розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків, вх. № 1179 Х/2, на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2023, ухвалене суддею Жигалкіним І.П. у приміщенні Господарського суду Харківської області (повне рішення складено 01.06.2023) у справі №922/1203/23

за позовом Приватного підприємства "Транс-Сервіс", смт. Васищеве Харківської області,

до 1) Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків,

2) Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків,

про визнання поновленими договорів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/1203/23 позов задоволено. Визнано поновленими Договори про організацію перевезень пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування № 82 від 15.03.2018 та № 48 від 30.05.2017 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022. Визнано укладеним Договір № 97 про організацію перевезень пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування від 20.03.2018 до 04.04.2023, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 04.04.2023 - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022. Визнано поновленим Договір № 55 про організацію перевезень пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування від 30.05.2017 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022. Визнано укладеними Договори про організацію перевезень пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування № 1391 від 01.08.2014 та № 153 від 09.11.2020 до 13.08.2024 та до 19.11.2025 відповідно, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 13.08.2024 та після 19.11.2025 - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022. Визнано поновленим Договір № 62 про організацію перевезень пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування від 27.11.2017 на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року.

В обґрунтування вказаного рішення місцевий господарський суд зазначив, зокрема, наступне: щодо поданого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі з підстав вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки спір стосується саме договірних відносин, які існують між замовником та перевізником, саме тих, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, оскільки зачіпає майнові інтереси перевізника, як контрагента договорів, а отже даний спір підлягає розгляду у господарському суді; Східним апеляційним господарським судом було надано оцінку та встановлено обставини щодо підсудності справи, де колегії суддів у постановах від 01.05.2023 у справі №149з-23, від 11.05.2023 у справі №151з-23, від 10.05.2023 у справі №122з-23, від 10.05.2023 у справі №150з-23 виклали свої позиції та зазначили, що даний спір відповідає вимогам ч.1 ст. 20 ГПК України; преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ; преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу, отже, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини; преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; господарський суд, приймаючи рішення у справі № 922/1203/23, визнає встановленим і таким, що не потребує повторного доказування те, що спір стосується права здійснення господарської діяльності перевізника (позивача) з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на підставі договорів в особливий період; крім цього, при вирішенні цього клопотання, суд вважає за необхідне використати зміст Наукового висновку (текст якого є загальнодоступним) щодо договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування який був підготовлений ОСОБА_1 на підставі ч. 7 ст. 303 ГПК України, ст. 47 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», п.п. 1.2, 2.8, 3.2, 3.3 Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, на підставі звернення судді-доповідача Л.І. Рогач у справі № 903/605/17 (на цю справу, серед інших схожих, в обґрунтування свого клопотання посилається і відповідач) та листа вченого секретаря Науково-консультативної ради при ВС; до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №127/10129/17); Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті (змісту, характеру) спору; публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (п. 4 ч. 1 ст. 19 КАС), повинні мати публічно-правовий характер, тобто бути пов`язаними із захистом публічних прав позивача; ключовою характеристикою такого договору за участю фізичної особи або юридичної особи приватного права є нерівність правового статусу сторін, така юридична нерівність має місце тоді, коли особа зобов`язана підпорядковуватися суб`єкту владних повноважень в силу закону; ознаки адміністративного договору виключають можливість його укладання на конкурсних (конкурентних) засадах; згідно з Законом України «Про автомобільний транспорт», договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування включає як умови організаційного, так і майнового характеру, при цьому обов`язки майнового характеру покладаються за цим договором на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; за своїм змістом договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування не відповідає ознакам адміністративного договору, в тому числі предмету, визначеному у пункті 16 частини першої статті 4 КАС у чинній редакції), і в принципі не може бути охарактеризований як правовий акт в тому розумінні, в якому поняття правового акта вживається в публічному праві; визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах (ст. 43 Закону «Про автомобільний транспорт»); конкурс є способом укладання договорів в умовах конкуренції суб`єктів господарювання, за допомогою якого відбувається встановлення договірних відносин певного виду між його організатором (власником, уповноваженою ним особою, уповноваженим органом державної влади чи місцевого самоврядування, спеціалізованою організацією) і тим суб`єктом (переможцем конкурсу), який запропонував найкращі для організатора умови договору; встановлена законом обов`язковість проведення конкурсу не перетворює відносини, що виникають у зв`язку із його організацією та проведенням, на публічно-правові; якщо законодавством імперативно врегульовано порядок проведення конкурсу для укладення договору певного виду (в даному випадку - договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування), це свідчить лише про застосування відповідного методу правового регулювання відносин між учасниками конкурсу (автомобільними перевізниками) та організатором конкурсу (органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування) та їх рівного підпорядкування вимогам закону; відповідно до п. 5 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081, метою визначення автомобільного перевізника на конкурсних засадах є: реалізація основних напрямів розвитку галузі автомобільного транспорту; створення безпечних умов для перевезення пасажирів автомобільним транспортом; покращення якості та доступності пасажирських перевезень; створення конкурентного середовища; забезпечення оновлення рухомого складу; підвищення рівня безпеки перевезень пасажирів; забезпечення виконання соціально значущих перевезень - цією метою не охоплюються будь-які дії органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, які можна було б визначити як владні відносно суб`єкта господарювання (автомобільного перевізника), який здійснює господарську діяльність по перевезенню пасажирів на договірних засадах. Суд першої інстанції також вказав, що, незважаючи на викладене вище, по справі № 903/605/17, на яку посилається відповідач, Верховним Судом і доповідачем по справі, було зроблено діаметрально протилежні і алогічні висновки та надано виниклим договірним відносинам ознак адміністративних, та ознак підпорядкування суб`єктів, з такими висновками суд погодитись не може.

Розглянувши позовні вимоги по суті, господарський суд дійшов висновку про їх задоволення із посиланням на те, що спірні договори виконувалися позивачем належним чином, враховуючи ті обставини, що через збройну агресію рф, з підстав чого введено воєнний стан в Україні та проведення бойових дій у Харківській області, що не заперечується відповідачем; обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги про укладення договору із викладенням умов щодо строків дій договорів у прохальній частині позову, кореспондується з нормами передбаченими статтями 15, 16 ЦК України, де викладено, що визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд першої інстанції зазначив про належність виконання перевізником умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та відсутність фактичних і правових підстав для одностороннього розірвання замовником укладеного з перевізником договору в контексті приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 № 1081 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» (з врахуванням змін, внесених постановою КМУ № 512 від 29.02.2022) тощо. Місцевий господарський суд додатково вказав на величезний обсяг гетерогенної і вкрай непослідовної, а подекуди взагалі незрозумілої та алогічної практики судів і безпосередньо практики Верховного Суду з питань предмета спору.

Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації в межах установленого законом строку подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Транс-Сервіс" у повному обсязі; судові витрати покласти на ПП "Транс-Сервіс".

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає наступне: Управлінням транспорту ХОД(В)А було подано клопотання про закриття провадження по справі № 922/1203/23 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, наведена практика Верховного Суду по аналогічним справам, однак суд першої інстанції, всупереч ч.4 ст.236 ГПК України відмовив у задоволенні даного клопотання (без винесення ухвали) та в оскаржуваному рішенні зазначив, що не вбачає підстав його задоволення, посилаючись на оцінку, надану Східним апеляційним господарським судом у постановах від 01.05.2023 у справі № 149з-23, від 11.05.2023 у справі №151з-23, від 10.05.2023 у справі № 122з-23, від 10.05.2023 у справі № 150з-23; науковий висновок щодо договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який був підготовлений ОСОБА_1 на підставі ч. 7 ст. 303 ГПК України, ст. 47 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», п.п. 1.2, 2.8, 3.2, 3.3 Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, на підставі звернення судді-доповідача Л.І. Рогач у справі № 903/605/17 та листа вченого секретаря Науково-консультативної ради при ВС; отже, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення без конкретизації, без уточнення попередніх висновків та без застосування відповідного способу тлумачення юридичних норм просто не погодився з висновками Верховного Суду України, на які посилалось Управління транспорту ХОД(В)А. Апелянт наполягає на тому, що даний спір є адміністративним, посилаючись на постанови Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 914/2652/19, від 26.08.2020 у справі № 908/2155/18, на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.06.2019 у справі № 903/605/17, від 05.06.2019 у справі № 234/17657/17, від 19.08.2019 у справі № 813/2803/16, від 04.12.2019 у справі № 161/14289/17. Апелянт також вважає, що місцевий господарський суд безпідставно об`єднав справи № 922/1203/23 та № 922/1223/23 в одне провадження, оскільки договори №48 та №82, так само як і договори №55 та №97, договори № 1391, № 153, № 62, не пов`язані між собою однією підставою укладення, підстави їх розірвання (припинення) також є різними, тобто у справі фактично об`єднано декілька окремих позовів, які не пов`язані між собою, що суттєво ускладнило вирішення спору, окрім того, відповідачем у справах № 922/1203/23 та №922/1246/23 є Управління транспорту ХОД(В)А в той час, коли відповідачами по справі №922/1223/23 є Управління транспорту ХОД(В)А та Департамент економіки і міжнародних відносин ХОД(В)А, однак судом першої інстанції не було винесено ухвали щодо залучення Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОД(В)А в якості співвідповідача або не визнано неналежним відповідачем по справі № 922/1203/23. Також, на думку Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, при розгляді справи по суті судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, застосовано норми закону, які не встановлюють обов`язки та повноваження для Управління транспорту ХОД(В)А, безпідставно не взято до уваги акти перевірок, які, на думку заявника, підтверджують факти порушення позивачем спірних договорів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації на рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/1203/23. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "11" липня 2023 р. о 10:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №104. Встановлено учасникам справи строк до 06.07.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо. Іншою ухвалою від цієї ж дати витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали даної справи, які надійшли на адресу суду 22.06.2023.

06.07.2023 (тобто в межах установленого судом строку) позивач направив електронною поштою відзив на апеляційну скаргу (вх.№7986 від 07.07.2023), в якому, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Зокрема, наполягаючи на тому, що даний спір є не адміністративним, а господарським, позивач зазначає наступне: адміністративним договорам притаманний спеціальний порядок вирішення спорів та конфліктів, пов`язаних з їх виконанням, а також неможливість в односторонньому порядку зміни або відмови від виконання договірних умов, натомість, відповідно до п. 4.3. Договору № 82 від 15 березня 2018 року; № 48 від 30 травня 2017 року, №62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року та п. 6.3. Договору № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року сторони погодили можливість звільнення сторін від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання умов Договору, якщо таке невиконання зумовлене дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що у свою чергу спростовує адміністративний характер договорів; наведені вище обставини свідчать про наявність окремих рис, притаманних адміністративному договору, проте зміст спірних договорів в цілому, розуміння умов договору в першу чергу апелянтом, дії апелянта, направлені на його розірвання, свідчать про його господарський характер; позивач звернувся до суду за захистом свого майнового права та просить суд захистити право позивача виконувати договір протягом встановлених термінів, жодних управлінських дій відповідача позивач не оскаржує, спір виходить своїм корінням не з незгоди з рішенням суб`єкта владних повноважень, а із зобов`язання прийняти виконання діючих договорів; спір стосується тільки терміну дії договорів, до якого строку вважати договори укладеними та поновленими, тобто, чи були підстави і чи обґрунтовано внесення змін в частині терміну дії договору та чи наявні підстави поновити договори, за якими термін дії сплив; у даній справі спір не стосується прав позивача як учасника конкурсу та не стосується укладання договору, так, у Постанові ВП ВС від 29 січня 2019 року по справі № 819/829/17, зокрема, зазначено: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) є суб`єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів, проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів»; така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 травня 2016 року у справі № 826/7230/15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від таких висновків; у постанові ВП ВС від 14 травня 2019 року по справі № 918/843/17 зазначено: «...Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери 4 приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте, після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів». На думку позивача, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій; предметами розгляду у справах, на які посилається апелянт, були дії суб`єкта владних повноважень під час реалізації покладених на нього управлінських функцій щодо укладення сторонами договору; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №819/829/17, від 14 травня 2019 року у справі №918/843/17, від 28 серпня 2019 року у справі №802/1046/18-а, суд дійшов протилежних висновків про підвідомчість спорів саме суду господарської юрисдикції у разі укладення договору між організатором та переможцем; так, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта; спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Таким чином, на думку позивача, відсутні правові підстави для задоволення заяви відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наводить заперечення і щодо інших аргументів апеляційної скарги, зокрема, наполягає на тому, що при поданні позову ним не було порушено вимог ст.173 ГПК України щодо об`єднання позовних вимог, також стверджує про належне виконання Приватним підприємством "Транс-Сервіс" умов спірних договорів.

10.07.2023 у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О.

У судовому засіданні 11.07.2023 представники позивача та обох відповідачів підтримали викладену ними письмово правову позицію. Представники відповідачів, зокрема, із посиланням на практику Верховного Суду, наполягали на тому, що, на їхню думку, даний спір є адміністративним. Представник позивача, в свою чергу, із посиланням на рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій, зокрема, на постанови Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №903/300/18, від 15.05.2019 у справі №905/345/18, від 29.01.2019 у справі №903/34/18, стверджував, що справа має розглядатися судом господарської юрисдикції, оскільки стосується виключно договірних правовідносин.

Ухвалою суду від 11.07.2023 в судовому засіданні було оголошено перерву до 18.07.2023 об 11:45 год.

11.07.2023 Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації надало для долучення до матеріалів справи копії документів: листа представника ТОВ "Трансмейл - 2012" (підприємства, яке залучено Управлінням транспорту Харківської обласної військової адміністрації до обслуговування спірних маршрутів замість ПП "Транс-Сервіс") від 10.07.2023, адресованого Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації, в якому зазначається про здійснення вказаним товариством допомоги Збройним Силам України, а також копії подяк від військової частини, які, на думку другого відповідача, мають спростувати недостовірну інформації про колабораційну діяльність ТОВ "Трансмейл - 2012", що, за твердженням представника Управління, поширює ПП "Транс-Сервіс". У супровідному листі представник Управління зазначає, що не могло надати вказані документи раніше, оскільки отримало їх від ТОВ "Трансмейл - 2012" лише 10.07.2023.

14.07.2023 позивач надав письмові заперечення на приєднання документів, в яких просить відмовити у приєднанні листа ТОВ "Трансмейл - 2012" від 10.07.2023 із запереченнями щодо причетності товариства до колабораційної діяльності, оскільки, на думку позивача, надані відповідачем документи не мають відношення до предмету спору. Позивач зазначає, що ПП "Транс-Сервіс" також допомагає Збройним Силам України, на доказ чого до заперечень додано копії подяк, а також актів приймання-передачі, за якими вказане підприємство передавало в користування підрозділам ЗСУ транспортні засоби.

17.07.2023, у зв`язку з відпусткою судді Плахова О.В. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.

У судовому засіданні 18.07.2023 представники сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Розглянувши клопотання другого відповідача та позивача про долучення до матеріалів додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На думку колегії суддів, вказані докази хоча і свідчать про високий рівень громадянської свідомості обох підприємств та прагнення наблизити перемогу України (яке колегія суддів повною мірою поділяє), однак не стосуються розгляду даної справи, на що обґрунтовано вказав представник позивача в судовому засіданні 18.07.2023.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції долучає надані позивачем та другим відповідачем документи до матеріалів справи, однак зазначає про відмову в задоволенні клопотань Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації та ПП "Транс-Сервіс" про врахування цих документів при розгляді справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутні в судовому засіданні представники сторін не висловлювали заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

15 березня 2018 року між позивачем - Приватним підприємством "Транс-Сервіс" (Перевізник) та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (Замовник) було укладено договір № 82 про організацію перевезень пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір № 82), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування № 1702 Хорошеве - Харків (ст.м. "Проспект Гагаріна") через Бабаї, а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором. Відповідно до п. 6.1., 6.2. Договору цей Договір діє з 16 березня 2018 року по 15 березня 2023 року включно і подовженню не підлягає. Умовами п. 5.4. Договору сторонами встановлено, що Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення Перевізником умов Договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання Попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником. Додатковою угодою № 1 від 21 липня 2021 року до Договору № 82 від 15 березня 2018 року було замінено сторону Договору, а саме Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації замінено на Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, та серед іншого, було внесено зміни до п. 4.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: "У випадку припинення перевезень без погодження із Замовником або систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника".

30 травня 2017 року між Позивачем - Приватним підприємством "Транс-Сервіс" (Перевізник) та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (Замовник) було укладено договір № 48 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір № 48), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруту загального користування № 1671 Харків (ст. метро "Пр. Гагаріна") - Безлюдівка (ст. Удянська), а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором. Сторони передбачили можливість розірвання Договору в односторонньому порядку. Зокрема, згідно з п. 4.1. Договору у випадку систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору, припинення перевезень без погодження із Департаментом Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі їх відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника. 17 квітня 2019 року Сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 48 від 30 травня 2017 року, якою, серед іншого, внесли зміни: - до п. 1.3., виклавши його в наступній редакції: "Перевезення здійснюються за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016 року) такими транспортними засобами: Таблиця 5 (Додаток № 1 до позовної заяви); до п. 5.7., виклавши його в наступній редакції: "Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення Перевізником умов Договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання Попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником". Додатковою угодою № 2 від 21 липня 2021 року до Договору № 48 від 30 травня 2017 року було замінено сторону Договору, а саме Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації замінено на Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, та серед іншого, було внесено зміни до п. 4.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: "У випадку припинення перевезень без погодження із Замовником або систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника".

20 березня 2018 року між Позивачем - Приватним підприємством "Транс-Сервіс" (Перевізник) та Відповідачем - Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (Замовник) було укладено договір № 97 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір № 97), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування Слобожанське (Зміївського району) - Харків (АС-3), а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором. Договір діє з 05 квітня 2018 року по 04 квітня 2023 року включно і подовженню не підлягає. Дія Договору припиняється у разі: закінчення терміну, на який його було укладено, терміну дії ліцензії, ліквідації Сторони за Договором, розірвання Договору (пункти 6.1., 6.2. Договору ). 17 квітня 2019 року між Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 97 від 20 березня 2018 року, якою, серед іншого, внесли зміни: до п. 1.3., виклавши його в наступній редакції: "Перевезення здійснюються за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016 року) такими транспортними засобами: Таблиця 3 (Додаток № 1 до позовної заяви); до п. 5.7., виклавши його в наступній редакції: "Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення Перевізником умов Договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання Попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником".

30 травня 2017 року між Позивачем - Приватним підприємством "Транс-Сервіс" (Перевізник) та Відповідачем - Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (Замовник) було укладено договір № 55 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір № 55), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування Слобожанське (Зміївського району) - Харків (ст.м. "Ак. Барабашова"), а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором. Договір діє з 31 травня 2017 року по 30 травня 2022 року включно і подовженню не підлягає. Дія Договору припиняється у разі: закінчення терміну, на який його було укладено, терміну дії ліцензії, ліквідації Сторони за Договором, розірвання Договору. (пункти 6.1., 6.2. Договору). 17 квітня 2019 року Сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 55 від 30 травня 2017 року, якою, серед іншого, внесли зміни: до п. 1.3., виклавши його в наступній редакції: "Перевезення здійснюються за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016 року) такими транспортними засобами: Таблиця 6 (а.с. 9 т. 2); до п. 5.7., виклавши його в наступній редакції: "Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення Перевізником умов Договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання Попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником".

01 серпня 2014 року між Позивачем - Приватним підприємством "Транс-Сервіс" (Перевізник) та Департаментом інноваційного розвитку промисловості і транспортної інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації (Замовник) було укладено договір № 1391 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір №1391), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 1198 Харків (ст. метро "Пр. Гагаріна") - Васищеве, а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором та за тарифами, затвердженими у встановленому порядку. 10 лютого 2015 року Сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 1391 від 01 серпня 2014 року, якою було замінено сторону Договору, а саме Департамент інноваційного розвитку промисловості і транспортної інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації замінено на Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації. 24 жовтня 2017 року між Сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 1391 від 01 серпня 2014 року, якою, серед іншого, внесено зміни до розділу 1 Договору шляхом викладення його в наступній редакції: " 1.1. Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті загального користування № 1198 Харків (ст. метро "Пр. Гагаріна") - Васищеве, а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором.

1.2. Умови організації перевезень Таблиця 2 (а.с. 68 т. 1).

1.3. Перевезення здійснювати за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016 року) такими транспортними засобами: Таблиця 3 (а.с. 68 т. 1).

1.4. Забороняється передача Перевізником права на перевезення пасажирів на приміському (міжміському) автобусному маршруті загального користування третіми особами".

Додатковою угодою № 3 від 17 квітня 2019 року до Договору № 1391 від 01 серпня 2014 року Сторони внесли зміни: до п. 1.3., виклавши його в наступній редакції: " 1.3. Перевезення здійснювати за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016 року) такими транспортними засобами: Таблиця 4 (а.с. 69 т. 1); до 8.1, виклавши його в наступній редакції: " 8.1. Цей Договір діє з 14 серпня 2014 року по 13 серпня 2019 року включно та подовжується до 13 серпня 2024 року і подовженню не підлягає".

Додатковою угодою № 4 від 21 липня 2021 року до Договору № 1391 від 01 серпня 2014 року було замінено сторону Договору, а саме Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації замінено на Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, та серед іншого, було внесено зміни до п. 6.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: "У випадку припинення перевезень без погодження із Замовником або систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника".

27 листопада 2017 року між Позивачем - Приватним підприємством "Транс-Сервіс" (Перевізник) та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (Замовник) було укладено договір № 62 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір № 62), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування № 1167 Харків (АС-3) - Хорошеве, № 1181 Безлюдівка - Харків (АС-3) та № 1622 Харків (АС-3) - Котляри, а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором. Відповідно до п. 6.1., 6.2. Договору цей Договір діє з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2022 року включно і подовженню не підлягає. Дія Договору припиняється у разі: закінчення терміну, на який його було укладено, терміну дії ліцензії, ліквідації Сторони за Договором, розірвання Договору. 17 квітня 2019 року Сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 62 від 27 листопада 2017 року, якою, серед іншого, внесли зміни: до п. 1.3., виклавши його в наступній редакції: "Перевезення здійснюються за умови наявності діючої ліцензії (наказ Державної служби України з безпеки на транспорті № 359 від 02.07.2016 року) такими транспортними засобами: Таблиця 7 (Додаток № 1 до позовної заяви); до п. 5.7., виклавши його в наступній редакції: "Договір може бути розірваний Замовником в односторонньому порядку достроково у разі: порушення Перевізником умов Договору; виявлення фактів подання на конкурс недостовірних відомостей; здійснення перевезень на маршруті без діючої ліцензії; невиконання Попередження про усунення порушення у встановлений строк; припинення перевезень без погодження із Замовником". Додатковою угодою № 2 від 21 липня 2021 року до Договору № 62 від 27 листопада 2017 року було замінено сторону Договору, а саме Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації замінено на Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, та серед іншого, було внесено зміни до п. 4.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: "У випадку припинення перевезень без погодження із Замовником або систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника".

09 листопада 2020 року між Позивачем - Приватним підприємством "Транс-Сервіс" (Перевізник) та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (Замовник) було укладено договір № 153 про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (далі - Договір № 153), за умовами якого Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування № 1154 Харків (вул. Малом`ясницька) - Мерефа (Оболонна), а Перевізник зобов`язується здійснювати перевезення пасажирів та багажу за зверненням будь-якої особи на умовах, передбачених Договором. Відповідно до п. 6.1., 6.2. Договору цей Договір діє з 20 листопада 2020 року по 19 листопада 2025 року включно та може бути подовжений у разі виконання абзацу 9 пункту 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня № 1081 (зі змінами). Дія Договору припиняється у разі: закінчення терміну, на який його було укладено, терміну дії ліцензії, ліквідації Сторони за Договором, розірвання Договору. Додатковою угодою № 1 від 21 липня 2021 року до Договору № 153 від 09 листопада 2020 року було замінено сторону Договору, а саме Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації замінено на Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації, та серед іншого, було внесено зміни до п. 4.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: "У випадку припинення перевезень без погодження із Замовником або систематичного (трьох або більше разів) порушення Перевізником умов Договору Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку і призначити для роботи на автобусному маршруті загального користування автомобільного перевізника, який за результатами конкурсу зайняв наступне місце, а в разі його відмови - призначити до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника".

Протягом грудня 2022 року та січня 2023 року між сторонами відбувалося листування стосовно подальшого виконання вищевказаних договорів.

Однак листами від 15.02.2023 Управління транспорту Харківської обласної державної адміністрації повідомило позивача про розірвання Управлінням в односторонньому порядку Договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування: № 82 від 15 березня 2018 року, № 48 від 30 травня 2017 року, № 1391 від 01 серпня 2014 року, № 62 від 27 листопада 2017 року; № 153 від 09 листопада 2020 року; № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року.

ПП "Транс-Сервіс", маючи намір захистити свої права в господарському суді, звернулося до Господарського суду Харківської області із заявами про забезпечення позову.

28.03.2023 до Господарського суду Харківської області надійшла заява ПП "Транс-Сервіс" від 24.03.2023 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій підприємство зазначило про намір звернутися з позовом про визнання протиправними дій Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо розірвання Договорів № 97 від 20 березня 2018 року та № 55 від 30 травня 2017 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в односторонньому порядку; визнання укладеним Договору № 97 від 20 березня 2018 року до 04 квітня 2023 року, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 04 квітня 2023 року - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року; визнання поновленим Договору № 55 від 30 травня 2017 року на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022.

Із посиланням на вказані обставини, заявник просив суд вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації вчиняти дії, що перешкоджають Приватному підприємству "Транс-Сервіс" виконувати свої зобов`язання за Договорами № 97 від 20.03.2018 та № 55 від 30.05.2017 на період розгляду спору, у тому числі, але не виключно, - шляхом укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування Слобожанське (Зміївського району) - Харків (АС-3), Слобожанське (Зміївського району) - Харків (ст.м. "АК. Барабашова") з іншими перевізниками, на період розгляду даної справи в Господарському суді Харківської області.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2023 у справі № 150з-23 вказану заяву було задоволено частково. Заборонено Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації вчиняти дії щодо укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування Слобожанське (Зміївського району) - Харків (АС-3), Слобожанське (Зміївського району) - Харків (ст.м. "Ак. Барабашова") з іншими перевізниками. В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Зазначену ухвалу було залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 у справі № 150з-23. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, яке посилалося на те, що відповідний позов ПП "Транс-Сервіс" підлягає розгляду адміністративним судом, суд апеляційної інстанції зазначив, що подальша доля заходів забезпечення позову, у відповідності до ГПК України, залежатиме від перебігу розгляду позовної заяви, яку вже прийнято господарським судом до провадження; зокрема, у разі якщо суд першої інстанції у справі №922/1203/23 закриє провадження з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, заходи забезпечення позову будуть скасовані; за таких обставин, встановлення в даному провадженні зворотної залежності шляхом впливу результатів апеляційного перегляду ухвали про забезпечення позову на перебіг провадження у справі №922/1203/23, в якій розглядається позов ПП "Транс-Сервіс" (забезпечений оскаржуваною ухвалою від 29.03.2023, у справі №150з-23), на думку колегії суддів, суперечило б також приписам ст.145 ГПК України, отже, твердження заявника скарги про недотримання місцевим господарським судом правил підсудності, на думку колегії суддів, не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки висновок про таке недотримання є передчасним. Висновків про те, що даний спір є господарським, вказана постанова не містить.

17.03.2023 Приватне підприємство "Транс-Сервіс" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій підприємство зазначило про намір звернутися з позовом про визнання протиправними дій Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо визнання протиправними дій Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації щодо розірвання Договору № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладений між Приватним підприємством "Транс-Сервіс" та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, в односторонньому порядку та визнання укладеним Договору № 94 від 20 березня 2018 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладеного між Приватним підприємством "Транс-Сервіс" та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2023 у справі №122з-23 заяву Приватного підприємства "Транс-Сервіс" про забезпечення позову до подачі позовної заяви задоволено частково. Заборонено Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації та Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації вчиняти дії щодо укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування № 1316 Зміїв (АС) - Харків (АС-3) з іншими перевізниками. В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Постановою від 10.05.2023 у справі №122з-23 Східний апеляційний господарський суд залишив вищевказану ухвалу без змін. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, яке посилалося на те, що відповідний позов ПП "Транс-Сервіс" підлягає розгляду адміністративним судом, суд апеляційної інстанції зазначив, що надання судом апеляційної інстанції (в ході перегляду ухвали господарського суду про забезпечення позову) оцінки змісту спірних договорів на предмет того, чи є вони публічними або ж приватно-правовими, дотриманню Приватним підприємством "Транс-Сервіс" правил підсудності тощо було б передчасним і фактично являло б собою невиправдане втручання шляхом надання вказівки господарському суду в іншому судовому провадженні. Висновків про те, що даний спір є господарським, вказана постанова не містить.

Приватне підприємство "Транс-Сервіс" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просило суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації вчиняти дії, що перешкоджають Приватному підприємству "Транс-Сервіс" виконувати свої зобов`язання за Договорами № 82 від 15.03.2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року на період розгляду спору, у тому числі, але не виключно, шляхом укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №1702 Хорошеве Харків (ст.м. "Проспект Гагаріна") через Бабаї, №1671 Харків (ст. метро "Пр. Гагаріна") Безлюдівка (ст. Удянська) з іншими перевізниками, на період розгляду даної справи в Господарському суді Харківської області.

Ухвалою господарського суду від 29.03.2023 у справі № 149з-23 заяву Приватного підприємства "Транс-Сервіс" про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково, заборонено Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації вчиняти дії щодо укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування № 1702 Хорошеве Харків (ст.м. "Проспект Гагаріна") через Бабаї, №1671 Харків (ст. метро "Пр. Гагаріна") Безлюдівка (ст. Удянська) з іншими перевізниками. В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Постановою від 01.05.2023 у справі № 149з-23 Східний апеляційний господарський суд залишив вищевказану ухвалу без змін, зазначивши, що вирішуючи питання можливості розгляду даної заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви в порядку господарського судочинства, судова колегія не встановила ознак її неприйнятності, оскільки право, яке Заявник намагається забезпечити даною заявою, випливає з господарських правовідносин та полягає в забезпеченні виконання договірних зобов`язань на період розгляду спору в господарському суді, а сам спір стосується права здійснення господарської діяльності Заявника з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на підставі договорів в особливий період. Водночас суд апеляційної інстанції наголосив, що на даній стадії розгляду заяви про забезпечення позову до моменту подання позову - відсутні підстави вважати спір таким, що непідвідомчий господарському суду, та визнав передчасними посилання Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 04 червня 2019 року у справі №903/605/17.

28.03.2023 Приватне підприємство "Транс-Сервіс" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просило суд заборонити Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації вчиняти дії, що перешкоджають Приватному підприємству "Транс-Сервіс" виконувати свої зобов`язання за договорами №1391 від 01.08.2014, №62 від 27.11.2017, №153 від 09.11.2020 на період розгляду спору, у тому числі, але не виключно, шляхом укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №1198 Харків (ст. метро "Пр. Гагаріна") - Васищеве, №1167 Харків (АС-3) - Хорошеве, №1181 Безлюдівка - Харків (АС-3) та №1622 Харків (АС-3) - Котляри, №1154 Харків (вул. Малом`ясницька) - Мерефа (Оболонна) з іншими перевізниками, на період розгляду даної справи в господарському суді Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2023 у справі №151з-23 задоволено частково заяву представника Приватного підприємства "Транс-Сервіс" про забезпечення позову до подачі позовної заяви; заборонено Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації вчиняти дії щодо укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №1198 Харків (ст. метро "Пр. Гагаріна") - Васищеве, №1167 Харків (АС-3) - Хорошеве, №1181 Безлюдівка - Харків (АС-3) та №1622 Харків (АС-3) - Котляри, №1154 Харків (вул. Малом`ясницька) - Мерефа (Оболонна) з іншими перевізниками; відмовлено в решті вимог заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Постановою від 11.05.2023 у справі №151з-23 Східний апеляційний господарський суд залишив вищевказану ухвалу без змін, зазначивши, що даний спір відповідає вимогам ч.1 ст.20 ГПК України, якою встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності. Водночас у вказаній постанові зазначено, що надання судом апеляційної інстанції (в ході перегляду ухвали господарського суду про забезпечення позову до подання позовної заяви) оцінки змісту спірних договорів на предмет того, чи є вони публічними або ж приватно-правовими, дотриманню ПП "Транс-Сервіс" правил підсудності було б передчасним і фактично являло б собою невиправдане втручання шляхом надання вказівки господарському суду в іншому судовому провадженні.

31.03.2023 ПП "Транс-Сервіс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання поновленими Договорів № 82 від 15.03.2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022

Зазначений позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №922/1203/23 та вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, підготовче засідання призначено на 20.04.2023.

Ухвалою суду від 05.04.2023 у справі №922/1246/23 прийнято до розгляду позов (04.03.2023) ПП "Транс-Сервіс" (Позивач) про: визнання укладеними Договорів № 1391 від 01 серпня 2014 року та № 153 від 09 листопада 2020 року до 13 серпня 2024 року та до 19 листопада 2025 року відповідно, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 13 серпня 2024 року та після 19 листопада 2025 року - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року; визнання поновленим Договору № 62 від 27 листопада 2017 року на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022. Зазначеною ухвалою вирішено розглядати справу (922/1246/23) за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, що об`єднано в одне провадження та присвоєно номер - №922/1203/23.

ПП "Транс-Сервіс" також звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом у справі № 922/1223/23 до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військової адміністрації та Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, в якому просить суд: визнати укладеним Договір № 97 від 20 березня 2018 року до 04 квітня 2023 року, та, за умови продовження в Україні воєнного стану після 04 квітня 2023 року - на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року; визнати поновленим Договір № 55 від 30 травня 2017 року на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.04.2023 (суддя Жиляєв Є.М.) задоволено клопотання Приватного підприємства "Транс-Сервіс" про об`єднання в одне провадження справ №922/1203/23 та №922/1223/23, об`єднано в одне провадження справи №922/1203/23 та №922/1223/23, передано справу №922/1223/23 на розгляд судді господарського суду Харківської області Жигалкіну І.П., у провадженні якого перебуває справа № 922/1203/23, присвоєно об`єднаній справі №922/1203/23.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/1203/23 позов задоволено (з наведених вище підстав).

Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду, згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є вимоги перевізника про визнання поновленими та укладеними договорів про організацію перевезень пасажирів на приміських автобусних маршрутах загального користування, замовником за якими є Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації.

Як було встановлено вище, Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації не погоджується з висновками оскаржуваного рішення з кількох підстав.

Однак, на думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку в першу чергу мають бути розглянуті доводи апелянта про те, що цей спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки у разі підтвердження їх обґрунтованості, подальший розгляд спору по суті є неможливим.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні приділив даному питанню значну увагу, навів розлогу аргументацію, фактично здійснивши теоретичне дослідження з питань розмежування господарських та адміністративних спорів, врахувавши думку авторитетних вчених. Колегія суддів зазначає, що подібний ґрунтовний аналіз із застосуванням наукових джерел, безумовно, заслуговує на повагу.

Разом з тим, при тлумаченні змісту постанов Східного апеляційного господарського суду у вищенаведених справах №149з-23, №151з-23, №122з-23, №150з-23 на предмет їх преюдиційності місцевим господарським судом не було виявлено такого ж системного підходу. Натомість, вибірково процитувавши один абзац із постанов у справах №149з-23, №151з-23 (якого постанови у справах №122з-23, №150з-23 не містять), суд першої інстанції безпідставно вказав, що в усіх чотирьох справах суд апеляційної інстанції беззаперечно встановив, що даний спір належить до господарської юрисдикції.

Як вбачається з постанов у справах №149з-23, №151з-23 Східний апеляційний господарський суд дійсно зазначив про відповідність даного спору ознакам, наведеним у ст.20 ГПК України. Водночас, в обох постановах суд апеляційної інстанції у підсумку вказав, що на стадії перегляду ухвали про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви твердження учасників справи (зокрема, Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації) стосовно того, до якої юрисдикції має бути віднесено справу за майбутнім позовом - є передчасними.

Тобто жодних преюдицій для розгляду справи №922/1203/23 у розумінні ч.4 ст.75 ГПК України, на яку послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, Східний апеляційний господарський суд при розгляді справ №149з-23, №151з-23, №122з-23, №150з-23 не встановлював.

Отже, навівши абсолютно правильний теоретичний висновок про те, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 23.07.2020 у справі № 910/5315/19, від 03.11.2020 у справі № 909/948/18, від 09.09.2021 у справі № 910/17126/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16), місцевий господарський суд водночас, всупереч цьому висновку, визнав преюдиційною саме правову оцінку обставин щодо визначення юрисдикції спору, причому навіть не остаточну, а проміжну, викладену у двох постановах Східного апеляційного господарського суду - у справах №149з-23 та №151з-23.

Про те, що питання стосовно визначення юрисдикції належить до площини правової оцінки, а не встановлення фактів, свідчить також і практика Верховного Суду з даного питання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить врахувати практику Верховного Суду при розгляді справ, в яких оскаржувалися дії суб`єкта владних повноважень під час реалізації покладених на нього управлінських функцій щодо укладення сторонами договору. Позивач зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №819/829/17, від 14 травня 2019 року у справі №918/843/17, від 28 серпня 2019 року у справі №802/1046/18-а, суд дійшов висновків про підвідомчість спорів саме суду господарської юрисдикції у разі укладення договору між організатором та переможцем.

Разом з тим, як вбачається із судових рішень у вказаних справах, тендерні закупівлі проводилися з метою укладення між сторонами договорів: поставки продуктів харчування; виконання будівельних робіт; ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг. Натомість у даній справі №922/1203/23 спірні правовідносини стосуються договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, які за своєю правовою природою не подібні до вищевказаних договорів.

Як вбачається з постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2019 у справі №903/300/18, від 29.01.2019 у справі №903/34/18 (на які посилається позивач), станом на березень 2019 року існувало два випадки розгляду в порядку господарського судочинства спорів щодо договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, укладеними між виконавчими комітетами місцевих рад та автотранспортними підприємствами, зокрема, щодо визнання таких договорів недійсними. Стосовно постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №905/345/18, на яку також посилається позивач, колегія суддів зазначає, що предметом позову у вказаній справі є вимога, заявлена товариством з обмеженою відповідальністю про визнання недійсними договору про перевезення регулярних груп пасажирів, укладеного між комунальним підприємством та фізичною особою - підприємцем - тобто і предмет спору, і суб`єктний склад учасників не є подібним до даної справи №922/1203/23.

Однак 04.06.2019 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №903/605/17, в якій навела наступні висновки: договір на організацію перевезення пасажирів є публічно-правовим договором, який передбачає: обов`язки перевізника забезпечити певний парк автомобілів, їх технічний стан, умови щодо тарифів, тощо; таким чином договір визначає умови, за яких перевізнику дозволяється здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів; при цьому відносини замовника перевезень та перевізника у різних випадках оформлюються різними документами - у певних випадках оформлюються договором, а в інших - дозволом, водночас значення як дозволу, так і договору одне й те саме - встановлення вимог до перевізника щодо здійснення ним господарської діяльності, тому і правова природа як дозволу, так і договору щодо організації перевезень - однакова. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, якщо відповідно до законодавства оформлюється не дозвіл, а договір, то такий договір має природу адміністративного.

Аналогічні висновки в подальшому неодноразово викладалися Верховним Судом у постановах в інших справах (зокрема, у постановах від 05.06.2019 у справі № 234/17657/17, від 19.08.2019 у справі № 813/2803/16, від 04.12.2019 у справі № 161/14289/17, на які правомірно посилається апелянт).

У постанові від 11.09.2019 у справі № 234/19093/17 (предметом позову в якій є вимога про визнання недійсним договору на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування) Велика Палата Верховного Суду вказала, що предметом розгляду в цій справі є дії виконавчого комітету Міськради як суб`єкта владних повноважень під час реалізації покладених на нього управлінських функцій щодо укладення сторонами договору, який має ознаки адміністративного та свідчить про публічно-правовий, а не приватноправовий характер спірних правовідносин; аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 та 5 червня 2019 року у справах №903/605/17 та 234/17657/17 відповідно, отже, з огляду на предмет та зміст позовних вимог, характер правовідносин та суб`єктний склад сторін як учасників таких правовідносин висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для розгляду цього спору за правилами ГПК є помилковим і таким, що не відповідає наведеним приписам норм матеріального та процесуального права.

В ухвалі від 30.06.2020 у справі № 908/2155/18 за позовом Запорізької обласної державної адміністрації до ТОВ «Запорожградтранс-1» про розірвання договору від 03 квітня 2018 року №50/13 про організацію перевезень пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування Велика Палата Верховного Суду вказала наступне: "Направляючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що жодна з постанов Великої Палати Верховного Суду, яка містить наведений висновок про підвідомчість відповідної категорії спорів суду адміністративної юрисдикції безвідносно до моменту укладення договору між організатором і переможцем тендеру, не містить прямої вказівки про відступ від протилежних правових висновків Великої Палати Верховного Суду (у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 819/829/17, від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17, від 28 серпня 2019 року у справі № 802/1046/18-а) про підвідомчість спорів суду господарської юрисдикції у разі укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем. Натомість Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 903/605/17 (провадження № 12-115гс18) предметом позову є визнання недійсним рішення конкурсного комітету з визначення переможця конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, та визнання недійсним договору про організацію перевезень пасажирів. У цій постанові зазначено, що відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. Положеннями частини другої вказаної статті Закону визначено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування приміських та міжміських, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються дозволом органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування автобусних маршрутів, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування (рейсів), які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника. Звідси Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування покладені повноваження із забезпечення обслуговування населення засобами транспорту, в тому числі із залученням з цією метою на договірних засадах підприємств, установ, та організацій незалежно від форм власності. Договір на організацію перевезення пасажирів є публічно-правовим договором, який передбачає: обов`язки перевізника забезпечити певний парк автомобілів, їх технічний стан, умови щодо тарифів, тощо. Таким чином договір визначає умови, за яких перевізнику дозволяється здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів. При цьому відносини замовника перевезень та перевізника у різних випадках оформлюються різними документами - у певних випадках оформлюються договором, а в інших - дозволом. Водночас значення як дозволу, так і договору одне й те саме - встановлення вимог до перевізника щодо здійснення ним господарської діяльності. Тому і правова природа як дозволу, так і договору щодо організації перевезень - однакова. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо відповідно до законодавства оформлюється не дозвіл, а договір, то такий договір має природу адміністративного. Проте у справах № 819/829/17, № 918/843/17, № 802/1046/18-а склалися зобов`язальні правовідносини щодо закупівлі товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад, врегульовані Законом України «Про публічні закупівлі», що оформлюються відповідними господарськими договорами. За таких обставин у справах № 819/829/17, № 918/843/17, № 802/1046/18-а склалися правовідносини щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад, регламентовані Законом України «Про публічні закупівлі», а у справі № 903/605/17 - правовідносини щодо організації перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, врегульовані Законом України «Про автомобільний транспорт». Звідси правовідносини у згаданих справах не є подібними. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від зазначеного висновку щодо застосування статті 31 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, пункту 16 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, викладеного, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 903/605/17 (провадження № 12-115гс18)".

У постанові від 28.01.2021 у справі №914/2652/19 за позовом ТОВ "Миколаївське АТП-14627" до Департаменту дорожнього господарства, транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконними дій щодо розірвання договорів з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, спонукання до виконання договорів, визнання договорів чинними Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив наступне: предметом розгляду в цій справі є перевірка наявності правових підстав для розірвання договору, укладеного сторонами за результатами дій обласної державної адміністрації, як суб`єкта владних повноважень, що в цілому свідчить про публічно-правовий характер спірних правовідносин; за таких обставин, з огляду на предмет та зміст позовних вимог, характер правовідносин та суб`єктний складу сторін як учасників таких правовідносин, розгляд цього спору за правилами ГПК України не відповідає наведеним приписам норм матеріального та процесуального права, оскільки спір між сторонами має розглядатися судом адміністративної юрисдикції, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.08.2020 у справі №908/2155/18, правовідносини якої є подібними з правовідносинами у даній справі. З огляду на викладене вище, Верховний Суд прийняв рішення про закриття провадження у вказаній справі №914/2652/19 в порядку п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Із практики Верховного Суду (зокрема, постанови від 27.04.2023 у справі №140/13649/20 за позовом підприємства - перевізника до виконавчого комітету міськради про визнання нечинним одного з пунктів договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом та зобов`язання вчинити дії щодо визначення розміру компенсації витрат на перевезення пільгових категорій пасажирів) вбачається, що на теперішній час подібні спори розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Отже, станом на час розгляду справи №922/1203/23 в суді першої та апеляційної інстанції Верховний Суд не відступав від вищенаведеної правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №903/605/17, навіть у тих спорах, які стосуються безпосередньо договорів з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, а не лише дій суб`єкта владних повноважень під час реалізації покладених на нього управлінських функцій щодо укладення сторонами договору.

Тому твердження позивача про розмежування господарської та адміністративної юрисдикцій за вказаною ознакою спростовуються змістом відповідних судових рішень Верховного Суду, в яких містяться висновки про те, що за своєю природою договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування є адміністративним (зазначене частково визнається і самим позивачем, який у відзиві на апеляційну скаргу вказує на наявність у спірних договорів окремих рис, притаманних адміністративному договору).

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак місцевий господарський суд, всупереч приписам вказаної норми, не врахував висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №903/605/17, на які посилався відповідач у суді першої інстанції, а зазначив лише про те, що не погоджується із цими висновками, і вказав на величезний обсяг гетерогенної і вкрай непослідовної, а подекуди взагалі незрозумілої та алогічної практики судів і безпосередньо практики Верховного Суду з питань предмета спору.

Проте, ні позивачем, ні місцевим господарським судом не було наведено жодного прикладу віднесення Верховним Судом подібних спорів до господарської юрисдикції після 04.06.2019 (посилання позивача в суді апеляційної інстанції на дві постанови Східного апеляційного господарського суду, прийняті у листопаді 2019 року та у липні 2021 року, колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки, у відповідності до вищенаведених приписів ч.4 ст.236 ГПК України, підлягають врахуванню саме висновки суду касаційної, а не апеляційної інстанції). Таких прикладів не виявлено і колегією суддів Східного апеляційного господарського суду під час підготовки до розгляду даної справи.

Тому твердження місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні та позивача в ході апеляційного провадження про непослідовність практики Верховного Суду не можна визнати обґрунтованими, оскільки вже протягом чотирьох років відповідна практика є сталою.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 та від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин, незгода господарського суду із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (а саме, з висновком про те, що договір з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування є адміністративним) не є підставою для недотримання вимог ч.4 ст.236 ГПК України.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства (зокрема, ст.31 Закону України «Про автомобільний транспорт») та висновків Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що спірні договори є публічно-правовими (адміністративними), тому положення ч.1 ст.20 ГПК України, відповідно до якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках - не поширюються на даний спір.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За приписами ч.2 ст.278 ГПК України, порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Зважаючи на вищевикладені обставини, характер спору, суб`єктний склад учасників правовідносин та предмет спору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Отже, враховуючи, що відповідно до вимог, письмово викладених в апеляційній скарзі, заявник просив скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП "Транс-Сервіс" у повному обсязі (при цьому в ході апеляційного провадження представники апелянта лише усно зазначали, що просять закрити провадження у справі в тому разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, водночас, письмових уточнень вимог скарги в установленому порядку заявником надано не було) - колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами за результатами даного апеляційного провадження здійснюється у відповідності до вимог ст.129 ГПК України.

Керуючись п.4 ч.1 статті 275, ч.2 ст.278, статтями 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків, задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.05.2023 у справі №922/1203/23 скасувати.

Провадження у справі №922/1203/23 закрити.

Стягнути з Приватного підприємства "Транс-Сервіс" (62495, Харківська обл., Харківський р-н, селище міського типу Васищеве, вул. Промислова, будинок 21, ідентифікаційний код юридичної особи 33010796) на користь Управління транспорту Харківської обласної державної (військової) адміністрації (61200, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3й під`їзд, 4й поверх, ідентифікаційний код юридичної особи 44243911) 20130,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.07.2023

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.О. Фоміна

Джерело:ЄДРСР 112310982

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 18.07.2023 по справі № 922/1203/23 Східний апеляційний господарський суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

120 997 358

25 172

2 907

531 066

24 022 696

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 18.07.2023 по справі № 922/1203/23 Східний апеляційний господарський суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!