П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/3781/22Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання Коблова А.О.,

за участю апелянта ОСОБА_1 ,

представника відповідача ДБР - Свистунова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

10.08.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:

- визнати неправомірними дії керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 щодо:

складання службових записок №2/10-10/6/22 від 14.03.2022 року та №10/10-10/22 від 11.04.2022 року відповідно про проведення службового розслідування стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 та відсторонення її від посадових (службових) обов`язків;

складання проектів наказів №131 від 14.03.2022 року про проведення службового розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов`язків керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 ;

внесення змін до наказу ДБР від 14.03.2022 року №131 «Про проведення службового розслідування» стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 про відсторонення її від виконання посадових (службових) обов`язків;

скерування зазначених службових записок та проектів наказів Директору ДБР;

- визнати службові записки керівника Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 за №2/10-10/6/22 від 14.03.2022 року про проведення службового розслідування стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 та за №10/10-10/22 від 11.04.2022 року про її відсторонення від виконання посадових (службових) обов`язків такими, що припинили свою дію;

- визнати неправомірними дії керівника Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 щодо порушення строків службового розслідування;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягає у відмові від закриття службового розслідування, що проводиться на підставі наказу ДБР №131 від 14.03.2022 року (в редакції наказу №156 від 11.04.2022 року) про проведення службового розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов`язків керівником Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити вказане службове розслідування;

- визнати неправомірними дії керівника Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 щодо проведення службового розслідування стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 на предмет порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці; порушення строків проведення цього службового розслідування;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягає у відмові від закриття службового розслідування стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 на предмет порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці, скасуванні наказу №ВС/1-ос/дск/д від 31.03.2022 року про припинення доступу до державної таємниці протиправною та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити вказане службове розслідування зі скасуванням вказаного наказу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом по установі №511-ос від 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань. З 16 по 25 лютого 2022 включно вона знаходилася у відпустці у Домініканській Республіці, про що було відомо відповідачам, і з урахуванням вихідних днів, мала вийти на роботу 28 лютого того ж року. 24 лютого 2022 у зв`язку із російською збройною агресією проти України розпорядженням Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) надання послуг з обслуговування повітряного руху цивільними користувачами повітряного простору України призупинено, у зв`язку з чим призначені рейси літаків з Домініканської Республіки до України були скасовані а, відтак, було унеможливлено своєчасне прибуття на територію України та вихід позивачкою на роботу 28 лютого 2022 року.

28 лютого 2022 року ОСОБА_1 повідомила свого безпосереднього керівника про причини відсутності на роботі, у зв`язку з чим відповідач - керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 був достовірно обізнаний у поважності причини її невиходу на роботу.

Крім того, під час перебування у Федеративній Республіці Німеччина, як одній з транзитних держав на шляху до України, позивачка 04 березня 2022 року захворіла, у зв`язку з чим їй було заборонено виїзд з держави на час проведення лікування. На підставі виникнення додаткової причини, що унеможливила її повернення на територію України та вихід на роботу, на виконання вимоги п.3 розд. IV Правил внутрішнього службового розпорядку Державного бюро розслідувань позивачка 07.03.2022 року своїм рапортом навела обставини, що виникли та, разом з копією виданого їй листка непрацездатності, як доказом поважності причини відсутності на роботі, направила електронною поштою на офіційний веб-сайт Бюро.

Позивач зазначає, що з березня 2022 року керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 , користуючись обставинами, що виникли у позивачки у зв`язку з російською збройною агресією проти України, вчинив та вчиняє до цього часу протиправні дії стосовно неї: безпідставно склав та надав директору Бюро службову записку (доповідну) про начебто виявлені ним підстави для проведення службового розслідування, організував збирання, реєстрацію, накопичення та зберігання персональної інформації про позивачку; чим порушив її прав на працю, штучно створював та продовжує створювати підстави для протиправного її звільнення з посади. Керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 службовою запискою (доповідною) №2/10-10/6/22 від 14.03.2022 року повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 про, начебто, несвоєчасне повідомлення позивачкою безпосереднього керівника про причини невиходу на роботу та необхідність проведення службового розслідування як за цим фактом, так і у межах «відпрацювання фактичних місць дислокації та виконання службових обов`язків працівниками Державного бюро розслідувань в умовах воєнного стану в Україні» та надав останньому створений ним проект наказу про проведення службового розслідування стосовно неї. На підставі поданих ОСОБА_2 службової записки та проекту наказу, Директор ДБР 14.03.2022 року видав наказ №131 «Про проведення службового розслідування». При цьому, оскаржувані дії були вчинені ОСОБА_2 з метою отримання рішення для штучного обґрунтування реалізації свого обов`язку з організації проведення службового розслідування відносно працівника Бюро, передбаченого п.п.1,2 розд.IV Інструкції, наслідком чого є порушення прав позивачки.

Так, керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 скористався ініційованим ним службовим розслідуванням щодо ОСОБА_1 і 11 квітня 2022 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з обов`язковою для розгляду останнім та прийняття рішення службовою запискою №10/10-10/22 з рекомендацією відсторонити її від виконання службових обов`язків. 11.04.2022 року ОСОБА_1 , як керівника Управління міжнародного співробітництва Бюро, на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №156 від 11.04.2022 року відсторонено на час проведення службового розслідування від виконання посадових (службових) обов`язків.

Протиправні дії керівника Управління внутрішнього контролю ДБР з порушення права позивачки на працю призвели до того, що з 11.04.2022 року вона не лише позбавлена можливості реалізації своїх посадових обов`язків, але й втратила право на отримання виплат, доплат та надбавок до встановленого окладу, гарантованих ст.50 Закону України «Про державну службу» у відповідності до якої Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи та визначених Інструкцією про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення стимулюючих та інших виплат, доплат, надбавок працівникам Державного бюро розслідувань, порядок та умови їх виплати, затверджених наказом ДБР №513 від 21.09.2020 року, що зменшило об`єктивно очікувану позивачкою при прийняті на службу заробітну плату більш ніж вдвічі на тривалий період.

Крім того, на підставі службової записки керівника Управління внутрішнього контролю ДБР, погодженої директором ДБР, на період відсторонення її від виконання посадових обов`язків, у неї 15.04.2022 року з залученням численних працівників Бюро, як свідків події, було вилучене службове посвідчення. При цьому керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 залишив поза увагою те, що п.6 гл.V Інструкції такий захід як вилучення службового посвідчення здійснюється «в окремих випадках». За такого, навіть за умови наявності такого порушення, як несвоєчасне повідомлення причини невиходу на роботу та необхідність проведення службового розслідування у межах "відпрацювання фактичних місць дислокації та виконання службових обов`язків працівниками Державного бюро розслідувань в умовах воєнного стану в Україні», вилучення службового посвідчення є необґрунтованим, несправедливим та неадекватним. Вказала, що службове посвідчення містило електронний ключ, за допомогою якого позивачка проходила у приміщення Бюро і з вилученням посвідчення вона позбавлена можливості на свій розсуд у визначений нею чи правилами трудового розпорядку час, проходити чи виходити з приміщення. Всупереч п. 5 Правил організації пропускного режиму на території Державного бюро розслідувань, затверджених наказом ДБР №38 від 05.02.2020 року, яким організація забезпечення пропускного режиму (у т.ч. видача електронних перепусток, одноразових, тимчасових та спеціальних тимчасових перепусток) на території Бюро покладається на визначеного заступника Директора Бюро, а відповідальність за забезпечення пропускного режиму на Відділ організаційно-адміністративного та аналітичного забезпечення Бюро, керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 привласнив ці функції собі та поклав обов`язок забезпечення пропускного режиму на чергову частину (відділ оперативного чергування) Управління внутрішнього контролю Бюро. Таким чином, керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 , будучи достовірно обізнаний у тому, що позивачка, у зв`язку з вилученням у неї службового посвідчення з електронним ключем, обмежена у можливості здійснювати свій обов`язок перебувати, під час відсторонення від виконання посадових обов`язків, на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження, що передбачено ч.5 ст.72 Закону України «Про державну службу», всупереч привласненого ним обов`язку з організації пропускного режиму Бюро умисно на тривалий час позбавив ОСОБА_1 права на вільний доступ до приміщення Бюро шляхом ухилення від видачі перепустки.

Позивач також зазначила, що Бюро 07.10.2020 року видало наказ №98дск/ос/д, яким позивачці надано доступ до інформації із грифом секретності «таємно» та «цілком таємно». Приписами ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний, крім іншого, повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України. Будучи зобов`язаною у виконанні визначених вказаними Законом та Порядком дій, вона, як особа, якій надано доступ до державної таємниці, у зв`язку з виїздом на відпочинок до Домініканської Республіки, 15.02.2022 року письмово повідомила уповноважених вказаними нормативними актами осіб про свій виїзд до іноземної держави, пройшла, у зв`язку з цим, відповідний інструктаж, що зареєстровано 15.02.2021 року пунктом 35 Журналу обліку виїздів працівників Бюро за кордон, яким надано допуск до державної таємниці. Більш того, не зважаючи на те, що законодавством передбачено необхідність такого повідомлення лише при виїзді за кордон ОСОБА_1 , вимушено перебуваючи у ФРН, 30.03.2022 року направила на електронну адресу Бюро письмове повідомлення про місце свого перебування за кордоном та припустимий маршрут повернення. Керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 звернувся з листом до керівника Управління режимно-секретної роботи та захисту інформації Бюро, яким, приховавши дійсні відомі йому обставини, повідомив його про, начебто, встановлені ним порушення позивачкою законодавства у сфері охорони державної таємниці та зажадав від нього звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з клопотанням про припинення позивачці доступу до державної таємниці. Протиправні дії керівника Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 мали своїм наслідком видання наказу Бюро від 31.03.2022 року №ВС/1-ОС/дск/д, яким припинено з 28.02.2022 року ОСОБА_1 доступ до державної таємниці з підстав порушення нею вимог ст.28 Закону України «Про державну службу» та зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці, передбаченого додатком 9 до постанови КМУ від 18.12.2013 року №939 «Про затвердження порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах», тобто начебто у зв`язку з несвоєчасним повідомленням ОСОБА_1 про в`їзд до ФРН. На виконання наказу, ОСОБА_1 до цього часу позбавлена можливості виконувати будь-яку роботу з інформацією, що має гриф «таємно» або «цілком таємно», а самовільне службове розслідування з цих обставин з часу видання наказу по цей час організовує та контролює керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 .

