УХВАЛА
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №640/9942/20
адміністративне провадження №К/990/27205/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовом до Державного бюро розслідувань (далі - ДБР), з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ за підписом виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Соколова О. «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань» від 31.03.2020 №223-ос в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) ДБР (зі змінами згідно з наказом підписаним в.о. Директора Державного бюро розслідувань Соколовим О. від 13.04.2020 №257-ос «Про внесення змін до наказу від 31.03.2020 №223-ос «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань») з 13.04.2020 у зв`язку зі скороченням посади державної служби, внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді, що є рівнозначною посаді слідчого першого слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) ДБР в Головному слідчому управлінні Державного бюро розслідувань;
- стягнути з ДБР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
06.10.2022 до Верховного Суду потворно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022/
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень ОСОБА_1 зазначає пункти 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі Суд зазначає таке.
Як зазначається в касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій застосовано норми права, що регулюють питання про продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, яка настала під час відпустки без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №712/9213/18 та Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №752/10822/17.
Судами попередніх інстанцій також не враховано висновки Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 про те що не підлягають застосуванню положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України та законам України (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом); від 04.08.2022 у справі №640/9840/20 про те, що трансформація одного структурного підрозділу центрального апарату ДБР за змістом та юридичними наслідками не є тотожним «скороченню посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису»; від 16.06.2021 у справі №440/1964/20 про те, що за наявності будь-якої вакантної посади державної служби у тому самому державному органі, суб`єкт призначення ініціює відповідну пропозицію державному службовцю.
Щодо посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 28.07.2021 у справі №640/11024/20 зазначив, що вжите у частині третій статті 87 Закону України «Про державну службу» слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.
Обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28.07.2021 у справі №640/11024/20 та застосованого судом апеляційної інстанції, скаржник зазначає, що такий висновок Суду щодо застосування цієї норми не відповідає принципу верховенства права. Наявність непрозорих критеріїв відбору працівників, що були переведені, а також тих, що були вивільнені з органу, є суттєвим порушенням права на працю, оскільки покладає на суб`єкта призначення дискреційні повноваження, необмеженість яких певним критеріям створює ситуацію свавільного використання таких повноважень.
Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
Скаржник вказує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 4 частини першої статті 17, пункту 4 частини другої статті 17 Закону України «Про державну службу» щодо можливості/неможливості здійснення повноважень керівника державної служби керівником правоохоронного органу або особою, яка виконує його обов`язки, посада якого віднесена до категорії «рядовий та начальницький склад», тобто не є посадою державної служби, до внесення відповідних законодавчих змін у статті 91 Закону України «Про державну службу» та/або інші закони; частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» щодо застосування визначеної гарантій державного службовця на право повторного працевлаштування у разі створення нової або появи вакантної посади протягом шести місяців з дня звільнення.
Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України Суд зазначає таке.
Скаржник зазначає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання позивача про витребування доказів та не дослідів зібрані у справі докази.
Враховуючи викладене, Суд вважає доведеним наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 334, 337, 338 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2022 в справі №640/9942/20.
2. Витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали адміністративної справи №640/9942/20.
3. Особі, що подала касаційну скаргу, надіслати копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, а іншим учасникам справи - копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
4. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
6. Встановити строк для подачі заперечень на заяву про зупинення виконання судового рішення - три дні з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко
