Ухвала
03 липня 2023 року
м. Київ
справа № 582/18/21
провадження № 61-20968 сво 23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Погрібного С. О.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області
у складі судді: Яковенко Н. М. від 13 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І. від 25 листопада 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позов мотивований тим, що він є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки проживав із нею однією сім`єю з 1986 року по день її смерті, вели спільне господарство, мали спільний побут. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка, площею 3,51 га, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю.
Вказував, що при зверненні до нотаріуса з метою оформити спадкові права, з`ясовано, що спадкові права оформлені на ОСОБА_2 , як спадкоємця п`ятої черги. Приватним нотаріусом Недригайлівського районного округу Юрченко А. М. відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину
№ 609 від 25 лютого 2020 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт його постійного проживання, з 1986 року однією сім`єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: Сумська область, Недригайлівський район, с. Нелини;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 609, видане приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А. М. 25 лютого 2020 року на ім`я
ОСОБА_2 відносно земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923580500:02:003:0047, площею 3,5061 га, розташованої на території Гринівського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 13 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду
від 25 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини -
ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: Сумська область, Недригайлівський район, с. Нелини
з 1986 року.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 609, видане 25 лютого 2020 року приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області
Юрченко А. М. на ім`я ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки, площею 3,5061 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923580500:02:003:0047, розташованої на території Гринівського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області.
Судові рішення мотивовані тим, що факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини
є доведеним, тому ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який прийняв спадщину шляхом постійного проживання з нею на час відкриття спадщини та усуває від спадкування спадкоємця п`ятої черги - відповідача, яка є двоюрідною онукою спадкодавця ОСОБА_2 .
Оскільки судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_1 , суд визнав недійсним оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане на ім`я відповідача.
Висновки судів узгоджуються із частиною другою статті 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
21 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 13 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 25 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі з підстав, передбачених пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження та витребувано матеріали справи № 582/18/21 із Недригайлівського районного суду Сумської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
31 січня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 травня 2023 року справу призначено
до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року справу передано
на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом безпідставно не взято до уваги її доводи про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не створювали сім`ї, спільного господарства не вели та не мали взаємних прав і обов`язків. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Показання свідків про проживання позивача із спадкодавцем однією сім`ю, на яких суд першої інстанції ґрунтував свої висновки, не є достатніми доказами про наявність у них сім`ї у розумінні статті З СК України.
Вказує, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що померла за життя створила сім`ю із ОСОБА_1 , мала з ним взаємні права та обов`язки, була пов`язана із ним спільним побутом, спільно утримували житло чи мали спільний бюджет.
Крім того, зазначає, що в постанові Верховного Суду у справі № 493/915/16-ц судом викладена правова позиція, що: «встановлюючи факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем з 01 січня 1999 року по 09 січня
2009 року, суди попередніх інстанцій не врахували, що вказаний факт може бути встановлено судом лише з дня набрання чинності СК України, 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не було передбачено». Незважаючи на викладене, судом першої інстанції встановлено факт проживання однією сім`єю позивача та спадкодавця більше п`яти років до дня смерті ОСОБА_3 і до вказаного періоду спільного проживання було зараховано час до 01 січня 2004 року. Разом з тим, період часу з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_3 є меншим п`яти років, тож підстави для задоволення вказаного позову відсутні. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 635/4952/16-ц та в постанові Верховного Суду
від 17 червня 2021 року у справі № 489/5982/17.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Якименки Недригайлівського району померла
ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, у тому числі на земельну ділянку, площею 3,51 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гринівського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області.
Згідно з копією довідки, яка видається у зв`язку з оформленням спадкових прав, що видана виконавчим комітетом Недригайлівської селищної ради
від 05 серпня 2020 року № 77 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала у селі Нелини Недригайлівського району Сумської області. На день смерті ОСОБА_3 мала слідуючий склад сім`ї: чоловік -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 весь час і по день смерті проживав разом із ОСОБА_3 та вели спільне господарство. Проводив поховання ОСОБА_3 , заповіт від імені ОСОБА_3 . Гринівською сільською радою не посвідчувався.
Відповідно до копії актового запису про смерть ОСОБА_3 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 01 березня 2005 року заявником є ОСОБА_1 , житель с. Якименки Недригайлівського району Сумської області, видана довідка
№ 03-02-12 для отримання одноразової допомоги на поховання.
Згідно з копією сторінок книги погосподарського обліку, наданих на запит суду Недригайлівською селищною радою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначений як голова домогосподарства, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дружина.
Відповідно до копії спадкової справи № 14/2020, заведеної після смерті
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита за заявою
ОСОБА_2 . Їй, як двоюрідній онуці, спадкоємцю п`ятої черги спадкодавця ОСОБА_3 , 25 лютого 2020 року приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А. М. видане свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 609, на земельну ділянку площею 3,5061 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923580500:02:003:0047, розташовану на території Гринівського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , кожен окремо, пояснили та підтвердили факт проживання ОСОБА_1 з
ОСОБА_3 однією сім`єю з 1986 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року про передачу справи
на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №200/21452/15-ц (провадження
№ 61-18578 св 18) та від 16 грудня 2020 року у справі № 493/915/16-ц (провадження № 61-286 св 20), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17 (провадження № 61-48393 св 18) та зазначити, що:
«за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом».
Крім того, необхідно відступити від висновку щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
від 17 червня 2021 року у справі № 489/5982/17 (провадження
№ 61-4452 св 19) та від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296 св 19), і вказати, що «слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України».
Колегія суддів зазначила, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Правила Книги Шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень
ЦК України).
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 (провадження
№ 61-9511 сво 19) зроблено висновок, що «усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є розуміння відкриття спадщини як настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.
При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин».
Тлумачення статті 5, пункту 4 та абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень
ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.
Такий висновок відповідає роз`ясненням, наданим впунктах 1, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якими: «відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня
2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом».
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі №493/915/16-ц (провадження № 61-286 св 20), на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що: «встановлюючи факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем з 01 січня 1999 року по 09 січня 2009 року, суди попередніх інстанцій не врахували, що вказаний факт може бути встановлено судом лише з дня набрання чинності СК України, 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не було передбачено».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17 (провадження № 61-48393 св 18) зазначено, що: «при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2001 року до дня смерті ОСОБА_8 , що підтверджено поясненнями свідків та не заперечувала відповідач. За загальним правилом дії законів та інших правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що не можна встановити факт спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не мало правового значення».
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження
№ 61-18578св18).
При цьому, відповідно до пункту 1 розділу VII Прикінцеві положення
СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
Верховний Суд звертає увагу, що Прикінцеві положення СК України не передбачають винятків та спеціальних правил дії у часі норм СК України. Отже, СК України застосовуються до сімейних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Слідрозмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 489/5982/17 (провадження № 61-4452 св 19), на яку є посилання у касаційній скарзі, позивач просила суд, зокрема, встановити факт спільного проживання однією сім`єю із чоловіком без реєстрації шлюбу не менше п`яти років, до часу відкриття спадщини, з лютого 1999 року до 05 травня 2017 року . Верховний Суд у наведеній справі застосував до спірних правовідносин статтю 74 СК України та зробив висновок, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.
Аналогічним чином у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296 св 19), на яку є посилання у касаційній скарзі, до відносин за позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 11 січня 2008 року до 07 квітня 2015 року (день смерті спадкодавця) Верховний Суд застосував статтю 74 СК України та не врахував, що такі відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
У частині другій статті 403 ЦПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає
за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність
у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З урахуванням наведеного, справа підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 13 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 25 листопада 2021 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
С. О. Погрібний
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