Окрім того, керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 зажадав від керівника Управління режимно-секретної роботи та захисту інформації Бюро підготування та ініціювання перед ІНФОРМАЦІЯ_1 листа №10-14/13 дск щодо скасування позивачці допуску до державної таємниці, який 26.04.2022 року було направлено на адресу Служби безпеки України. Службою безпеки України листом №26/1/1-270/в-нт повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у скасуванні позивачці допуску до державної таємниці у зв`язку із відсутністю підстав, передбачених ст.26 Закону України «Про державну таємницю». Після чого, керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 особисто підготував повторне звернення з тією ж вимогою та за №282/10-10/22 дек направив його 31.05.2022 року до вказаного відомства, на що отримав аналогічну відповідь за №26/1/-835/в-нт від 30.06.2022 року.

За таких обставин керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 , будучи достовірно обізнаний у протиправності своїх дій з організації припинення доступу та допуску позивача до державної таємниці та маючи за обов`язок звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням про поновлення такого доступу, умисно відмовився від належних до виконання ним дій щодо скасування позивачці обмеження доступу до державної таємниці, продовжує протиправне службове розслідування з цього питання. Своїми діями керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 безпідставно організував порушення права позивачки на повагу до приватного життя шляхом протиправної організації службових розслідувань, протиправного збирання, накопичення, реєстрації та зберігання відомостей, що мали б компрометуючий її характер; організував відсторонення позивачки від посади, роботи з відомостями, що містять державну таємницю; позбавив можливості заробляти та отримувати очікувану заробітну плату, чим обмежив право на працю.

Позивач вказує, що тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів. У відповідності до п.5 розд.ІV Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань в редакції 14 січня 2020 року, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення. У разі необхідності за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Бюро визначений строк може бути продовжено директором Бюро, але не більш як на один місяць. Разом з тим, у березні 2022 року керівник Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 розробив зміни до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, пунктом 3 розд. ІХ якого визначив, що строк службових розслідувань, які тривали станом на 24.02.2022 року або були розпочаті у період дії воєнного стану і які з об`єктивних причин та обставин не можуть бути завершені у встановлені цією Інструкцією строки, продовжується до одного місяця, починаючи з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану. Директор ДБР затвердив ці зміни 25.03.2022 року наказом №141. Крім того, ст.148 КЗпП України граничний строк накладення на працівника дисциплінарного стягнення не може перевищувати шести місяців з дня вчинення проступку. За такого, пов`язування строків службового розслідування з подією не визначеною у часі не лише надає право керівнику Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 проводити розслідування на свій розсуд на необмежено тривалий час, але й суперечить меті службового розслідування, тобто, унеможливлює притягнення винуватого до дисциплінарної відповідальності та відстрочує на не визначений термін визнання особи не винуватою. За такого, збільшення таких строків відповідачами є перевищенням ними визначених законом повноважень. За таких обставин, службові записки №2/10-10/6/22 від 14.03.2022 року та №10/10-10/22 від 11.04.2022 року за своєю правовою природою є ненормативними актами разового застосування. Відповідно і накази ІНФОРМАЦІЯ_1 №131 від 14.03.2022 року «Про проведення службового розслідування та №156 від 11.04.2022 року «Щодо внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року «Про проведення службового розслідування», №ВС/1-ос/дск/д від 31.03.2022 року про припинення доступу до державної таємниці також є ненормативними актами разового застосування. Враховуючи, що відповідачами порушено її права та інтереси, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.

Державне бюро розслідування заперечує проти позову та зазначає, що згідно із положеннями частини 1 статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників ДБР у складі центрального апарату ДБР та його територіальних управлінь діють підрозділи внутрішнього контролю. До обов`язків указаного підрозділу, серед іншого входить, перевірка інформації, що міститься у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію, сторінку в мережі Інтернет, засоби електронного зв`язку ДБР, щодо причетності працівників ДБР до вчинення правопорушень, а також проведення службового розслідування стосовно працівників ДБР. Пунктом 6 частини другої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» встановлено імперативний обов`язок Управління внутрішнього контролю у разі отримання інформації про певні обставини, що можуть бути підставою для призначення службового розслідування, провести відповідне розслідування стосовно працівника ДБР. Системний аналіз положень Інструкції № 9 дає підстави для висновку про те, що Управлінням внутрішнього контролю ДБР за наявності підстав, за яких може бути проведене службове розслідування, скеровується відповідна доповідна (або рапорт) директору ДБР для прийняття рішення про проведення службового розслідування, яке оформлюється наказом (пункт 1 Розділу III Інструкції № 9). На підставі вищезазначених положень Управління внутрішнього контролю ДБР звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_1 з пропозицію про проведення службового розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов`язків керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 , зокрема під час відпрацювання фактичних місць дислокації та виконання службових обов`язків працівниками ДБР в умовах воєнного стану в Україні, встановлено, що по завершенню своєї відпустки 28.02.2022 року позивачка не приступила до виконання службових обов`язків та лише через тиждень 07.03.2022 року направила рапорт на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1, з зазначенням причин неявки на робоче місце. При цьому, починаючи з 28.02.2022 року (дата коли позивачка повинна була вийти на роботу) та по 04.04.2022 року (дата коли ОСОБА_1 подала повідомлення про прибуття в Україну), не перебувала ані в відпустці, ані на дистанцій роботі, тобто більше ніж місяць не виходила на роботу без належних на то правових підстав. На підставі зазначеної інформації, з метою перевірки викладених фактів, ДБР видано наказ від 14.03.2022 року № 131 «Про проведення службового розслідування», з яким у відповідності до пункту 4 розділу III Інструкції № 9 позивача ознайомлено 15.03.2022 року (у порядку визначеному чинним законодавством та Інструкції № 9). При цьому відповідно до пункту 3 розділу IX Інструкції № 9 строк проведення службових розслідувань, які тривали станом на 24.02.2022 року або були розпочаті у період дії воєнного стану і які з об`єктивних причин та обставин не можуть бути завершені у встановлені цією Інструкцією строки, продовжуються до одного місяця, починаючи з дня, за днем припинення чи скасування воєнного стану. Станом на час розгляду даної адміністративної справи службове розслідування відносно ОСОБА_1 триває та проводяться необхідні заходи та дії визначені Інструкцією № 9.

Щодо законності та обґрунтованості відсторонення працівника від виконання посадових обов`язків та вилучення службового посвідчення, ДБР вказує, що за особою, щодо якої проводиться службове розслідування, на період відсторонення від виконання посадових обов`язків за посадою зберігається посадовий оклад, доплата за спеціальне звання чи ранг державного службовця, доплату за вислугу років. Крім того, відповідно до пункту 6 Розділу V Інструкції № 9 в окремих випадках на період відсторонення працівника від виконання службових чи посадових обов`язків за посадою, може вилучатись службове посвідчення. Вказав, що позивачка перебуває на посаді керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР, а відтак у разі не вирішення питання про її відсторонення від виконання посадових обов`язків та не вилучення службового посвідчення, може впливати на підлеглих та в інший спосіб впливати на об`єктивне проведення службового розслідування та вчиняти інші дії, що унеможливлюють встановлення об`єктивних обставин та належного проведення службового розслідування. За наведених обставин у ІНФОРМАЦІЯ_1 були усі правові підставі визначені положеннями частини 1 статті 12, частини 6 статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та пункту 1 Розділу V Інструкції від 14.01.2020 року № 9 приймати рішення проведення службового розслідування, про відсторонення від виконання посадових обов`язків позивачки та вилучати службове посвідчення. Оскільки оскаржуваними наказами ДБР трудові відносини позивачки не припинялись, а також не зупинялася і виплата заробітної плати, то з фактичних обставин справи вбачається, відсутність порушеного права. Положення статті 30 Закону України «Про державну таємницю», пунктів 2, 5 Положення слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є не лише наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а й також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці. Тому, відсторонення працівника від виконання обов`язків виключає надання йому доступу до державної таємниці та постійної роботи із секретною інформацією або її носіями. Отже, за наявності лише доступу до державної таємниці без виконання роботи пов`язаної з доступом до державної таємниці, правові підстави для встановлення та виплати такої доплати відсутні. Таким чином, починаючи з 11.04.2022 року (дата внесення змін в наказ ДБР №131 від 14.03.2022 року «Про проведення службового розслідування»), позивачка безперервно відсторонена від виконання своїх обов`язків за посадою, тобто не виконує будь-якої роботи за посадою, у зв`язку із чим не може на законних підставах, протягом вказаного періоду, працювати з відомостями, що становлять державну таємницю. У зв`язку із відстороненням ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків, тобто відстороненням від виконання роботи, в тому числі від роботи з матеріальними носіями секретної інформації, наказом ДБР від 31.03.2022 року №130/2-ос/д позивачці припинено на період відсторонення виплату щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Отже, без виконання роботи та за наявності лише доступу до державної таємниці, доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці не може бути встановлена та виплачена. Також вказав, що службова записка містить інформаційно - аналітичний матеріал без встановлення певних прав та обов`язків, тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - Індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права конкретним суб`єктам і створює права та обов`язки лише для цих суб`єктів при цьому дія акту застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин. Враховуючи, що відповідно норм чинного законодавства України, приписів Інструкції № 9 службове розслідування відносно ОСОБА_1 розпочато не за службовою запискою керівника Управління внутрішнього контролю, а за наказом ДБР від 14.03.2022 року № 131 «Про проведення службового розслідування», то взагалі відсутні правові підстави для визнання неправомірними дії керівника Управління внутрішнього контролю ОСОБА_2. щодо складання службових записок та правових підстав для припинення їх дії.

Таким чином, підставою для визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність такого рішення вимогам чинного законодавства, при цьому обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є наявність факту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача у справі. Службові розслідування проводяться з метою спростування або підтвердження інформації про можливі порушення вимог чинного законодавства працівником державного органу. Виходячи із самої суті призначення службового розслідування, яке не передбачає презумпцію винуватості особи, сам по собі факт призначення службового розслідування не свідчить про те, що така особа дійсно вчинила протиправні дії чи допустила бездіяльність і її буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оскільки оскаржуваними наказами ДБР та службовими записками трудові відносини позивачки не припинялись, а також не зупинялася і виплата заробітної плати. Тож оскаржуваними наказами оцінка дій позивачки по суті не надавалася, вони є проміжними та не створюють для позивачки негативних юридичних наслідків. Отже, факт проведення службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю ДБР, сам по собі не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивачки та не створює для неї будь-яких негативних наслідків.

Справу розглянуто за відсутності заперечень інших відповідачів по справі.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року відмовлено в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки законності дій керівника Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2., які є предметом позовних вимог. Між тим, суд вийшов за межі позовних вимог та на свій розсуд надав оцінку законності наказам ІНФОРМАЦІЯ_1, жоден з яких позивач не оскаржувала. Апелянт наголошує, що висновки суду про те, що підставами для проведення службового розслідування є відповідні накази ІНФОРМАЦІЯ_1, а не службові записки про керівника Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 , не відповідають дійсним обставинам та вимогам законодавства. Суд обмежився вивченням процедури винесення наказу про проведення службового розслідування та не надав оцінку викладеним у позовній заяві підставам для проведення такого розслідування. Судом також не досліджувались докази щодо наявності підстав для відсторонення позивача від виконання службових обов`язків, хоча це є однією з позовних вимог.

На думку апелянта, судом взагалі не досліджено питання припинення дії службових записок про проведення службового розслідування стосовно позивача та про відсторонення її від виконання посадових обов`язків. Судом також не досліджено питання порушення строків службового розслідування, що є складовою позовних вимог. Судом не здійснено, ані оцінку норм Інструкції з вказаного питання, ані норм Закону України «Про державну службу» та інших актів, що регулюють правовідносини під час дії режиму воєнного стану, ані співвідношення таких норм один з одним.

Щодо обмеження доступу до державної таємниці, суд не врахував що у складі позовних вимог не оскаржується відповідний наказ ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач вказує на порушення встановленої законодавством процедури проведення стосовно нього службового розслідування у сфері державної таємниці у цілому та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у закритті службового розслідування та відновлення становища позивача. Поза увагою суду залишились обставини незаконного проведення службового розслідування у сфері державної таємниці, внаслідок чого позивача позбавлено доступу до державної таємниці.

Апелянт наголошує, що безпідставне проведення службового розслідування на неправомірність керівника Управління внутрішнього контролю ДБР ОСОБА_2 та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 призвели до безпідставного відсторонення позивача від виконання службових обов`язків, позбавлення доступу, а у подальшому у примусовому порядку скасування допуску, до державної таємниці, недоплаті позивачу більш ніж половини суми заробітної плати у вигляді премій, надбавок та неможливість претендувати на їх виплату, зменшення розміру виплат у зв`язку із звільненням та допомоги у зв`язку із вагітністю та пологами. Безпідставним переслідуванням позивачу завдано непоправної шкоди діловій репутації як спеціаліста, що має виражений матеріальний та моральний характер шкоди. Тому висновки суду про відсутність підстав вважати порушеними права позивача без прийняття кінцевого рішення, є невірними.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

Наказом Державного бюро розслідувань від 11.08.2020 року №511-ос ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань.

Наказом ДБР від 07.10.2020 року №97дск/ос/д позивачці надано доступ до державної таємниці для роботи з інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно».

Відповідно до наказу ДБР від 14.03.2022 року №131 «Про проведення службового розслідування» заступнику начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю Забродоцькому Богдану Федоровичу, старшому оперуповноваженому в ОВС відділу з питань запобігання та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю Бурлюку Олексію Володимировичу , оперуповноваженому відділу з питань запобігання та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю Ступ`як Мар`яні Тодорівні доручено проведення службового розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов`язків керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 .

Пунктом 2 вказаного наказу визначено провести службове розслідування у термін з 15.03.2022 року по 14.04.2022 року.

З вказаним наказом позивачку ознайомлено 15.03.2022 року.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. від 31.03.2022 року №ВС-1-ос/дск/д припинено доступ до державної таємниці керівнику Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 .

