УХВАЛА
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа №640/9942/20
адміністративне провадження №К/990/27205/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №640/9942/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Ухвалою від 19 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 в справі №640/9942/20.
04 квітня 2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 640/9942/20 до набрання законної сили Рішенням Конституційного Суду України в справі № 3-30/2023(59/23).
Клопотання обґрунтовано тим, що 09 березня 2023 року ухвалою Конституційного Суду України №26-3(IІ)/2023 відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) другого речення абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України „Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII в редакції Закону України „Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX.
Позивач вважає, що потенційний результат розгляду указаної скарги ОСОБА_2 має безпосередній зв`язок з фактичними обставинами цієї справи №640/9942/20, адже питання конституційності норми (яка була підставою для відкриття касаційного оскарження у цій справі) на разі переглядається.
Вирішуючи вищезазначене клопотання, Верховний Суд виходить з такого.
За правилами пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Висновки щодо застосування вищезгаданої норми процесуального права неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 800/330/17 (провадження №11-509заі19), відповідно до яких, з огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі, адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:
- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження;
- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
До процесуальних повноважень суду належить зупинення саме провадження у справі, а не касаційного провадження. Правових норм, які б регламентували процедуру зупинення касаційного провадження у справі Кодекс адміністративного судочинства України не містить.
Наведені у клопотанні доводи зводяться до незгоди із положеннями абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII в редакції Закону № 440-IX, які позивач уважає неконституційним у зв`язку із невідповідністю їх Конституції України.
Позивач уважає, що у разі ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання цього Закону неконституційним, відбудеться зміна правової регламентації спірних у цій справі правовідносин і це може вплинути на судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду цієї адміністративної справи.
Разом з тим, колегія суддів вказує, що за приписами частини другої статті 152 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною третьою цієї ж статті Конституції України встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку, а встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Необхідно враховувати й те, що розгляд справи у суді касаційної інстанції має свої особливості, зокрема, з огляду на обсяг повноважень касаційного суду, який, відповідно до частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, при цьому, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі за клопотанням (скаргою) ОСОБА_2 , який вважає, що внесені Законом № 440 зміни призвели до звуження змісту та обсягу його конституційного права на працю, а також позбавили його захисту від незаконного звільнення (справа №3-30/2023(59/23), не матиме впливу на норми матеріального права, які були застосовані судами попередніх інстанцій у справі, яка розглядається, та правильність застосування яких належить перевірити Верховному Суду під час касаційного розгляду цієї справи, і не зумовлює зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинним станом на час виникнення останніх, а отже, й зупинення провадження у цьому конкретному випадку не можна вважати виправданим і таким, що є необхідним за цих обставин.
Також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року викладений висновок, що встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі, оскільки з наведеної позивачем аргументації не випливає наявності обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи судом касаційної інстанції до ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення другого речення абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII в редакції Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX (справа №3-30/2023(59/23).
Керуючись статтями 236, 343, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №640/9942/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко
