Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2023 року
м. Київ
справа № 591/4099/20
провадження № 51-1056 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та Сумського апеляційного суду від 31 січня 2022 року про закриття кримінального провадження № 22019200000000084 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 346 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Зарічний районний суд м. Суми ухвалою від 18 листопада 2021 року задовольнив клопотання обвинуваченого та захисника ОСОБА_6 , закрив кримінальне провадження № 22019200000000084 від 14 грудня 2019 року стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 346 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України.
Прокурор, не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її до суду апеляційної інстанції.
31 січня 2022 року ухвалою Сумського апеляційного суду рішення суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 залишено без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення в організації та готуванні вчинення стосовно народних депутатів України ОСОБА_8 та ОСОБА_9 насильницьких дій у зв`язку з їхньою державною та громадською діяльністю.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції:
- дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки прокурор направив обвинувальний акт своєчасно - 01 липня 2020 року через кур`єрську службу доставки ТОВ «КСД-Суми»;
- безпідставно оспорив статус ТОВ «КСД-Суми», яке може здійснювати поштову та кур`єрську діяльність;
- закриваючи на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченогоч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 346 КК України, не врахував того, що інкримінований злочин є також злочином проти здоров`я особи.
Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У поданій касаційній скарзі прокурор порушує питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме безпідставне закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 18 грудня 2019 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 346 КК України, у кримінальному провадженні № 22019200000000084.
Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо необхідності закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, зазначив про те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 346 КК України відносено до категорії тяжких кримінальних правопорушень, однак не є злочином проти життя та здоров`я особи (Розділ ІІ Кримінального кодексу України), оскільки його безпосереднім об`єктом згідно з Розділом XV Кримінального кодексу України є авторитет органів державної влади.
Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
За приписами ч. 2 ст. 346 КК України кримінальна відповідальність настає за умисне заподіяння особам, зазначеним в частині першій цієї статті, в тому числі й народним депутатам України, середньої тяжкості тілесних ушкоджень чи легких тілесних ушкоджень, нанесення побоїв чи вчинення інших насильницьких дій у зв`язку з їхньою державною чи громадською діяльністю.
Відповідно до положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 346 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів.
Колегія суддів уважає, що злочин, в якому обвинувачувався ОСОБА_7 , не тільки відноситься до злочинів проти авторитету органів державної влади, але є також злочином проти здоров`я особи, оскільки спрямованість злочинних дій передбачає заподіяння шкоди саме здоров`ю особи (народному депутату), а відтак висновок суду першої інстанції про те, що вчинений ОСОБА_7 злочин не відноситься до злочинів проти життя та здоров`я особи є неправильним.
Така позиція Суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13 лютого 2023 року у справі № 932/8842/20 (провадження № 51-5954 кмо 21) про те, що: 1) викладене у п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України поняття «злочину проти життя та здоров`я особи» охоплює не тільки злочини, передбачені в розділі II Особливої частини КК України, а також включає й інші склади злочинів, у яких додатковим об`єктом посягання є життя та здоров`я особи; 2) при вирішенні питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України необхідно виходити з інкримінованих фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та враховувати, з огляду на положення ст. 12 КК України, тяжкість відповідного злочину, об`єктом посягання (основним або додатковим) якого є життя та здоров`я особи; 3) якщо з огляду на приписи ст. 12 КК України та санкцію відповідної кримінально-правової норми злочин із додатковим об`єктом посягання у виді життя та здоров`я особи є тяжким чи особливо тяжким, то він для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України охоплюється поняттям «тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи».
З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції при постановленні ухвали стосовно ОСОБА_7 допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду у суді першої інстанції.
Оскільки під час касаційного перегляду було встановлено, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то Суд не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам касаційної скарги прокурора.
У зв`язку зі скасуванням ухвали суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції належить врахувати викладене, розглянути кримінальне провадження з неухильним дотриманням вимог КПК України та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 18 листопада 2021 року та Сумського апеляційного суду від 31 січня 2022 року про закриття кримінального провадження № 22019200000000084 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 346 КК України, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
