Єдиний державний реєстр судових рішень
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 606/1059/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/148/23 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.2 ст.286-1 КК
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2023 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2022 року.
Даним вироком,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с.Бенева, Теребовлянського району Тернопільської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, в силу ст.89 КК України не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.
Суд вирішив питання щодо застави, цивільного позову, речових доказів, процесуальних витрат у кримінальному провадженні та зарахував у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
Згідно з вироком суду, близько 20 год 30 хв 22 травня 2022 року, водій ОСОБА_8 , в порушення вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі ПДР України), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем «AUDI-80», (VIN- НОМЕР_1 ) р.н. НОМЕР_2 з пасажирами ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , що йому було заборонено, рухався дорогою між населеними пунктами Бенева та Заздрість, Золотниківської ТГ Тернопільського району Тернопільської області в напрямку с. Заздрість.
Під час руху ОСОБА_8 , в порушення вимог пунктів 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка», «дорожні умови», «маневрування (маневр)») та 12.1 ПДР України, не урахував дорожні умови та обстановку, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, безпечну швидкість руху та смугу руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Водій ОСОБА_8 проїжджав керованим ним автомобілем «AUDI» ділянку дороги в порушення вимог п.п. 2.3 «б»; 10.1 ПДР України, унаслідок вживання алкогольних напоїв не був уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну та перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, а застосувавши неправильні прийоми керування, втратив контроль над управлінням автомобіля, допустивши його виїзд за межі проїзної частини дороги.
Своїми діями, які не відповідали вказаним вимогам пунктів ПДР України, рухаючись поза межами проїзної частини дороги, ОСОБА_8 , поставив себе в такі умови, що не зміг забезпечити безпеку дорожнього руху та із правої смуги руху, тобто до с. Заздрість, виїхав поза межі проїзної частини дороги (поле). Унаслідок цього, виїхавши на виділений конструктивно елемент автомобільної дороги - поле, не призначений для руху транспортних засобів, допустив перекидання керованого ним автомобіля «AUDI».
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «AUDI» - ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: травми голови у вигляді відкритої черепно-мозгової травми із переломами кісток склепіння черепа та його основи зліва, із забиттям головного мозку середнього ступеня важкості (за клінічною класифікацією), крововиливами у речовину лобової і скроневої часток правої півкулі головного мозку, під м`яку мозкову оболонку потиличної частки правої півкулі головного мозку, у барабанну порожнину зліва і клиноподібну пазуху однойменної кістки. Вказана травма супроводжувалась розривом барабанної перетинки, накопичення повітря у порожнині черепа.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог вищезазначених пунктів ПДР України, за вищевказаних обставин, перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що вчинені в стані алкогольного сп`яніння, та які заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2022 року змінити, ОСОБА_8 вважати засудженим за ч.2 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.286-1 КК України із застосуванням вимог ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.
Апелянт вказує, що вирок в частині доведеності вини ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України обвинувачений визнає та не оскаржує.
Зазначає, що з вироком в частині призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, він не згідний, вважає, що призначене судом покарання є надто суворим, оскільки не враховано належним чином ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, пом`якшуючих обставин та даних про особу обвинуваченого.
Апелянт посилається на те, що дане правопорушення відноситься до злочинів, вчинених з необережності.
Наголошує на тому, що призначаючи покарання, поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю злочину, що проявлялося із моменту вчинення такого і до закінчення судового розгляду у кримінальному провадженні, вів законослухняний спосіб життя.
Звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо інших притягнень обвинуваченого до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Вважає, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 є його молодий вік, відсутність судимостей, визнання ним вини, щире каяття, відшкодування шкоди, позитивна характеристика за місцем проживання та роботи, поведінка під час та після вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
На думку апелянта, суд першої інстанції формально зазначив ряд пом`якшуючих обставин, однак не врахував їх при призначенні покарання.
Вказує, що обвинувачений з першого дня вчинення ДТП відчуваючи провину за скоєне, намагаючись виправитись, примирився з потерпілим та повністю відшкодував спричинену шкоду.
