ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2023року
м. Київ
справа № 537/984/20
провадження № 51-1747 кмо 22
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
в режимі відеоконференції
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
законних представників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
засудженого ОСОБА_15 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_15 , захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_17 та потерпілого ОСОБА_18 на вирок Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170110000075, № 12020170110000243,
№ 12020170110000584, за обвинуваченням
ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, раніше не судимого,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, раніше судимого, востаннє 10 червня 2020 року вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ч. 2
ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187КК;
ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, раніше судимого, востаннє 20 березня 2020 року вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ч. 2
ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 11 січня 2021 року визнано винуватими та засуджено до покарання:
ОСОБА_16 за ч. 1 ст. 185 КК у виді громадських робіт на строк
100 годин; за ч. 1 ст. 125 КК у виді громадських робіт на строк 100 годин; за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_16 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_16 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою; зараховано в термін відбування покарання строк перебування під вартою, а саме з 10 червня 2020 року по 10 січня 2021 року включно.
ОСОБА_15 за ч. 2 ст. 125 КК із застосуванням положень ст. 101 КК у виді арешту на строк 45 діб.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за попереднім вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 10 червня 2020 року, ОСОБА_15 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк
1 рік 6 місяців.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_15 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Зараховано в строк відбування покарання за даним вироком час відбування покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від
20 березня 2020 року та 10 червня 2020 року у виді позбавлення волі з 20 березня 2020 року по 10 січня 2021 року включно.
ОСОБА_17 за ч. 2 ст. 125 КК із застосуванням положень ст. 101 КК у виді арешту на строк 45 діб.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за попереднім вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 20 березня 2020 року, ОСОБА_17 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк
1 рік 1 місяць.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_17 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Зараховано в строк відбування покарання за даним вироком час відбування покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від
20 березня 2020 року у виді позбавлення волі з 20 березня 2020 року по 10 січня 2021 року включно.
Строк відбування покарання ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та
ОСОБА_15 ухвалено рахувати з 11 січня 2021 року.
Цивільний позов Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області задоволено частково, стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_14 та ОСОБА_20 грошові кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_18
у розмірі 2 374, 40 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2022 року вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 січня 2021 року щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 скасовано в частині їх засудження за епізодом від 13 січня 2020 року щодо потерпілого ОСОБА_18 та призначення покарання й ухвалено в цій частині новий вирок.
ОСОБА_17 визнано винуватим за ч. 2 ст. 187 КК та призначено покарання з урахуванням положень ст. 98 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від
20 березня 2020 року більш суворим покаранням за цим вироком, ОСОБА_17 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
ОСОБА_15 визнано винуватим за ч. 2 ст. 187 КК та призначено покарання з урахуванням положень ст. 98 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від
10 червня 2020 року більш суворим покаранням за цим вироком, ОСОБА_15 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
ОСОБА_16 визнано винуватим та призначено покарання: за ч. 2 ст. 187 КК з урахуванням положень ст. 98 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 1
ст. 125 КК у виді 100 годин громадських робіт.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, ОСОБА_16 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та
ОСОБА_15 вирішено рахувати з 18 травня 2022 року.
Зараховано ОСОБА_17 в строк відбування покарання за цим вироком час відбування покарання з 20 березня 2020 року по 07 травня 2021 року за вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 20 березня 2020 року.
Зараховано ОСОБА_15 в строк відбування покарання за цим вироком час відбування покарання з 20 березня 2020 року по 22 вересня 2021 року за вироками Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 березня 2020 року та 10 червня 2020 року, взято під варту в залі суду.
Зараховано ОСОБА_16 в строк відбування покарання строк перебування під вартою з 28 квітня 2020 року по 17 травня 2022 року.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Згідно з вироком місцевого суду, 13 січня 2020 року, о 02 год, ОСОБА_21 , перебуваючи із ОСОБА_17 та ОСОБА_15 біля магазину «Маркет-опт», який розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Першотравнева, 32, побачили ОСОБА_18 , з яким під час спілкування виник конфлікт та ОСОБА_17 почав його штовхати. Після цього ОСОБА_18 побіг в сторону автовокзалу м. Кременчука, де біля центрального входу вскочив до пасажирського місця невідомого автомобіля та попросив підвезти його додому, передавши водію 100 грн. Однак, в цей час ОСОБА_21 разом із ОСОБА_17 та ОСОБА_15 з метою помсти наздогнали потерпілого, витягли з автомобіля і повели в сторону сходинок автовокзалу міста Кременчука. При цьому ОСОБА_17 наніс ОСОБА_18 два удари рукою та ногою в обличчя й тулуб, від чого потерпілий впав на землю, а ОСОБА_15 наніс останньому один удар рукою в обличчя, чим заподіяли легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_15 та ОСОБА_17 зникли з місця вчинення злочину. При цьому, ОСОБА_16 , який участі у побитті ОСОБА_18 не приймав, підійшов до потерпілого, який сидів на сходах автовокзалу, прислонивши руки до обличчя, і таємно заволодів мобільним телефоном Meizu M5С, заподіявши ОСОБА_18 матеріальну шкоду на суму 566,33 грн.
10 лютого 2020 року, о 14 год 50 хв., ОСОБА_21 , перебуваючи біля центрального входу на територію професійно-технічного училища № 26, розташованого за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Чкалова, 4, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, відкрито заволодів мобільним телефоном «Xiaomi Redmi 4-а», який належав ОСОБА_22 , чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 1 763,32 грн.
Крім цього, в цей же день, близько 18 год, ОСОБА_21 , перебуваючи в дворі будинку № 30 по вул. Небесної Сотні у м. Кременчук, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, обхопив ОСОБА_23 ззаду руками за тулуб, повалив його на землю, завдав один удар рукою в підборіддя та відкрито заволодів його мобільним телефоном Samsung J530FM, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 1 909 грн.
Також 11 квітня 2020 року, близько 19 год 20 хв., ОСОБА_21 на подвір`ї
будинку АДРЕСА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_24 близько 5 ударів кулаком в обличчя, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження.
За обставин, викладених у вироку апеляційного суду, ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 визнані винуватими у тому, що 13 січня 2020 року, о 02 год, діючи за попередньою змовою між собою, перебуваючи біля магазину «Маркет-опт», який розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Першотравнева, 32, побачили
ОСОБА_18 та у них виник спільний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи за попередньою змовою, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 підійшли до ОСОБА_18 та попрохали у нього цигарку. Після відмови останнього, ОСОБА_15 наніс потерпілому кулаком один удар в область грудної клітини. Після цього ОСОБА_18 почав тікати та побіг в сторону автовокзалу м. Кременчука, де біля центрального входу вскочив до пасажирського місця невідомого автомобіля та попросив підвезти його додому, передавши водію
100 грн. Однак, в цей час ОСОБА_16 зі ОСОБА_17 та ОСОБА_15 наздогнали потерпілого, ОСОБА_17 і ОСОБА_16 витягли його з автомобіля та продовжуючи свою злочинну діяльність, останній наніс ОСОБА_18 один удар кулаком в обличчя, від чого потерпілий впав на сходи, де ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 нанесли йому удари ногами та руками по різних частинах тіла, чим заподіяли легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та відкрито, з внутрішньої кишені куртки, заволоділи мобільним телефоном Меіzu М5С, спричинившиОСОБА_18 матеріальну шкоди на суму 566,33 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, захисники просять вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказують, що в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 396 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК),в апеляційній скарзі, поданій на погіршення становища обвинувачених, та в ході апеляційного розгляду прокурор не заявляв клопотання про дослідження доказів, а суд апеляційної інстанції самостійно вирішив досліджувати докази, чим порушив передбачений ст. 22 КПК принцип змагальності сторін, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вважають, що на підставі ст. 89 КПК протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_18 є недопустимим доказом, оскільки вказана слідча дія фактично не була проведена, а відбувався допит потерпілого на місці події. Під час слідчого експерименту був відсутній статист, потерпілий не відтворював механізму заподіяння тілесних ушкоджень, а тільки надавав пояснення щодо обставин події.
Крім цього, суд апеляційної інстанції не виклав у вироку показання потерпілого ОСОБА_18 та свідка ОСОБА_25 , надані під час апеляційного розгляду, обмежившись лише твердженням, що вони узгоджуються із показаннями вказаних осіб в суді першої інстанції та під час проведення слідчих експериментів, однак, на думку сторони захисту, в цих показаннях є розбіжності.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_16 також зазначив, що апеляційний суд належним чином не мотивував свого рішення щодо відсутності підстав для застосування до його підзахисного положень ст. 69 КК та не врахував наявність обставин, які пом`якшують покарання. Не погоджується з тим, що шкода ОСОБА_18 була відшкодована частково, оскільки потерпілий надав розписку щодо її повного відшкодування та вказав, що не має до обвинувачених матеріальних та моральних претензій. Окрім того, на думку захисника, апеляційний суд не врахував прохання потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_26 та його законного представника щодо пом`якшення покарання ОСОБА_16 .
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_18 просить змінити оскаржуваний вирок суду апеляційної інстанції, пом`якшити ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 покарання, призначивши його за ч. 2 ст. 187 КК із застосуванням положень ст. 69 цього Кодексу у виді 3 років позбавлення волі. Посилається на те, що кримінальне правопорушення ними було вчинено в неповнолітньому віці, шкода йому відшкодована в повному обсязі, засуджені щиро розкаялися, а ОСОБА_16 та ОСОБА_15 позитивно характеризуються за місцем навчання. Зазначає, що апеляційний суд неправильно оцінив його показання, оскільки він не вказував про те, що засуджені вчинили на нього напад з метою заволодіння телефоном.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року матеріали провадження за вказаними касаційними скаргами захисників та потерпілого на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Підставою для передачі матеріалів провадження на розгляд об`єднаної палати в ухвалі зазначена необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 вересня 2022 року (справа № 183/2033/21, провадження № 51-991 км22) про те, що дослідження доказів судом апеляційної інстанції за власною ініціативою, без відповідного клопотання сторін, за апеляційною скаргою поданою на погіршення становища обвинуваченого, не є порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Натомість, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду вважає доцільним відступити від указаної вище позиції колегії суддів Першої судової палати, вбачаючи дослідження доказів судом апеляційної інстанції за власною ініціативою для встановлення окремих обставин, що підлягають доказуванню, або надання іншої оцінки окремим доказам, які були по іншому оцінені місцевим судом в ході розгляду апеляційної скарги на погіршення становища обвинуваченого, становить істотне порушення вимог КПК, а саме закріпленого у ст. 22 цього Кодексу принципу змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та принципу безсторонності суду, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, де вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , законні представники ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також засуджений ОСОБА_15 підтримали касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг, просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів об`єднаної палати дійшла наступних висновків.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, яке, серед іншого, включає і провадження з перегляду судових рішень в апеляційному порядку (пункти 10, 24 ч. 1 ст. 3 КПК).
Відповідно до положень ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Процесуальні права та обов`язки учасників кримінального провадження різняться, що зумовлено різними процесуальними функціями, які мають бути реалізовані цими учасниками у перебігу кримінального провадження (рішення Конституційного Суду України (Велика палата) від 17 березня 2020 року № 5-р/2020). При цьому, законодавець наділяє учасників кримінального провадження рівними правами і рівними обов`язками (але не однаковими) щодо участі у кримінальному процесі та відстоюванні своєї позиції. Рівність прав та обов`язків полягає в тому, що кожен з учасників кримінального провадження наділений правами і має обов`язки, визначені законодавством для його процесуального становища.
Рівність сторін є одним з невід`ємних елементів поняття справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Встановлена відсутність рівності сторін може свідчити про порушення, як конституційних, так і конвенційних прав.
Згідно приписів частин 1-3, 6 статті 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Крім того, у частинах 1 та 3 ст. 26 КПК зазначено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
З наведеного слідує, що предмет та межі судового розгляду, а, відповідно, й предмет та межі судового рішення, ухваленого за результатами розгляду, визначаються тими питаннями, які сторони ставлять перед судом.
Суд, реалізуючи функцію правосуддя (вирішення справи), до жодної із сторін кримінального провадження не належить. Засада змагальності своєю метою має таку побудову кримінального провадження, за якої функція правосуддя (вирішення справи) відділена від функції сторін (обвинувачення і захисту), які конкурують у правовому полі між собою. Активність суду необхідна для з`ясування обставин кримінального правопорушення, а у кінцевому результаті - для ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.
Правове питання, яке належить вирішити у цьому кримінальному провадженні колегії суддів об`єднаної палати, полягає у тому, чи має суд апеляційної інстанції процесуальні повноваження щодо повторного дослідження обставин кримінального провадження, встановлених місцевим судом неповністю або з порушеннями, за власною ініціативою в ході розгляду апеляційної скарги поданої на погіршення становища обвинуваченого, якщо клопотання про повторне дослідження доказів не заявлено.
В основі апеляційного перегляду судового рішення лежить перевірка його обґрунтованості і законності, задля чого апеляційний суд наділений відповідними процесуальними можливостями, ключовою із яких є перевірка повноти і правильності встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження за результатами дослідження і оцінки доказів.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції регламентовано ч. 1 ст. 404 КПК, в якій зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вимоги щодо апеляційного перегляду, встановлені в частинах 1, 2 ст. 404 КПК, дають підстави для висновку про те, що він здійснюється в межах поданої апеляційної скарги, зокрема, тих вимог, які перед судом порушує учасник кримінального провадження.
Вказані положення закону кореспондують приписам п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК, за якими апеляційна скарга має містити вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Беручи до уваги той факт, що апеляційний суд є останньою інстанцією, яка наділена законодавцем повноваженнями встановлювати фактичні обставини справи, суду апеляційної інстанції необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення обставин кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту.
Водночас, перевірка повноти і правильності висновків місцевого суду за обгрунтованими вимогами про скасування оскарженого судового рішення, за апеляційною скаргою поданою на погіршення становища обвинуваченого, де йдеться про неповноту судового розгляду та/або невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, наводяться відповідні переконливі мотиви щодо того, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, має здійснюватися шляхом безпосереднього дослідження доказів, якщо доводи апеляційної скарги виглядають небезпідставними.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених
ст. 404 КПК.
Апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування судом норм матеріального і процесуального закону, безпомилковість вирішення тих питань, що підлягають з`ясуванню під час ухвалення судового рішення.
На всі доводи скарги, з огляду на приписи статей 370, 374, 420 КПК, суд апеляційної інстанції має надати вмотивовані відповіді і постановити законне та обґрунтоване рішення. При цьому, положення статей 420, 421 КПК пов`язують скасування вироку суду першої інстанції з наявністю відповідних підстав, які мають бути відображені в апеляційній скарзі прокурора, потерпілого чи його представника.
Процесуальні вимоги, засновані на вмотивованій незгоді та обґрунтованому запереченні правильності висновків місцевого суду щодо встановлених обставин, зобов`язують апеляційний суд надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, у судовому рішенні має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК, неповне дослідження доказів, ненадання цим судом належної оцінки наявним у матеріалах кримінального провадження доказам як кожному окремо, так і в їх сукупності, на підтвердження чи спростування винуватості особи у пред`явленому обвинуваченні, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, за своїм змістом є адресованим апеляційному суду зверненням про повторне дослідження обставин справи.
Використання під час апеляційного перегляду тих процесуальних можливостей, засобів і шляхів, що були застосовані за ініціативою учасників кримінального провадження під час судового розгляду, зокрема і безпосереднє дослідження доказів, наданих сторонами для дослідження і оцінки судом, не суперечить приписам статей 22, 26 КПК.
За перевіркою доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має обов`язок усунути (у разі встановлення) допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення. Жодна норма кримінального процесуального закону, як установлений імперативний припис, не звільняє апеляційний суд від вказаного вище обов`язку.
Водночас, учасник кримінального провадження, з урахуванням положень п. 5 ч. 2 ст. 396,
ч. 3 ст. 404 КПК у їх взаємозв`язку із приписами статей 409, 410, 411 КПК має звертатися до апеляційного суду з окремим клопотанням про дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується, та відповідно місцевим судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, а також у разі, коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Приписи ст. 396 КПК покликані врегулювати всі правовідносини, які виникають з приводу реалізації конкретного етапу притягнення до кримінальної відповідальності винуватої особи, разом з тим, їх положення, як і багато інших (наприклад зазначені в ст. 91 КПК) мають застосовуватись з огляду на обставини конкретного провадження.
Повертаючись до доводів касаційних скарг захисників та потерпілого, колегія суддів об`єднаної палати вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одним з доводів касаційних скарг захисників є твердження про істотне порушення колегією суддів апеляційного суду вимог КПК щодо необхідності дотримання принципу змагальності сторін, яке полягає в тому, що апеляційний суд без клопотання прокурора самостійно дослідив докази і на їх основі погіршив становище ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , визнавши обвинувачених винуватими у вчиненні більш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор подав апеляційну скаргу, де заперечив правильність і повноту встановлених обставин та виклав відповідні доводи, при цьому ставив питання про ухвалення нового вироку за вчинення більш тяжкого кримінального правопорушення обвинуваченими ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , однак клопотання у скарзі про дослідження доказів не заявляв.
Згідно з даними технічного носія, на якому зафіксоване судове засідання в суді апеляційної інстанції 22 вересня 2021 року, колегія суддів апеляційного суду самостійно дійшла висновку про необхідність допиту потерпілого ОСОБА_18 , свідка ОСОБА_25 та дослідження даних протоколів слідчих експериментів за їх участю у зв`язку з тим, що в апеляційній скарзі прокурор просив ухвалити новий вирок за епізодом з потерпілим ОСОБА_18 , визнати винуватими ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 у вчиненні більш тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК. Після допиту вищезазначених потерпілого і свідка та дослідження даних протоколів слідчих експериментів за їх участю, апеляційний суд також допитав й обвинувачених, а надалі прокурором було заявлене клопотання про дослідження інших письмових доказів по вказаному епізоду обвинувачення, яке судом було задоволено.
Колегія суддів об`єднаної палати вважає, що з урахуванням вимог і доводів апеляційної скарги прокурора, поданої на погіршення становища обвинувачених, повторне дослідження апеляційним судом обставин справи, зокрема, шляхом безпосереднього дослідження вищезазначених доказів, які були оцінені місцевим судом, не є порушенням вимог ст. 396, частин 1, 3 ст. 404 КПК.
Водночас, відповідно до вимог ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. При цьому у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Згідно приписів п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, крім іншого, зазначається докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Проте, переглядаючи вирок місцевого суду щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , апеляційний суд не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
За результатами перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що суд апеляційної інстанції повторно допитав потерпілого ОСОБА_18 , свідка ОСОБА_25 і дослідив протоколи слідчих експериментів за їх участю, та за результатами апеляційного розгляду постановив вирок, яким визнав винуватими ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 по епізоду з потерпілим ОСОБА_18 за ч. 2 ст. 187 КК, однак в оскаржуваному вироку не наведено змісту вказаних доказів, не зазначено в чому полягає неналежна оцінка даних доказів судом першої інстанції.
Таким чином процедуру апеляційного перегляду було здійснено без додержання приписів ст. 2 КПК.
Колегія суддів об`єднаної палати вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 374, 420 КПК.
Таким чином, суд апеляційної інстанції при перегляді вироку місцевого суду щодо ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 допустив порушення вказаних процесуальних норм, що відповідно до положень ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки перешкодило суду ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.
З огляду на наведене, оскаржуваний вирок апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження, апеляційному суду слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах, і ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам кримінального процесуального законодавства.
У зв`язку з тим, що вирок підлягає скасуванню з наведених підстав, Суд не перевіряє інші доводи касаційних скарг, які необхідно належним чином перевірити в ході апеляційного розгляду.
Згідно положень ч. 3 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
Враховуючи, що ОСОБА_16 та ОСОБА_15 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, та забезпечення можливості проведення нового розгляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів об`єднаної палати вважає за необхідне обрати обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів кожному.
Разом з тим, Суд не обирає запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_17 , який на даний час відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 травня 2022 року.
Висновок:
Під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, потерпілого чи його представника з вимогою щодо постановлення нового вироку, за наявності доводів про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та/або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції має право повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, безвідносно до того чи заявлено клопотання про повторне дослідження доказів.
Керуючись статтями 434, 434-2, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційні скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_15 та захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_17 задовольнити частково.
Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_18 залишити без задоволення.
Вирок Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2022 року щодо ОСОБА_19 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати обвинуваченим ОСОБА_27 у та ОСОБА_15 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів кожному, тобто по
01 червня 2023 року включно.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6
ОСОБА_7
