ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"22" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2646/23Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
дослідивши зареєстровану 21.06.2023 р. за вх. № 2-919/23
заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
про забезпечення позову
по справі № 916/2646/23
за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, Код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області (67620, Одеська обл., Одеський р-н, с. Вигода, вул. Нова, буд. 33-а, Код ЄДРПОУ 04377701)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2, Код ЄДРПОУ 31595602)
про розірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути майно,
встановив:
Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Вигодянської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», в якій просить:
розірвати договір купівлі-продажу від 22.02.2010 р., укладений між Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 525;
зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» повернути Вигодянській сільській раді Одеського району Одеської області нежитлову будівлю «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73), шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі.
Обґрунтовуючи підстави звернення із позовом до господарського суду Заступник керівника Одеської обласної прокуратури посилається на те, що нежитлова будівля «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м., розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73, є пам`яткою архітектури місцевого значення та набута Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» у власність на підставі укладеного 22.02.2010 р. з Васильківською сільською радою Біляївського району Одеської області договору купівлі-продажу, однак Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» не здійснюється нелажна експлуатація та утримання будівлі-пам`ятки у відповідності до приписів законодавства України з дотримання державних стандартів, норм та правил в сфері охорони культурної спадщини, що істотно порушує укладений договір та завдає шкоди державним інтересам в сфері охорони культурної спадщини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 21.06.2023 р. позовній заяві Заступника керівника Одеської обласної прокуратури присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2646/23 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.
Одночасно із позовною заявою Заступником керівника Одеської обласної прокуратури представлено до господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
вжити заходи забезпечення позовної заяви шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівна, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Біляївський район, с. Василівна, вул. Леніна, 73), реєстраційний номер: 29183242 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2, Код ЄДРПОУ 31595602) та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73), реєстраційний номер: 29183242 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи звернення із заявою про забезпечення позову Заступник керівника Одеської обласної прокуратури посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2010, укладеного між Василівською сільською радою Біляївського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», на користь останнього відчужено нежитлову будівлю «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73.
Пунктом 5.4.2 договору купівлі-продажу зобов`язано Покупця забезпечити належну експлуатацію об`єкта нерухомості, яка гарантує надійність будівельних конструкцій.
Пунктом 5.4.5 договору купівлі-продажу Покупця зобов`язано утримувати об`єкт купівлі-продажу відповідно до охоронного договору та норм, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», дотримуватись державних стандартів, норм, правил та іншого законодавства в сфері охорони культурної спадщини.
Згідно з п.6.5. договору купівлі-продажу, сплата штрафу, пені, відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов цього договору.
Відповідно до п.7.4. договору купівлі-продажу, у разі невиконання однією із сторін умов договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони договору за рішенням суду.
Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини», власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам`ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Згідно зі статтею 27 вищевказаного Закону, у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).
В свою чергу, між Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (нині Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної військової адміністрації - далі Департамент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» укладено охоронний договір від 01.06.2010, який встановлює режим використання зазначеної будівлі-пам`ятки, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ».
Відповідно до умов зазначеного охоронного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», зобов`язане: використовувати пам`ятку під розміщення приміщень невиробничого призначення та у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень до пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо; утримувати пам`ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані, мати у приміщеннях пам`ятки належне обладнання згідно з вимогами органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших уповноважених органів; утримувати територію пам`ятки упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам`ятці; своєчасно проводити поточний та капітальний ремонт пам`ятки і роботи з упорядження території пам`ятки, виконувати реставраційні, ремонтні та інші роботи в терміни, передбачені охоронним договором, а у разі потреби в терміни, визначені окремим розпорядженням органу охорони; з метою збереження пам`ятки та створення належних умов для її використання виконати роботи: проведення інженерно-вишукувальних робіт (травень 2010 року, грудень 2011 року); розробка науково-проектної документації на проведення комплексу реставраційних робіт на об`єкті (травень 2010 року - грудень 2011 року, травень 2010 року - грудень 2012 року); проведення комплексу реставраційних робіт на об`єкті (січень 2012 року - грудень 2017 року).
У той же час, як зазначає заявник, зазначена пам`ятка вже протягом багатьох років перебуває в незадовільному стані, а її власником не виконуються умови охоронного договору, зокрема, не вживається жодних заходів щодо збереження пам`ятки, що призводить до її подальшого руйнування.
Так, перевірками Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації встановлено, що власником зазначеної будівлі-пам`ятки (Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ») не виконуються умови зазначених договору купівлі-продажу та охоронного договору, зокрема, не вживаються відповідні заходи щодо: збереження, належного утримання, належної експлуатації об`єкта нерухомості, яка гарантує надійність будівельних конструкцій, проведення поточного та капітального ремонту, виконання реставраційних робіт нерухомої пам`ятки місцевого значення, що призводить до її подальшого руйнування.
З метою збереження колишньої садиби генерала Дубицького Департаментом направлено власнику зазначеної пам`ятки розпорядження № 7 від 10.08.2020 про надання на розгляд Департаменту науково-проектної документації, а також припис № 05-02/21 від 08.04.2021, яким зобов`язано, зокрема: протягом двох тижнів розробити і надати на розгляд Департаменту висновок про технічний стан будівлі з рекомендаціями щодо проведення робіт, направлених на збереження пам`ятки; протягом місяця повідомити Департамент про укладення договору з ліцензованою проектною організацією на розробку науково-проектної документації, спрямованої на збереження будівлі-пам`ятки; протягом року розробити науково-проектну документацію, спрямовану на збереження будівлі-пам`ятки, з урахуванням рекомендацій, викладених у висновку про технічний стан будівлі.
Проте вимоги припису залишились невиконаними Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ».
З листа Департаменту від 20.05.2022 р. № 889/10/01-12/2-22/603 вбачається, що під час проведеного 18.11.2021 р. огляду фахівцем Департаменту встановлено, що вищевказана будівля-пам`ятка перебуває у незадовільному стані та потребує невідкладного проведення комплексу ремонтно-реставраційних робіт.
З урахуванням факту невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» вимог охоронного договору від 01.06.2010 р., Департаментом підготовлено акт про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини та відповідний припис, однак, власник пам`ятки не з`явився до Департаменту.
У подальшому, приймаючи до уваги, що власником будівлі-пам`ятки порушено вимоги щодо її утримання, Департаментом складено акт про вчинення правопорушення у сфері охорони культурної спадщини № 20/03 від 20.03.2023 р. та протокол про адміністративне правопорушення серія ОД № 00003 від 23.03.2023 р., який направлено до виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області для розгляду по суті.
За результатом розгляду вказаного протоколу про адміністративне правопорушення адміністративною комісією при виконавчому комітеті Таїровської селищної ради прийнято постанову № 6-23 від 09.05.2023 р., якою керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» Стратієвського Д.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 92 КУпАП (порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Погоджуючись з прийнятим адміністративною комісією рішенням та визнаючи свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 10.05.2023 сплачено відповідний адміністративний штраф.
Окрім того, з листа Вигодянської сільської ради № 386/02-13/26 від 24.02.2023 р. вбачається, що під час огляду будівлі-пам`ятки встановлено перебування її у незадовільному стані, у зв`язку з чим сільською радою у 2021 р. організовано зустрічі з представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ», в ході яких обговорювались заходи, необхідні для збереження зазначеного об`єкта культурної спадщини. Однак, відповідні роботи власником будівлі-пам`ятки виконано не було.
Відтак, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» не виконуються умови договору купівлі-продажу щодо належної експлуатації будівлі-пам`ятки, яка гарантує надійність будівельних конструкцій, щодо утримання об`єкта купівлі-продажу відповідно до охоронного договору та норм, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини», дотримання державних стандартів, норм, правил та іншого законодавства в сфері охорони культурної спадщини, тобто істотно порушується договір, що своєю чергою завдає шкоди державним інтересам в сфері охорони культурної спадщини та значною мірою позбавляє Вигодянську сільську раду Одеського району Одеської області того, на що розраховувалось при укладенні договору, зокрема, збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.
При цьому Заступник керівника Одеської обласної прокуратури наголошує на тому, що необхідність у забезпеченні позовної заяви шляхом накладення арешту на спірний об`єкт нерухомого майна та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього викликана тим, що його може бути відчужено на користь третіх осіб з послідуючою реєстрацією за ними права власності. У зв`язку з цим, невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову може ускладнити, або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, через можливу зміну власника спірного майна, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Отже, законодавець дозволяє суду забезпечити існуючий позов не тільки з мотивів неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, але й у зв`язку з неможливістю чи ускладненням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
За змістом статті 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Згідно із частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р. № 3477-IV при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 вказаної Конвенції передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (п.43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (п.77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.
ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
«Ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Він є запобіганням тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Суд також враховує правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
Також приймаючи до уваги правову позицію Верховного Суду стосовно тощо, у справах з немайновою вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, не має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Враховуючи викладене, те, що предметом позову у справі є розірвання договору купівлі-продажу, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» набуто у власність нежитлову будівлю «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73), та зобов`язання повернути зазначену нежитлову будівлю, яка є власністю останнього, господарський доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в частині накладення арешту на відповідну нежитлову будівлю, оскільки у випадку відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» або вчинення інших дій, які призведуть до зміни власника відповідного майна, інтереси держави не зможуть буди захищеними або поновленими в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених прав або інтересів держави.
У задоволенні вимоги про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2, Код ЄДРПОУ 31595602) та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівка, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Біляївський район, с. Василівка, вул. Леніна, 73), реєстраційний номер: 29183242 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, господарський суд відмовляє, оскільки наявність у відповідних державних реєстрах запису про накладений арешт унеможливлює вчинення подібних дій.
Відповідно до частини 8 статті 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно із приписами частини 1 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.136,137,140,232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву (зареєстрована 21.06.2023 р. за вх. № 2-919/23) Заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю «Панський маєток» (колишня садиба генерала Дубицького), загальною площею 2306,90 кв.м, розташовану за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Василівна, вул. Центральна, 73 (колишня адреса: Одеська область, Біляївський район, с. Василівна, вул. Леніна, 73), реєстраційний номер: 29183242 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Стягувачем за ухвалою є: Вигодянська сільська рада Одеського району Одеської області (67620, Одеська обл., Одеський р-н, с. Вигода, вул. Нова, буд. 33-а, Код ЄДРПОУ 04377701).
Боржником за ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА КАБЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2, Код ЄДРПОУ 31595602)
У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовити.
У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 22.06.2023 р. та у відповідності до ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження.
Суддя Гут Сергій Федорович
