Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 грудня 2021 р. Справа№200/9998/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Галатіної О.О.,
секретаря судового засідання Коломієць К.С.
Представника позивача Сологуб С.А.
представника відповідача Діманової Т.А.
представника відповідача Дубаневич О.З.
розглянувши в порядку загального провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним і скасування наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року, -
В С Т А Н О В И В:
06 серпня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним і скасування наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року.
Згідно викладеному в позові позивач зазначає, що перебував на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції, є державним службовцем. 02.07.2021 року відносно нього було прийнято Наказ № 405-к/тр про попередження про неповну службову відповідність (далі спірний Наказ). При цьому позивач не обізнаний, щодо власних дій, які слугують підставою для такого наказу. Крім цього спірний наказ було прийнято під час тимчасової непрацездатності, що не відповідає положенням ч. 4 ст. 74 Закону України Про державну службу.
Також ОСОБА_1 наголошує, що спірний наказ не відповідає положенням ст. 77 Закону України Про державну службу, а саме: не містить стислого викладу обставин справи, які свідчать про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
На підставі викладеного та з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив:
визнати протиправним і скасувати наказ Голови Національного агентства з питань запобігання корупції №405-к/тр від 02.07.2021 року про попередження ОСОБА_1 , про неповну службову відповідність як керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції;
зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції внести зміни до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, шляхом виключення з такого реєстру даних про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку згідно наказу Голови Національного агентства з питань запобігання корупції №405-к/тр від 02.07.2021 року;
стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 000, 00грн. на користь ОСОБА_1 спричинену прийняттям Головою Національного агентства з питань запобігання корупції наказу №405-к/тр від 02.07.2021 року;
Також позивач просив стягнути на свою користь і судові витрати.
12 серпня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
08.09.2021 року відповідачем було надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого було зазначено, що 07.12.2020 року наказом Національного агентства від № 872-к/тр ОСОБА_1 поновлено з 08.04.2020 на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя. Проте з 07.12.2020 року по 21.12.2020 ОСОБА_1 працював на посаді старшого наукового співробітника Центру комплексних досліджень з питань антимонопольної політики, що заборонено п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону Про запобігання корупції.
Щодо прийняття спірного наказу в період перебування позивача на лікарняному, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не повідомив будь-яким зручним для нього способом про свою тимчасову непрацездатність ні свого безпосереднього керівника, ні працівників Управління по роботі з персоналом Національного агентства, хоча зобов`язаний був це зробити. У зв`язку з цим працівники Управління по роботі з персоналом склали акти про його відсутність на робочому місці. Позивач був відсутній на робочому місці з 18.04.2021, про причини відсутності не повідомляв, на телефонні дзвінки працівників Управління по роботі з персоналом та листи, направлені на його електронну пошту, не відповідав. Тобто за наявними в його особовій справі контактними даними Позивач не виходив на зв`язок.
ОСОБА_1 на підтвердження своєї відсутності на робочому місці надав Управлінню по роботі з персоналом Національного агентства листки непрацездатності серії АЛГ № 950717 та серії АЛГ № 952380, згідно з якими він був тимчасово непрацездатним з 10.12.2002 по 15.12.2020, а також з 12.01.2021 по 17.01.2021
Проте Центу ОСОБА_1 протягом 2020 - 2021 років жодних документів про перебування його у стані тимчасової непрацездатності не надавав. Крім цього, відповідач вважає, що, як вбачається із витребуваних табелів обліку використання робочого часу, наданих Центром, у грудні 2020 року та в січні 2021 року ОСОБА_1 виконував визначені керівництвом Центру завдання.
В тому числі відповідач зазначає, що позивач не надавав до установи трудової книжки, на листи з вимогами надати, - не відповідав, про що було складено відповідні акти. Також відповідач наголошує, що позивачем не виконувались його трудові обов`язки.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
22.09.2021 року позивач надав відповідь на відзив, згідно змісту якого по суті інкримінованих порушень заявляє, що про поновлення його на посаді йому стало відомо значно пізніше ніж 07.12.2020 року. Проте 07.12.2020 року позивачу на мобільний телефон зателефонувала посадова особа відповідача та повідомила про отримання рішення суду, яким разом з іншим поновлено позивача на посаді, та наявність наміру прийняти наказ про поновлення задля виконання такого рішення суду. У відповідь ОСОБА_1 повідомив про те, що вірогідність перебування на самоізоляції, відповідно й тимчасову непрацездатність. Згодом позивач звернувся до лікаря та отримав листок непрацездатності, про що попередив свого керівника. Негайно після ознайомлення зі спірним наказом позивач звернувся до Центру комплексних досліджень із заявою про звільнення та прийняття на роботу за сумісництвом. Окрім цього позивач наголошує, що займається науковою діяльністю, що не заборонено ст. 25 Закону України Про запобігання корупції.
Щодо порушення правил етичної поведінки, ОСОБА_1 наголошує, що дійсно виконував роботу в Центрі, проте така робота здійснювалась у дистанційному режимі; нормативно-правового акту або норми права, якими позивач був би зобов`язаний надавати листки непрацездатності всім своїм роботодавцям, в національному законодавстві не існує.
Щодо відмови отримувати оргтехніку та ознайомлюватися з дорученням керівника апарату, невиконання завдань в повному обсязі, позивач зазначає, що 21.12.2020 року або у інший день працівники відповідача намагалися передати позивачу декілька проектів письмових доручень керівництва НАЗК, проте, доручення отримані не були через відсутність у проектах підпису службової особи, що видає доручення.
Жодного доручення керівництва НАЗК на адресу позивача, які були би підписані, не надходило.
Окрім того, позивач наголошує, що зміст проектів доручень свідчив про умисні спроби керівництва створити умови перенавантаження позивача виконанням надвеликої кількості невластивих технічних, канцелярських обов`язків. З одного боку робоче місце позивача було персонально облаштоване відеокамерою. З іншого боку, зміст проект доручення №100/473/20 від 10.12.2020 року містило вимоги щодо оформлення справ з визначеною продуктивністю без врахуванням обсягу таких справ та якості їх вмісту. Така робота мала включати поаркушну нумерацію справ, закреслення старих номерів аркушів, перенумерацію, внесення до внутрішнього опису документів їх назв, зазначення у описі номерів аркушів тощо.
Пунктом 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58передбачено, що працівники зобов`язані подавати трудову книжку при влаштуванні на роботу. Позивач наголошує, що положення Інструкції передбачають обов*язок надання трудової книжки тільки при первинному працевлаштуванні; відповідного обов*язку при поновленні на посаді вимоги Інструкції не містять.
01.10.2021 року відповідач надав заперечення проти відповіді на відзив, згідно яких наголошував, що у спірних правовідносинах заходи щодо припинення трудових відносин з Центром Позивач повинен був вжити одразу після того як дізнався про видачу Національним агентством наказу № 872-к/тр про поновлення його на посаді. Та обставина, що з наказом Національного агентства ОСОБА_1 ознайомився лише 21.12.2021 жодним чином не пов`язана з діями Відповідача, а була зумовлена виключно особистими обставинами Позивача.
Крім того, факт перебування ОСОБА_1 у стані тимчасової непрацездатності до 21.12.2020 не позбавляв останнього можливості направити до Центру заяву про звільнення за допомогою засобів поштового чи електронного зв`язку, що не суперечить положенням чинного законодавства.
Отже, у вказаному випадку Позивач безпідставно пов`язує факт свого ознайомлення з наказом Національного агентства № 872-к/тр про поновлення на посаді, з можливістю вирішення питання щодо припинення трудових відносин з Центром. Більш того, відповідач наголошує, що майже весь зміст відповідного наказу був продубльований у направлених на адресу Позивача листах, нових обставин, які не були відомі ОСОБА_1 відповідний наказ не містив.
Також відповідач наголошує, що не заслуговують й на увагу доводи Позивача про те, що у Центрі він виконував наукову діяльність, а тому положення ст. 25 Закону до нього не можуть бути застосовані. Адже у вказаному конкретному випадку заходи щодо припинення зайняття іншою оплачуваною діяльністю ОСОБА_1 не вжив саме як працівник Центру, а не як працівник Національного агентства, а відтак у його діях містилися ознаки порушення вимог ст. 25 Закону.
Відповідач наголошує, що перебування працівника у стані тимчасової непрацездатності лише за основним місцем роботи та одночасно виконання своїх обов`язків за сумісництвом суперечить положенням чинного законодавства.
Щодо позиції ОСОБА_1 з приводу намагання створити перенавантаження, відповідач наголошує, що твердження є надуманими та лише свідчать про його намір перекрутити дійсні обставини справи.
11.10.2021 року допущено участь представника відповідача в судових засіданнях по справі № 200/9998/21 в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року №196.
Ухвалою від 11.10.2021 року продовжено строк розгляду підготовчого судового засідання по справі за позовом ОСОБА_1 до Найіонального агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним і скасування наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року. Відкладено підготовче судове засідання
22.11.2021 року відповідач надав додаткові докази по справі.
Ухвалою суду від 22.11.2021 року закрито підготовче провадження за позовом ОСОБА_1 до Найіонального агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним і скасування наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року.
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити в їх задоволенні.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції, є державним службовцем.
07.04.2020 року Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від № 317-к/тр звільнено ОСОБА_1 із займаної посади.
З 04.06.2020 позивач працював на посаді старшого наукового співробітника Центру комплексних досліджень з питань антимонопольної політики (далі Центр), з посадовим окладом, згідно зі штатним розписом та оплатою пропорційно відпрацьованому часу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року по справі №200/7446/20-а, яке набуло законної сили 22.03.2021 року, визнано протиправним та скасовано наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 07 квітня 2020 року № 317-к/тр Про звільнення ОСОБА_1 в частині звільнення 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 з посади керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя у зв`язку зі скороченням посади. Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 08 квітня 2020 року. Визначено, що рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - виконується негайно.
07.12.2020 року наказом Національного агентства від № 872-к/тр ОСОБА_1 поновлено з 08.04.2020 на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя. Поновлення відбулося на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2020, ухваленого в адміністративній справі № 200/7446/20-а.
Наказом Центру за № 75-К ОСОБА_1 звільнено з посади старшого наукового співробітника науково-методичного відділу 21.12.2020 та наказом від № 76-к прийнято на цю ж посаду за сумісництвом на умовах неповного робочого часу.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у період з 07.12.2020 по 21.12.2020 ОСОБА_1 виконував визначені керівництвом Центру завдання, за що отримав дохід на рівні щомісячної заробітної плати.
За інформацією Управління планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Національного агентства, ОСОБА_1 за грудень 2020 року також було виплачено заробітну плату.
Згідно з наказом Національного агентства від 19.05.2021 № 256-к/тр порушено на підставі доповідної записки керівника Управління внутрішнього контролю від 14.05.2021 року № 132-03/7781/21 дисциплінарне провадження стосовно керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_1 , а також затверджено склад дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 .
За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу, та підстав для притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності.
23.06.2021 року дисциплінарна комісія внесла Голові Національного агентства подання (разом з матеріалами дисциплінарної справи), в якому пропонувала застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді Попередження про неповну службову відповідність. Відповідно висновку вказаного подання, дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 65 Про державну службу.
У подальшому Голова Національного агентства видав наказ від 02.07.2021 № 405 к/тр Про попередження про неповну службову відповідність ОСОБА_1 , який і став підставою для звернення останнього до суду із вказаним позовом.
06.07.2021 Національне агентство у порядку ст. 9-1 Закону України Про державну службу листом № 100-15/50427/21 направило на електронну адресу ОСОБА_1 копію наказу від 02.07.2021 № 405-к/тр Про попередження про неповну службову відповідність ОСОБА_1 . Цей наказ вважається таким, що був доведений до відома ОСОБА_1 , 11.07.2021.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 8 Закону № 889-VIII, відповідно до якої державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відповідно до частини першої статті 64 Закону № 889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
В силу вимог частини першої статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною другою статті 65 Закону № 889-VIII дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Відповідно до частини першої статті 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Частиною першою статті 67 Закону № 889-VIII обумовлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Згідно з частинами першою - другою статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
Відповідно до статті 76 Закону № 889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.
Відповідно ст. 77 Закону України Про державну службу, Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням). У разі виявлення за результатами розгляду ознак кримінального чи адміністративного правопорушення суб`єкт призначення зобов`язаний протягом трьох календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу. Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як вже було зазначено вище, Наказом від 02.07.2021 № 405 к/тр відповідно до пп. 3, 10 ч. 1 ст. 7 Закону України Про запобігання корупції, п. 3 ч. 1 ст. 66, ч. 1 ст. 77 Закону України Про державну службу, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу, а саме: за порушення правил етичної поведінки державних службовців, попереджено ОСОБА_1 про неповну службову відповідність.
Аналізуючи спірний наказ щодо наявності в ньому стислого викладу обставин справи, суд вважає, що такий Наказ відповідає вимогам ст. 77 Закону України Про державну службу. Крім цього державний службовець з метою ознайомлення з обставинами справи має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження, що передбачено ст. 76 Закону № 889-VIII.
Положеннями спеціального Закону України Про державну службу, а саме ст. 9-1, визначено порядок, згідно з якими доведення інформації або документів до відома державного службовця здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.
Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.
Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.
Тобто з огляду на зміст вищевказаної норми направлення на електронну пошту державного службовця відповідної інформації чи документів вважається належним способом повідомлення.
Як вже було зазначено вище, 06.07.2021 Національне агентство у порядку ст. 9-1 Закону України Про державну службу листом № 100-15/50427/21 направило на електронну адресу ОСОБА_1 копію наказу від 02.07.2021 № 405-к/тр Про попередження про неповну службову відповідність ОСОБА_1 . Цей наказ вважається таким, що був доведений до відома ОСОБА_1 , 11.07.2021.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу, дисциплінарним проступком є: порушення правил етичної поведінки державних службовців
Відповідно п. 1 Розд. І Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05 серпня 2016 року № 158 (далі Наказ № 158), ці Загальні правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, діяльність яких спрямована на служіння народу України і територіальній громаді шляхом забезпечення охорони та сприяння уреалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. Ці Загальні правила ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, у сфері запобігання корупції, запобігання та протидії дискримінації, з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Метою цих Загальних правил є зміцнення авторитету державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, формування позитивної репутації державних службовцівта посадових осіб місцевого самоврядування, а також забезпечення інформування громадян про норми етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них. При прийнятті на державну службу або на службу в органи місцевого самоврядування особа ознайомлюється з цими Загальними правилами. Відмітка про таке ознайомлення додається до особової справи державного службовця чи посадової особи місцевого самоврядування.
Згідно п. 1 Розд. І Кодексу етичної поведінки працівників Національного агентства з питань запобігання корупції, затвердженим Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 17 травня 2019 року № 1382 (далі Кодекс № 1382), цей Кодекс визначає сукупність моральних та професійно-етичних принципів, правил та вимог, які регулюють засади поведінки працівників Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - працівники Національного агентства) під час виконання ними своїх службових повноважень. Цей Кодекс визначає сукупність моральних та професійно-етичних принципів, правил та вимог, які регулюють засади поведінки працівників Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - працівники Національного агентства) під час виконання ними своїх службових повноважень.
Відповідно п. 5 Розд. ІІ Кодексу № 1382, принцип гідної поведінки включає в себе: повагу до гідності інших осіб; повагу до приватного життя інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації); доброзичливість, запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими; підтримання сприятливого морально-психологічного клімату у колективі, утримання від будь-яких дій, зокрема поширення інформації, які компрометують, принижують професійну гідність і авторитет колективу чи окремих працівників; недопущення під час виконання своїх службових повноважень дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників Національного агентства; забезпечення належного зовнішнього вигляду, використання офіційно-ділового стилю в одязі відповідно до загальноприйнятих вимог пристойності.
З приводу суті підстав для прийняття спірного наказу.
Щодо порушення Позивачем положень ст. 25 Закону України Про запобігання корупції.
Згідно з п.п. в та и п. 1 ч. 1 ст. З Закону України Про запобігання корупції суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові та службові особи інших державних органів.
Нормою ст. 25 Закону України Про запобігання корупції встановлено, що особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. З цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Як вже було визначено вище, 07.12.2020 року наказом Національного агентства від № 872-к/тр ОСОБА_1 поновлено на посаді, проте звільнено з Центру лише 21.12.2020 року. Тобто позивач у вказаний період одночасно обіймав посаду старшого наукового співробітника науково-методичного відділу Центру комплексних досліджень з питань антимонопольної політики та керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя.
Аргументуючи позовні вимоги в даній частині спору позивач наголошує, що 07.12.2020 року телефоном був повідомлений про наявність у відповідача наміру виконання рішення суду щодо поновлення на посаді; поряд з цим позивач повідомив про нещодавній контакт з особою, хворою на COVID-19, що припускало можливе перебування позивача на лікарняному (самоізоляції) в майбутньому. В подальшому позивач був непрацездатним в період з 10.12.2020 року по 15.12.2020 року. Поряд з цим 09.12.2020 року відповідачем на адресу позивача було скеровано лист з повідомленням про поновлення на посаді та про необхідність з`явитися до Національного агентства. 10.12.2020 року представником відповідача було здійснено телефонний дзвінок з метою уточнення інформації про отримання наказу про поновлення на посаді.
Аналізуючи часовий проміжок з 07.12.2020 року (дата поновлення позивача на посаді) по 09.12.2020 року (останній день працездатності позивача) суд зазначає, що в межах адміністративної справи № 200/7446/20-а позов був наданий саме позивачем, в подальшому права позивача були поновлені та ОСОБА_1 в тому числі було поновлено на посаді і передбачено негайне виконання рішення суду в частині такого поновлення. Як вірно зазначає відповідач, рішення суду було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.12.2020 року.
Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про поновлення на посаді на виконання рішення суду через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про таке поновлення, та, як наслідок, не вчинення дій з приводу своєчасного звільнення призвело до порушення позивачем ст. 25 Закону України Про запобігання корупції, яка містить заборону щодо зайняття особами, зазначеними у п. 1 ч. 1 ст. З цього Закону, іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики із спорту) діяльністю, що призвело до вчинення ним правопорушення, пов`язаного з корупцією.
ОСОБА_1 у період з 07.12.2020 року по 21.12.2020 не вжив заходів щодо запобігання вчиненню порушення ст. 25 Закону України Про запобігання корупції, яка містить заборону щодо зайняття особами, зазначеними у п. 1 ч. 1 ст. З цього Закону, іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики із спорту) діяльністю, що призвело до вчинення ним правопорушення, пов`язаного з корупцією.
З приводу посилання ОСОБА_1 на Лист Центру № 50-69/21 від 25.06.2021 року, суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів, що його посада в НАЗК відноситься до викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики із спорту тощо.
Позицію ОСОБА_1 з приводу дистанційної роботи в Центрі паралельно з тимчасовою непрацездатністю в НАЗК суд вважає необґрунтованою з огляду на те, що поняття непрацездатність не є абстрактним, а передбачає або наявність можливості працювати, або ні. Крім цього така позиція створює вибірковий підхід працівника по відношенню до виконання своїх посадових обов`язків у різних роботодавців, а повідомлення про те, що позивач має можливість здійснювати посадові обов`язки в дистанційному режимі до відповідача не надходило.
Щодо ненадання Позивачем трудової книжки за основним місцем роботи
Так, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 48 Кодексу законів про працю України (в редакції, яка була чинною на момент поновлення Позивача на роботі) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів.
В абз. 1 п. З постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників установлено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Національне агентство з метою витребування у Позивача трудової книжки неодноразово направляло на його адресу листи (від 09.12.2020 № 100-15/65046/20, від № 100-11/69579/20, від 14.01.2021 № 100-15/2332/21, від 11.02.2021 № 100-14/7848/21), в яких зазначало про необхідність її надання для внесення запису, проте трудова книжка надана не була.
Відповідно Акту Управління по роботі з персоналом від 21.12.2020 року, за час перебування на робочому місці в Національному агентстві ОСОБА_1 відмовився отримувати необхідну в роботі офісну техніку, а також, відмовився, в грубій формі, ознайомлюватися з дорученням керівника апарату Національного агентства від 10.12.2020 № 100/473/20 Про забезпечення збереженості документів Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя.
У тому числі ОСОБА_1 відмовився у письмовому ознайомленні з дорученням керівника апарату. Аналогічну інформацію містять доповідні записки керівника Управління інформаційно-аналітичних систем та захисту інформації від 21.12.2020 та керівника Управління по роботі з персоналом від 19.01.2021.
Факт неналежного виконання Позивачем визначених йому завдань безпосередньо був зафіксований у службовій записці в.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя від 22.06.2021.
Щодо доводів Позивача про те, що оскаржуваний наказ прийнятий у період його тимчасової непрацездатності.
У поданій позовній заяві Позивач як обґрунтування протиправності оскаржуваного ним наказу посилається на те, що всупереч ч. 4 ст. 74 Закону України Про державну службу дисциплінарне стягнення до нього застосовано під час його тимчасової непрацездатності, про що Відповідачу було відомо.
Вказані доводи Позивача також не можуть бути підставою для визнання протиправним наказу Національного агентства.
Так, дійсно у ч. 4 ст. 74 Закону України Про державну службу передбачено, що дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Водночас відповідна заборона стосується тих випадків, коли власнику чи уповноваженому на застосування дисциплінарного стягнення органу відомо про зазначені обставини. Мета такої заборони - не допустити порушення соціальних прав працівника та забезпечити йому повну виплату страхових коштів на період тимчасової непрацездатності.
Тобто визначена у ч. 4 ст. 74 Закону України Про державну службу гарантія застосовується виключно у разі, коли керівник державного органу чи суб`єкт призначення знав про те, що державний службовець, щодо якого здійснюється дисциплінарне провадження, перебуває у стані тимчасової непрацездатності, та незважаючи на це, застосував до нього дисциплінарне стягнення.
Єдиним джерелом інформації для керівництва про непрацездатність працівника може бути тільки повідомлення безпосередньо самого працівника чи його близьких, або якщо вказана обставина стала загальновідомим фактом.
Відповідно до Правил внутрішнього службового (трудового) розпорядку Національного агентства державний службовець повідомляє свого безпосереднього керівника про свою відсутність на роботі у письмовій формі, засобами електронного зв`язку тощо. Разом з цим матеріали справи не містять належних доказів повідомлення ОСОБА_1 відповідача про свою непрацездатність.
З урахуванням зазначеного суд вважає, що дисциплінарна комісія дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу, що стало наслідком застосування до Позивача дисциплінарного стягнення у вигляді Попередження про неповну службову відповідність.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Звертаючись до суду з вказаним позовом Позивач не спростував факту вчинення ним вищевказаного дисциплінарного проступку та не надав достатніх доказів на підтвердження своєї позиції, проте як відповідачем було доведено правомірність своїх дій та підстав для прийняття спірного Наказу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись КАС України, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним і скасування наказу № 405-к/тр від 02.07.2021 року, - відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення виготовлено та проголошено зміст у судовому засіданні 28 грудня 2021 року.
Повний текст рішення складено та підписано протягом десятиденного строку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Галатіна
