?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3893/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Одеської міської ради на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 та додаткову постанову цього ж суду від 02.03.2023 (колегія суддів: Колоколов С. І., Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.), а також рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2022 (суддя Погребна К. Ф.) у справі

за позовом Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском строй", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення 3 229 379,42 грн,

за участю представників:

позивача - Танасійчук Г. М.,

відповідача - Новак Л. А.,

третьої особи - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2022 року Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском строй" (далі - ТОВ "Транском строй") про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 3 229 379,42 грн за користування земельною ділянкою.

2. На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від оформлення додаткового договору, що призвело до збереження останнім відповідних коштів за користування земельною ділянкою, які мали бути сплачені Одеській міській раді як власнику цієї ділянки, у зв`язку з чим міською радою нараховані кошти за користування відповідною земельною ділянкою у період з 28.08.2019 по 31.08.2021 в сумі 3 229 379,42 грн, які остання і просить стягнути з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 06.04.2017 між Одеською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Транском строй" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,8221 га за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-А/2, кадастровий номер 5110136900:52:001:0130, для експлуатації та обслуговування нежилих будівель і споруд адміністративного типу.

4. Договір укладено на 25 років (пункт 3.1 договору).

5. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2017, номер запису: 19864193.

6. Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата за земельну ділянку площею 3,8221 га розрахована у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 611 592,94 грн на рік.

7. 25.06.2018 ТОВ "Транском Строй" звернулося до одеського міського голови з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-А/2, зі зміною цільового призначення з експлуатації та обслуговування нежилих будівель і споруд адміністративного типу на будівництво житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, наземним та підземним гаражами (копія відповідного листа наявна в додатках до позовної заяви).

8. Рішенням Одеської міської ради від 31.07.2019 № 5048-VII затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, змінено цільове призначення орендованої земельної ділянки на цільове призначення - В.02.10. для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання - для будівництва житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями торгового та громадського призначення, наземними та підземними гаражами, благоустрою та озелененню території для відпочинку населення.

9. Вказаним рішенням також вирішено внести відповідні зміни до договору оренди землі, затверджено проект додаткового договору про внесення змін до договору оренди землі та затверджено орендну плату у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

10. У пункті 6.2 рішення зобов`язано ТОВ "Транском строй" оформити в порядку, встановленому чинним законодавством, додатковий договір про внесення змін до договору оренди землі.

11. Відповідно до витягу від 28.08.2019 № НВ-5111346002019 до Державного земельного кадастру внесено відомості про зміну цільового призначення земельної ділянки.

12. Позивач вказав, що у зв`язку зі зміною цільового призначення орендованої земельної ділянки змінилася відповідно і її нормативна грошова оцінка, а саме згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 04.09.2019 № 2094, виданим відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 38 221 м2 за адресою: м. Одеса, вул. Варненська, 27-А/2, становить 45 741 705,58 грн.

13. Враховуючи зміну (збільшення) нормативної грошової оцінки земельної ділянки внаслідок зміни її цільового призначення, а також затвердження рішенням Одеської міської ради ставки орендної плати для вказаної земельної ділянки у розмірі 5 %, орендна плата за земельну ділянку у випадку належного оформлення орендарем додаткового договору мала становити 2 287 085,28 грн на рік замість 611 592,94 грн на рік.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.07.2022 у задоволені позову відмовлено.

15. Судове рішення мотивовано тим, що між сторонами існували зобов`язання, які виникли на підставі договору оренди, тому судом не встановлено підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України та стягнення 3 229 379,42 грн, як утриманих без достатньої правової підстави коштів.

16. Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2022 частково задоволено заяву ТОВ "Транском строй" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з Одеської міської ради на користь ТОВ "Транском строй" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 350 грн. В решті заяви відмовлено.

17. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

18. Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 задоволено заяву ТОВ "Транском строй" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, стягнуто з Одеської міської ради на користь ТОВ "Транском строй" 8 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Короткий зміст касаційної скарги

19. Одеська міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

20. Скарга з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм права, зокрема статті 1212 ЦК України, а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо можливості застосування зазначеної норми права у правовідносинах, пов`язаних з недоотриманням власником земельної ділянки, цільове призначення якої змінено, коштів, які мав би сплатити орендар у випадку неналежного оформлення додаткової угоди.

21. Одеська міська рада також звернулася з касаційною скаргою на додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду, у якій з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України просить цю постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 3 000 грн. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції застосовано статтю 126 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

22. Харківська обласна прокуратура у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції - без змін, наголошуючи на її законності і обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

23. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

24. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

25. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

26. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).

27. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

28. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна (глава 83 ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

29. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

30. У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

31. Позиція позивача ґрунтується на тому, що спірна сума у розмірі 3 229 379,42 грн є сумою несплаченої ТОВ "Транском строй" орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення додаткової угоди до договору оренди, внаслідок чого Одеська міська рада позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду.

32. Враховуючи встановлені судами обставини щодо ухвалення Одеською міською радою рішення від 31.07.2019 № 5048-VII, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та змінено цільове призначення земельної ділянки саме за заявою ТОВ "Транском строй", а в подальшому відмовою останнього укласти додаткову угоду щодо відповідних змін до договору і, як наслідок, несплата коштів відповідно до нового цільового призначення, колегія суддів вважає обґрунтованим звернення Одеської міської ради з позовом в порядку статті 1212 ЦК України про стягнення коштів, які зберіг у себе відповідач без достатніх правових підстав, тобто які мав сплатити за користування земельною ділянкою у зв`язку зі зміною її цільового призначення.

33. Оскільки зміни щодо цільового призначення спірної земельної ділянки та відповідно нової нормативної грошової оцінки землі до договору не внесено, а отже, стягнення за чинним договором нової іншої суми орендної плати неможливе, проте відповідач користується земельною ділянкою саме за новим цільовим призначенням, зміненим за його заявою, колегія суддів вважає правильним стягнення різниці між сплаченою орендною платою за договором оренди та сумою, яку мав би сплатити користувач у випадку його добросовісної поведінки та внесення відповідних змін до договору оренди землі, на підставі статті 1212 ЦК України.

34. Проте відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Отже, касаційний суд позбавлений можливості досліджувати докази щодо обґрунтованості суми, заявленої позивачем до стягнення, а суди при розгляді справи не надавали оцінки доказам, наданим позивачем на обґрунтування заявленої до стягнення суми коштів, з огляду на що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

36. В силу приписів статті 244 цього ж Кодексу додаткове судове рішення є похідним від первісного судового рішення, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. У випадку скасування первісного судового рішення, ухваленого за результатом вирішення спору по суті, це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього. Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17. Отже, у випадку скасування первісного судового рішення за результатом вирішення спору по суті це є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

38. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

39. З огляду на викладене рішення та постанова попередніх судових інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

40. У зв`язку із скасуванням постанови апеляційної інстанції скасуванню підлягає і додаткова постанова апеляційного господарського суду.

Судові витрати

41. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Одеської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 та додаткову постанову цього ж суду від 02.03.2023, рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2022 у справі № 916/3893/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач