Єдиний державний реєстр судових рішень
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2023 р. № 400/3781/22 м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Величка А.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана Петровича, вул. Симона Петлюри, 15, м. Київ 32, 01032, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, вул. Симона Петлюри, 15, м. Київ 32, 01032, Державного бюро розслідувань, вул. Симона Петлюри, 15, м. Київ 32, 01032 про:визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивачка) до Керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана Петровича (надалі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (надалі - відповідач 2) та Державного бюро розслідувань (надалі - відповідач 3) про:
- визнання неправомірними дії керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана Петровича щодо складання службової записки №2/10-10/6/22 від 14.03.2022 року про проведення службового розслідування стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1, проекту наказу №131 від 14.03.2022 року про проведення службового розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов`язків керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 та скерування зазначеної службової записки та проекту наказу ІНФОРМАЦІЯ_1;
- визнання неправомірними дії керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана Петровича щодо складання службової записки №10/10-10/22 від 11.04.2022 року про відсторонення керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 від виконання посадових (службових) обов`язків, проекту наказу щодо внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №131 «Про проведення службового розслідування» стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 від виконання посадових (службових) обов`язків та скерування зазначеної службової записки та проекту наказу ІНФОРМАЦІЯ_1;
- визнання службових записок керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана Петровича за №2/10-10/6/22 від 14.03.2022 року про проведення службового розслідування стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 та за №10/10-10/22 від 11.04.2022 року про відсторонення керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 від виконання посадових (службових) обов`язків такими, що припинили свою дію;
- визнання неправомірними дії керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана Петровича щодо порушення строків службового розслідування стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 , призначеного на підставі службової записки керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана Петровича за №2/10-10/6/22 від 14.03.2022 року та наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 №131 від 14.03.2022 року про проведення службового розслідування стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 ;
- визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 у відмові від закриття службового розслідування, що проводиться на підставі наказу Державного бюро розслідувань №131 від 14.03.2022 року (в редакції наказу №156 від 11.04.2022 року) про проведення службового розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов`язків керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 протиправною та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити вказане службове розслідування;
- визнання неправомірними дії керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 щодо проведення службового розслідування стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 на предмет порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці; порушення строків службового розслідування стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 на предмет порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці;
- визнання бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 у відмові від закриття службового розслідування стосовно керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 на предмет порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці та скасуванні наказу №ВС/1-ос/дск/д від 31.03.2022 року про припинення доступу до державної таємниці протиправною та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити вказане службове розслідування зі скасуванням вказаного наказу.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що наказом по установі №511-ос від 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань. З 16 по 25 лютого 2022 включно позивачка знаходилася у відпустці у Домініканській Республіці, про що було відомо відповідачу-1 і, з урахуванням вихідних днів, мала вийти на роботу 28 лютого того ж року. 24 лютого 2022 у зв`язку зі збройною агресією Росії проти України, розпорядженням Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) надання послуг з обслуговування повітряного руху цивільними користувачами повітряного простору України призупинено, у зв`язку з чим призначені рейси літаків з Домініканської Республіки до України були скасовані а, відтак, було унеможливлено своєчасне прибуття на територію України та вихід позивачкою на роботу 28 лютого 2022 року. 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 у належний спосіб повідомила свого безпосереднього керівника про причини відсутності на роботі, у зв`язку з чим Відповідач-1 був достовірно обізнаний у поважності причини її невиходу на роботу. Крім того, під час перебування у Федеративній Республіці Німеччина, як одній з транзитних держав на шляху до України, позивачка 04 березня 2022 року захворіла, у зв`язку з чим їй було заборонено виїзд з держави перебування на час проведення лікування. На підставі виникнення додаткової причини, що унеможливила її повернення на територію України та вихід на роботу, на виконання вимоги п.3 розд. IV Правил внутрішнього службового розпорядку Державного бюро розслідувань позивачка 07.03.2022 року своїм рапортом навела обставини, що виникли та, разом з копією виданого їй листка непрацездатності, як доказом поважності причини відсутності на роботі, направила електронною поштою на офіційний веб-сайт Бюро. Вказала, що з березня 2022 року Відповідач-1 скористався обставинами, що виникли у позивачки у зв`язку з російською збройною агресією проти України, вчинив та вчиняє до цього часу протиправні дії стосовно неї: безпідставно склав та надав Директору Бюро (Відповідачу-2) службову записку (доповідну) про начебто виявлені ним підстави для проведення службового розслідування, організував збирання, реєстрацію, накопичення та зберігання персональної інформації про позивачку; порушення її прав на працю, штучно створював та продовжує створювати підстави для протиправного звільнення ОСОБА_1 з посади. Відповідач-1 службовою запискою (доповідною) №2/10-10/6/22 від 14.03.2022 року повідомив Відповідача-2 про, начебто, несвоєчасне повідомлення позивачкою безпосереднього керівника про причини невиходу на роботу та необхідність проведення службового розслідування як за цим фактом, так і у межах «відпрацювання фактичних місць дислокації та виконання службових обов`язків працівниками Державного бюро розслідувань в умовах воєнного стану в Україні» та надав останньому створений ним проект наказу про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 . На підставі поданих Відповідачем 1 службової записки та проекту наказу, Відповідач-2 14.03.2022 року видав наказ №131 «Про проведення службового розслідування». При цьому, оскаржувані дії були вчинені Відповідачем 1 з метою отримання рішення для штучного обгрунтування реалізації свого обов`язку з організації проведення службового розслідування відносно працівника Бюро, передбаченого п.п.1,2 розд.IV Інструкції, наслідком чого є порушення прав позивачки. Зазначила, що інформація яка запитується, збирається, реєструється, накопичується та зберігається Відповідачем-1 щодо її приватного життя; встановлення та підтримання стосунків з іншими людьми; її здоров`я; медичних даних; складання історії хвороби; спілкування зі знайомими, колегами, родичами та близькими тощо, не характеризується її можливістю впливати на поведінку людей, ухвалювати відповідні рішення, вчиняти діяльність або досягати прогнозованого стану суспільних відносин, тобто не стосується здійснення позивачкою публічно-владних управлінських функцій, оскільки вона, у відповідності до статті 8 Конвенції відноситься до конфіденційної інформації щодо позивачки, як особи приватного права. Вказала, що ОСОБА_1 не надавала Відповідачу-1 дозволу на обробку зазначених вище своїх персональних даних, а закон, у даній ситуації, забороняє таку діяльність будь-кому. Таким чином, дії Відповідача-1 зі збирання, реєстрації, накопичення та зберігання (обробки) її персональних даних суперечать законодавству України і здійснюються поза законом, не є необхідними у демократичному суспільстві, провадяться не в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, не для запобігання заворушенням чи злочинам, не для захисту здоров`я чи моралі, чи захисту прав і свобод інших осіб, порушують право на повагу приватного життя, тобто здійснюються шляхом привласнення функції необмеженої влади, вони мають бути визнані протиправними. Так, Відповідач-1 скористався ініційованим ним службовим розслідуванням щодо ОСОБА_1 і 11 квітня 2022 року звернувся до Директора Бюро з обов`язковою для розгляду останнім та прийняття рішення службовою запискою №10/10-10/22 з рекомендацією відсторонити ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків. 11.04.2022 року ОСОБА_1 , як керівника Управління міжнародного співробітництва Бюро, на підставі наказу Відповідача-2 №156 від 11.04.2022 року відсторонено на час проведення службового розслідування від виконання посадових (службових) обов`язків. Протиправні дії Відповідача-1 з порушення права позивачки на працю призвели до того, що з 11.04.2022 року ОСОБА_1 не лише позбавлена можливості реалізації своїх посадових обов`язків, але й втратила право на отримання виплат, доплат та надбавок до встановленого окладу, гарантованих ст.50 Закону України «Про державну службу» у відповідності до якої Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи та визначених Інструкцією про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення стимулюючих та інших виплат, доплат, надбавок працівникам Державного бюро розслідувань, порядок та умови їх виплати, затв. наказом Бюро №513 від 21.09.2020 року, що зменшило об`єктивно очікувану позивачкою, при прийняті на службу, заробітну плату більш ніж вдвічі на тривалий період. Крім того, на підставі службової записки Відповідача-1, погодженої Відповідачем-2, на період відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків, у неї 15.04.2022 року з залученням численних працівників Бюро, як свідків події, було вилучене службове посвідчення. При цьому Відповідач-1 залишив поза увагою те, що п.6 гл.V Інструкції такий захід як вилучення службового посвідчення здійснюється «в окремих випадках». За такого, навіть за умови наявності такого порушення, як несвоєчасне повідомлення причини невиходу на роботу та необхідність проведення службового розслідування у межах "відпрацювання фактичних місць дислокації та виконання службових обов`язків працівниками Державного бюро розслідувань в умовах воєнного стану в Україні», вилучення службового посвідчення є необгрунтованим, несправедливим та неадекватним. Вказала, що службове посвідчення містило електронний ключ, за допомогою якого позивачка проходила у приміщення Бюро і з вилученням посвідчення вона позбавлена можливості на свій розсуд у визначений нею чи правилами трудового розпорядку час, проходити чи виходити з приміщення. Всупереч п. 5 Правил організації пропускного режиму на території Державного бюро розслідувань, затв. наказом Бюро №38 від 05.02.2020 року, яким організація забезпечення пропускного режиму (у т.ч. видача електронних перепусток, одноразових, тимчасових та спеціальних тимчасових перепусток) на території Бюро покладається на визначеного заступника Директора Бюро, а відповідальність за забезпечення пропускного режиму на Відділ організаційно-адміністративного та аналітичного забезпечення Бюро, Відповідач-1 привласнив ці функції собі та поклав обов`язок забезпечення пропускного режиму на чергову частину (відділ оперативного чергування) Управління внутрішнього контролю Бюро. Таким чином, Відповідач-1, будучи достовірно обізнаний у тому, що позивачка, у зв`язку з вилученням у неї службового посвідчення з електронним ключем, обмежена у можливості здійснювати свій обов`язок перебувати, під час відсторонення від виконання посадових обов`язків, на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження, що передбачено ч.5. ст.72 Закону України «Про державну службу», всупереч привласненого ним обов`язку з організації пропускного режиму Бюро умисно на тривалий час позбавив ОСОБА_1 права на вільний доступ до приміщення Бюро шляхом ухилення від видачі перепустки. Крім того, зазначила, що Бюро 07.10.2020 року видало наказ №98дск/ос/д, яким позивачці надано доступ до інформації із грифом секретності «таємно» та «цілком таємно». Приписами ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний, крім іншого, повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України. Будучи зобов`язаною у виконанні визначених вказаними Законом та Порядком дій ОСОБА_1 , як особа, якій надано доступ до державної таємниці, у зв`язку з виїздом на відпочинок до Домініканської Республіки, 15.02.2022 року письмово повідомила уповноважених вказаними нормативними актами осіб про свій виїзд до іноземної держави, пройшла, у зв`язку з цим, відповідний інструктаж, що зареєстровано 15.02.2021 року пунктом 35 Журналу обліку виїздів працівників Бюро за кордон, явим надано допуск до державної таємниці. Більш того, не зважаючи на те, що законодавством передбачено необхідність такого повідомлення лише при виїзді за кордон ОСОБА_1 , вимушено перебуваючи у ФРН, 30.03.2022 року направила на електронну адресу Бюро письмове повідомлення про місце свого перебування за кордоном та припустимий маршрут повернення. Відповідач-1 звернувся з листом до керівника Управління режимно-секретної роботи та захисту інформації Бюро, яким, приховавши дійсні відомі йому обставини, повідомив його про, начебто, встановлені ним порушення позивачкою законодавства у сфері охорони державної таємниці та зажадав від нього звернутися до Відповідача-2 з клопотанням про припинення позивачці доступу до державної таємниці. Протиправні дії Відповідача-1 мали своїм наслідком видання наказу Бюро від 31.03.2022 року№ВС/1-ОС/дск/д, яким припинено з 28.02.2022 року ОСОБА_1 доступ до державної таємниці з підстав порушення нею вимог ст.28 Закону України «Про державну службу» та зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці, передбаченого додатком 9 до Постанови КМУ від 18.12.2013 року №939 «Про затвердження порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах», тобто начебто у зв`язку з несвоєчасним повідомленням ОСОБА_1 про в`їзд до ФРН. На виконання наказу, ОСОБА_1 до цього часу позбавлена Відповідачем-1 можливості виконувати будь-яку роботу з інформацією, що має гриф «таємно» або «цілком таємно», а самовільне службове розслідування з цих обставин з часу видання наказу по цей час організовує та контролює Відповідач-1. Окрім того, Відповідач-1 зажадав від керівника Управління режимно-секретної роботи та захисту інформації Бюро підготування та ініціювання перед Відповідачем-2 листа №10-14/13 дек щодо скасування позивачці допуску до державної таємниці, який 26.04.2022 року було направлено на адресу Служби безпеки України. Службою безпеки України листом №26/1/1-270/в-нт повідомлено Відповідача-2 про відмову у скасуванні позивачці допуску до державної таємниці у зв`язку із відсутністю підстав, передбачених ст.26 Закону України «Про державну таємницю». Після чого, Відповідач-1 особисто підготував повторне звернення з тією ж вимогою та за №282/10-10/22 дек направив його 31.05.2022 року до вказаного відомства, на що отримав аналогічну відповідь за №26/1/-835/в-нт від 30.06.2022 року. За таких обставин Відповідач-1, будучи достовірно обізнаний у протиправності своїх дій з організації припинення мого доступу та допуску до державної таємниці та маючи за обов`язок звернутися до Відповідача-2 за рішенням про поновлення такого доступу, умисно відмовився від належних до виконання ним дій щодо скасування позивачці обмеження доступу до державної таємниці, продовжує протиправне службове розслідування з цього питання. Таким чином, своїми діями Відповідач-1 безпідставно організував порушення права позивачки на повагу до приватного життя шляхом протиправної організації службових розслідувань, протиправного збирання, накопичення, реєстрації та зберігання відомостей, що мали б компрометуючий її характер; організував відсторонення позивачки від посади, роботи з відомостями, що містять державну таємницю; позбавив можливості заробляти та отримувати очікувану заробітну плату, чим обмежив право на працю. Також вказала, що тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів. У відповідності до п.5 розд.ІV Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань в редакції 14 січня 2020 року, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення. У разі необхідності за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Бюро визначений строк може бути продовжено Директором Бюро, але не більш як на один місяць. Разом з тим, у березні 2022 року Відповідач-1 розробив Зміни до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, пунктом 3 розд. ІХ якого визначив, що строк службових розслідувань, які тривали станом на 24.02.2022 року або були розпочаті у період дії воєнного стану і які з об`єктивних причин та обставин не можуть бути завершені у встановлені цією Інструкцією строки, продовжується до одного місяця, починаючи з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану. Відповідач-2 затвердив ці Зміни 25.03.2022 року наказом №141. Крім того, ст.148 КЗпП України граничний строк накладення на працівника дисциплінарного стягнення не може перевищувати шести місяців з дня вчинення проступку. За такого, пов`язування строків службового розслідування з подією не визначеною у часі не лише надає право Відповідачу-1 проводити розслідування на свій розсуд на необмежено тривалий час, але й суперечить меті службового розслідування, тобто, унеможливлює притягнення винуватого до дисциплінарної відповідальності та відстрочує на не визначений термін визнання особи не винуватою. За такого, збільшення таких строків Відповідачами є перевищенням ними визначених законом повноважень. За таких обставин, службові записки №2/10-10/6/22 від 14.03.2022 року та №10/10-10/22 від 11.04.2022 року (відповідно до п. 1 розд. ІІІ Інструкції - доповідна (рапорт)), створені Відповідачем-1 стосовно ОСОБА_1 та направлені ним Відповідачу-2 з обов`язком для останнього прийняття рішення, за своєю правовою природою є ненормативними актами разового застосування. Відповідно і Накази Відповідача-2 №131 від 14.03.2022 року «Про проведення службового розслідування та №156 від 11.04.2022 року «Щодо внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року «Про проведення службового розслідування», №ВС/1-ос/дск/д від 31.03.2022 року про припинення доступу до державної таємниці також є ненормативними актами разового застосування. Враховуючи, що відповідачами порушено її права та інтереси, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою від 11.08.2022 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3781/22 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного без проведення судового засідання.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Державного бюро розслідувань надійшов відзив на позовну заяву, в якому воно просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, Відповідач-3 послався на те, що згідно із положеннями частини 1 статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників ДБР у складі центрального апарату ДБР та його територіальних управлінь діють підрозділи внутрішнього контролю. До обов`язків указаного підрозділу, серед іншого входить, перевірка інформації, що міститься у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію, сторінку в мережі Інтернет, засоби електронного зв`язку ДБР, щодо причетності працівників ДБР до вчинення правопорушень, а також проведення службового розслідування стосовно працівників ДБР. Пунктом 6 частини другої статті 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» встановлено імперативний обов`язок Управління внутрішнього контролю у разі отримання інформації про певні обставини, що можуть бути підставою для призначення службового розслідування, провести відповідне розслідування стосовно працівника ДБР. Системний аналіз положень Інструкції № 9 дає підстави для висновку про те, що Управлінням внутрішнього контролю ДБР за наявності підстав, за яких може бути проведене службове розслідування, скеровується відповідна доповідна (або рапорт) ІНФОРМАЦІЯ_1 для прийняття рішення про проведення службового розслідування, яке оформлюється наказом (пункт 1 Розділу III Інструкції № 9). На підставі вищезазначених положень Управління внутрішнього контролю ДБР звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_1 з пропозицію про проведення службового розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов`язків Керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 , зокрема під час відпрацювання фактичних місць дислокації та виконання службових обов`язків працівниками ДБР в умовах воєнного стану в Україні, встановлено, що по завершенню своєї відпустки 28.02.2022 року позивачка не приступила до виконання службових обов`язків та лише через тиждень 07.03.2022 року направила рапорт на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1, з зазначенням причин неявки на робоче місце. При цьому, починаючи з 28.02.2022 року (дата коли позивачка повинна була вийти на роботу) та по 04.04.2022 року (дата коли ОСОБА_1 подала повідомлення про прибуття в Україну), не перебувала ані в відпустці, ані на дистанцій роботі, тобто більше ніж місяць не виходила на роботу без належних на то правових підстав. На підставі зазначеної інформації, з метою перевірки викладених фактів, ДБР видано наказ від 14.03.2022 року № 131 «Про проведення службового розслідування», з яким у відповідності до пункту 4 розділу III Інструкції № 9 ОСОБА_1 ознайомлено 15.03.2022 року (у порядку визначеному чинним законодавством та Інструкції № 9). При цьому відповідно до пункту 3 розділу IX Інструкції № 9 строк проведення службових розслідувань, які тривали станом на 24.02.2022 року або були розпочаті у період дії воєнного стану і які з об`єктивних причин та обставин не можуть бути завершені у встановлені цією Інструкцією строки, продовжуються до одного місяця, починаючи з дня, за днем припинення чи скасування воєнного стану. Станом на час розгляду даної адміністративної справи службове розслідування відносно ОСОБА_1 триває та проводяться необхідні заходи та дії визначені Інструкцією № 9. Щодо законності та підставності відсторонення працівника від виконання посадових обов`язків та вилучення службового посвідчення вказав, що за особою, щодо якої проводиться службове розслідування, на період відсторонення від виконання посадових обов`язків за посадою зберігається посадовий оклад, доплата за спеціальне звання чи ранг державного службовця, доплату за вислугу років. Крім того, відповідно до пункту 6 Розділу V Інструкції № 9 в окремих випадках на період відсторонення працівника від виконання службових чи посадових обов`язків за посадою, може вилучатись службове посвідчення. Вказав, що позивачка перебуває на посаді Керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР, а відтак у разі не вирішення питання про її відсторонення від виконання посадових обов`язків та не вилучення службового посвідчення, може впливати на підлеглих та в інший спосіб впливати на об`єктивне проведення службового розслідування та вчиняти інші дії, що унеможливлюють встановлення об`єктивних обставин та належного проведення службового розслідування. За наведених обставин у ІНФОРМАЦІЯ_1 були усі правові підставі визначені положеннями частини 1 статті 12, частини 6 статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та пункту 1 Розділу V Інструкції від 14.01.2020 року № 9 приймати рішення проведення службового розслідування, про відсторонення від виконання посадових обов`язків позивачки та вилучати службове посвідчення. Оскільки оскаржуваними наказами ДБР трудові відносини позивачки не припинялись, а також не зупинялася і виплата заробітної плати, то з фактичних обставин справи вбачається, відсутність порушеного права. Положення статті 30 Закону України «Про державну таємницю», пунктів 2, 5 Положення слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є не лише наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а й також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці. Тому, відсторонення працівника від виконання обов`язків виключає надання йому доступу до державної таємниці та постійної роботи із секретною інформацією або її носіями. Отже, за наявності лише доступу до державної таємниці без виконання роботи пов`язаної з доступом до державної таємниці, правові підстави для встановлення та виплати такої доплати відсутні. Таким чином, починаючи з 11.04.2022 року (дата внесення змін в наказ ДБР №131 від 14.03.2022 року «Про проведення службового розслідування»), позивачка безперервно відсторонена від виконання своїх обов`язків за посадою, тобто не виконує будь-якої роботи за посадою, у зв`язку із чим не може на законних підставах, протягом вказаного періоду, працювати з відомостями, що становлять державну таємницю. У зв`язку із відстороненням ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків, тобто відстороненням від виконання роботи, в тому числі від роботи з матеріальними носіями секретної інформації, наказом ДБР від 31.03.2022 року №130/2-ос/д позивачці припинено, на період відсторонення виплату щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Отже, без виконання роботи та за наявності лише доступу до державної таємниці, доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці не може бути встановлена та виплачена. Також вказав, що службова записка містить інформаційно - аналітичний матеріал без встановлення певних прав та обов`язків, тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - Індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права конкретним суб`єктам і створює права та обов`язки лише для цих суб`єктів при цьому дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин. Враховуючи, що відповідно норм чинного законодавства України, приписів Інструкції № 9 службове розслідування відносно ОСОБА_1 розпочато не за службовою запискою Керівника Управління внутрішнього контролю, а за наказом ДБР від 14.03.2022 року № 131 «Про проведення службового розслідування», то взагалі відсутні правові підстави для визнання неправомірними дії Керівника Управління внутрішнього контролю Чобітка Б.П. щодо складання службових записок та правових підстав для припинення їх дії. Таким чином, підставою для визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність такого рішення вимогам чинного законодавства, при цьому обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є наявність факту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача у справі. Службові розслідування проводяться з метою спростування або підтвердження інформації про можливі порушення вимог чинного законодавства працівником державного органу. Виходячи із самої суті призначення службового розслідування, яке не передбачає презумпцію винуватості особи, сам по собі факт призначення службового розслідування не свідчить про те, що така особа дійсно вчинила протиправні дії чи допустила бездіяльність і її буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оскільки оскаржуваними наказами ДБР та службовими записками трудові відносини позивачки не припинялись, а також не зупинялася і виплата заробітної плати. Тож оскаржуваними наказами оцінка дій позивачки по суті не надавалася, вони є проміжними та не створюють для позивачки негативних юридичних наслідків. Отже, факт проведення службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю ДБР, сам по собі не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивачки та не створює для неї будь-яких негативних наслідків.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ДБР, в якій вказала, що у позовній заяві нею ставиться питання про неправомірність конкретних дій в рамках проведення службового розслідування, а саме перевірка на предмет порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці взагалі та винесення наказу №ВС/1- ос/дск/д від 31.03.2022 року про припинення доступу до державної таємниці. Факт відсторонення особи від виконання своїх посадових (службових) обов`язків не є звільненням особи з займаної посади, а лише свідчить про тимчасову обмеженість в своїх обов`язках. У свою чергу, Відповідач-1 листом від 11.05.2022 року за №154/10-10/6/22 надав підтвердження примусового скасування доступу до державної таємниці, навіть не пов`язаного з відстороненням як зазначає Уповноважена особа, а саме у зв`язку з начебто порушенням вимог Закону України «Про державну таємницю» та Постанови КМУ №939 від 18.12.2013 року, що свідчить про фактичне проведення службового розслідування за вказаним фактом. Більш того, відсторонення від посади не є підставою для примусового скасування допуску до державної таємниці, що було ініціювано Бюро перед Службою безпеки України, оскільки процедура і виключні підстави зафіксовані Постановою КМУ №939 від 18.12.2013 року, і стосовно чого Уповноваженою особою не надано аргументації взагалі. Вказала, що після вивчення Бюро численних позицій Верховного суду наказом Бюро №109 від 16.02.2021 року внесено зміни до абз 2 п.1 розд. V Інструкції наступного змісту «За особою, яку відсторонено, на період її відсторонення зберігається посадовий оклад, доплата за спеціальне звання чи ранг державного службовця, доплата за вислугу років, доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. У разі припинення у встановленому порядку доступу до державної таємниці особі, яку відсторонено, доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, не виплачується». Таким чином, Бюро своєю ж Інструкцією зафіксувало, що скасування доступу до державної таємниці не випливає безпосередньо та гарантовано з факту відсторонення особи від виконання обов`язків. При цьому, протиправність дій Відповідача-1 у виготовленні та скеруванні Директору Бюро службових записок, як підстав для видання наказів про проведення службового розслідування стосовно позивачки, відсторонення від виконання службових обов`язків полягає у внесенні до них завідомо неправдивих відомостей щодо ОСОБА_1 . За таких обставин, службові записки є адміністративними актами індивідуальної дії, у зв`язку з чим, дії щодо їх створення та скеровування Директору Бюро можуть бути оскаржені до суду.
До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Державного Бюро Розслідувань надійшли заперечення на відповідь на відзив ДБР, в яких вказано, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відтак, для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущенням бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. В той же час, службові розслідування проводяться з метою спростування або підтвердження інформації про можливі порушення вимог чинного законодавства працівником державного органу. Виходячи із самої суті призначення службового розслідування, яке не передбачає презумпцію винуватості особи, сам по собі факт призначення службового розслідування не свідчить про те, що така особа дійсно вчинила протиправні дії чи допустила бездіяльність і її буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оскільки оскаржуваними наказами ДБР та службовими записками трудові відносини позивачки не припинялись, а також не зупинялася і виплата заробітної плати. Тож оскаржуваними наказами оцінка дій позивачки по суті не надавалася, вони є проміжними та не створюють для позивачки негативних юридичних наслідків. Вказав, що Інструкція № 9 прийнята на виконання вимог статей 14 та 24 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з метою врегулювання порядку проведення службових розслідувань стосовно працівників ДБР, є нормативно-правовим актом, оскільки регулює порядок проведення службових розслідувань лише в системі ДБР, відповідно розповсюджує свою дію лише на працівників ДБР, а тому врегульовує порядок проведення службового розслідування відповідно до приписів вказаного законодавства. Тож, посилання позивачки на невідповідність положень Інструкції № 9, положенням статті 72 Закону України «Про державну службу» та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1039 не заслуговують на увагу, оскільки вказаними актами регулюються засаднично різні процедури. Окрім того, відповідно до пункту 1 Розділу V Інструкції № 9, особа, щодо якої проводиться розслідування, може бути відсторонена від виконання посадових чи службових обов`язків за посадою на час проведення службового розслідування. Рішення про відсторонення приймає Директор ДБР. За особою, щодо якої проводиться службове розслідування, на період відсторонення від виконання посадових обов`язків за посадою зберігається посадовий оклад, доплата за спеціальне звання чи ранг державного службовця, доплату за вислугу років. Позивачка перебуває на посаді керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР, а відтак у разі не вирішення питання про її відсторонення від виконання посадових обов`язків та не вилучення службового посвідчення, може впливати на підлеглих та в інший спосіб впливати на об`єктивне проведення службового розслідування та вчиняти інші дії, що унеможливлюють встановлення об`єктивних обставин та належного проведення службового розслідування. За наведених обставин у ІНФОРМАЦІЯ_1 були усі правові підставі визначені положеннями частини 1 статті 12, частини 6 статті 14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та пункту 1 Розділу V Інструкції № 9 приймати рішення про проведення службового розслідування, про відсторонення від виконання посадових обов`язків позивачки та вилучати службове посвідчення. Також зазначив, що оскаржуваними наказами ДБР трудові відносини позивачки не припинялись, а також не зупинялася і виплата заробітної плати, тобто вбачається, відсутність порушеного права. Щодо помилкового ототожнення службових записок з актами індивідуальної дії вказав, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 9 частина 1 статті 4 КАС України). Індивідуально-правовий акт, як результат правозастосування, адресований конкретним особам, тобто є формально обов`язковим для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщує індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розрахований на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому його юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такий акт не може мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв може отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формі. З позовної заяви, як і з відповіді на відзив, не вбачається жодного доводу позивачки, що відповідні службові записки відповідають зазначеним вимогам, зокрема позивачкою не зазначено: - у чому заключається рішення суб`єкта владних повноважень; - кому таке рішення адресовано; яку конкретну життєву ситуацію вони врегульовують. Звернув увагу суду на те, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 розпочато не за службовою запискою, а за наказом ДБР від 14.03.2022 року № 131 «Про проведення службового розслідування».
Керівник Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобіток Богдан Петрович та ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відзив на позовну заяву не надали.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.
Ухвалою від 13.01.2023 року суд у задоволенні клопотання Державного бюро розслідувань про зупинення провадження у справі відмовив.
Розглянувши матеріали справи, ознайомившись з заявами учасників справи по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, допитавши свідків, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом Державного бюро розслідувань від 11.08.2020 року №511-ос ОСОБА_1 призначено на посаду керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань.
Наказом Державного бюро розслідувань від 07.10.2020 року №97дск/ос/д позивачці надано доступ до державної таємниці для роботи з інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно».
Відповідно до Наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №131 «Про проведення службового розслідування» заступнику начальника відділу з питань запобігання, та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю Забродоцькому Богдану Федоровичу, старшому оперуповноваженому в ОВС відділу з питань запобігання та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю Бурлюку Олексію Володимировичу, оперуповноваженому відділу з питань запобігання та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю Ступ`як Мар`яні Тодорівні відповідно до вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та інших нормативно-правових актів, доручено проведення службового розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов`язків керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1.
Пунктом 2 вказаного Наказу визначено провести службове розслідування у термін з 15.03.2022 року по 14.04.2022 року.
З вказаним наказом позивачку ознайомлено 15.03.2022 року.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. від 31.03.2022 року №ВС-1-ос/дск/д припинено доступ до державної таємниці керівнику Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 .
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. від 31.03.2022 року №ВС-2-ос/д "Про припинення доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці" припинено щомісячну доплату за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 10 відсотків посадового окладу з 28 лютого 2022 року керівнику Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. від 11.04.2022 року №156 "Щодо внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №131 "Про проведення службового розслідування" пункт 3 наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №131 "Про проведення службового розслідування" викладено у такій редакції: "Відсторонити на час проведення службового розслідування керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 від виконання посадових (службових) обов`язків із збереженням заробітної плати".
Станом на дату розгляду адміністративної справи №400/3781/22 службове розслідування відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з звільненням позивачки за скороченням штату.
Підставою для проведення службового розслідування стала службова записка Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №2/10-10/6/22. Правовою підставою для проведення службового розслідування визначено наказ Державного бюро розслідування від 14.01.2020 року № 9 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань".
Вважаючи наказ про призначення службового розслідування, відсторонення від виконання посадових обов`язків та несплату доплати за роботу, яка передбачає доступ до держаної таємниці протиправними, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таким чином, у контексті спірних правовідносин суд повинен з`ясувати або спростувати наявність факту або обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або наявність інших утисків прав та свобод позивача.
Поряд із цим, суд враховує, що обсяг судового контролю в адміністративних справах, визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тобто, суд повинен з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
Верховною Радою України 12.11.2015 року прийнято Закон №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (надалі - Закон №794-VIII), який набрав чинності 01.03.2016 року.
Статтею 1 цього Закону (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державне бюро розслідувань визначено центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Незалежність Державного бюро розслідувань від незаконного втручання у його діяльність гарантується, зокрема, визначеними цим та іншими законами: 1) спеціальним статусом ДБР, особливим порядком визначення його загальної структури, фінансування та організаційного забезпечення діяльності; 2) особливим порядком добору, призначення та звільнення ДБР, першого заступника ІНФОРМАЦІЯ_1 і заступника ІНФОРМАЦІЯ_1, а також вичерпним, визначеним законом, переліком підстав для припинення їхніх повноважень; 3) порядком здійснення повноважень ДБР та його працівниками; 4) колегіальним прийняттям найбільш важливих рішень керівництвом ДБР; 5) забороною незаконного втручання у здійснення повноважень працівників ДБР; 6) належною оплатою праці працівників ДБР і соціальними гарантіями; 7) правовим захистом і забезпеченням особистої безпеки працівників ДБР, їхніх близьких родичів (стаття 4 Закону №794-VIII).
Отже, нормами Закону №794-VIII Державне бюро розслідувань визначено центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність із спеціальним статусом, структурно незалежного від існуючих правоохоронних органів та органів безпеки.
На виконання пункту 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №794-VIII Кабінет Міністрів України 29.02.2016 року прийняв постанову № 127 «Про утворення Державного бюро розслідувань».
Верховна Рада України 03.12.2019 року, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, прийняла Закон №305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», який набрав чинності 27.12.2019 року (надалі - Закон №305-ІХ).
Законом №305-ІХ, серед іншого, було змінено правовий статут Державного бюро розслідувань, уточнено порядок призначення ІНФОРМАЦІЯ_1 та його повноваження.
Так, відповідно до статті 1 Закону №794-VIII (тут і надалі в редакції Закону №305-ІХ) Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 10 Закону №794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №794-VIII з метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань в його складі діють підрозділи внутрішнього контролю, що підпорядковуються безпосередньо ІНФОРМАЦІЯ_1.
Частиною другою статті 24 Закону №794-VIII визначено, що підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань має такі обов`язки: 1) запобігання вчиненню правопорушень працівниками Державного бюро розслідувань згідно з вимогами законів України «Про запобігання корупції» та «Про державну службу»; 2) здійснення контролю за дотриманням працівниками Державного бюро розслідувань правил етичної поведінки, вимог щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів; 3) проведення перевірок працівниками Державного бюро розслідувань на доброчесність та моніторингу способу їх життя; 4) проведення з особами психофізіологічних інтерв`ю із застосуванням поліграфа під час вступу на службу та проходження служби в Державному бюро розслідувань; 5) перевірка інформації, що міститься у зверненнях фізичних та юридичних осіб, засобах масової інформації, інших джерелах, у тому числі отриманої через спеціальну телефонну лінію, сторінку в мережі Інтернет, засоби електронного зв`язку Державного бюро розслідувань, щодо причетності працівників Державного бюро розслідувань до вчинення правопорушень; 6) проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань; 7) проведення спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на призначення на посади в Державному бюро розслідувань; 8) вжиття заходів щодо захисту працівників Державного бюро розслідувань, які повідомляють про вчинення протиправних дій чи бездіяльність інших працівників Державного бюро розслідувань; 9) консультування працівників Державного бюро розслідувань щодо правил етичної поведінки, конфлікту інтересів, декларування майна, доходів, видатків та зобов`язань фінансового характеру.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №794-VIII працівник Державного бюро розслідувань, якому стала відома інформація про протиправні дії чи бездіяльність іншого працівника Державного бюро розслідувань, зобов`язаний негайно повідомити про це ІНФОРМАЦІЯ_1 та підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань.
Отже, обов`язок щодо проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань покладається на уповноважений підрозділ внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, який діє в його складі, метою запобігання і виявлення правопорушень у діяльності працівників Державного бюро розслідувань.
Процедура проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань та його територіальних управлінь (надалі - Бюро) - осіб рядового та начальницького складу, державних службовців та працівників, які працюють за трудовими договорами у Бюро (надалі - працівники Бюро), оформлення таких розслідувань, і реалізація прийнятих за ними висновків, визначена Інструкцією проведення службових розслідувань стосовно працівників Державного бюро розслідувань, що затверджена наказом Державного бюро розслідувань від 14.01.2020 року №9 (надалі - Інструкція №9).
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Інструкції №9 підставами для проведення службового розслідування є наявність даних про: 1) невиконання чи неналежне виконання обов`язків; 2) незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом, що стала відома працівнику у зв`язку з виконанням ним своїх повноважень; 3) перевищення своїх повноважень, якщо таке перевищення не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 4) публічне висловлювання, що є порушенням презумпції невинуватості; 5) негативні результати перевірки на доброчесність або моніторингу способу життя працівника; 6) порушення правил професійної етики; 7) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або неправомірних особистих інтересах інших осіб; 8) недодержання законодавства про державну службу; 9) порушення працівником Бюро вимог, заборон або обмежень, встановлених Законом України «Про Державне бюро розслідувань»; 10) подію, яка сталася за участі працівника Бюро та викликала негативний суспільний резонанс; 11) вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або іншого порушення Закону України «Про запобігання корупції», за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням Директора Бюро стосовно працівника центрального апарату Бюро та відповідно директора територіального управління Бюро стосовно працівника територіального управління; 12) виявлення порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб уповноважених на виконання функцій держави, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону за приписом Національного агентства з питань запобігання корупції; 13) порушення встановленого законом порядку і строків подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави; 14) реєстрацію в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне працівником Бюро кримінальне правопорушення; 15) загибель або травмування працівника Бюро, самогубства або спроби самогубства працівника Бюро; 16) скоєння дорожньо-транспортної пригоди на службовому автомобілі Бюро, внаслідок якої загинув (ли) чи отримав (ли) тілесні ушкодження працівник Бюро або інші особи; 17) керування працівником Бюро службовим транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння; 18) неправомірне застосування або використання працівником Бюро вогнепальної зброї, застосування спеціальних засобів або заходів фізичного впливу та інших засобів ураження, особливо коли це призвело до поранення, травмування або смерті; 19) утрату або викрадення табельної, нагородної, добровільно зданої або вилученої зброї або боєприпасів; 20)утрату або викрадення спеціальних засобів; 21) утрату або викрадення матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку, речових доказів; а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; 22) розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом, порушення режиму секретності; 23) утрату або викрадення у працівника Бюро документів, які посвідчують його належність до Бюро; 24) відмову від проходження щорічного психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа; 25) за інформацією інших правоохоронних органів; 26) отримання інформації про скоєння інших дій, які уповноважена на призначення службового розслідування особа вважатиме достатніми для його проведення, а щодо осіб рядового та начальницького складу Бюро також з підстав, визначених Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою з`ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника Бюро.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції №9 у разі встановлення Управлінням внутрішнього контролю Бюро підстав, за наявності яких може бути проведене службове розслідування, відповідна доповідна (або рапорт) скеровуються Директору Бюро для прийняття рішення.
Рішення про проведення службового розслідування оформлюється наказом Бюро (п. 2 розділу ІІІ Інструкції №9).
Відповідно до пунктів 5-7 розділу ІІІ Інструкції №9 початок службового розслідування визначається наказом про його призначення.
Завершення службового розслідування визначається датою затвердження керівником Управління внутрішнього контролю Бюро висновку за результатами службового розслідування, підписаним особами, уповноваженими на проведення службового розслідування.
Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу ІV Інструкції №9 службове розслідування відносно працівників Бюро проводиться Управлінням внутрішнього контролю Бюро.
Керівник Управління внутрішнього контролю Бюро контролює хід службового розслідування і, у разі потреби, дає обов`язкові для виконання доручення особам, які уповноважені на проведення службового розслідування.
Відповідно до положень розділу VII Інструкції №9 працівник Бюро, щодо якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; на ознайомлення зі своїми правами та обов`язками під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять; за письмовим рапортом (клопотанням, заявою) ознайомлюватися з висновком службового розслідування після його затвердження в установленому порядку, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, та висловлювати письмові зауваження.
Пунктом 5 розділу ІV Інструкції №9 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення.
У разі необхідності за вмотивованим поданням керівника Управління внутрішнього контролю Бюро визначений строк може бути продовжено Директором Бюро, але не більше як на один місяць.
В свою чергу, відповідно до пункту 3 розділу IX Інструкції № 9 строк проведення службових розслідувань, які тривали станом на 24.02.2022 або були розпочаті у період дії воєнного стану і які з об`єктивних причин та обставин не можуть бути завершені у встановлені цією Інструкцією строки, продовжуються до одного місяця, починаючи з дня, за днем припинення чи скасування воєнного стану.
Кожен працівник Бюро відповідно до своїх повноважень зобов`язаний сприяти проведенню службового розслідуванню.
Згідно з пунктом 8 розділу ІV Інструкції №9 працівники Бюро зобов`язанні надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їх питань, документи чи матеріали, засвідчені належним чином, відповідно до службових обов`язків.
Згідно з пунктом 1 розділу V Інструкції №9 особа, щодо якої проводиться розслідування, може бути відсторонена від виконання посадових чи службових обов`язків за посадою на час проведення службового розслідування.
Рішення про відсторонення приймається Директором Бюро. Відсторонення працівника Бюро від виконання посадових чи службових обов`язків за посадою здійснюється на підставі наказу Директора Бюро, воно не може тривати більше строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду (п. 2 розділу V Інструкції №9).
За результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, що підписується особами, які його проводили. Такий висновок затверджується керівником Управління внутрішнього контролю Бюро (п.1 розділу VIII Інструкції №9).
У разі якщо за результатами службового розслідування інформацію, що стала підставою для його призначення, спростовано або інформацію про вчинення особою дисциплінарного правопорушення не підтверджено, про це зазначається у висновку з посиланням на відповідні матеріали та документи (п.3 розділу VIII Інструкції №9).
Після затвердження висновку Управління внутрішньої контролю ДБР у п`ятиденний строк передає до Дисциплінарної комісії усі зібрані матеріали (п. 8 розділу VIII Інструкції №9).
Дисциплінарна комісія на підставі службового розслідування, що проводиться підрозділом внутрішнього контролю, складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення (ч.2 ст. 25 Закону №794-VIII).
На підставі рішення Дисциплінарної комісії стягнення на працівника центрального апарату Державного бюро розслідувань накладає ІНФОРМАЦІЯ_1; на працівника територіального управління - директор відповідного територіального управління Державного бюро розслідувань (ч.3 ст. 25 Закону №794-VIII).
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що підставою для ініціювання службового розслідування стосовно працівників ДБР може бути, окрім іншого, дані про невиконання чи неналежне виконання обов`язків, інформація з правоохоронних органів, службове розслідування може проводитися з метою з`ясування причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини працівника ДБР. Управлінням внутрішнього контролю ДБР за наявності підстав, за яких може бути проведене службове розслідування, скеровується відповідна доповідна (або рапорт) ІНФОРМАЦІЯ_1 для прийняття рішення про проведення службового розслідування, яке оформлюється наказом. При цьому, строк проведення службових розслідувань, які тривали станом на 24.02.2022 або були розпочаті у період дії воєнного стану і які з об`єктивних причин та обставин не можуть бути завершені у встановлені цією Інструкцією строки, продовжуються до одного місяця, починаючи з дня, за днем припинення чи скасування воєнного стану. Після затвердження висновку Управління внутрішньої контролю ДБР передає до Дисциплінарної комісії усі зібрані матеріали, яка складає висновок про наявність чи відсутність у діях працівника Державного бюро розслідувань дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.
Щодо Наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №131 «Про проведення службового розслідування» відносно ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для видання Наказу від 14.03.2022 року №131 стала службова записка Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №2/10-10/6/22.
Згідно зі службовою запискою Керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Б.П. від 14.03.2022 року №2/10-10/6/22, останнім було запропоновано провести службове розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов`язків Керівника Управління міжнародного співробітництва ДБР ОСОБА_1 , зокрема під час відпрацювання фактичних місць дислокації та виконання службових обов`язків працівниками ДБР в умовах воєнного стану в Україні, встановлено, що по завершенню своєї відпустки 28.02.2022 року ОСОБА_1 не приступила до виконання службових обов`язків та лише через тиждень 07.03.2022 року направила рапорт на ім`я ІНФОРМАЦІЯ_1, з зазначенням причин неявки на робоче місце. При цьому, починаючи з 28.02.2022 року (дата коли ОСОБА_1 повинна була вийти на роботу) та по 04.04.2022 року (дата коли ОСОБА_1 подала повідомлення про прибуття в Україну), не перебувала ані в відпустці, ані на дистанцій роботі, тобто більше ніж місяць не виходила на роботу без належних на то правових підстав.
Пунктом 6 частини другої статті 24 Закону №794-VIII визначено обов`язок підрозділу внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань на проведення службового розслідування стосовно працівників Державного бюро розслідувань.
Згідно з пп.1), пп.25) п. 1 розділу ІІ Інструкції №9 підставами для проведення службового розслідування стосовно працівників ДБР є наявність даних, зокрема, про невиконання чи неналежне виконання обов`язків, інформація від інших правоохоронних органів.
У відповідності до п.1, п.2 розділу ІІІ Інструкції №9 у разі встановлення Управлінням внутрішнього контролю Бюро підстав, за наявності яких може бути проведене службове розслідування, відповідна доповідна (або рапорт) скеровуються Директору Бюро для прийняття рішення. Рішення про проведення службового розслідування оформлюється наказом Бюро.
При цьому, згідно з п.1 розділу V Інструкції №9 особа, щодо якої проводиться розслідування, може бути відсторонена від виконання посадових чи службових обов`язків за посадою на час проведення службового розслідування.
У наказі ДБР від 14.03.2022 року № 131 «Про проведення службового розслідування» є посилання на службову записку Управління внутрішнього контролю 14.03.2022 року №2/10-10/6/22 як на підставу проведення службового розслідування.
Матеріалами справи підтверджено ознайомлення позивачки з наказом від 14.03.2022 року № 131, що нею не заперечувалось.
Отже, з урахуванням положень пункту 6 частини другої статті 24 Закону №794-VIII, пп.1), пп.25) п. 1 розділу ІІ, п.1, п.2 розділу ІІІ, п.1 розділу V Інструкції №9, наказ Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року № 131 «Про проведення службового розслідування» прийнятий на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України.
Прийняття Державним бюро розслідувань Наказу від 14.03.2022 року № 131 «Про проведення службового розслідування» свідчить про дотримання певних умов, зокрема, у зв`язку зі службовою запискою Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань.
За таких обставин, твердження позивачки про відсутність підстав для проведення службового розслідування не відповідають фактичним обставинам.
Окрім того, суд зауважує, що позивачка помилково вважає, що службове розслідування розпочато на підставі службових записок Керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана Петровича, оскільки службове розслідування відносно ОСОБА_1 розпочато не за службовою запискою, а за наказом ДБР від 14.03.2022 року № 131 «Про проведення службового розслідування».
Не приймаються судом до уваги і доводи позивачки про те, що здійснення службового розслідування без оформлення відповідного дисциплінарного провадження грубо порушує права позивачки на захист потенційного дисциплінарного стягнення.
Суд зазначає, що службове розслідування стосовно працівників ДБР проводиться підрозділами внутрішнього контролю ДБР з метою встановлення неправомірних дій працівника Бюро, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням працівником Бюро своїх обов`язків; наявності або відсутності вини працівника Бюро; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, організаційно-розпорядчих документів тощо; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Саме за результатами службового розслідування Управлінням внутрішнього контролю ДБР складається і затверджується висновок службового розслідування, що в силу положень п.1, п.2 Розділу VIII Інструкції №9 має містити відомості, необхідні для прийняття рішення за результатом розгляду матеріалів службового розслідування, які в подальшому передаються до Дисциплінарної комісії Державного бюро розслідувань та яка в межах своїх повноважень складає висновок про наявність чи відсутність в діях працівника ДБР ознак дисциплінарного проступку у відповідності до ст. 25 Закону України "Про Державне бюро розслідувань".
Разом з тим, беручи до уваги відзив відповідача-3, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття стосовно позивачки рішення за наслідками розгляду матеріалів службового розслідування.
Суд зазначає, що сам факт проведення службового розслідування не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивачки та не створює для неї будь-яких негативних наслідків.
Суд зауважує, що на час розгляду справи у суду відсутні докази завершення службового розслідування, розпочатого наказом 14.03.2022 року №131, складення Управлінням внутрішнього контролю ДБР відповідного висновку за результатами такого службового розслідування, а також відсутні докази прийняття стосовно позивачки рішення за наслідками розгляду матеріалів службового розслідування, розпочатого наказом ДБР від 14.03.2022 року №131. Відповідачем подано суду додаткові пояснення, в яких повідомлено суд, що ОСОБА_1 відповідно до наказу ДБР від 11.10.2022 №267/ос було звільнено 17.10.2022 у зв`язку зі скороченням численності та штату державних службовців, що саме по собі унеможливлює подальше проведення та завершення службового розслідування належним чином, а, відповідно, і винесення будь яких рішень, що порушили б права та інтереси позивачки.
Суд зазначає, що сам факт проведення службового розслідування не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивачки та не створює для неї будь-яких негативних наслідків.
Оскарження ж дій відповідача щодо винесення наказів жодним чином не спрямоване на відновлення попереднього становища позивачки, оскільки відсутні обставини порушення її прав у межах спірних правовідносин.
Суд зауважує, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Тобто, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивачка, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Звертаючись до суду з позовом про визнання дій щодо винесення акту суб`єкта владних повноважень, позивачка має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує її права та охоронювані законом інтереси. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення "Аксу проти Туреччини" [Aksu v. Turkey] пункт 50; "Берден" [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; "Тенасе проти Молдови" [Tгnase v. Moldova]).
Отже, наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів позивачки у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявниця вважає, що начебто певні обставини впливають на її правове становище. Предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Суд також звертає увагу, що під час вирішення спору суду необхідно пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.
Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються розгляду питання правомірності дій щодо винесення наказу відповідача про проведення службового розслідування.
Судом встановлено, що наказ ДБР від 14.03.2022 року №131 (у редакції наказу від 11.04.2022 року №156), прийнятий на підставі, у межах та у спосіб, що визначений законодавством України.
Щодо вимог позивача визнати протиправними дії відповідача 2 щодо не нарахування та невиплати щомісячної доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці яка входить до складу заробітної плати ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 року № 3855-ХІІ, у разі коли громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 414 (надалі - Положення № 414) передбачено, що особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації.
Частиною 7 ст. 20 Закону України № 794 встановлено, що працівникам Державного бюро розслідувань виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості» або «цілком таємно», 10 відсотків посадового окладу; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», 5 відсотків посадового окладу.
З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідною умовою отримання компенсації у зв`язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов`язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.
Аналогічна правова позиція, що викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі № 296/6615/17, від 07.08.2019 року у справі № 820/5122/17, від 06.03.2019 року у справі № 820/2596/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наказом Державного бюро розслідувань від 07.10.2020 року №97дск/ос/д позивачці надано доступ до державної таємниці для роботи з інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно». Позивачці встановлено щомісячну доплату за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 10% посадового окладу.
Разом з тим, відповідно до Наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №131 «Про проведення службового розслідування» заступнику начальника відділу з питань запобігання, та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю Забродоцькому Богдану Федоровичу, старшому оперуповноваженому в ОВС відділу з питань запобігання та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю Бурлюку Олексію Володимировичу, оперуповноваженому відділу з питань запобігання та виявлення корупції Управління внутрішнього контролю Ступ`як Мар`яні Тодорівні відповідно до вимог Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та інших нормативно-правових актів, доручено проведення службового розслідування на предмет причетності до невиконання чи неналежного виконання обов`язків керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. від 31.03.2022 року №ВС-1-ос/дск/д припинено доступ до державної таємниці керівнику Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. від 31.03.2022 року №ВС-2-ос/д "Про припинення доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці" припинено щомісячну доплату за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 10 відсотків посадового окладу з 28 лютого 2022 року керівнику Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. від 11.04.2022 року №156 "Щодо внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №131 "Про проведення службового розслідування" пункт 3 наказу Державного бюро розслідувань від 14.03.2022 року №131 "Про проведення службового розслідування" викладено у такій редакції: "Відсторонити на час проведення службового розслідування керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 від виконання посадових (службових) обов`язків із збереженням заробітної плати".
Таким чином з 28.02.2022 року позивачка була безперервно відсторонена від виконання своїх обов`язків за посадою керівника Управління міжнародного співробітництва Державного бюро розслідувань. Отже, позивачка у вказаний період не виконувала будь-якої роботи за посадою, у зв`язку із чим не могла на законних підставах працювати з відомостями, що становлять державну таємницю.
Будучи тимчасово (на час проведення службового розслідування) відстороненою від виконання посадових обов`язків, позивачка була по факту усунута від роботи (не мала можливості працювати, ознайомлюватися та приймати будь-які рішення) з матеріальними носіями секретної інформації, з матеріалами кримінальних проваджень, організаційно-розпорядчими актами Територіального управління ДБР, а також з будь-якими іншими документами територіального управління, в тому числі, які містять службову Інформацію або державну таємницю.
Отже, без виконання роботи та за наявності лише доступу до державної таємниці, доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці не може бути встановлена та виплачена.
Враховуючи викладене, вимоги позивачки в даній частині задоволенню не підлягають.
Разом з тим, оскаржуваними рішеннями відповідача оцінка дій позивачки по суті не надавалася, він є проміжним та не створює для позивачки юридичних наслідків.
За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Однак, на переконання суду, розгляд питання правомірності винесення наказів про порушення службового розслідування, про продовження строку службового розслідування не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №815/622/17 (адміністративне провадження №К/9901/15263/18) та від 12.02.2020 у справі №160/7402/18 (адміністративне провадження №К/9901/32168/19).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність винесення ним оскаржуваних позивачкою наказів.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати покласти на позивачку.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Керівника Управління внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань Чобітка Богдана Петровича (вул. Симона Петлюри, 15, м. Київ 32, 01032), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (вул. Симона Петлюри, 15, м. Київ 32, 01032) та Державного бюро розслідувань (вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 41760289) визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
2. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко
