовній заяві, зокрема, клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 КК України задоволено; надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до наступних документів, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради по об`єктам нерухомого майна, які було відчужено з комунальної власності шляхом викупу на підставі наступних рішень Харківської міської ради, зокрема, Рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16; по кожному з об`єктів надано тимчасовий доступ до всіх наявних документів, в тому числі:
- договір купівлі-продажу, всі додаткові угоди до нього, акт прийому-передач об`єкту нерухомого майна;
- звіт про оцінку майна для його продажу шляхом викупу, всі додатки до цього звіту, договір з оцінювачем щодо виготовлення цього звіту, всю переписку з оцінювачем щодо цієї оцінки, рецензію на вказаний звіт;
- документи щодо інвентаризації майна перед його продажем, в тому числі технічні паспорти та акти інвентаризації;
- договори щодо передачі в оренду майна, які діяли протягом останніх 3 років перед його продажем, всі додаткові угоди до цих договорів, всі додатки до цих договорів, зокрема розрахунки, акти прийому-передач майна, укладені на підставі цих договорів;
- звіти про оцінку майна для його передачі в оренду, всі додатки до цих звітів, договори з оцінювачами щодо виготовлення цих звітів, всю переписку з оцінювачами щодо оцінки, рецензії на вказані звіти; всю переписку з орендарем майна за останні 5 років, в тому числі надання дозволів на проведення капітального ремонту або реконструкції орендованого майна;
- заяви орендаря про надання дозволу на проведення невід`ємного поліпшення орендованого майна, дозволи на проведення такого поліпшення;
- у разі проведення поліпшення: погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат; звіт оцінювача про наявність та вартість поліпшень;
- всю наявну переписку з особами, які на підставі вказаних рішень сесії викупили об`єкти нерухомого майна протягом 2013-2018 років (звернення, відповіді, документи, які складались для надання відповідей), зокрема звернення щодо надання цих об`єктів в оренду та їх відчуження з додатками;
- акти перевірок, службові записки та інші документи, які складались за результатами перевірок додержання умов договорів оренди та договорів купівлі-продажу цих об`єктів за 2013-2019 роки.
Зі змісту мотивувальної частини наведеної ухвали вбачається, що в обґрунтування поданого прокурором клопотання про надання тимчасового доступу та вилучення речей в оригіналі, останній посилався на те, що "Протягом 2016-2018 років Харківською міською радою прийнято ряд рішень щодо відчуження об`єктів нерухомого майна з комунальної власності у приватну шляхом викупу, зокрема, Рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16. З урахуванням того, що в ході проведення досудового розслідування зібрані докази, які свідчать що внаслідок прийняття вказаних рішень сесії територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради завдано збитки у вигляді упущеної вигоди, на даний час виникла необхідність вилучити відповідні документи, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради. Вищевказані документи, що зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, зберегли на собі сліди злочину. На даний час виникла необхідність вилучити їх в оригіналах з метою збереження, а також з метою проведення по ним почеркознавчих експертиз, технічних експертиз документів, а також судових будівельно-оціночних та економічних експертиз" (абз. 72-74 ухвали).
З огляду на вказане, органи прокуратури були обізнані про наявність систематичних порушень закону з боку Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації, в тому числі у зв`язку з прийняттям Рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16, ще до звернення прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, а тим більше до задоволення вказаного клопотання судом. Тому суд критично ставиться до висновку прокурора про те, що відлік позовної давності розпочався з 06.02.2019, тобто з моменту винесення ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова у справі № 639/687/19.
Прокурором не надано жодних пояснень тому факту, що він звернувся з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню лише через більше ніж 2 роки після відкриття кримінального провадження, хоча відповідне кримінальне провадження, з приводу систематичних порушень законодавства допущених Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації під час приватизації комунального майна, було відкрите ще з 04.01.2017.
Поряд з тим, відомостей про те, що органи прокуратури зверталися до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із наданням відповідної інформації або встановлених обставин ухилення суб`єктів владних повноважень від надання такої інформації як вказана ухвала, так і матеріали даної справи не містять.
Системний аналіз положень Закону України "Про прокуратуру", що набрав чинності з 14.10.2014, а відтак, діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, свідчить про те, що обсяг повноважень прокуратури дійсно зменшено порівняно із законом, який був чинним до 14.10.2014, зокрема, виключено функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів, у тому числі, органами державної влади та органами місцевого самоврядування - у зв`язку з чим наказом Генерального прокурора від 31.12.2014 №159 скасовано накази Генерального прокурора від 07.11.2012 №3гн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів" та від 04.10.2011 №3/2гн "Про особливості організації діяльності органів прокуратури у сферах навколишнього природного середовища та земельних відносин" з метою приведення відомчих актів у відповідність з вимогами нового Закону України "Про прокуратуру".
Разом з тим, прокурором не доведено, яким чином вказані обставини вплинули на можливість своєчасно дізнатися про прийняття спірного рішення та укладеного на його виконання договору купівлі-продажу.
За приписами частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Тобто, відповідно до змісту вищевказаної норми та практики її застосування, зокрема, щодо здійснення моніторингу законності розпорядження комунальним майном, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію.
Суд зазначає, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень розпочався з 04 січня 2017 року, оскільки саме з цього часу прокурор довідався про систематичні порушення відповідачами 1,2 законодавства, зокрема під час проведення приватизації пансіонату "Комунальник", та мав вжити всіх необхідних заходів для перевірки законності відчуження інших об`єктів нерухомого майна з комунальної власності у приватну шляхом викупу протягом 2016 року.
Суд наголошує, що прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16.
Отже, можливо зробити висновок про те, що строк позовної давності пропущений прокурором не з об`єктивних, а з суб`єктивних причин. Останні пов`язані з внутрішніми особливостями організації роботи прокуратури по вирішенню питань щодо необхідності вчинення тих чи інших процесуальних дій на захист інтересів держави, їх порядку, строків та черговості. Тому підстави для визнання поважними причин пропущення позовної давності відсутні.
За таких обставин, суд доходить висновку, що прокурором не наведено жодних переконливих аргументів в обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що матеріалами справи доведена обґрунтованість позовних вимог прокурора в частинні скасування оскаржуваного пункту рішення органу місцевого самоврядування та визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, а також звернення прокурора з позовом у відповідній частині з пропуском визначеного законом строку, про що відповідачами 1, 2 було зроблено заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, суд, зважаючи на те, що прокурором не доведено наявності об`єктивних поважних причин пропуску звернення до суду за захистом прав та інтересів, доходить висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності та відмови у задоволенні позовних вимог прокурора в частині визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку 1 до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 26.10.2016 № 412/16 та в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09.12.2016 № 5414-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Приватним підприємством "Стройприват".
Оскільки вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна та витребування майна з володіння відповідача 4 є похідними від перших двох вимог (про визнання незаконним та скасування пункту рішення Харківської міської та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень), враховуючи відмову у задоволенні цих вимог, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судового збору за подання позовної заяви, суд керується ст. 129 ГПК України та покладає витрати зі сплати судового збору на позивача (прокурора).
Крім того, прокурором подано клопотання про розподіл судових витрат, понесених останнім у зв`язку з оскарженням ухвали Господарського суду Харківської області від 26.07.2022 у даній справі.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 апеляційну скаргу прокурора задоволено, ухвалу суду від 26.07.2022 скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду Харківської області зі стадії відкриття провадження у справі.
Харківською обласною прокуратурою за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2481 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1030 від 08.08.2022.
Вирішуючи питання розподілу судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 26.07.2022, суд керується ст. 129 ГПК України та покладає вказані судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог на відповідачів 1, 2, 3 у рівних частинах, оскільки саме внаслідок неправильних дій останніх виник спір.
На підставі викладеного ст. 4, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишити за прокурором.
Стягнути з Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 827 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 26.07.2022.
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 827 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 26.07.2022.
Стягнути з Приватне підприємство "Стройприват" (61018, м. Харків, вул. 23 Серпня, 77, кв. 86; ідент. код 36121996) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 827 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 26.07.2022.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Учасники справи:
Прокурор (позивач) - Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-а).
Відповідач 1 - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції,7).
Відповідач 2 - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 16).
Відповідач 3 - Приватне підприємство "Стройприват" (61018, м. Харків, вул. 23 Серпня, 77, кв. 86; ідент. код 36121996).
Відповідач 4 - Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено 12.05.2023.
СуддяІ.В. Трофімов
