Постанова
Іменем України
18 вересня2023 року
м. Київ
справа № 582/18/21
провадження № 61-20968 сво 21
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Погрібного С. О.,
Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу
ОСОБА_2 на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області у складі судді Яковенко Н. М. від 13 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Собини О. І. від 25 листопада 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Позов мотивований тим, що він є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки проживав із нею однією сім`єю з 1986 року по день її смерті, вони вели спільне господарство, мали спільний побут. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка, площею 3,51 га, що належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю.
Вказував, що при зверненні до нотаріуса з метою оформити спадкові права, з`ясовано, що спадкові права оформлені на ОСОБА_2 , як спадкоємця п`ятої черги. Приватним нотаріусом Недригайлівського районного округу
Юрченко А. М. відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину
№ 609 від 25 лютого 2020 року. Оскільки він є спадкоємцем четвертої черги на спадкування, а ОСОБА_4 - п'ятої, то вона не мала права спадкувати майно після смерті двоюрідної баби ОСОБА_3
ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт його постійного проживання, з 1986 року однією сім`єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: Сумська область, Недригайлівський район, с. Нелини;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом № 609, видане приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А. М. 25 лютого 2020 року на ім`я
ОСОБА_2 відносно земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923580500:02:003:0047, площею 3,5061 га, розташованої на території Гринівського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 13 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду
від 25 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі спадкодавцем - ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини -
ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: Сумська область, Недригайлівський район, с. Нелини
з 1986 року.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 609, видане 25 лютого 2020 року приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А. М. на ім`я ОСОБА_2 стосовно земельної ділянки, площею 3,5061 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923580500:02:003:0047, розташованої на території Гринівського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області.
Судові рішення мотивовані тим, що факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини
є доведеним, тому ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який прийняв спадщину шляхом постійного проживання з нею на час відкриття спадщини та усуває від спадкування спадкоємця п`ятої черги - відповідача, яка є двоюрідною онукою спадкодавця ОСОБА_2 .
Оскільки судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв ОСОБА_1 , суд визнав недійсним оспорюване свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане на ім`я відповідача.
Висновки судів мотивовані посиланням на частину другу статті 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до суду касаційної інстанції
21 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 13 липня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду
від 25 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадженнята витребувано матеріали справи № 582/18/21 із Недригайлівського районного суду Сумської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
31 січня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 травня 2023 року справу призначено
до судового розгляду.
УхвалоюВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року справупередано
на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року справу прийнято до розгляду та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом безпідставно не взято до уваги її доводи про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не створювали сім`ю, спільного господарства не вели та не мали взаємних прав і обов`язків. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Показання свідків про проживання позивача із спадкодавцем однією сім`ю, на яких суд першої інстанції ґрунтував свої висновки, не є достатніми доказами про наявність у них сім`ї у розумінні статті З СК України. Апеляційний суд на вказане уваги не звернув.
Крім того, зазначає, що в постанові Верховного Суду у справі № 493/915/16-ц викладена правова позиція, що: «встановлюючи факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем з 01 січня 1999 року по 09 січня 2009 року, суди попередніх інстанцій не врахували, що вказаний факт може бути встановлено судом лише з дня набрання чинності СК України, 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не було передбачено». Незважаючи на викладене, судом першої інстанції встановлено факт проживання однією сім`єю позивача та спадкодавця більше п`яти років до дня смерті ОСОБА_3 і до вказаного періоду спільного проживання було зараховано час до 01 січня 2004 року. Разом з тим, період часу з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_3 є меншим п`яти років, тож підстави для задоволення вказаного позову відсутні. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі
№ 635/4952/16-ц та в постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року
у справі № 489/5982/17.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Якименки Недригайлівського району померла
ОСОБА_3 . Позивач зазначав, що з 1986 року проживав із нею однією сім'єю.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, у тому числі на земельну ділянку, площею 3,51 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Гринівського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області.
Згідно з копією довідки, яка видається у зв`язку з оформленням спадкових прав, що видана виконавчим комітетом Недригайлівської селищної ради
від 05 серпня 2020 року № 77 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала у селі Нелини Недригайлівського району Сумської області. На день смерті ОСОБА_3 мала слідуючий склад сім`ї: чоловік -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 весь час і по день смерті проживав разом із ОСОБА_3 та вели спільне господарство. Проводив поховання ОСОБА_3 , заповіт від імені ОСОБА_3 . Гринівською сільською радою не посвідчувався.
Відповідно до копії актового запису про смерть ОСОБА_3 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 01 березня 2005 року заявником є ОСОБА_1 , житель с. Якименки Недригайлівського району Сумської області, видана довідка
№ 03-02-12 для отримання одноразової допомоги на поховання.
Згідно з копією сторінок книги погосподарського обліку, наданих на запит суду Недригайлівською селищною радою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначений як голова домогосподарства, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дружина.
Спадкова справа № 14/2020, заведена після смерті ОСОБА_3 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита за заявою ОСОБА_2 . Їй, як двоюрідній онуці, спадкоємцю п`ятої черги спадкодавця ОСОБА_3 , 25 лютого 2020 року приватним нотаріусом Недригайлівського районного нотаріального округу Сумської області Юрченко А. М. видане свідоцтво про право на спадщину
за законом за реєстровим № 609, на земельну ділянку площею 3,5061 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5923580500:02:003:0047, розташовану на території Гринівського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , кожен окремо, пояснили та підтвердили факт проживання ОСОБА_1 з
ОСОБА_3 однією сім`єю з 1986 року по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року про передачу справи
на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №200/21452/15-ц (провадження
№ 61-18578 св 18) та від 16 грудня 2020 року у справі № 493/915/16-ц (провадження № 61-286 св 20), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2019 року у справі
№ 346/1178/17 (провадження № 61-48393 св 18) та зазначити, що:
«за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п`ятирічний строк, передбачений
статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом».
Крім того, необхідно відступити від висновку щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
від 17 червня 2021 року у справі № 489/5982/17 (провадження
№ 61-4452 св 19) та від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296 св 19), і вказати, що «слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України».
Колегія суддів зазначила, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Правила Книги Шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом(абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень
ЦК України).
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі №493/915/16-ц (провадження № 61-286 св 20), на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що: «встановлюючи факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем з 01 січня 1999 року по 09 січня 2009 року, суди попередніх інстанцій не врахували, що вказаний факт може бути встановлено судом лише з дня набрання чинності СК України, 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не було передбачено».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17 (провадження № 61-48393 св 18) зазначено, що: «при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2001 року до дня смерті
ОСОБА_9 , що підтверджено поясненнями свідків та не заперечувала відповідач. За загальним правилом дії законів та інших правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що не можна встановити факт спільного проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не мало правового значення».
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня
2018 року у справі № 200/21452/15-ц (провадження № 61-18578св18).
При цьому, відповідно до пункту 1 розділу VII Прикінцеві положення
СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
Верховний Суд звертає увагу, що Прикінцеві положення СК України не передбачають винятків та спеціальних правил дії у часі норм СК України. Отже, СК України застосовуються до сімейних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 489/5982/17 (провадження № 61-4452 св 19), на яку є посилання у касаційній скарзі, позивач просила суд, зокрема, встановити факт спільного проживання однією сім`єю із чоловіком без реєстрації шлюбу не менше п`яти років, до часу відкриття спадщини, з лютого 1999 року до 05 травня 2017 року . Верховний Суд у наведеній справі застосував до спірних правовідносин статтю 74 СК України та зробив висновок, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.
Аналогічним чином у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296 св 19), на яку є посилання у касаційній скарзі, до відносин за позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 11 січня 2008 року до 07 квітня 2015 року (день смерті спадкодавця) Верховний Суд застосував статтю 74 СК України та не врахував, що такі відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині другій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб, а саме чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.
Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін
(частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування
не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку
про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір з урахуванням наведених норм процесуального права щодо доказування, виходили із доведеності позивачем факту проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем - ОСОБА_3 однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, у зв`язку з чим він є спадкоємцем четвертої черги після її смерті і вказане усуває від спадкування спадкоємця п`ятої черги - відповідача ОСОБА_2 .
При цьому суди дослідили і надали правову оцінку: книзі погосподарського обліку, наданій Недригайлівською селищною радою, із якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначений як голова домогосподарства, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дружина; аналогічним доказам із спадкової справи № 14/2020, заведеної після смерті ОСОБА_3 ; показанням допитаних свідків, які пояснили та підтвердили факт проживання позивача з ОСОБА_3 однією сім`єю з 1986 року по день її смерті.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 (провадження
№ 61-9511 сво 19) зроблено висновок, що «усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є розуміння відкриття спадщини як настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.
При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин».
ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Правила Книги Шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом(абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень
ЦК України).
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Тлумачення статті 5, пункту 4 та абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень
ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п`ятирічний строк, передбачений
статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.
Такий висновок відповідає й роз`ясненням, наданим судам у пунктах 1,
21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якими відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня
2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.
Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (пукнкт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, провадження № 14-182цс21).
Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт шостий статті 3 ЦК України). Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20, провадження № 12-33гс22).
Інше тлумачення п`ятирічного строку, який має обчислюватися для права на спадкування у четверту чергу, вочевидь призводить до того, що ця норма права буде діяти лише через п`ять років після набуття нею чинності, що не узгоджується з засадами приватного права.
У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку, викладеного у постановах: Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №200/21452/15-ц (провадження № 61-18578 св 18) та від 16 грудня 2020 року
у справі № 493/915/16-ц (провадження № 61-286 св 20) й Верховного Суду
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17 (провадження
№ 61-48393 св 18).
Щодо розмежування сфери дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України
Відповідно до пункту 1 розділу VII Прикінцеві положення СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня
2004 року.
Аналіз статті 74 СК України та статті 1264 СК свідчить, що:
стаття 74 СК України має спрямованість на урегулювання підстав набуття право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі;
на відміну від статті 74 СК України, стаття 1264 ЦК України спрямована на регулювання кола осіб, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом.
Тому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду підкреслює, що слідрозмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини, а саме сімейні та спадкові.
Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку, викладеного у постановах: Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі
№ 489/5982/17 (провадження № 61-4452 св 19) та від 12 грудня 2019 року
у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296 св 19).
Висновки про застосування норм права
Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
1. За загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п`ятирічний строк, передбачений
статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.
ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
2. Слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , залишення без змін оскаржуваних судових рішень, то підстав для розподілу судових витрат Верховний Суд не встановив.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 13 липня
2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 листопада
2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник А. І. Грушицький Б. І. Гулько В. І. Крат С. О. Погрібний І. М. Фаловська М. Є. Червинська
