Єдиний державний реєстр судових рішень
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2023 року справа №200/9998/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Усенко Т.І.,
представників відповідача Дубаневича О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі №200/9998/21 (суддя І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним і скасування наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року, -
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним і скасування наказу №405-к/тр від 02.07.2021 року про попередження про неповну службову відповідність.
17.09.2021р. позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в який просив: визнати протиправним і скасувати наказ № 405-к/тр від 02.07.2021 року про попередження про неповну службову відповідність; зобов`язати внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з такого Реєстру даних про вчинення дисциплінарного проступку згідно наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100000 грн., спричинену прийняттям наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про невжиття позивачем заходів у період з 07.12.2020р. по 21.12.2020р. щодо запобігання вчиненню порушення ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції». Позивач наголошує на тому, що з наказом від 07.12.2020 року № 872-к/тр про поновлення на посаді він був ознайомлений 21.12.2020р. в перший день після закриття листка непрацездатності. Відразу після ознайомлення з наказом він звернувся до Центру комплексних досліджень з питань антимонопольної політики із заявою про звільнення. Висновок суду про ненадання позивачем трудової книжки не відповідає дійсності. Судом не надано оцінку доводам позивача про те, що 21.12.2020р. він з`явився до відповідача із трудовою книжкою і запропонував працівнику Управління по роботі з персоналом внести до неї необхідні відомості, натомість отримав відмову і пропозицію надати документ пізніше. В подальшому позивач знаходився у стані непрацездатності і не мав можливості надати трудову книжку. Окрім того, п.1.3 Інструкції передбачено, що працівники зобов`язані подавати трудову книжку саме при влаштуванні на роботі. Судом безпідставно визнані доведеними повідомлені відповідачем обставини щодо відмови позивача отримувати необхідну для роботи офісну техніку та ознайомлюватися з дорученнями керівника апарату. Наведена інформація не відповідає дійсності та не підтверджена належними доказами. Окрім того, в порушення вимог ст.74 Закону України «Про державну службу» спірний наказ був прийнятий під час відсутності позивача на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Судом також не враховано, що наказ був прийнятий відповідно до пп. 3, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України Про запобігання корупції, п. 3 ч. 1 ст. 66, ч. 1 ст. 77 Закону України Про державну службу, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу, а саме за порушення правил етичної поведінки державних службовців.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач перебував на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції, є державним службовцем.
Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.04.2020 року № 317-к/тр позивача звільнено із займаної посади.
З 04.06.2020р. позивач працював на посаді старшого наукового співробітника Центру комплексних досліджень з питань антимонопольної політики (далі Центр), з посадовим окладом, згідно зі штатним розписом та оплатою пропорційно відпрацьованому часу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року по справі №200/7446/20-а, яке набуло законної сили 22.03.2021 року, визнано протиправним та скасовано наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 07 квітня 2020 року № 317-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині звільнення 07 квітня 2020 року з посади керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя у зв`язку зі скороченням посади. Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 08 квітня 2020 року. Визначено, що рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - виконується негайно.
На виконання цього рішення суду наказом Національного агентства від 07.12.2020 року № 872-к/тр позивача поновлено з 08.04.2020р. на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя.
Наказом Центру за № 75-К позивача звільнено з посади старшого наукового співробітника науково-методичного відділу 21.12.2020р. та наказом від № 76-к прийнято на цю ж посаду за сумісництвом на умовах неповного робочого часу.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у період з 07.12.2020р. по 21.12.2020р. ОСОБА_1 виконував визначені керівництвом Центру завдання, за що отримав дохід на рівні щомісячної заробітної плати.
За інформацією Управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Національного агентства, позивачу за грудень 2020 року також було виплачено заробітну плату.
Згідно з наказом Національного агентства від 19.05.2021р. № 256-к/тр порушено на підставі доповідної записки керівника Управління внутрішнього контролю від 14.05.2021 року № 132-03/7781/21 дисциплінарне провадження стосовно керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_1 , а також затверджено склад дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 ..
За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно позивача дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу, та підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
23.06.2021 року дисциплінарна комісія внесла Голові Національного агентства подання (разом з матеріалами дисциплінарної справи), в якому пропонувала застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді Попередження про неповну службову відповідність. Відповідно висновку вказаного подання, дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 65 Про державну службу.
Наказом від 02.07.2021р. № 405 к/тр відповідно до пп. 3, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України Про запобігання корупції, п. 3 ч. 1 ст. 66, ч. 1 ст. 77 Закону України Про державну службу, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу, а саме: за порушення правил етичної поведінки державних службовців, попереджено позивача про неповну службову відповідність.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Стаття 8 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) визначає, що державний службовець зобов`язаний, зокрема: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України.
Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Частини перша та друга статті 65 Закону № 889-VIII передбачають, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарними проступками є, зокрема: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу.
Відповідно до приписів статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби (частина 1).
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність (частина 4).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, наказом від 02.07.2021р. № 405 к/тр позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу, а саме за порушення правил етичної поведінки державних службовців.
Згідно п. 1, п.2 розд. І Кодексу етичної поведінки працівників Національного агентства з питань запобігання корупції, затвердженим Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 17 травня 2019 року № 1382 (далі Кодекс № 1382), цей Кодекс визначає сукупність моральних та професійно-етичних принципів, правил та вимог, які регулюють засади поведінки працівників Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - працівники Національного агентства) під час виконання ними своїх службових повноважень.
Цей Кодекс ґрунтується на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу та у сфері запобігання корупції, Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 серпня 2016 року за № 1203/29333.
У відповідності до п. 4 Кодексу № 1382 працівники Національного агентства під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані керуватися такими принципами: патріотизм; пріоритетність інтересів; субординація; толерантність; гідна поведінка; доброчесність; політична нейтральність; прозорість і підзвітність; професіоналізм.
II. Принципи етичної поведінки працівників Національного агентства
1. Принцип патріотизму: чесне служіння і вірність народу України; забезпечення державних інтересів під час виконання завдань та функцій Національного агентства; сприяння реалізації прав і законних інтересів громадян, об`єднань громадян та інших юридичних осіб; повага до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об`єднань громадян, інших юридичних осіб, недопущення свавілля або байдужості до їхніх правомірних дій та вимог; формування позитивного іміджу держави; шанування народних звичаїв і національних традицій; повага до державних символів України; використання державної мови під час виконання своїх посадових обов`язків.
2. Принцип пріоритетності інтересів полягає у: спрямованості дій на захист публічних інтересів; пріоритеті інтересів держави, Національного агентства з питань запобігання корупції над особистими, приватними або корпоративними інтересами.
3. Принцип субординації: підпорядкування своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки, виконання письмових та усних доручень керівника, виданих в межах його повноважень, та дотримання встановлених строків виконання таких доручень; повідомлення безпосереднього керівника про доручення, отримані від керівника вищого рівня.
У разі виникнення сумніву щодо законності виданого керівником доручення працівник Національного агентства, який є державним службовцем, повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати таке доручення. Одночасно з виконанням такого доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня.
При отриманні для виконання рішень чи доручень, які працівник Національного агентства вважає незаконними або такими, що становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам, такий працівник зобов`язаний утриматися від виконання незаконних рішень чи доручень керівництва та негайно у письмовій формі повідомити про це Голову Національного агентства.
4. Принцип толерантності: доброзичливе ставлення до оточуючих, співпереживання; відмова від агресивності у будь-яких проявах; неприйняття соціальної несправедливості та зверхності у будь-яких проявах.
5. Принцип гідної поведінки: повага до гідності інших осіб; повага до приватного життя інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації); доброзичливість, запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими; підтримання сприятливого морально-психологічного клімату у колективі, утримання від будь-яких дій, зокрема поширення інформації, які компрометують, принижують професійну гідність і авторитет колективу чи окремих працівників; недопущення під час виконання своїх службових повноважень дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників Національного агентства; забезпечення належного зовнішнього вигляду, використання офіційно-ділового стилю в одязі відповідно до загальноприйнятих вимог пристойності.
6. Принцип доброчесності: чесність, моральність та добропорядність; неприпустимість використання державного майна в особистих цілях; раціональне і дбайливе використання державної власності, постійне підвищення ефективності її використання; неприпустимість використання службового становища в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використання свого статусу та інформації про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб; недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів, повідомлення безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів; нерозголошення та невикористання працівниками Національного агентства інформації в інший спосіб, що стала відома у зв`язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов`язків, у тому числі після припинення своєї діяльності (крім випадків, установлених законом); недопущення надання будь-яких переваг і виявлення прихильності до окремих фізичних та юридичних осіб, громадських і релігійних організацій.
7. Принцип політичної нейтральності: недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення; відмова від публічної демонстрації політичних переконань або поглядів; дотримання обмежень щодо політичної діяльності, встановлених законом; недопущення використання свого службового становища в політичних цілях у будь-який спосіб.
8. Принцип прозорості і підзвітності полягає у відкритості та доступності інформації про діяльність працівників Національного агентства, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.
9. Принцип професіоналізму: добросовісне, чесне та професійне виконання працівниками Національного агентства своїх обов`язків, виявлення ініціативи і творчих здібностей; постійне підвищення рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою та удосконалення організації своєї діяльності; недопущення ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії та рішення.
Проте, в чому саме полягає порушення правил етичної поведінки позивача, а ні в оскаржуваному наказі, а ні в протоколах засідань дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ, а також в рішенні суду першої інстанції не зазначено.
Виходячи із зазначених положень закону, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо встановлення факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні правил етичної поведінки державних службовців.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним судом у постанові від 24 липня 2019 року по справі №298/1029/16-а.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року.
Колегія суддів також враховує, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження ознайомлення позивача з наказом від 07.12.2020 року № 872-к/тр про поновлення на посаді саме 10.12.2020р..
Позивач наголошує на тому, що з наказом від 07.12.2020 року № 872-к/тр про поновлення на посаді він був ознайомлений 21.12.2020р., тобто в перший день після закриття листка непрацездатності. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про визнання протиправним і скасування наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року про попередження про неповну службову відповідність підлягають задоволенню.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 17.09.2021р. позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в який просив: визнати протиправним і скасувати наказ № 405-к/тр від 02.07.2021 року про попередження про неповну службову відповідність; зобов`язати внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з такого Реєстру даних про вчинення дисциплінарного проступку згідно наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100000 грн., спричинену прийняттям наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року (том 1, а.с.87).
Проте, судом першої інстанції не були вирішені вимоги позивача про зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з такого Реєстру даних про вчинення дисциплінарного проступку згідно наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року ; стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн., спричинену прийняттям наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року.
Наведене виправляється судом апеляційної інстанції.
Щодо вимог позивача про зобов`язання внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, даних про вчинення ним дисциплінарного проступку згідно наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року, колегія суддів зазначає наступне.
Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення затверджено Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 09.02.2018р. № 166, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 21 березня 2018 р. за № 345/31797 (далі - Положення №166).
Відповідно до пункту 1 розділу 2 Положення №166 внесенню до Реєстру підлягають відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.
За приписами пункту 2 розділу 2 Положення №166 підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, є: 1) електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень; 2) засвідчена в установленому порядку паперова копія розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
У відповідності до вимог пункту 8 розділу 2 Положення №166 підставами для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, є: 5) розпорядчий документ або судове рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
Пунктом 4 розділу II Положення №166 встановлено, що кадрові служби органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій, посадові особи яких є суб`єктами відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, протягом п`яти робочих днів з дня підписання розпорядчого документа про накладення на особу дисциплінарного стягнення або скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення зобов`язані надати Реєстратору електронну та засвідчену в установленому порядку паперову копію відповідного розпорядчого документа разом з інформаційною карткою до розпорядчого документа про накладення (скасування розпорядчого документа про накладення) дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень (додаток 1).
Згідно пункту 5 розділу II Положення №166 Реєстратор вносить до Реєстру відомості протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень та засвідченої в установленому порядку паперової копії розпорядчого документа про накладення чи скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
Відтак, вимоги позивача про зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, даних про вчинення ним дисциплінарного проступку згідно наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року, є передчасними.
За таких обставин, у задоволенні позовних вимог в цій частині позивачеві слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. 00 коп., колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року, 4 березня та 8 травня 2019 року, 21 жовтня 2020 року (справи №№640/14909/16-ц, 295/443/17, 233/3464/17, 580/1881/19, відповідно).
Отже, вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди судам слід надавати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чи існує причинний зв`язок, чи обґрунтовано грошовий вираз заявленої шкоди та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Ці обставини входять до предмету доказування у справі.
Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
Із врахування вищезазначених правових норм, колегія суддів зазначає, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Про те, жодного доказу, які б дозволяли суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, заподіяної внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачем не надано.
Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відсутні.
Згідно частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1816,00 грн. та апеляційної скарги в сумі 2724,00 грн. З огляду на часткове задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в сумі 2270,00 грн.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі №200/9998/21 задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі №200/9998/21 скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним і скасування наказу №405-к/тр від 02.07.2021 року про попередження про неповну службову відповідність; зобов`язання внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з такого Реєстру даних про вчинення дисциплінарного проступку згідно наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року ; стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн., спричинену прийняттям наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства з питань запобігання корупції № 405-к/тр від 02.07.2021 року про попередження про неповну службову відповідність.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ 40381452) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
Повне судове рішення 06 липня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко
