Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/6796/21 пров. № СК-А/857/6791/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПліша М.А.,
суддів Гінди О.В., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засіданняГранат В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року (головуючий суддя Мандзій О.П., м. Тернопіль, повний текст складено 01.04.2022) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області в якому просив:
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 № Ф-4484-54У на загальну суму 3300,00 грн.;
зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області провести коригування в інформаційній системі органів ДПС даних щодо ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 року в сумі 3300,00 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 3780,00 грн. сплачених видатків у виконавчому провадженні №67079223;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 50000,00 грн. моральної шкоди.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-4484-54-У від 11.02.2021.
Зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3300,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати таке в оскаржуваній частині та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що протягом двох років тривав процес захисту його прав в судах, під час якого він не мав змоги мирно володіти своїм майном, яке постійно перебувало під арештом починаючи з листопада 2019 року, внаслідок чого не мав змоги з червня 2020 (момент отримання пропозиції про купівлю) по жовтень 2021 року реалізувати належне на праві власності нерухоме майно, користуватися картковим рахунком, транспортним засобом, іншим нерухомим майном.
Суть позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди саме і зводиться до того, що посадові особи Головного управління ДПС у Тернопільській області знаючи про те, що вони підробили від його імені заяву про взяття на облік платника єдиного внеску (встановлено рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного суду від 22.09.2021 у справі № 500/3653/20) постійно і систематично надсилали до органів державної виконавчої служби незаконні і протиправні вимоги про сплату боргу (недоїмки), на підставі яких накладався арешт на його майно і карткові рахунки, внаслідок чого він змушений постійно звертатися до суду про скасування цих вимог, перебувати протягом двох років у судових процесах, та відповідно, після набрання законної сили рішенням суду - проходити додаткові процедури із зняття органами державної виконавчої служби арешту з майна, виключення цих відомостей з реєстрів.
Тобто постійно перебував у режимі стресу.
Доказами наявності моральної шкоди є низка рішень судів, якими встановлено факти протиправності і незаконності вимог відповідача, час і зусилля, які він витратив на відновлення постійно порушених відповідачем прав протягом двох років.
Так. згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевою самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно правової позиції викладеної у рішенні Верховного Суду України у справі №6-28008св10 від 13.07.2011 р.: «Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватна, дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз».
Неправомірні дії ГУ ДПС у Тернопільській області щодо нього набрали систематичного характеру з урахуванням вже встановленої неправомірності їх дій судовими рішеннями, які набрали законної сили до даної справи.
Разом з тим Тернопільський окружний адміністративний суд не звернув уваги на норми законодавства України та практику Верховного Суду і Європейського Суду з прав людини, прийшов до невідповідних висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив таку залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Оскільки апелянтом наведено доводи, щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, то суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди виходив з того, що стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Постановляючи рішення в цій частині позовних вимог суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки позивач не надав належних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправною вимогою Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-4484-54-У на суму 3300,00 грн., зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, та жодним чином не обґрунтував грошову оцінку такої шкоди, то відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог, бо згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з викладеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення в оскаржуваній апелянтом частині відповідає нормам матеріального та процексуцальног8о права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року по справі №500/6796/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повний текст судового рішення складено 29.03.2023