Вважає, що наведені обставини в своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення і дають підстави для застосування положень ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.286-1 КК України, а саме штрафу.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просить вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2022 року змінити, ОСОБА_8 вважати засудженим за ч.2 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.286-1 КК України із застосуванням вимог ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу без позбавленням права керування транспортними засобами.
Апелянт вважає, що вирок в частині призначення ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки є не законний та не обґрунтований та надто суворим.
Вважає, що при призначенні покарання суд не врахував пом`якшуючих обставин та даних про особу обвинуваченого.
Наголошує на тому, що поза увагою суду залишилась його думка як потерпілого про те, що обвинувачений помирився із ним та з перших днів після ДТП відшкодував у повному обсязі спричинену йому моральну та матеріальну шкоду.
Вказує, що ОСОБА_8 є особою молодого віку, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувався, вчинив необережний злочин, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, працевлаштований та працює, визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину, не залишив місце ДТП, повністю відшкодував заподіяну ним шкоду, під час перебування в лікарні матеріально допомагав йому та цікавився станом його здоров`я.
Вважає, що є підстави для застосування вимог ст.69 КК України та призначення покарання у виді штрафу.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах захисника ОСОБА_12 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 , просить їх задовольнити, в судових дебатах прокурора, який заперечив апеляційні скарги, вважає вирок законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, в апеляції не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не перевіряються.
При призначенні покарання ОСОБА_8 , суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що воно має бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення цієї особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого діяння, віднесеного законом до тяжких злочинів, вчиненого з необережності, наслідки цього діяння спричинення потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, взяв до уваги особу обвинуваченого, який є молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, в силу ст. 89 КК України не судимий, врахував наявність обставин, що пом`якшують покарання: визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування потерпілому шкоди, відношення обвинуваченого до вчиненого, зокрема шкодує про вчинене, відсутність до нього претензій зі сторони потерпілого та за наявності обтяжуючої обставини вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до правильного висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченого санкцією ч.2 ст.286-1 КК України.
Окрім того, судом враховано, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що становить підвищену суспільну небезпеку у зв`язку з порушенням вимог п. 2.9 а, 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка», «дорожні умови», «маневрування (маневр)») та 12.1 ПДР України, допустив перекидання керованого ним автомобіля «AUDI» та спричинив тяжкі тілесні ушкодження потерпілому.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наслідків, що настали та інших обставин, які впливають на ступінь відповідальності особи, яка керує транспортними засобами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на п`ять років.
Наведені в апеляційних скаргах доводи, в тому числі щодо вчинення ОСОБА_8 необережного злочину та наявність пом`якшуючих обставин, не дають підстав для застосування ст. 69 КК України.
Так, для застосування судом положень ст.69 КК України повинні бути встановлені пом`якшуючі покарання обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте, у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим (постанова ВС від 27.04.2021 року №712/4384/20).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, оскільки ОСОБА_8 вчинив суспільно небезпечне діяння у сфері безпеки руху, а саме, будучи в стані алкогольного сп`яніння, взявши двох пасажирів, керував транспортним засобом, тим самим поставивши під небезпеку не лише своє життя і тих осіб, які перебували з ним в автомобілі, а й інших учасників дорожнього руху, грубо порушив правила дорожнього руху, допустив ДТП, в результаті якого один з пасажирів отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Таким чином, з урахуванням усіх обставин справи, даних про особу винного, а також пом`якшуючих обставин, на які апелянти посилаються в своїх скаргах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_8 лише в умовах ізоляції від суспільства.
Наведені в апеляційній скарзі апелянтів доводи про те, що призначене покарання не відповідає особі обвинуваченого і за своїм видом є суворим, не впливають на відповідність призначеного покарання, а думка потерпілого щодо виду та розміру покарання, не є вирішальною для суду.
За таких обставин, при виборі заходу примусу суд дотримався приписів статтей 50, 65 КК, а призначене обвинуваченому покарання є справедливим.
Таким чином, доводи апеляційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення вимог кримінального закону, які були би підставами для зміни чи скасування вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 вересня 2022 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.
Судді
