ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2023 року Справа № 906/29/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Розізнана І.В.
секретар судового засідання Мельников О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року по справі №906/29/21 (суддя - Давидюк В.К.)
час та місце ухвалення рішення: 22 листопада 2021 року; м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65; вступна і резолютивна частина проголошена о 11:08 год; повний текст рішення складено 2 грудня 2021 року
за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:
Позивача 1: Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій"
Позивача 2: Державного університету "Житомирська політехніка"
Позивача 3: Міністерства освіти і науки України
до
Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс"
Відповідача 2: Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Євгена Івановича
за участю Третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:
Корольовського відділу Державної виконавчої служби у місті Житомир Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
Третя особа 2: ОСОБА_1
Третя особа 3: ОСОБА_2
про скасування державної реєстрації та витребування державного майна з чужого незаконного володіння
за участю представників сторін:
від Прокурора - Немкович І.І.;
від Позивача 1, Позивача 2, Позивача 3, Третьої особи 1, Третьої особи 2 - не з`явилися;
від Відповідача 1 - Косянчук С.В.;
від Відповідача 2 - Давиденко І.О.;
від Третьої особи 3 - Алексеєв С.М..
ВСТАНОВИВ:
Житомирська обласна прокуратура (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (надалі - Позивач 1), Державного університету "Житомирська політехніка" (надалі - Позивач 2), Міністерства освіти і науки України (надалі - Позивач 3) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" (надалі - Відповідач 1), Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Є.І. (надалі - Відповідач 2) про:
· скасування державної реєстрації права приватної власності за Третьою особою 2 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв.м. (будівля-літера «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101;
· витребування у Відповідача 1 об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв.м. (будівля - літера «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Позивача 2.
Позовні вимоги обґрунтовано незаконним вибуттям з державної власності об`єкта нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: м. Житомир, вулиця Велика Бердичівська, будинок 31, на підставі підробленого акта про проведенні електронні торги, особою, яка не мала законного права його відчужувати. Прокурором обгрунтовується, що Державна реєстрація речового права здійснена без подання будь-яких документів, які підтверджують перехід права власності на об`єкт. Державний реєстратор за відсутності передбачених законодавством документів протиправно здійснив державну реєстрацію права приватної власності за Третьою особою 2, яка відчужила приміщення Третій особі 3 за договором купівлі-продажу. Прокурор вказує, що на момент звернення з позовом до суду добросовісним набувачем вказаного приміщення є Відповідач 1, тобто до Відповідача 1 пред`явлено віндикаційний позов. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16 січня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі - Третя особа 1).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15 червня 2021 року залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Ройтбурд М.М. (надалі - Третя особа 2) та ОСОБА_2 (надалі - Третя особа 3).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за Третьою особою 2 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля літера «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 та витребувано у Відповідача 1 зазначений об`єкт нерухомого майна на користь держави в особі Позивача 2. Вирішено питання розподілу судових витрат.
При ухвалені вказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач 2 станом на 15 лютого 2019 року не мав правових підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію права приватної власності, оскільки: по-перше, акт про проведені електронні торги є лише документом, на підставі якого нотаріус видає свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке підтверджує виникнення права власності на придбане майно, що безпосередньо вказано в акті про проведені електронні торги від 30 серпня 2018 року; по-друге, для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно Третя особа 2 не мала свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів; по-третє, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент вказаної державної реєстрації містився запис про обтяження у вигляді арешту усього нерухомого майна із забороною відчуження, який прийнятий на підставі постанови Третьої особи 1 у ВП НОМЕР_3 від 21 квітня 2016 року.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що Відповідач 2, який не є нотаріусом, за відсутності передбачених законом документів (свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних (електронних) торгів, виданого нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги) та наявної заборони на відчуження майна (арешт), протиправно здійснив державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1185,6 кв.м., що призвело до його незаконного вибуття з державної власності поза волею. Суд першої інстанції при цьому наголосив, що в матеріалах справи немає інформації про підготовку до продажу та реалізацію вказаного нерухомого майна як в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4, так і у виконавчому провадженні НОМЕР_3.
Отже, вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за Третьою особою 2 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101, номер запису про право власності: 30308090) підлягає задоволенню.
Місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив про те, що нерухоме майно - будинок (будівля літера "А") загальною площею 1185,6 кв.м., власником якого є Держава, вибуло незаконно з її володіння в результаті державної реєстрації вказаного майна на підставі акта про проведені електронні торги від 30 серпня 2018 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3, який не є документом, що підтверджує виникнення права власності на майно, в також особою, яка не мала законного права на таке відчуження.
Як встановив господарський суд, право власності на будинок - будівлю "А" за адресою: АДРЕСА_1 належить Позивачу 1 на підставі свідоцтва про право власності від 4 березня 2002 року. Відповідно місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вимога про витребування майна від Відповідача 1 підлягає до задоволення.
Стосовно обґрунтувань підстав звернення Прокуратури з позовом у справі, то місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив, що відповідно до Статуту Позивача 2 - Позивач 2 є закладом вищої освіти державної форми власності та належить до сфери управління Позивача 3. Статутом визначено, що з урахуванням організаційно-правової форми університету з метою забезпечення його статутної діяльності Позивачем 3 закріплюються на основі права господарського відання будівлі, споруди, майнові комплекси та комунікації. Прокуратура Житомирської області направила Позивачу 1 (лист від 1 жовтня 2020 року), Позивачу 2 (лист від 22 грудня 2020 року), Позивачу 3 (лист від 28 липня 2020 року) повідомлення в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з детальним описом порушень та інформацією про протиправне вибуття державного майна, пропозицією щодо звернення із позовом до суду та повідомленням про те, що у разі бездіяльності вказаних органів, Прокурор самостійно може вжити заходи представницького характеру на захист інтересів держави.
Позивач 3 листом від 16 жовтня 2020 року за вих.№1/11-7228 повідомив Прокуратуру про фактичне припинення функціонування Позивача 1 та висловив прохання виступити на захист інтересів держави за фактом втрати державою спірного об`єкту нерухомості. Позивач 2 у листі від 23 грудня 2020 року вих.№44-01.00/2501 зазначив про відсутність наміру самостійного звернення до суду та звернувся з проханням до Прокуратури подати позов про витребування спірного нерухомого майна, яке протиправно вибуло із державної власності. З огляду на вказане, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку, що зміст позову та додані до нього документи підтверджують дотримання Прокурором порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
Не погоджуючись із винесеним рішенням, Відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.
Щодо подання Прокурором позову в інтересах держави в особі Позивача 3, то скаржник зазначає, що Позивач 3 виступає в даних правовідносинах виключно, як адміністративно-розпорядчий вищий орган, без наявних у нього майнових прав на спірний об`єкт нерухомості, а тому порушень його прав, шляхом звернення до суду у відповідності до норм ГПК України та ЦК України Прокурором не доведено. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції в порушення статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, не взяв до уваги неналежні та недопустимі докази, що призвело до порушення норм процесуального Закону.
На переконання апелянта, всі згадані вище докази здобуті в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12018060000000026. Обвинувального вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні немає, а отже матеріали кримінального провадження ЕРДР № 12018060000000026 не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі докази в межах розгляду господарської справи №906/29/21.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2022 року (у складі колегії суддів: Гудак А.В. (головуючий), Олексюк Г.Є., Петухов М.Г.) рішення Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року скасовано в частині задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2; позов Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2 залишено без розгляду; рішення Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року скасовано в частині задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 3 про скасування державної реєстрації права приватної власності за Третьою особою 2 на зазначений об`єкт нерухомого майна та в цій частині ухвалено нове рішення, відповідно до якого закрито провадження в справі в частині позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 3 про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомого майна; рішення Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року в частині задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 3 про витребування у Відповідача 1 на користь держави в особі Позивача 2 зазначеного об`єкта нерухомого майна скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цього позову Прокурора відмовлено; роз`яснено Прокурору про його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності за Третьою особою 2 на зазначений об`єкт нерухомого майна до суду загальної юрисдикцією в порядку цивільного судочинства; вирішено питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, просив скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2022 року, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року залишити в силі.
Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2022 року в справі № 906/29/21 в частині закриття провадження у даній справі у частині позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 3 про скасування державної реєстрації права приватної власності за Третьою особою 2, у частині відмови в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 3 до Відповідача 1 про витребування державного майна з чужого незаконного володіння та в частині розподілу витрат зі сплати судового збору. Справу №906/29/21 у зазначених частинах передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2022 року в справі №906/29/21 залишено без змін.
При винесенні даної постанови Верховним Судом було зазначено, що при новому розгляді даної справи необхідно буде встановити наступне:
· визнавши встановленим факт проведення 30 серпня 2018 року торгів з реалізації спірного майна, судом апеляційної інстанції, окрім загальних посилань на процедуру проведення таких торгів, не наведено належного обґрунтування наявності обставин (заявки державного виконавця на реалізацію спірного арештованого майна, її погодження з начальником ВДВС, інформаційних повідомлень про реалізацію майна, формування лоту в електронній системі тощо), що підтверджено відповідними доказами та які стали підставою для відповідних висновків суду щодо вибуття спірного майна з волі власника;
· обмежившись посиланням на те, що торги не було визнано недійсними у встановленому порядку, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам стосовно того, що такі торги з реалізації спірного майна взагалі не проводилися. Отже, не встановивши обставини того, чи була наявна воля власника майна на його відчуження та чи були передбачені законом підстави для державної реєстрації права власності на спірне майно за результатами таких торгів, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що результати торгів з реалізації спірного майна є підставою для набуття відповідного права.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 грудня 2022 року (у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Савченко Г.І., суддя Коломис В.В.) скасовано рішення Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року в справі № 906/29/21 в частині задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 3 про скасування державної реєстрації права приватної власності за Третьою особою 2 та в частині задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 3 про витребування у Відповідача 1 об`єкта нерухомого майна на користь держави в особі Позивача 2 та в частині розподілу витрат зі сплати судового збору, ухвалено в цих частинах нове рішення, яким у позові відмовлено.
Не погодившись з винесеною постановою Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 27 квітня 2022 року та залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 22 листопада 2021 року.
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 8 березня 2023 року по даній справі касаційну скаргу Прокурора задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 грудня 2022 року в справі № 906/29/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
При винесенні даної постанови Верховним Судом було зазначено, що при новому розгляді даної справи необхідно буде встановити наступне:
· суд апеляційної інстанції, вдавшись до аналізу правової природи реалізації майна на прилюдних торгах, що полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та яка передбачає вчинення певних дій посадовими особами у відповідній процедурі, не надав належної правової оцінки зазначеним доводам Прокурора щодо вибуття державного майна поза волею власника та поданим на їх підтвердження доказам, наявним у матеріалах справи (про що зазначено вище);
· визнавши встановленим факт проведення 30 серпня 2018 року торгів з реалізації спірного майна, судом апеляційної інстанції, окрім загальних посилань на процедуру проведення таких торгів, не наведено належного обґрунтування наявності обставин (заявки державного виконавця на реалізацію спірного арештованого майна, її погодження з начальником ВДВС, інформаційних повідомлень про реалізацію майна, формування лоту в електронній системі тощо), що підтверджено відповідними доказами та які стали підставою для відповідних висновків суду щодо вибуття спірного майна з волі власника;
· при цьому, обмежившись посиланням на те, що торги не було визнано недійсними у встановленому порядку, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам стосовно того, що такі торги з реалізації спірного майна взагалі не проводилися; отже, не встановивши обставини того, чи була наявна воля власника майна на його відчуження та чи були передбачені законом підстави для державної реєстрації права власності на спірне майно за результатами таких торгів, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що результати торгів з реалізації спірного майна є підставою для набуття відповідного права;
· суд апеляційної інстанції, вдавшись до аналізу правової природи реалізації майна на прилюдних торгах, що полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та яка передбачає вчинення певних дій посадовими особами у відповідній процедурі, не надав належної правової оцінки зазначеним доводам Прокурора щодо вибуття державного майна поза волею власника та поданим на їх підтвердження доказам, наявним у матеріалах справи;
· відхиляючи матеріали кримінального провадження № 12018060000000026, як належні та допустимі докази з підстав відсутності дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, поза увагою апеляційного господарського суду залишилась постанова прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури Олени Дедяєвої від 22 серпня 2022 року про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні;
· судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам стосовно того, що такі торги з реалізації спірного майна взагалі не проводилися, документ щодо їх проведення сфальсифікований та доводам про відсутність перерахування коштів за проведені торги;
· не встановивши обставини того, чи була наявна воля власника майна на його відчуження та чи були передбачені законом підстави для державної реєстрації права власності на спірне майно за результатами таких торгів, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що результати торгів з реалізації спірного майна є підставою для набуття відповідного права.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 квітня 2023 року прийнято апеляційну скаргу Відповідача 1 до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В.; відкрито апеляційне провадження у справі № 924/29/21 за апеляційною скаргою Відповідача 1; запропоновано учасникам по справі подати відзив та письмові пояснення на апеляційну скаргу з врахуванням висновків, викладених в постановах Верховного Суду по даній справі.
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 24 квітня 2023 року надійшли пояснення від Прокурора, в яких Прокурор з урахуванням позиції, наведеної у постановах Верховного Суду по даній справі, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач вказав, що спірне майно є державною власністю, вибуло з володіння держави поза її волею. Зокрема, у даному випадку торги з реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні взагалі не проводилися, оскільки відсутні будь-які докази, які підтверджували як обставини щодо підготовки проведення таких торгів, так і їх проведення, а в матеріалах реєстраційної справи на спірний об`єкт нерухомого майна відсутні будь-які документи, які підтверджують перехід права власності за результатами проведення електронних торгів, що виключає підстави для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності. Згідно листа ДГІ «СЕТАМ» від 15 січня 2020 року, жодні електронні торги щодо відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна не проводилися. Відтак, і акт про проведені електронні торги Третьою особою 1 (назва на час виникнення спірних правовідносин), який зазначений у Державному реєстрі видавником такого акту, ніколи не видавався. Жодних підготовчих дій з метою реалізації даного майна не здійснювалось, зокрема заявка державного виконавця на реалізацію арештованого майна не формувалась та відповідно із начальником Корольовського відділу державної виконавчої служби не погоджувалась (том 9, а.с. 144-147).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 травня 2023 року призначено справу № 906/29/21 до розгляду на 24 травня 2023 року об 14:40 год. (том 9, а.с. 174).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 травня 2023 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, розгляд апеляційної скарги відкладено на 8 червня 2023 року об 15:30 год. (том 9, а.с. 197).
На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 30 травня 2023 року надійшли пояснення від Позивача 3, в яких Позивач 3, з урахуванням позиції, наведеної у постановах Верховного Суду по даній справі, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач 3 вказав, що за інформацією Корольовського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі, спірне нерухоме майно на примусову реалізацію до Державного підприємства «СЕТАМ» не передавалось, заява на реалізацію вказаного майна не направлялась, кошти на депозитний рахунок відділу ДВС від реалізації об`єкта нерухомого майна (за адресою: м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 31), на підставі акту про проведення електронних торгів, серія та номер: 50692640, виданого 30 серпня 2018 року Корольовським ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирський області не надходили. Позивач 3 наголосив, що при реалізації арештованого майна на аукціоні, відповідно до пункту 3 глави 12 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме може бути лише видане нотаріусом свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, а сама державна реєстрація має бути проведена нотаріусом, що видав таке свідоцтво. Згідно положення про Позивача 3, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №630 від 16 жовтня 2014 року, Позивач 3 є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує контроль за діяльністю підприємств, установ та організацій що належать до сфери його управління, Міністерство організовує планово-фінансову роботу на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів. Згідно пункту 89 Положення, Позивач 3 здійснює управління об`єктами державної власності, що належить до сфери його управління, та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належить до сфери його управління. Позивач 3 при цьому звертає увагу на те, що спірне майно на праві власності належить державі в особі Позивача 1 та Позивача 2, як правонаступнику всього майна прав та обов`язків державного підприємства, органом управління яких є Позивач 3, а отже вказане майно є майном Позивача 3 (том 9, а.с. 203-204).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 червня 2023 року, з підстав, наведених у даній ухвалі, оголошено перерву в судовому засіданні на 12 червня 2023 року об 14:00 год..
12 червня 2023 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили рішення, яке бути прийнято Корольовським районним судом м. Житомира по справі №296/8039/21 у кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2 за частиною 3 статті 365-2, частиною 1 статті 362 Кримінального кодексу України.
В судове засідання від 12 червня 2023 року, представники Позивача 1, Позивача 2, Третьої особи 1, Третьої особи 2 не з`явилися.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Разом з тим, суд констатує, що ухвалами суду (від 8, 24 травня, 8 червня 2023 року) сторони повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи (в розумінні частини 2 статті 120 ГПК України) та не викликалися (в розумінні частини 1 статті 120 ГПК України).
При цьому сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В той же час, згідно пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на вказану норму процесу та описані вище обставини, апеляційний господарський суд без участі представників Позивача 1, Позивача 2, Третьої особи 1, Третьої особи 2 за наявними в справі матеріалами.
При цьому суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи вищевказане суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на все вищезазначене (повторну неявку сторін та закінчення процесуального строку розгляду апеляційної скарги), колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливе розглядати дані апеляційні скарги без участі представників Позивача 1, Позивача 2, Третьої особи 1, Третьої особи 2 за наявними в матеріалах справи доказами.
В судовому засіданні від 12 червня 2023 року, представник Відповідача 2 просив зупинити провадження по справі до набрання законної сили рішення, яке бути прийнято Корольовським районним судом м. Житомира по справі №296/8039/21 у кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2 за частиною 3 статтею 365-2, частиною 1 статтею 362 Кримінального кодексу України. Відповідач 1 мотивує дане клопотання тим, що у судовому засіданні 7 грудня 2022 року встановлено, що ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/8039/21 від 16 вересня 2021 року, призначено підготовче судове засідання на 29 вересня 2021 року в кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2 за частиною 3 статті 365-2, частиною 1 статті 362 Кримінального кодексу України. Таким чином, як вказує Відповідач 2, об`єктивно неможливо розглянути апеляційну скаргу, оскільки наявні докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі №906/29/21. Окрім того, представник Відповідача 2 наголосив, що в даній справі є окрема думка суддя Савченка Г.І., який висвітлив свою позицію щодо необхідності зупинення провадження по даній справі саме до набрання законної сили рішення, яке бути прийнято Корольовським районним судом м. Житомира по справі №296/8039/21 у кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2.
В судовому засіданні від 12 червня 2023 року, представник Відповідача 1 просив зупинити провадження по справі до набрання законної сили рішення, яке бути прийнято Корольовським районним судом м. Житомира по справі №296/8039/21 у кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2 за частиною 3 статті 365-2, частиною 1 статті 362 Кримінального кодексу України. Відповідач 1 мотивує це тим, що у судовому засіданні 7 грудня 2022 року встановлено, що ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/8039/21 від 16 вересня 2021 року, призначено підготовче судове засідання на 29 вересня 2021 року в кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2 за частиною 3 статті 365-2, частиною 1 статтею 362 Кримінального кодексу України. Таким чином, як вказує представник Відповідача 1, об`єктивно неможливо розглянути апеляційну скаргу, оскільки наявні докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі №906/29/21. Такі факти на його перекоання можуть бути встановлені у справі №296/8039/21 у кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2.
В судовому засіданні від 12 червня 2023 року, представник Третьої особи 3 просив зупинити провадження по справі до набрання законної сили рішення, яке бути прийнято Корольовським районним судом м. Житомира по справі №296/8039/21 у кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2 за частиною 3 статті 365-2, частиною 1 статті 362 Кримінального кодексу України. Представник Третьої особи 3 мотивує це тим, що у судовому засіданні 7 грудня 2022 року встановлено, що ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/8039/21 від 16 вересня 2021 року, призначено підготовче судове засідання на 29 вересня 2021 року в кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2 за частиною 3 статті 365-2, частиною 1 статтею 362 Кримінального кодексу України. Як вказаного в постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №906/29/21 слід встановити чи мали місце обставини (факти), яким обґрунтовувалися вимоги про скасування державної реєстрації та витребування державного майна з чужого незаконного володіння. Такі факти, на переконання представника Третьої особи 3, можуть бути встановлені у справі №296/8039/21 у кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2.
В судовому засіданні від 12 червня 2023 року, Прокурор заперечив проти задоволення клопотання про зупинення провадження по даній справі, зазначивши, що обставини, встановлення по справі №296/8039/21 у кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2 не матимуть ніякого значення для розгляду даної справи, з огляду на чіткі вказівки, котрі наведені Верховним Судом по даній справі, які необхідно виконати при проведенні апеляційного розгляду даної справи.
Заслухавши думку представників сторін, розглянувши подане клопотання Відповідача 1 про зупинення провадження у даній справі до справі №296/8039/21 у кримінальному провадженні №12021060000000378 по обвинуваченню Відповідача 2, колегія суду прийшла до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі: суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно з частиною 3 статтею 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини 1 статті 227 та пункту 1 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з підстав передбачених пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України зупинення провадження можливе лише на стадії підготовчого провадження.
В даній справі, в силу вимог частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, уже пройшов етап відкриття першого судового засідання (24 травня), тобто почався розгляд справи по суті.
Відтак Відповідачем 2 пропущено процесуальний строк на подання клопотання про зупинення провадження у справі в силу дії пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в першу чергу необхідно виконати вказівка, котрі наведені в постанові Верховного Суду по даній справі, щодо підставності вибуття та проведення торгів щодо спірного майна, при цьому, вчиненню реєстраційних дії Відповідачем 2, котрі й стали підставою для порушення кримінального провадження, мало передувати вчинення ряду інших дій учасниками по справі стосовно організації та проведення торгів, оформлення таких торгів відповідним документом, на підставі уже яких проведено державно реєстрацію речового права. Відтак, зважаючи на предмет позовних вимог та правову природу спірних правовідносин (витребування майна) дослідженню підлягають в даній справі саме обставини вибуття такого майна із власності держави.
Разом з тим, у разі встановлення відсутності доказів проведення всіх вищеопсианих дій (що мали передувати торгам і щодо проведення торгів до моменту такої реєстрації) належними і допустимими доказами (в тому числі щодо здійснення оплат за спірне майно) суд apriori і в першу чергу має повернути власнику майно, що вибуло поза його волею. Тобто, завданням даного спору є вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для повернення спірного майна, і оперативний захист його прав (прав власника), у випадку встановлення вибуття такого майна поза його волею, а не затягування розгляду даного спору (що у разі наявності такого порушення призведе до користування цим майном не законним власником, а особою котра немає законних прав на таке майно).
В судовому засіданні від 12 червня 2023 року представник Відповідача 1 підтримав доводи апеляційної скарги, та просив її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вказавши, що всі докази, на котрих побудоване оскаржуване рішення, здобуті в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12018060000000026. Представник Відповідача 1 вказав, що обвинувального вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні немає, а отже матеріали кримінального провадження ЕРДР № 12018060000000026 не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі докази в межах розгляду господарської справи №906/29/21.
В судовому засіданні від 12 червня 2023 року представник Відповідача 2 підтримав доводи апеляційної скарги Відповідача 1, та просив її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вказавши, що всі докази здобуті в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12018060000000026. Представник Відповідача 2 вказав, що обвинувального вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні немає, а отже матеріали кримінального провадження ЕРДР № 12018060000000026 не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі докази в межах розгляду господарської справи №906/29/21.
В судовому засіданні від 12 червня 2023 року представник Третьої особи 3 підтримав доводи апеляційної скарги Відповідача 1, та просив її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначивши, що обвинувального вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні немає, а отже матеріали кримінального провадження ЕРДР № 12018060000000026 не можуть бути прийняті судом, як належні та допустимі докази в межах розгляду господарської справи №906/29/21.
В судовому засіданні від 12 червня 2023 року Прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача 1 та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначивши, що з урахуванням позиції, наведеної у постановах Верховного Суду по даній справі, вбачається, що спірне майно є державною власністю, вибуло з володіння держави поза її волею. Прокурор наголосив, що торги з реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні взагалі не проводилися, оскільки відсутні будь-які докази, які підтверджували як обставини щодо підготовки проведення таких торгів, так і їх проведення, а в матеріалах реєстраційної справи на спірний об`єкт нерухомого майна відсутні будь-які документи, які підтверджують перехід права власності за результатами проведення електронних торгів, що виключає підстави для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності. Згідно листа ДГІ «СЕТАМ» від 15 січня 2020 року, жодні електронні торги щодо відчуження вказаного об`єкту нерухомого майна не проводилися. Відтак, як вказує Прокурор, і акт про проведені електронні торги Третьою особою 1 (назва на час виникнення спірних правовідносин), який зазначений у Державному реєстрі видавником такого акту, ніколи не видавався. Жодних підготовчих дій з метою реалізації даного майна не здійснювалось, зокрема заявка державного виконавця на реалізацію арештованого майна не формувалась та відповідно із начальником Корольовського відділу державної виконавчої служби не погоджувалась.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Прокурора, представників Відповідача 1, Відповідача 2, Третьої особи 3, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що на виконанні у Третьої особи 1 перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_4 про стягнення заборгованості з Позивача 1. До складу зведеного виконавчого провадження входить 25 виконавчих проваджень, зокрема виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа №296/13234/15-ц, виданого Корольовським районним судом м. Житомира від 28 березня 2016 року про стягнення з Позивача 1 на користь ОСОБА_3 заборгованості із заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу в сумі 42823 грн 15 коп..
За інформацією Третьої особи 1 залишок заборгованості за виконавчим провадженням НОМЕР_3 станом на 26 січня 2021 року становить 10286 грн 62 коп. (том 1, а.с. 160).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державний реєстратор Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області 22 липня 2015 року здійснив державну реєстрацію права власності за Державним підприємством "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (форма власності - державна) будинку - будівлі "А" за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 31 (том 1, а.с. 232 ) на підставі свідоцтва про право власності від 4 березня 2002 року, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області (том 1, а.с. 233).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за пошуковими параметрами: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 690136318101 (том 1, а.с. 29-32), за номером запису про право власності 10581114 на будинок - літера "А" загальною площею 1185,6 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 31 зареєстровано за Позивачем 1, державна форма власності. В розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень" за номером запису 14257594 від 21 квітня 2016 року зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна з характеристикою та описом предмета обтяження - заборона відчужувати усе нерухоме майно, на підставі постанови державного виконавця Корольовського відділу ДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області ВП50692640 від 21 квітня 2016 року.
В той же час з наявних доказів вбачається, що 15 лютого 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права власності Позивача 1 на будинок - літера "А" загальною площею 1185,6 кв.м за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 31 (індексний номер рішення 45543073, Годзь Євген Іванович, Комунальне підприємство "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради).
15 лютого 2019 року за номером 30308090 Відповідач 2 зареєстрував право власності на вказане нерухоме майно за Третьою особою 2. Підставою державної реєстрації вказано акт про проведені електронні торги у ВП НОМЕР_3 від 30 серпня 2018 року, виданий Третьою особою 1.
В матеріалах справи наявна копія акта про проведені електронні торги від 30 серпня 2018 року (том 1, а. с. 37), затверджений в.о. начальника Третьої особи 1 - Л.В. Зірченко 30 серпня 2018 року, за яким головний державний виконавець Третьої особи 1 - Журавель О. В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3 від 15 вересня 2016 року про стягнення з Позивача 1 на користь фізичних та юридичних осіб боргу на загальну суму: 7458125 грн 50 коп., склав цей акт про проведені електронні торги: Лот №282321, а саме: будівля - літерою "А", загальною площею 1185,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 690136318101, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вулиця Велика Бердичівська 31 та належить на праві власності Позивачу 1 код ЄДРПОУ 02736484 на підставі свідоцтва про право власності на будинок № б/н від 4 березня 2002 року, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 липня 2015 року за номером 10581114 державним реєстратором Житомирського міського управління юстиції Гладишевою С. Д. (індексний номер: 23200195 від 28 липня 2015 року), яке реалізовано в системі електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ) 25 червня 2018 року Державним підприємством "СЕТАМ" Міністерства юстиції України код 39958500, згідно протоколу №341109 від 25 червня 2018 року, переможцем визнано Третю особу 2, РНОКПП: НОМЕР_1 . Участь в електронних торгах брали 7 учасників. Переможцем торгів став учасник за №6, Третя особа 2; 15 березня 1985 року народження, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 9 грудня 2010 року, РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Стартова ціна нерухомого майна становила 3455680 грн 45 коп.. Нерухоме майно придбано покупцем за 3850720 грн 50 коп.. За придбане майно переможцем електронних торгів на рахунок Третьої особи 1: 37311035021396 в Державній казначейській службі м. Київ, МФО 820172, 3 липня 2018 року перераховані кошти за вирахуванням суми винагороди організатору за лот №282321 в сумі 3568999 грн 17 коп.. Акт видано на підставі протоколу №341109 про проведення електронних торгів від 25 червня 2018 року. Акт про проведені електронні торги є документом, на підставі якого нотаріус видає свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке підтверджує виникнення права власності на придбане майно.
Акт про проведені електронні торги від 30 серпня 2018 року підписав головний державний виконавець Третьої особи 1 - Журавель О. В..
Водночас, в матеріалах наявна копія листа за підписом генерального директора ДП "Сетам", в якому зазначено, що станом на 14 січня 2020 року інформації про електронні торги нерухомого майна - будинку загальною площею 1185,6 кв.м, літ "А" за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 31 не знайдено (том 1, а.с. 36), а також копія протоколів допиту старшого державного виконавця Третьої особи 1 - Журавель О.В. та заступника начальника Третьої особи 1 - Зірченко Л.В. (том 1, а.с. 55-62, 63- 71).
6 травня 2020 року приватний нотаріус Горай Олег Станіславович здійснив державну реєстрацію припинення права власності за Третьою особою 2 (індексний номер рішення 52189323).
Цього ж дня право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за Третьою особою 3, згідно з договором купівлі-продажу від 18 грудня 2019 року та судовим рішенням у справі №296/1802/19 (номер запису про право власності: 36453384).
Так, за договором купівлі-продажу будинку від 18 лютого 2019 року продавець - Третя особа 2 - продала та передала покупцю - Третій особі 3, а Третя особа 3 купила та прийняла від Третьої особи 2 будинок під АДРЕСА_1 загальною площею 1185,6 кв.м. За домовленістю сторін продаж будинку вчинено за 180000 грн, які Третя особа 2 отримала в повному обсязі від Третьої особи 3 в момент підписання цього договору (том 1, а.с. 41-42).
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 травня 2019 року в справі №296/1802/19 позовну заяву Третьої особи 3 до Третьої особи 2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , що укладений 18 лютого 2019 року між Третьою особою 2 та Третьою особою 3 (том 1, а.с. 39-40).
Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 травня 2019 року в справі №296/1802/19 скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Третьої особи 3 до Третьої особи 2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/92240310). Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2021 року в справі №296/1802/19 касаційну скаргу Третьої особи 3 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, повернуто заявнику (http://www.reestr.court.gov.ua/ Review/95982967).
24 червня 2020 року здійснено державну реєстрацію припинення права власності на спірне нерухоме майно за Третьою особою 3 (індексний номер рішення 52823160, приватний нотаріус Горай Олег Станіславович) з одночасним внесенням запису про право власності за Відповідачем 1 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна № 845, №846 від 16 червня 2020 року (номер запису про право власності 37036353).
За матеріалами справи, 16 червня 2020 року Третя особа 3 (учасник Відповідача 1) передала до статутного капіталу Відповідача 1 об`єкт нерухомого майна: будинок АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 690136318101, набуте Третьою особою 3 на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2019 року та судовим рішенням у справі №296/1802/19.
Вказане підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна - вкладу, що становить частку учасника до статутного капіталу Відповідача 1. У акті зазначено, що право власності на майно переходить до Відповідача 1 з моменту підписання цього акта сторонами та проведення державної реєстрації переходу права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Цим актом сторони підтверджують що учасник повністю вніс свій вклад в розмірі 100% статутного капіталу Відповідача 1. Акт приймання-передачі нерухомого майна підписала Третя особа 3 як учасник Відповідача 1 та як т.в.о. директора Відповідача 1 (том 3, а.с. 87-88).
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви, ОСОБА_4 - дружина Третьої особи 3 надала згоду на передачу будинку загальною площею 1185,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 до статутного капіталу Відповідача 1 (том 3, а.с. 86).
За договором купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі Відповідача 1 від 1 липня 2020 року, Третя особа 3 (продавець) передала покупцям: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках по 50 (п`ятдесят) відсотків кожному належну частку в розмірі 100 (сто) відсотків у статутному капіталі Відповідача 1, що еквівалентно 3000000 грн (том 3, а.с. 89-92).
Актом приймання передачі частки в статутному капіталі Відповідача 1 від 1 липня 2020 року засвідчено факт про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийняли від Третьої особи 3 кожен окремо по 50 відсотків частки в статутному капіталі Відповідача 1 в розмірі 1500000 грн, що в сумі становить 3000000 грн - 100 відсотків у статутному капіталі Відповідача 1 (том 3, а.с. 85).
Рішенням загальних зборів учасників Відповідача 1 від 1 липня 2020 року звільнено з посади директора товариства - Третю особу 3 (том 3, а.с. 84).
Прокурор посилаючись на те, що Відповідач 2 за відсутності передбачених Законом документів та наявної заборони на відчуження майна, протиправно здійснив державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1185,6 кв.м., що призвело до його незаконного вибуття з державної власності поза волею власника - Позивача 1, що на його думку є порушенням права власності держави, яке підлягає захисту, шляхом звернення в суд з позовом до Відповідача 1 та Відповідача 2 про скасування державної реєстрації та про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до статтей 12, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Як наслідок цього, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до статті 328 вказаного Кодексу, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В силу дії статтей 319, 321, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
За приписами статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо, відповідно до статті 388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.
Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Виходячи з аналізу статей 387, 388 Цивільного кодексу України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб`єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.
За змістом статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Поза тим колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 387 Цивільного кодексу України (яка, серед іншого, визначена підставою позову) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зі змісту наведених нормативних приписів убачається, що власник майна фактично позбавлений можливості володіти і користуватися цим майном внаслідок його незаконного вибуття із володіння, має право витребувати таке майно із чужого володіння.
Зазначений засіб захисту права власності - витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
При цьому, колегія суддів констатує, що із правового аналізу статті 387 Цивільного кодексу України вбачається, що у цій нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Важливою умовою звернення із віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.
Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).
Колегією суддів враховується, що скасовуючи судові акти та передаючі справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд в своїх постановах від 31 серпня 2022 року та від 8 березня 2023 року зазначив, що:
«судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам стосовно того, що такі торги з реалізації спірного майна взагалі не проводилися. Отже, не встановивши обставини того, чи була наявна воля власника майна на його відчуження та чи були передбачені законом підстави для державної реєстрації права власності на спірне майно за результатами таких торгів, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що результати торгів з реалізації спірного майна є підставою для набуття відповідного права;
суд апеляційної інстанції, вдавшись до аналізу правової природи реалізації майна на прилюдних торгах, що полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та яка передбачає вчинення певних дій посадовими особами у відповідній процедурі, не надав належної правової оцінки зазначеним доводам прокурора щодо вибуття державного майна поза волею власника та поданим на їх підтвердження доказам, наявним у матеріалах справи;
визнавши встановленим факт проведення 30.08.2018 торгів з реалізації спірного майна, судом апеляційної інстанції, окрім загальних посилань на процедуру проведення таких торгів, не наведено належного обґрунтування наявності обставин (заявки державного виконавця на реалізацію спірного арештованого майна, її погодження з начальником ВДВС, інформаційних повідомлень про реалізацію майна, формування лоту в електронній системі тощо), що підтверджено відповідними доказами та які стали підставою для відповідних висновків суду щодо вибуття спірного майна з волі власника»;
відхиляючи матеріали кримінального провадження № 12018060000000026, як належні та допустимі докази з підстав відсутності дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, поза увагою апеляційного господарського суду залишилась постанова прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури Олени Дедяєвої від 22.08.2022 про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні;
при цьому, апеляційна інстанція посилаючись на акт про проведені електронні торги від 30.08.2018 зазначила, що за придбане майно переможцем електронних торгів на рахунок Корольовський ВДВС були перераховані кошти;
судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам стосовно того, що такі торги з реалізації спірного майна взагалі не проводилися, документ щодо їх проведення сфальсифікований та доводам про відсутність перерахування коштів за проведені торги.
Розглядаючи дії Відповідача 2 щодо вчинення реєстраційних дій в правовому полі норм чинного законодавства України, котрі направлення на врегулювання правовідносин в сфері проведення державної реєстрації речового права, в площинні виконання вказівок, наведених в постановах Верховного Суду по даній справі, колегія суду зауважує настпуне.
Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 затверджено Порядок реалізації арештованого майна, яким визначено, що для реалізації майна шляхом його продажу на аукціоні необхідно: визначити вартість майна, відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження"; подати заявку, яку формує відділ державної виконавчої служби (зокрема державний виконавець за підписом начальника відділу державної виконавчої служби); передати організатору (суб`єкту, що має право використовувати електронний торговий майданчик, який підключений до центральної бази даних системи електронних торгів, внаслідок чого отримує можливість здійснювати передбачені функції з реалізації арештованого майна - Державному підприємству "СЕТАМ") заявку на реалізацію арештованого майна разом із визначеним переліком документів (в електронній або паперовий формі); сформувати лот - внесення організатором в Систему (інформаційна електронна торгова система) інформаційного повідомлення про електронні торги за відповідною заявкою відділу державної виконавчої служби (розділ III "Підготовка до проведення електронних аукціонів (аукціонів за фіксованою ціною)"); зареєструвати учасників торгів (розділ ІV "Порядок реєстрації учасників електронних аукціонів (аукціонів за фіксованою ціною)"); провести електронні торги (розділ V "Проведення електронних аукціонів").
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу VIII "Оформлення результатів електронних торгів" після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті (електронний торговий майданчик оператора - державне підприємство "СЕТАМ") відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом. Протокол електронних торгів підписується організатором та не пізніше наступного робочого дня з дня формування системою розміщується у відповідному особистому кабінеті відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця).
Пунктом 1 розділом X "Порядок розрахунків за придбане на електронних торгах майно та перехід права власності" (надалі - Порядок) передбачено, що на підставі копії протоколу переможець електронних торгів протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно.
Після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Начальник відповідного відділу державної виконавчої служби має затвердити акт про проведені електронні торги не пізніше наступного робочого дня після його подання виконавцем.
Згідно з пунктом 5 розділу X Порядку, в акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно; номер лота реалізованого майна.
Пунктом 7 Розділу X Порядку визначено, що не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведені електронні торги переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову). Копії постанови виконавця про зняття арешту з реалізованого майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення переможцю та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
За пунктом 8 Розділу X Порядку, акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.
Документи, які підтверджують придбання арештованого майна на електронних торгах та перехід права власності зазначені у Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 глави 12 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, придбання арештованого або заставленого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва.
Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом на підставі акта про проведені публічні торги, складеного державним виконавцем та затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби або приватним виконавцем.
В силу дії пункту 5 частини 1 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.
За пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на 15 лютого 2019 року), державній реєстрації прав підлягає право власності.
Як передбачено абзацами 1-4 частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на 15 лютого 2019 року), державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя. На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п`ятим цієї частини.
За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац 4 частини 5 статті 3 зазначеного Закону), тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
В абзаці 5 частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; нотаріус; державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Отже, у випадку проведення аукціону з реалізації арештованого нерухомого майна підставою для державної реєстрації права власності на таке майно є свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, яке видав нотаріус, а державну реєстрацію нерухомого майна здійснює нотаріус, що видав таке свідоцтво.
Варто зазначити, що принцип одночасності нотаріальної дії та державної реєстрації прав застосовується виключно у разі, коли нотаріальні дії з нерухомим майном або об`єктом незавершеного будівництва мають наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень.
Згідно з частиною 1 статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Відтак, підсумовуючи описані вище норми діючого законодавства України, в розрізі доказів, долучених до матеріалів справи, колегія суддів констатує, що Відповідач 2 станом на 15 лютого 2019 року не мав правових підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію права приватної власності, оскільки:
по-перше, акт про проведені електронні торги є лише документом, на підставі якого нотаріус видає свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке підтверджує виникнення права власності на придбане майно, що безпосередньо вказано в акті про проведені електронні торги від 30 серпня 2018 року;
по-друге, для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно Третя особа 2 не мала свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів;
по-третє, Відповідач 2 не є належним суб`єктом державної реєстрації прав для здійснення державної реєстрації права з нерухомим майном, відповідно до абзацу 5 частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень";
по-четверте, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент вказаної державної реєстрації містився запис про обтяження у вигляді арешту усього нерухомого майна із забороною відчуження, який прийнятий на підставі постанови державного виконавця Третьої особи 1 - Бобер М.О. у ВП НОМЕР_3 від 21 квітня 2016 року.
Згідно зі пунктами 3, 4, 5, 6, 9 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній станом на 15 лютого 2019 року) підставами для відмови в державній реєстрації прав є, зокрема наступні випадки: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію, тобто документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Враховуючи наведені норми Законодавства України та докази наявні в матеріалах справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Відповідач 2, який не є нотаріусом, за відсутності передбачених законом документів (свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних (електронних) торгів, виданого нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги) та наявної заборони на відчуження майна (арешт), протиправно здійснив державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомості за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 31, загальною площею 1185,6 кв.м., що призвело до його незаконного вибуття з державної власності поза волею власника - Позивача 1 та Позивача 3.
Водночас, колегія суду констатує, що в матеріалах справи немає інформації про підготовку до продажу та реалізацію вказаного нерухомого майна як в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_4, так і у виконавчому провадженні НОМЕР_3.
За частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Чинна редакція вказаної статті встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Згідно з відомостями в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на момент розгляду справи №240/3941/19 в суді апеляційної інстанції, нерухоме майно загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: м. Житомир, вулиця Велика Бердичівська, будинок 31 перебувало у власності Третьої особи 2.
Третя особа 2 продала об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А") - Третій особі 3 за договором від 18 лютого 2019 року.
Водночас, в силу дії статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.
Право власності за Третьою особою 2 на спірне нерухоме майно припинено 6 травня 2020 року з одночасним внесенням запису про реєстрацію права власності за Третьою особою 3, котра відчужила будівлю - Відповідачу 1, про що внесено відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності за Третьою особою 2 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: м. Житомир, вулиця Велика Бердичівська, будинок 31, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 не порушує її право на майно, враховуючи факт його добровільного продажу іншій особі, яка надалі відчужила приміщення - Відповідачу 1.
Отже, вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за Третьою особою 2 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: м. Житомир, вулиця Велика Бердичівська, будинок 31 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101, номер запису про право власності: 30308090) підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права приватної власності за Третьою особою 2.
Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак суд апеляційної інстанції залишає без змін оспорюване рішення.
Що ж стосується позовних вимог про витребування у Відповідача 1 об`єктів нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв.м, то колегія суддів зауважує наступне.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних та допустимих доказів.
Нерухоме майно - будинок (будівля літера "А") загальною площею 1185,6 кв. м, за адресою: м. Житомир, вулиця Велика Бердичівська, 31, власником якого є держава, і як встановлено судом та описано в даній постанові, вибуло незаконно з її володіння в результаті державної реєстрації вказаного майна на підставі акта про проведені електронні торги від 30 серпня 2018 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3, який не є документом, що підтверджує виникнення права власності на майно, в також особою, яка не мала законного права на таке відчуження.
При цьому, колегією суду встановлено, що право власності на будинок - будівлю "А" за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівській, 31 належить Державному підприємству "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" на підставі свідоцтва про право власності від 4 березня 2002 року.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 31 березня 2003 року №191, оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року №149-р "Про реорганізацію Житомирського інженерно-технологічного інституту". Водночас на виконання вказаного розпорядженням утворено Житомирський державний технологічний університет шляхом реорганізації Житомирського інженерно-технологічного інституту з віднесенням його до сфери управління Позивача 3 (том 3, а.с. 104,105-106).
Наказом Позивача 3 від 15 вересня 2015 року №933 "Про реорганізацію Державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" припинено Позивача 1 (код ЄДРПОУ 02736484) шляхом реорганізації, а саме: приєднання до Житомирського державного технологічного університету для утворення на його базі структурного підрозділу - бізнес-інноваційний центр Житомирського державного технологічного університету (том 1, а.с. 78-82).
Відповідно до наказу Позивача 3 від 26 березня 2019 року №397, Житомирський державний технологічний університет (ЖДТУ) перейменовано у Позивача 2 (том 3, а.с.107).
Матеріали справи містять копії постанов про заміну сторони виконавчого провадження у зведеному виконавчому провадження НОМЕР_4, а саме: про заміну сторони боржника з Позивача 1 на його правонаступника - Державний університет "Житомирська політехніка" (вул. Чуднівська, 103 м. Житомир, код ЄДРПОУ 05407870), зокрема у виконавчому провадженні НОМЕР_3 (том 4, а.с. 44-65, 66, 67-94).
При цьому, Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2022 року по даній справі (у складі колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддів: Олексюк Г.Є., Петухов М.Г.) рішення Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року у справі №906/29/21 скасувано в частині задоволення позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2. Позов Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 1 та Позивача 2 залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в даній справі, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2022 року в справі № 906/29/21 скасовано в частині закриття провадження у справі № 906/29/21 у частині позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 3 про скасування державної реєстрації права приватної власності за Третьою особою 2 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля літера «А»), розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 31, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101, у частині відмови в задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Позивача 3 до Відповідача 1 про витребування державного майна з чужого незаконного володіння та в частині розподілу витрат зі сплати судового збору. Справу № 906/29/21 у зазначених частинах передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2022 року в справі № 906/29/21 залишено без змін.
Окрім того, Позивач 3 у листі від 16 жовтня 2020 року вих. № 1/11-7228 повідомив Прокурора про фактичне припинення функціонування Позивача 1 та просив виступити на захист інтересів держави за фактом втрати державою спірного об`єкта нерухомості.
Між тим, Прокурор (про що й зазначено в постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року) просив в судовому засіданні від 12 червня 2023 року (зважаючи на те, що саме Прокурор виступає Позивачем в даній справі) повернути майно державі в особі Позивача 3, при цьому враховується й те, що Позивач 1 та Позивач 2 віднесені до сфери управління Позивача 3.
Позивач 2 долучив до матеріалів справи копії постанов про закінчення виконавчого провадження, які перебували на виконанні в Корольовському ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), серед яких постанова про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3 від 26 лютого 2021 року (том 4, а.с.137 том 4, а.с. 124-136, том 4, 138- 176).
При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що у відповіді, наданій на запит слідчого управління Національної поліції в Житомирській області щодо інформації про проведення у 2016-2018 роках електронних торгів з продажу нерухомого майна - будинку загальною площею 1185,6 кв. м, літ "А" за адресою: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 31, Державне підприємство "Сетам" повідомило, що станом на 14 січня 2020 року в Системі електронних торгів не знайдено інформації щодо реалізації зазначеного майна.
В той же час, обставини щодо не проведення відповідних електронних торгів з продажу зазначеного майна підтверджено старшим державним виконавцем Корольовського ВДВС Журавель О.В. та заступником начальника Корольовського ВДВС Зірченко Л.В., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії протоколів допиту цих осіб як свідків у межах кримінального провадження № 12018060000000026 від 24 січня 2018 року.
Усе вищеописане підтверджує доводи Прокурора, наведені в апеляційній скарзі, щодо незаконного вибуття спірного майна з державної власності, оскільки, по-перше в матеріалах справи відсутні докази, котрі б вказували на те, що зазначені торги проводились; по-друге, документ щодо проведення електронних торгів не підтверджує законності вибуття такого майна та наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на час вчинення реєстраційних дій запису про обтяження, а саме арешту нерухомого майна із забороною його відчуження, з огляду на покази старшого державного виконавця Корольовського ВДВС Журавель О.В. та заступником начальника Корольовського ВДВС Зірченко Л.В., свідків у межах кримінального провадження № 12018060000000026 від 24 січня 2018 року, щодо не проведення відповідних електронних торгів з продажу зазначеного майна.
При цьому, матеріали кримінального провадження № 12018060000000026, є належними та допустимими доказами з огляду на постанову прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури Олени Дедяєвої від 22 серпня 2022 року про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні (що безпосередньо зазначено Верховним Судом в постанові від 8 березня 2023 року по даній справі).
Крім того, Відповідачі зазначаючи про факт проведення 30 серпня 2018 року торгів з реалізації спірного майна, окрім загальних посилань на процедуру проведення таких торгів, не наводять належного обґрунтування наявності обставин (заявки державного виконавця на реалізацію спірного арештованого майна, її погодження з начальником ВДВС, інформаційних повідомлень про реалізацію майна, формування лоту в електронній системі тощо), які стали підставою для відповідних висновків щодо вибуття спірного майна з волі власника (дане безпосередньо зазначено Верховним Судом в постанові від 8 березня 2023 року по даній справі).
Окрім того, постановою Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 травня 2019 року в справі №296/1802/19 скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову Третьої особи 3 до Третьої особи 2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.
Ухвалою Верховного Суду від 1 квітня 2021 року касаційну скаргу Третьої особи 3 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в справі №296/1802/19 повернуто заявнику.
При цьому, Відповідачі посилаючись на акт про проведені електронні торги від 30 серпня 2018 року зазначили, що за придбане майно переможцем електронних торгів на рахунок Корольовський ВДВС були перераховані кошти.
Однак, суд апеляційної інстанції, звертає увагу Відповідачів на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази (окрім акта про проведені електронні торги від 30 серпня 2018 року), стосовно того, що такі торги з реалізації спірного майна взагалі проводилися, так як і відсутні докази, котрі б вказували на перерахування коштів за проведені торги (копії чеків, платіжних доручень). Дане в свою чергу, не лише вказує на голослівність та безпідставність таких тверджень, але ще раз вказує на підставність і обгрунтованість позовних вимог Прокурора.
Відтак, підсумовуючи усе описане вище, колегія суддів зауважує, що між учасниками справи немає договірних відносин щодо передачі товариству спірного нерухомого майна, тому, враховуючи обставини справи, позовна вимога про витребування майна у Відповідача 1, об`єкта нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м. (будівля - літера "А"), розташованого за адресою: м. Житомир, вулиця Велика Бердичівська, будинок 31, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 на користь держави в особі Позивача 3 підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В той же час, рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в реєстрі за відповідачем.
Колегія суддів оцінивши кожний доказ окрема а також в їх сукупності, подані зі сторони Прокурора та Відповідачів, з метою дотримання основних принципів судочинства та балансу інтересів сторін, вважає доведеними обставини щодо відсутності волі власника майна на його відчуження та відсутності, передбачених законом підстави для державної реєстрації права власності на спірне майно за результатами таких торгів, що свідчить про відсутність праових підставою для набуття відповідного права.
Задовільняючи позов Прокурора і в цій частині суд апеляційної інстанції констатує, що відповідне рішення прийнято і місцевим господарським судом, а відтак суд залишає без змін оспорюване рішення і в цій частині.
У відповідності до статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.
Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Виходячи з системного аналізу наведених норм, витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача тощо.
Відповідачами не доведено належними та допустимими доказами те, що спірне майно - було предметом торгів та такі торги проводилися взагалі.
Таким чином, судова колегія розглядаючи позовні вимоги Прокурора в правому полі дії статті 388 Цивільного кодексу України в площинні існування встановлених обставин (відсутність встановлених обставин щодо волі держави на продаж даного майна ), виконуючи вказівки наведені в постановах Верховного Суду по даній справі, констатує, що позовні вимоги про витребування майна від Відповідача 1 є підставними та обгрунтованими.
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині витребування від Відповідача 1 на користь держави в особі Позивача 3.
Дане вчинено і місцевим господарським судом, а відтак суд залишає без змін оспорюване рішення.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача 1, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Майфорс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року в справі №906/29/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 22 листопада 2021 року в справі №906/29/21 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
5. Справу №906/29/21 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови виготовлено 19 червня 2023 року.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Розізнана І.В.
