ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/6796/21
28 березня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мандзія О.П. за участю:
секретаря судового засідання Порплиці Т.В.
представника відповідача Юсипів Х.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-4484-54-У від 11.02.2021,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить:
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 № Ф-4484-54У на загальну суму 3300,00 грн.;
зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області провести коригування в інформаційній системі органів ДПС даних щодо ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.10.2020 року в сумі 3300,00 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 3780,00 грн. сплачених видатків у виконавчому провадженні №67079223;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 50000,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після отримання ОСОБА_1 01.11.2004 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №350, останній не подавав відповідачу заяви за формою № 1-ЄСВ та інших документів (звітності), пов`язаних із перебуванням на обліку, як платника єдиного внеску, оскільки в період з 01.11.2004 по даний час не отримував ніякого доходу від адвокатської діяльності. При ознайомленні 08.10.2021 з матеріалами виконавчого провадження № 67079223 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС в Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4484-54 У від 11.02.2021 на суму 3300,00 грн. позивач дізнався про існування такої. На переконання позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована з порушенням норм чинного законодавства, оскільки право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно в разі подання цією особою відповідної заяви. Рішенням ж Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі 500/3653/20 встановлено, що відповідно до висновку експерта № 2 від 08.04.2021 підпис в графі "підпис" заяви про взяття на облік платника єдиного внеску ОСОБА_1 від 23.05.2014 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
За таких обставин, позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки), є протиправною та підлягає скасуванню, якою останньому завдано матеріальної шкоди на суму 3300,00 грн. та моральної шкоди на суму 50000,00 грн., що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 30.06.2021 року подано до суду відзив на позовну заяву, просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 №500/3653/20 проведене корегування в інтегрованій картці платника податків від 06.10.2021 та виключено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4485-54 від 11.02.2021, до звернення з позивача з даним позовом. Станом на 31.10.2021 у позивача відсутній борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску. На переконання відповідача, позивач жодним чином не обґрунтував факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, а наявність негативних емоцій та хвилювання не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач вказує, що скасування в судовому порядку вимоги №Ф-4485-54 від 11.02.2021 на суму 38888,74 грн. не впливає на предмет спору у даній справі - вимогу №Ф-4485-54 У від 11.02.2021, без визнання протиправної та скасування якої не можливе повне відновлення законних прав та інтересів ОСОБА_1 , з огляду на завдання останньому матеріальної шкоди на суму 3300,00 грн. та моральної шкоди на суму 50000,00 грн.
Ухвалою суду від 20.12.2021 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Позивач в судове засідання повторно не з`явився, хоча ОСОБА_1 належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що в силу приписів п.2 ч.3 ст.205 КАС України, не перешкоджає розгляду справи за відсутності такого учасника справи.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що за даними інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.12.2020 становить 3558,74 грн., яка 19.01.2021 шляхом нарахування єдиного внеску збільшилась на 3300,00 грн.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, на підставі даних інформаційної системи податкових органів, було виставило позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 10.11.2020 №Ф-4484-54 на суму 35588,74 грн. та від 11.02.2021 №Ф-4484-54 на суму 388888,74 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного суду від 22.09.2021, у справі №500/3653/20 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4484-54 від 10.11.2020 на суму 35588,74 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області здійснити коригування в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по єдиному внеску шляхом виключення грошового зобов`язання (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 35588,74 грн.
На виконання вказаного судового рішення, 06.10.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведене корегування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 та виключено грошові зобов`язання (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на суму 35588,74 грн. Заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 06.10.2021 становить 3300,00 грн.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформовано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-4484-54-У на суму 3300,00 грн. станом на 06.10.2021.
08.10.2021 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження №67079223 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-4484-54-У на суму 3300,00 грн. В межах вказаного виконавчого провадження, 08.10.2021 державним виконавцем також винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 330,00 грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 150,00 грн.
Згідно з квитанцією №0.0.2293913287.1 від 08.10.2021 ОСОБА_1 здійснено сплату на суму 3780,00 грн.
20.10.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області зараховано стягнення в межах виконавчого провадження №67079223 на суму 3300,00 грн.
Відповідно до АІС "Податковий блок" Розділ "облік платежів" Підрозділ "Заборгованість з ЄСВ" Вкладка "Вимоги про сплату боргу (ЄСВ) " вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-4484-54 на суму 388888,74 грн. відкликана 22.10.2021.
Не погоджуючись з вимогою Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-4484-54-У на суму 3300,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону № 2464-VI).
Згідно з п.1, 2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб; єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ).
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (ч.2 ст.5 Закону № 2464-VI).
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказ Міністерствафінансів України 24.11.2014 №1162, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за № 1553/26330 (далі - Порядок №1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (п.3 розділу І Порядку №1162).
Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п.1 розділу ІІІ Порядку №1162).
Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (п.2 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (п.3 розділу ІІІ Порядку №1162).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз.2 ч.3 ст.16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз.3 ч.1 ст.20 Закону № 2464-VI).
У відповідності до п.1 розділу ІІІ Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (далі - Положення №10-1), з метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.
За змістом п.2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.
Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначав Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений Наказ Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905.
Відповідно до п.4 розділу VI Порядку № 1162 якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік". Якщо така фізична особа подала до контролюючого органу заяву для взяття на облік відповідно до Порядку № 1588, до Реєстру страхувальників вноситься дата взяття на облік платника єдиного внеску, яка відповідає даті взяття на облік як платника податків.
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
До того ж, як передбачено у п.4 розділу VI Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік".
Така позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №520/3939/19, який в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом першої інстанції.
У цій справі, як і в справі №500/3653/20, спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску як фізичною особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Суд відзначає, що відповідачем не надано належного доказу того, що позивачем подавалась заява про взяття його на облік як платника єдиного внеску.
Водночас, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного суду від 22.09.2021, у справі №500/3653/20, встановлено, що відповідно до висновку експерта №2 від 08.04.2021, зроблений провідним судовим експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби Безпеки України, підпис в графі "підпис" заяви про взяття на облік платника єдиного внеску ОСОБА_1 від 23.05.2014 виконаний не позивачем, а іншою особою, що в силу приписів ч.4 ст.78 КАС України є преюдиційними обставинами та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Таким чином, оскільки позивач не подавав заяви про взяття його на облік як платника єдиного внеску та відповідно не подає звітності як такий платник, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно встановив позивачу як платнику єдиного внеску ознаку незалежної професійної діяльності та нарахував на цій підставі єдиний внесок.
Слід також відзначити, що з системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується - під одним порядковим номером - до повного погашення сум боргу.
Посилання відповідача на те, що на підставі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №500/3653/20 ним проведено відповідні корегування в інтегрованій картці платника податків 06.10.2021 та відкликано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4484-54 від 11.02.2021 до звернення позивача до суду є безпідставними, оскільки вказаним судовим рішенням визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4484-54 від 10.11.2020 на суму 35588,74 грн.
Натомість вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-4484-54 на суму 388888,74 грн. відкликана Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 22.10.2021, після зарахування 20.10.2021 стягнення в межах виконавчого провадження №67079223 з примусово виконання спірної у даній справі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-4484-54-У на суму 3300,00 грн.
Отже, враховуючи обставини у справі та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску, як наслідок оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-4484-54-У на суму 3300,00 грн. є необґрунтованою, винесеною без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому, суд враховує, що аналіз положень Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, а також Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, який містить аналогічні положення, свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.
Вказана правова позиція відповідає викладеній Верховним Судом у постанові від 25.03.2020 в справі №826/9288/18.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на викладене, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, з метою повного захисту порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 3300,00 грн., яку відповідач вимагає сплатити оскаржуваною вимогою від 11.02.2021 №Ф-4484-54-У.
Відтак, суд задовольняє вимогу зобов`язального характеру, оскільки такий спосіб захисту прав та інтересів позивача відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом.
Також суд зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі - Порядок).
Згідно із п.3 розділу І Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Казначейства з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів..
Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані у поданні (висновку, повідомленні) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, органів, які ведуть облік заборгованості в розрізі позичальників, заяві платника (у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого)).
Відповідно до п.5 розділу І Положення повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року N 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за N 370/33341.
Заява про повернення коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (для фізичної особи за її згодою), причина повернення коштів з бюджету, найменування та місцезнаходження банку, в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
З сукупного аналізу вказаних норм суд приходить до висновку, що обов`язковою умовою для здійснення повернення коштів, помилково зарахованих до бюджету є наявність факту надмірної сплати коштів та подання платником податків заяви про таке повернення контролюючого органу.
Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення помилково зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, є факт ухвалення контролюючим органом подання (висновку) про таке повернення.
Проте, в ході розгляду справи судом не здобуто і сторонами не надано доказів того, що позивач звертався до контролюючого органу із заявою про повернення коштів з бюджету та того, що контролюючий орган відмовив йому в ухваленні подання (висновку) про таке повернення.
За приписами ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в розмірі 3300,00 грн., які відповідач вимагав сплатити оскаржуваною вимогою від 11.02.2021 №Ф-4484-54-У, є передчасною, оскільки суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які будуть мати місце у майбутньому, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Що стосується сплачених позивачем видатків у виконавчому провадженні №67079223, суд вважає за необхідне зазначити таке.
У відповідності до ч.2 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно з ч.2 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
При цьому, ч.7 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
В спірних ж правовідносинах виконавчий збір у розмірі 330,00 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 150,00 грн. в межах виконавчого провадження №67079223 сплачені позивачем самостійно, відповідач жодних дій та рішень зобов`язального характеру не приймав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача видатків у виконавчому провадженні №67079223 також не підлягає задоволенню.
Стосовно доводів про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
За наведених обставин, оскільки позивач не надав належних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправною вимогою Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 №Ф-4484-54-У на суму 3300,00 грн., зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок звільнення з посади та жодним чином не обґрунтував грошову оцінку такої шкоди, суд приходить до висновку про безпідставність вказаних доводів позивача.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності.
Отже, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення частково, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 800,00 грн. згідно квитанції №58770543 від 18.10.2021 (а.с.6).
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-4484-54-У від 11.02.2021.
Зобов`язати Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3300,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637).
Головуючий суддя Мандзій О.П.
