ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"26" квітня 2023 р. Справа№ 910/1490/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Коротун О.М.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал»
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022, повний текст складено 23.09.2022
у справі №910/1490/21 (суддя Бондаренко-Легких Г. П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор»
до Антимонопольного комітету України
за участі треті осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОЛКФІН» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал»
про визнання недійсним та скасування рішення в частині
В С Т А Н О В И В :
ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними та скасування пунктів 1 та 2 рішення АМК від 01.10.2020 №608-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується ТОВ «Фінгруп Фактор».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/1490/21 позов задоволено частково, визнано пункт 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 №608-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» недійсним в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» штрафу у розмірі 397327, 00 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання пункту 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 №608-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» недійсним в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» штрафу у розмірі 340 000, 00 грн. Стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінгруп Фактор» 1 135 грн 00 коп. судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/1490/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове судове рішення про визнання пункту 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 01.10.2020 №608-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги головуючому судді, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 дану апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. Судом апеляційної інстанції запропоновано скаржнику навести інші підстави пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження. Роз`яснено, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 ГПК України.
Так, залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
При цьому, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту рішення (п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України).
Статтею 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято Господарським судом міста Києва 06.09.2022, повний текст якого складено 23.09.2022. Таким чином, в силу приписів ст. 256 ГПК України, останнім днем двадцятиденного строку для подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі є 13.10.2022.
04.10.2022 апелянт отримав повний текст оскарженого судового рішення (а.с. 60, т. 4), тобто до 24.10.2022 останній має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, за умови подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня отримання повного тексту рішення суду.
23.02.2023 скаржник звернувся з апеляційною скаргою, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції більше трьох місяців. Обгрунтовуючи причини пропуску процесуального строку, апелянт зазначив, що запровадження в Україні режиму воєнного стану з 24.02.2022 та подальше його продовження є поважною причиною пропуску процесуального строку.
Колегією визнано зазначені в апеляційній скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними з підстав, викладених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 21.03.2023.
22.03.2023 представник скаржника (третя особа-2 у справі) нарочно отримав копію ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 про залишення його апеляційної скарги без руху, що підтверджується розпискою представника скаржника - Васьківського Л.М. про її отримання на заяві від 22.03.2023.
24.03.2023 до суду від третьої особи-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Толкфін" надійшли письмові заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022, в яких останній посилається на те, що апеляційну скаргу підписано особою, повноваження якої не підтверджено долученими до апеляційної скарги доказами.
Отже, визначений судом строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 03.04.2023 (з урахуванням вихідних днів).
Станом на 26.04.2023 (навіть з урахуванням строку на поштовий перебіг), скаржником не усунуто недоліки, вказані в ухвалі від 21.03.2023 та не подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
Відтак, інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник не надав шляхом подання заяви про усунення недоліків.
Разом з тим, як встановлено ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду, то скаржник, подавши апеляційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно вимог ст. 43 ГПК України, повинен був стежити за рухом поданої ним скарги та за результатом розгляду її судом, а саме відкриттям провадження у справі чи вчинення інших процесуальних дій.
Скаржник, своє право не реалізував, недоліки вказані в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 шляхом подання відповідної заяви не усунув.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).
Враховуючи наведене у сукупності, керуючись принципами рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неупередженості суду, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не надав належних доказів на підтвердження поважності наведених в обґрунтування заяви про поновлення строку на подання апеляційної скарги підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, оскільки інших доводів та доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які позбавляли скаржника можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ст. 256 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку, скаржником не надано, тому поважних підстав для відновлення пропущеного строку не вбачається.
Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022.
Керуючись ст. ст. 234, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/1490/21.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/1490/21.
3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс Капітал» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2022 у справі №910/1490/21 та додані до неї матеріали повернути скаржнику.
4. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
О.М. Коротун
