ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 906/29/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Штін Д.С.,
Державного підприємства «Житомирський державний центр науково-технічної
інформації та інновацій» - не з`явився,
Державного університету «Житомирська політехніка» - не з`явився,
Міністерства освіти і науки України - не з`явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Майфорс» -Касянчука С.В.,
Державного реєстратора Комунального підприємства
«Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирської області
Годзя Євгена Івановича - не з`явився,
Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі
Центрально-Західного міжрегіонального управління
Міністерства юстиції (м. Хмельницький) - не з`явився,
ОСОБА_1 - не з`явився,
ОСОБА_2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 (у складі колегії суддів: Гудак А.В. (головуючий), Олексюк Г.Є., Петухов М.Г.)
у справі № 906/29/21
за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», Державного університету «Житомирська політехніка», Міністерства освіти і науки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майфорс», Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Євгена Івановича,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
про скасування державної реєстрації та витребування державного майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2020 року Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» (далі - ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій»), Державного університету «Житомирська політехніка» (далі - ДУ «Житомирська політехніка»), Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майфорс» (далі - ТОВ «Майфорс»), Державного реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Житомирської області Годзя Євгена Івановича (далі - державний реєстратор), у якому просив:
- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля літера «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101;
- витребувати у ТОВ «Майфорс» об`єкт нерухомого майна (номер запису про право власності: 37036353) загальною площею 1185,6 кв. м (будівля літера «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101, на користь держави в особі ДУ «Житомирська політехніка».
Позовні вимоги обґрунтовано обставинами незаконного вибуття об`єкта нерухомого майна, що є державною власністю, з володіння держави, що відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є підставою для його витребування у відповідача.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.01.2021 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Корольовський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Корольовський ВДВС).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.06.2021 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021 позов задоволено. Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля літера «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 та витребувано у ТОВ «Майфорс» зазначений об`єкт нерухомого майна на користь держави в особі ДУ «Житомирська політехніка». Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022
- рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021 скасовано в частині задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та ДУ «Житомирська політехніка»; позов прокурора в інтересах держави в особі ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та ДУ «Житомирська політехніка» залишено без розгляду;
- рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021 скасовано в частині задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомого майна та в цій частині ухвалено нове рішення, відповідно до якого закрито провадження в справі в частині позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомого майна;
- рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021 в частині задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про витребування у ТОВ «Майфорс» на користь держави в особі ДУ «Житомирська політехніка» зазначеного об`єкта нерухомого майна скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цього позову прокурора відмовлено;
- роз`яснено прокурору про його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про направлення справи в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомого майна до суду загальної юрисдикцією в порядку цивільного судочинства;
- вирішено питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції у травні 2022 року Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022, а рішення Господарського суду Житомирської області від 22.11.2021 залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 906/29/21 за касаційною скаргою Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.07.2022.
27.07.2022 на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання представника ТОВ «Майфорс» адвоката Касянчука С.В. про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2022 розгляд касаційної скарги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 у справі № 906/29/21 відкладено на 31.08.2022.
30.08.2022 на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення прокурора.
ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», ДУ «Житомирська політехніка», Міністерства освіти і науки України, державний реєстратор, Корольовський ВДВС, ОСОБА_1., ОСОБА_2. в судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, відсутність клопотань цих учасників справи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора та ТОВ «Майфорс», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що на виконанні у Корольовському ВДВС перебувало зведене виконавче провадження № 50894355 про стягнення заборгованості з ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій». До складу зведеного виконавчого провадження входило 52 виконавчих проваджень.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 22.07.2015 за ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» (форма власності - державна) зареєстровано право власності на будинок - будівлю літера «А», загальною площею 1185,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності від 04.03.2002, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованої 16.12.2020 за № 237196136, за номером запису про право власності 10581114 наведено, зокрема, інформацію про державну реєстрацію 22.07.2015 за ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна на підставі свідоцтва про право власності від 04.03.2002, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області, форма власності - державна. У розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» за номером запису 14257594 від 21.04.2016 зареєстровано обтяження у виді арешту нерухомого майна з характеристикою та описом предмета обтяження - заборона відчужувати усе нерухоме майно, на підставі постанови державного виконавця Корольовського ВДВС ВП50692640 від 21.04.2016.
За наказом Міністерства освіти і науки України від 15.09.2015 № 933 «Про реорганізацію Державного підприємства «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» припинено ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» (код ЄДРПОУ 02736484) шляхом реорганізації, а саме: приєднання до Житомирського державного технологічного університету для утворення на його базі структурного підрозділу - бізнес-інноваційний центр Житомирського державного технологічного університету.
Судовим рішенням у справі № 296/443/16-ц установлено обставини, за якими універсальним правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» є Житомирський державний технологічний університет, який у подальшому відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.03.2019 № 397 перейменовано у ДУ «Житомирська політехніка».
Також судами установлено, що в матеріалах справи наявний акт про проведені електронні торги від 30.08.2018, затверджений в.о. начальника Корольовського ВДВС Зірченко Л.В., відповідно до якого головним державним виконавцем Корольовського ВДВС Журавель О. В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 50692640 від 15.09.2016 про стягнення з ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», код ЄДРПОУ 02736484, на користь фізичних та юридичних осіб боргу на загальну суму 7 458 125,50 грн, складено цей акт про проведені електронні торги: Лот № 282321, а саме: будівля - літера «А», загальною площею 1185,6 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 690136318101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», код ЄДРПОУ 02736484, на підставі свідоцтва про право власності на будинок № б/н від 04.03.2002, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2015 за номером 10581114 державним реєстратором Житомирського міського управління юстиції Гладишевою С. Д. (індексний номер: 23200195 від 28.07.2015), яке було реалізовано в системі електронних торгів арештованого майна (СЕТАМ) 25.06.2018 Державним підприємством «СЕТАМ» Міністерства юстиції України код 39958500, згідно з протоколом № 341109 від 25.06.2018 переможцем визнано ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Разом із тим у цьому протоколі наведено інформацію, що участь в електронних торгах брали 7 учасників. Переможцем торгів став учасник за № 6 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.12.2010, РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Стартова ціна нерухомого майна становила 3 455 680,45 грн. Нерухоме майно придбано покупцем за 3 850 720,50 грн. За придбане майно переможцем електронних торгів на рахунок Корольовського ВДВС 37311035021396 в Державній казначейській службі м. Київ, МФО 820172, 03.07.2018 перераховано кошти за вирахуванням суми винагороди організатору за лот № 282321 в сумі 3 568 999,17 грн. Акт видано на підставі протоколу № 341109 про проведення електронних торгів від 25.06.2018. Акт про проведені електронні торги є документом, на підставі якого нотаріус видає свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке підтверджує виникнення права власності на придбане майно. Цей акт підписано головним державним виконавцем Корольовського ВДВС Журавель О. В.
15.02.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права власності ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» на будинок літера «А», загальною площею 1185,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (індексний номер рішення 45543073, Годзь Є.І. , Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради).
15.02.2019 державним реєстратором за № 30308090 зареєстровано право власності на зазначене нерухоме майно за ОСОБА_1 на підставі акта про проведені електронні торги у ВП № 50692640 від 30.08.2018, виданого Корольовським ВДВС.
Відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 18.02.2019 ОСОБА_1 (продавець) продала та передала покупцю ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1185,6 кв. м. За домовленістю сторін продаж будинку вчинено за 180 000,00 грн, які продавець отримав в повному обсязі від покупця в момент підписання цього договору.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28.05.2019 у справі № 296/1802/19 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним. Визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , що укладений 18.02.2019 між сторонами.
06.05.2020 приватним нотаріусом Горай О.С. проведено державну реєстрацію припинення права власності ОСОБА_1 на зазначене майно (індексний номер рішення 52189323) та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля - літера «А») за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу від 18.12.2019 та судовим рішенням у справі № 296/1802/19 (номер запису про право власності: 36453384).
16.06.2020 ОСОБА_2 як учасник ТОВ «Майфорс» передав до статутного капіталу зазначеного товариства об`єкт нерухомого майна: будинок АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 690136318101, набуте ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.12.2019 та судовим рішенням у справі № 296/1802/19. Це підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна - вкладу, що становить частку учасника, до статутного капіталу ТОВ «Майфорс»; право власності на майно переходить до товариства з моменту підписання цього акта сторонами та проведення державної реєстрації переходу права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Цим актом сторони підтверджують що учасник повністю вніс свій вклад в розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ «Майфорс». Акт приймання-передачі нерухомого майна підписано ОСОБА_2 і як учасником ТОВ «Майфорс», і як т.в.о. директора ТОВ «Майфорс».
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви, ОСОБА_4 - дружина ОСОБА_2 надала згоду на передачу будинку загальною площею 1185,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , до статутного капіталу ТОВ «Майфорс».
24.06.2020 приватним нотаріусом Горай О.С. проведено державну реєстрацію припинення права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_2 (індексний номер рішення 52823160) з одночасним внесенням запису про реєстрацію права власності ТОВ «Майфорс» на це майно на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна № 845, 846 від 16.06.2020 (номер запису про право власності 37036353).
Відповідно до договору купівлі-продажу 100 % частки в статутному капіталі ТОВ «Майфорс» від 01.07.2020, ОСОБА_2 (продавець) передав покупцям: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках по 50 відсотків кожному належну частку в розмірі 100 відсотків у статутному капіталі ТОВ «Майфорс», що еквівалентно 3 000 000,00 грн. 01.07.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Майфорс».
Згідно з рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Майфорс» від 01.07.2020 ОСОБА_2 звільнено з посади директора ТОВ «Майфорс».
Разом із тим судами попередніх інстанцій установлено, що у відповіді, наданій на запит слідчого управління Національної поліції в Житомирській області щодо інформації про проведення у 2016-2018 роках електронних торгів з продажу нерухомого майна - будинку загальною площею 1185,6 кв. м, літ «А» за адресою: АДРЕСА_1 , Державне підприємство «Сетам» повідомило, що станом на 14.01.2020 у Системі електронних торгів не знайдено інформації щодо реалізації зазначеного майна. Обставини щодо не проведення відповідних електронних торгів з продажу зазначеного майна підтверджено старшим державним виконавцем Корольовського ВДВС Журавель О.В. та заступником начальника Корольовського ВДВС Зірченко Л.В., про що свідчать наявні у матеріалах справи копії протоколів допиту цих осіб як свідків у межах кримінального провадження № 12018060000000026 від 24.01.2018.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 15.10.2020 заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28.05.2019 у справі № 296/1802/19 скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2021 касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15.10.2020 у справі №296/1802/19 повернуто заявнику.
Прокуратурою Житомирської області направлено ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» (лист від 01.10.2020), ДУ «Житомирська політехніка» (лист від 22.12.2020), Міністерству освіти і науки України (лист від 28.07.2020) повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з детальним описом порушень та інформацією про протиправне вибуття державного майна, пропозицією щодо звернення із позовом до суду та повідомленням про те, що у разі бездіяльності цих органів, прокурор самостійно може вжити заходи представницького характеру на захист інтересів держави.
Міністерство освіти і науки України у листі від 16.10.2020 вих. № 1/11-7228 повідомило прокуратуру Житомирської області про фактичне припинення функціонування ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та просило виступити на захист інтересів держави за фактом втрати державою спірного об`єкта нерухомості.
ДУ «Житомирська політехніка» у листі від 23.12.2020 вих. № 44-01.00/2501 зазначив про відсутність наміру самостійного звернення до суду та просив прокуратуру подати позов про витребування спірного нерухомого майна, яке протиправно вибуло із державної власності.
Прокурор, звертаючись до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», ДУ «Житомирська політехніка» та Міністерства освіти і науки України, послався на обставини вибуття спірного нерухомого державного майна з володіння держави не з волі власника, що відповідно до положень статті 388 ЦК є підставою для витребування цього майна у останнього набувача - ТОВ «Майфорс», а також скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на цей об`єкт нерухомого майна, яка проведена державним реєстратором на підставі не існуючого акта про проведення електронних торгів.
Суд першої інстанції позов задовольнив і мотивував так рішення наявністю правових підстав для скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля літера «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101 та витребування у ТОВ «Майфорс» зазначеного об`єкта нерухомого майна на користь держави в особі ДУ «Житомирська політехніка».
Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував: - у частині задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та ДУ «Житомирська політехніка» та позов прокурора в цій частині залишив без розгляду, мотивувавши таке рішення відсутністю передбачених законом підстав для представництва інтересів цих осіб в суді; - у частині задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на зазначений об`єкт нерухомого майна та закрив провадження в справі в цій частині, оскільки такий спір підлягає розгляду судом загальної юрисдикції; - у частині задоволення позову прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про витребування у ТОВ «Майфорс» на користь держави в особі ДУ «Житомирська політехніка» зазначеного об`єкта нерухомого майна та відмовив у задоволенні цих позовних вимог, у зв`язку з відсутністю підстав для витребування у ТОВ «Майфорс» як добросовісного набувача спірного майна в порядку статті 388 ЦК.
Прокурор у касаційній скарзі зазначив, зокрема, що судом апеляційної інстанції при залишенні позовних вимог без розгляду неправильно застосовано положення статей 113, 115, 167, 317 ЦК, статті 73 Господарського кодексу України, статті 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» щодо складових права власності та правомірністю звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та ДУ «Житомирська політехніка»; судом апеляційної інстанції безпідставно закрито провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна, неправильно застосовано положення статей 328, 388 ЦК та не надано належної оцінки обставинам вибуття спірного майна з власності держави поза межами визначеного законодавством порядку реалізації арештованого майна, без проведення електронних торгів, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та свідчить про незаконне вибуття спірного майна з державної власності поза волею власника. При цьому прокурор послався на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах з витребування з чужого незаконного володіння державного майна, що вибуло з володіння держави шляхом реєстрації права приватної власності за відсутності передбачених законодавством документів та наявної заборони на відчуження майна, на користь держави в особі Міністерства освіти та науки України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі зазначеного перегляду, виходить із такого.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій прокурор звернувся до суду з позовом у цій справі на захист інтересів держави в особі ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», ДУ «Житомирська політехніка» та Міністерства освіти і науки України щодо об`єкта нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля літера «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1). До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 3).
Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (стаття 53 ГПК).
У частині 4 статті 53 ГПК визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У пункті 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки наведено у постановах, зокрема від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 наведено висновок про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини 3 статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
З урахуванням вищенаведеного та правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 911/2169/20 суд апеляційної інстанції при вирішенні справи, яка розглядається, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» не є органом державної влади чи місцевого самоврядування, як відповідно і не є суб`єктом владних повноважень, тому звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі цього державного підприємства підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК.
Також судом апеляційної інстанції установлено, що наказом Міністерства освіти і науки України від 15.09.2015 № 933 «Про реорганізацію Державного підприємства «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» припинено ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Житомирського державного технологічного університету для подальшого утворення на його базі структурного підрозділу - бізнес-інноваційний центр Житомирського державного технологічного університету, а наказом Міністерства освіти і науки України від 26.03.2019 № 397 перейменовано Житомирський державний технологічний університет у ДУ «Житомирська політехніка», який є правонаступником ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій».
Згідно з пунктом 1.4 Статуту ДУ «Житомирська політехніка» затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 23.12.2019 № 1509, університет є юридичною особою публічного права, права і обов`язки якої він набув з дня його державної реєстрації та є закладом вищої освіти державної форми власності. Університет належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України та здійснює цивільну правоздатність у повному обсязі для виконання функцій та завдань, передбачених цим Статутом. Університет має самостійний баланс, розрахунковий, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДУ «Житомирська політехніка» є державною організацією (установа, заклад).
З огляду на встановлені обставини того, що ДУ «Житомирська політехніка» є державним закладом (закладом вищої освіти державної форми власності), має самостійний баланс, розрахунковий, поточний, валютний та інші рахунки в установах банків, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді, та не має статусу суб`єкта владних повноважень, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ДУ «Житомирська політехніка» без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК.
Зазначеними обставинами спростовуються доводи касаційної скарги прокурора про безпідставне залишення позову прокурора в інтересах ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та ДУ «Житомирська політехніка» без розгляду, тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо висновків суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на спірний об`єкт нерухомого майна та витребування цього майна у останнього набувача - ТОВ «Майфорс», Верховний Суд зазначає таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій спірний об`єкт нерухомого майна - загальною площею 1185,6 кв. м (будівля літера «А»), розташований за адресою: АДРЕСА_1, належить до державної власності, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про державну реєстрацію 22.07.2015 за ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» (правонаступником якого є ДУ «Житомирська політехніка») права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна на підставі свідоцтва про право власності від 04.03.2002, виданого Виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області, форма власності - державна. У розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» за номером запису 14257594 від 21.04.2016 зареєстровано обтяження у виді арешту нерухомого майна з характеристикою та описом предмета обтяження - заборона відчужувати усе нерухоме майно, на підставі постанови державного виконавця Корольовського ВДВС ВП50692640 від 21.04.2016.
Відповідно до розділу 3 Статуту ДУ «Житомирська політехніка», Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, у підпорядкуванні та сфері управління якого перебуває Університет, тощо. Отже, як правомірно зазначено судом апеляційної інстанції, власником майна, що закріплюється за юридичними особами, залишається держава в особі уповноваженого органу Міністерства освіти і науки України.
Прокурор у позові зазначив, що це майно вибуло з володіння власника - держави в особі Міністерства освіти і науки України не з його волі іншим шляхом.
Відповідно до статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини 1, 2).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).
Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене у Главі 29 ЦК, передбачає, зокрема, такий спосіб захисту права власності, зокрема як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
При цьому стаття 400 ЦК вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.
Разом із тим стаття 330 ЦК передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК майно не може бути витребуване в нього.
У статті 388 ЦК наведено сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої цієї норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
За змістом висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, в разі якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3 статті 388 ЦК). Відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.
Власник із дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01 та 15.10.2019 у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17).
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК, є неефективними (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Прокурор, обґрунтовуючи позов, зазначив, що спірне майно є державною власністю, що вибуло з володіння держави поза її волею. При цьому прокурор послався на ті обставини, що в цьому випадку торги з реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні взагалі не проводилися, оскільки відсутні будь-які докази відповідно до вимог законодавства, які підтверджували як обставини щодо підготовки проведення таких торгів, так і їх проведення, на підтвердження чого прокурором надано відповідні докази, зокрема листи Державного підприємства «СЕТАМ» щодо відсутності жодної інформації про реалізацію зазначеного майна в Системі електронних торгів, протоколи допитів свідків у межах кримінального провадження № 12018060000000026 від 24.01.2018, у тому числі державного виконавця Корольовського ВДВС Журавель О.В. та заступника начальника Корольовського ВДВС Зірченко Л.В., які заперечували як проведення таких торгів, так і складання акта про проведені електронні торги від 30.08.2018. Окрім того, в матеріалах реєстрації справи на спірний об`єкт нерухомого майна також відсутні будь-які документи, які підтверджують перехід права власності за результатами проведення електронних торгів, що виключає підстави для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності. Також прокурор послався на ті обставини, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про обтяження (який існував і на момент реєстрації відповідного права за ОСОБА_1.), а саме арешт спірного нерухомого майна із забороною відчуження, прийнятого на підставі постанови державного виконавця від 21.04.2016 ВП50692640.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Стаття 73 ГПК передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Допустимість доказів за статтею 77 ГПК полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).
Суд апеляційної інстанції, вдавшись до аналізу правової природи реалізації майна на прилюдних торгах, що полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та яка передбачає вчинення певних дій посадовими особами у відповідній процедурі, не надав належної правової оцінки зазначеним доводам прокурора щодо вибуття державного майна поза волею власника та поданим на їх підтвердження доказам, наявним у матеріалах справи (про що зазначено вище).
Водночас, визнавши встановленим факт проведення 30.08.2018 торгів з реалізації спірного майна, судом апеляційної інстанції, окрім загальних посилань на процедуру проведення таких торгів, не наведено належного обґрунтування наявності обставин (заявки державного виконавця на реалізацію спірного арештованого майна, її погодження з начальником ВДВС, інформаційних повідомлень про реалізацію майна, формування лоту в електронній системі тощо), що підтверджено відповідними доказами та які стали підставою для відповідних висновків суду щодо вибуття спірного майна з волі власника.
При цьому, обмежившись посиланням на те, що торги не було визнано недійсними у встановленому порядку, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам стосовно того, що такі торги з реалізації спірного майна взагалі не проводилися. Отже, не встановивши обставини того, чи була наявна воля власника майна на його відчуження та чи були передбачені законом підстави для державної реєстрації права власності на спірне майно за результатами таких торгів, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку, що результати торгів з реалізації спірного майна є підставою для набуття відповідного права.
Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися висновки Верховного Суду, наведені у ряді постанов про те, що державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Тому, досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає
Разом із тим, судом апеляційної інстанції при закритті провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на спірний об`єкт нерухомого майна на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу на те, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такий висновок сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
У зв`язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, та порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову за наведених у судовому рішенні обставин.
Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду, а також на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не дослідив зібрані докази й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, на які послався прокурор у касаційній скарзі, що впливає на вирішення позовних вимог, Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає частковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК. За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 у справі № 906/29/21 скасувати в частині закриття провадження у справі № 906/29/21 у частині позову Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 30308090) на об`єкт нерухомого майна загальною площею 1185,6 кв. м (будівля літера «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 690136318101, у частині відмови в задоволенні позову Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майфорс» про витребування державного майна з чужого незаконного володіння та в частині розподілу витрат зі сплати судового збору.
3. Справу № 906/29/21 у зазначених частинах передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2022 у справі № 906/29/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: В.А. Зуєв
В.Г. Суховий