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. від 31.03.2022 року №ВС-2-ос/д "Про припинення доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці" припинено щомісячну доплату за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 10 відсотків посадового окладу з 28 лютого 2022 року керівнику Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 .

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. від 11.04.2022 року №156 "Щодо внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №131 "Про проведення службового розслідування" пункт 3 наказу ДБР від 14.03.2022 року №131 "Про проведення службового розслідування" викладено у такій редакції: "Відсторонити на час проведення службового розслідування керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 від виконання посадових (службових) обов`язків із збереженням заробітної плати".

Станом на дату розгляду судом першої інстанції адміністративної справи №400/3781/22 службове розслідування відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з звільненням позивачки за скороченням штату з 17.10.2022 року на підставі наказу ДБР від 11.10.2022 № 267/ос.

Підставою для проведення службового розслідування стала службова записка Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №2/10-10/6/22. Правовою підставою для проведення службового розслідування визначено наказ Державного бюро розслідування від 14.01.2020 року № 9 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань".

Вважаючи протиправними дії керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 щодо складання службових записок №2/10-10/6/22 від 14.03.2022 року та №10/10-10/22 від 11.04.2022 року, наслідком реалізації яких стали накази про призначення службового розслідування, відсторонення від виконання посадових обов`язків та несплату доплати за роботу, яка передбачає доступ до держаної таємниці, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт проведення службового розслідування, яке призначено у відповідності до вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та Інструкції про проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивачки, та не створює для неї будь-яких негативних наслідків. Оскарження дій відповідача щодо ініціювання наказів про службове розслідування та відсторонення від виконання службових обов`язків жодним чином не спрямоване на відновлення попереднього становища позивачки, оскільки відсутні обставини порушення її прав у межах спірних правовідносин.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України судовий контроль в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень полягає у з`ясуванні обставин, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд повинен з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 року № 794-III та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідування, затвердженої наказом ДБР від 14.01.2020 № 9.

Відповідно до ст.1 Закону №794-VIII Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.

Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 10 Закону №794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №794-VIII з метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань в його складі діють підрозділи внутрішнього контролю, що підпорядковуються безпосередньо Директору Державного бюро розслідувань.

Частиною другою статті 24 Закону №794-VIII визначено, що підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань має такі обов`язки: 1) запобігання вчиненню правопорушень працівниками Державного бюро розслідувань згідно з вимогами законів України «Про запобігання корупції» та «Про державну службу»; 2) здійснення контролю за дотриманням працівниками Державного бюро розслідувань правил етичної поведінки, вимог щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів; 3) проведення перевірок працівниками Державного бюро розслідувань на доброчесність та моніторингу способу їх життя; 4) проведення з особами психофізіологічних інтерв`ю із застосуванням поліграфа під час вступу на службу та проходження служби в Державному бюро розслідувань; 5) перевірка інформації, що міститься у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію, сторінку в мережі Інтернет, засоби електронного зв`язку Державного бюро розслідувань, щодо причетності працівників Державного бюро розслідувань до вчинення правопорушень; 6) проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань; 7) проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на призначення на посади в Державному бюро розслідувань; 8) вжиття заходів щодо захисту працівників Державного бюро розслідувань, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників Державного бюро розслідувань; 9) консультування працівників Державного бюро розслідувань щодо правил етичної поведінки, конфлікту інтересів, декларування майна, доходів, видатків та зобов`язань фінансового характеру.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №794-VIII працівник Державного бюро розслідувань, якому стала відома інформація про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Державного бюро розслідувань, зобов`язаний негайно повідомити про це ІНФОРМАЦІЯ_1 та підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що обов`язок проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань покладається на уповноважений підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, який діє в його складі, метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань.

Процедура проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань та його територіальних управлінь - осіб рядового та начальницького складу, державних службовців та працівників, які працюють за трудовими договорами у Бюро, оформлення таких розслідувань, і реалізація прийнятих за ними висновків, визначена Інструкцією №9.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №9 підставами для проведення службового розслідування є наявність даних, зокрема про невиконання чи неналежне виконання обов`язків.

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції №9 передбачає, що у разі встановлення Управлінням внутрішнього контролю Бюро підстав, за наявності яких може бути проведене службове розслідування, відповідна доповідна (або рапорт) скеровуються Директору Бюро для прийняття рішення.

Рішення про проведення службового розслідування оформлюється наказом Бюро (п. 2 розділу ІІІ Інструкції №9).

Згідно з ч.2 ст.25 Закону №794-VIII висновок про наявність чи відсутність у діях працівника ДБР дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення складає Дисциплінарна комісія ДБР на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю.

З наведеного вбачається, що складання службової записки керівником Управління внутрішнього контролю ДБР є його службовою діяльністю, та як вірно зазначено судом не є актом індивідувальної дії, оскільки лише ініціює проведення службового розслідування, не змінює стану суб`єктивних прав позивача та не створює жодних додаткових обов`язків для неї.

Доводи апелянта про незаконність складання службових записок, оскільки вони не містять дійсних фактичних обставин, а отже, службове розслідування взагалі могло не проводитись, судова колегія вважає такими, що не спростовують висновків суду.

За обставинами справи позивач мала вийти на роботу після закінчення відпустки 28.02.2022 року, проте не здійснила такий захід з незалежених від неї причин, а саме у зв`язку із знаходженням поза межами України та хворобою, про що повідомила ІНФОРМАЦІЯ_1 рапортом від 07.03.2022 (т.1 а.с.64), що не заперечується відповідачем - ДБР (т.1 а.с.79). При цьому повідомлення про прибуття в Україну позивач подала 04.04.2022 року.

Судова колегія погоджується з доводами відповідача, що відсутність ОСОБА_1 на роботі та не перебування її, ані у відпустці, ані на дистанційній роботі, тобто без належних на то правових підстав, потребувало перевірки з метою з`ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника ДБР, у зв`язку із чим було правомірно ініційовано службове розслідування.

До того ж сам факт призначення службового розслідування за ініціативою Управління внутрішнього контролю ДБР не свідчить про те, що така особа дійсно вчинила протиправні дії чи допустила бездіяльність і її буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

При цьому судова колегія враховує, що Управління внутрішнього контролю ДБР не є Дисцплінарною комісією, а службове розслідування, яке проводить цей підрозділ, не є дисциплінарним провадженням. Разом з цим результати службового розслідування можуть слугувати підставою для притягнення працівника ДБР до дисциплінарної відповідальності за висновком Дисциплінарної комісії ДБР.

Стосовно складання 11.04.2022 року керівником Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_2 службової записки за №10/10-10/22 про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових (службових) обов`язків на час проведення службового розслідування, судова колегія погоджується з доводами відповідача про те, що вказані дії також входять до службових обов`язків керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР.

Пункт 1 розділу V Інструкції № 9 передбачає право на відсторонення особи, щодо якої проводиться службове розслідування, від виконання службових чи посадових обовязків. При цьому Інструкція не передбачає переліку підстав, за яких така особа може бути відстронена. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Тому, на думку судової колегії, складання службової записки за №10/10-10/22 від 11.04.2022 щодо внесення змін до наказу ДБР від 14.03.2022 № 131 «Про проведення службового розслідування» із зазначенням про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових (службових) обов`язків на час проведення службового розслідування здійснено керівником Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_2. у межах повноважень відповідно до закону.

Аналогічна ситуація щодо вилучення службового посвідчення у позивача, що врегульовано п.6 розділу V Інструкції № 9, відповідно до якого службове посвідчення вилучається в окремих випадках на період відстороннення особи від виконання посадових чи службових обов`язків.

Судова колегія також вважає, що оскарження дій керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_2 щодо складання службових записок за відсутністю оскарження відповідних наказів ІНФОРМАЦІЯ_1, які прийняті на підставі цих службових записок, жодним чином не спрямоване на відновлення попереднього становища позивачки, по-перше, у звязку із тим, що є неналежним способом захисту, по-друге, за відсутністю обставин порушення її прав у межах спірних правовідносин. Тому розгляд заявлених позовних вимог не відповідає завданням адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Доводи апелянта щодо порушення строків проведення службового розслідування спростовується наступним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, службове розслідування відносно позивачки розпочато на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2022 року №131, відповідно до наказу ДБР від 11.10.2022 №267/ос ОСОБА_1 звільнено із 17.10.2022 у зв`язку зі скороченням численності та штату державних службовців. На момент звільнення позивачки відсутні докази прийняття стосовно неї рішення за наслідками розгляду матеріалів службового розслідування. Факт звільнення позивачки припиняє завершення службового розслідування належним чином.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції №9 в редакції наказу ДБР від 14.01.2022 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення.

У разі необхідності за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Бюро визначений строк може бути продовжено Директором Бюро, але не більше як на один місяць.

25.03.2022 наказом ДБР № 141 внесені зміни до Інструкції № 9, відповідно до яких Інструкція доповнена новим розділом ІХ «Особливості проведення службового розслідування у період дії воєнного стану в Україні»

Відповідно до пункту 3 розділу IX Інструкції № 9 строк проведення службових розслідувань, які тривали станом на 24.02.2022 або були розпочаті у період дії воєнного стану і які з об`єктивних причин та обставин не можуть бути завершені у встановлені цією Інструкцією строки, продовжуються до одного місяця, починаючи з дня, за днем припинення чи скасування воєнного стану.

Враховуючи наведені оставини, судова колегія дійшла висновку, що відсутність рішення за наслідками розгляду матеріалів службового розслідування відносно ОСОБА_1 протягом більше ніж два місяці з дня відкриття службового розслідування не суперечить п.3 розділу IX Інструкції № 9.

Посилання апелянта на ненадання судом першої інстанції оцінки норм Інструкції № 9 з врахуванням внесених до неї змін та співвідношення їх з нормами Закону України «Про державну службу», що регулюють дії під час режиму воєнного часу, судова колегія вважає неприйнятними, оскільки правова оцінка внесених змін до Інструкції № 9 мала б бути надана у разі оскарження наказу ДБР від 25.03.2022 № 141, якими вони затверджені, що виходить за межі предмету даного спору.

Судова колегія також вважає за необхіне надати правову оцінку позовним вимогам щодо визнання службових записок керівника Управління внутрішнього контролю ДБР такими, що припинили свою дію.

Вірними є доводи Державного бюро розслідувань, що позивач помилково ототожнює службові записки з актами індивідуальної дії.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Служові або доповідні записки згідно зі Збірником уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів, схваленого протоколом засідання Нормативно-методичної комісії Укрдержархіву від 22.11.2015 № 7, є інформаціно-аналітичним документом, яким інформують керівництво про ситуацію, що склалася, факти, які мали місце, стан виконання роботи тощо. За необхідності у доповідній записці подають висновки і пропозиції.

Отже, службова записка за своєю природою не може містити рішення субєкта владних повноважень, виданого на виконання владних управлінських функцій, яке стосується прав або інтересів визначеної в акті особи, а виконує лише інформаційно-комунікативну функцію.

Оскільки службова записка містить інформаційно-аналітичний матеріал без встановлення прав та обов`язків на відміну від індивідуального акту, який містить індівідуально конкретні приписи, створює права та обовязки для конкретних суб`єктів та його дія закінчується з припиненням існування конкретних правовідносин, вона не може припинити свою дію.

Доводи апелянта щодо ненадання судом першої інстанції правової оцінки позовним вимогам щодо бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягає у відмові від закриття службового розслідування, що проводиться:

- на підставі наказу ДБР №131 від 14.03.2022 року (в редакції наказу №156 від 11.04.2022 року) та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити вказане службове розслідування;

- на предмет порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці, скасуванні наказу №ВС/1-ос/дск/д від 31.03.2022 року про припинення доступу до державної таємниці протиправною та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити вказане службове розслідування зі скасуванням вказаного наказу, судова колегія вважає такими, що знайшли своє підтвердження у ході апеляційного перегляду.

Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не надав правової оцінки заявленим позовним вимогам.

Позовні вимоги щодо протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягає у відмові від закриття службового розслідування, грунтуються на відсутності законних підстав для ініціювання службового розслідування та його проведення з порушенням встановлених законом строків.

Разом з цим, нормативне регулювання порядку проведення службового розслідування у Державному бюро розслідувань не містить підстав та умов, за яких службове розслідування може бути закрите до його завершення та складання певного висновку Управлінням внутрішнього контролю Бюро.

Так, відповідно п.6розділу ІІІ Інструкції № 9 завершення службового розслідування визначається датою затвердження керівником Управління внутрінього контролю Бюро висновку за результатами службового розслідування, підписаним особами, уповноваженими на проведення службового розслідування.

Пункт 7 розділу І Інструкції № 9 визначає, що службове розслідування не проводиться стосовно працівників Бюро, з якими припинено трудові відносини.

Право Директора Бюро на закриття службового розслідування не передбачено і ст.12 Закону №794-VIII, яка встановлює повноваження ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи наведене, судова колегія доходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1, яка полягає у відмові від закриття службового розслідування.

Щодо позовної вимоги про закриття службового розслідування на предмет порушення позивачем законодавства у сфері охорони державної таємниці та зобовязанні ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати наказ №ВС/1-ос/дск/д від 31.03.2022 року, судова колегія також не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

За обставинами справи службове розслідування на предмет порушення позивачем законодавства у сфері охорони державної таємниці окремо не призначалось.

В межах проведення службового розслідування, яке розпочато на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2022 № 131, враховуючи наявність у ОСОБА_1 доступу до державної таємниці для роботи з інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно», наказами ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. від 31.03.2022 року:

№ВС-1-ос/дск/д припинено доступ до державної таємниці керівнику Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1.;

№ВС-2-ос/д припинено щомісячну доплату за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 10 відсотків посадового окладу з 28 лютого 2022 року керівнику Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово зверталась письмово (15.04.2022, 17.05.2022) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. з проханням скасувати вищенаведені накази (т.1 а.с.149,151-153) та отримувала на них негативні відповіді.

Судова колегія погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для скасування зазначених наказів від 31.03.2022, оскільки вони прийняті в межах проведення службового розслідування на предмет невиконання або неналежного виконання позивачем службових обовязків і до його завершення, враховуючи що позивач відсторонена від роботи за посадою, а отже не може на законних підставах працювати з відомостями, що становлять державну таємницю, мають бути чинними.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог, але відповідно до ч.4 ст.317 КАС України вважає за необхідне доповнити мотивувальну частину рішення правовими підставами для його обгрунтування. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 11 серпня 2022 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року - змінити, доповнивши мотивувальну частину рішення правовими підставами для відмови у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко